​​Верховна Рада встановила 8 травня Днем пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. За це проголосували 317 народних народних депутатів.

Законопроєкт як невідкладний вніс на голосування Президент України Володимир Зеленський 8 травня 2023 року.

«З метою відновлення історичної правди та справедливості Україна як невід’ємна частина великої європейської родини має відзначати День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років разом з усією Європою і всім цивілізованим демократичним світом саме 8 травня», – йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

З 2014 року, після Революції гідності, Україна почала на державному рівні впроваджувати європейські практики памʼятання про Другу світову війну (детальніше, що означає європейський підхід до памʼяті про Другу світову, – тут). Зокрема, був запроваджений День памʼяті та примирення 8 травня, 9-го ж відзначали День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Опитування, проведене в 2023 році, показало, що більшість – 62% українців підтримують вшанування памʼяті про Другу світову війну саме 8 травня. А також поділяють європейський підхід вшановувати всіх жертв війни.

Відтак, згідно з рішенням парламенту, тепер пам’ять про Другу світову війну на державному рівні вшановуватимуть лише 8 травня – і цей день офіційно буде вихідним.

Водночас 9 травня в Україні, починаючи з цього року, відзначають День Європи.

9 травня як День Європи теж має історичне підґрунтя. Цього дня в 1950 році французький міністр закордонних справ Робер Шуман виступив з ініціативою створити Європейську спільноту вугілля та сталі. За задумом Шумана, Франція, Німеччина та інші європейські країни мали передати управління виробництвом вугілля та сталі єдиному органу. Внаслідок такого об’єднання ключові галузі військової промисловості також мали перейти під спільний контроль, що унеможливило б підготовку окремої країни до нової війни. Декларація Шумана стала предтечею Європейського Союзу.

День Європи 9 травня офіційно відзначають у країнах ЄС, а також у Молдові, Грузії, Туреччині та частково визнаній Республіці Косово.

​​#FightForUkraine

21 травня від смертельного поранення, отриманого в боях на Донеччині, помер Юліан Матвійчук. Юліан брав участь у Революції гідності. Він був активним у сфері національної памʼяті, брав участь у проєктах УІНП.

Народився Юліан Матвійчук 1989 року в Полтаві. Закінчив історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка. Під час Революції гідності був засновником полтавської майданівської самооборони.

У Полтаві Юліан займався політичною та громадською діяльністю. Його двічі обирали депутатом Полтавської міської ради. Він очолював полтавську міську організацію Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

Сприяв декомунізації та вшануванню українських діячів на Полтавщині. Долучався до просвітницьких та меморіальних заходів Інституту.

З червня 2014 року Юліан Матвійчук воював на сході України у складі тоді батальйону «Азов», був заступником командира артилерійської батареї гаубиць. Мав звання молодшого лейтенанта, нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу».

З 24 лютого 2022-го Юліан став військовослужбовцем 116-ї окремої бригади територіальної оборони, займався аеророзвідкою.

Він залишив свої спогади про Революцію гідності для проєктів Українського інституту національної пам’яті – книги «Майдан: усна історія» та Архіву усної історії.

Про значення Майдану Юліан говорив: «…По суті, українська нація побачила, що ми можемо подолати будь-який режим за час, не довший за три місяці. Тобто навіть найстрашніший, навіть той режим Януковича, коли контролювалося все абсолютно: прокуратура, СБУ, суд… І ти, як у Середніх Віках, із катапультою, зі щитом, із палкою, з пращами йдеш проти сучасної армії XXI століття. Бо проти нас застосовували й БТРи, й автоматичну зброю. Перемогти в цьому – то дуже великий подвиг для всієї нації».
🖤🇺🇦

Ознайомитись з книгою зі спогадами Юліана Матвійчука можна тут.

​​Київська міська рада позбавила звання «Почесний громадянин міста Києва» шістьох комуністичних діячів з СРСР та В’єтнаму. Кого саме👇

❎ Леоніда Брєжнєва – Генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу та керівника СРСР з 1964 до 1982 року. На період правління Брєжнєва припала активна русифікація України, боротьба з дисидентами. Особливістю його доби було застосування каральної психіатрії. Також саме за правління Брєжнєва радянські війська придушили демократичну революцію в Празі 1968 року та розпочали інтервенцію в Афганістан у 1979-му.

❎ Олексія Єпішева – радянського військового та політичного діяча. Генерал Єпішев очолював Головне політичне управління радянської армії та флоту між 1962 та 1985 роками. Саме Єпішев був відповідальний за функціонування системи комуністичної цензури та пропаганди в армії, зокрема виправдання радянської військової агресії у світі.

❎ Віталія Масола – Голову Ради міністрів УРСР в 1987–1990 роках. У своїй політиці Масол активно дотримувався союзо-центристських поглядів, що стало причиною масових студентських протестів, відомих як «Революція на граніті».

❎ Кирила Москаленка – радянського воєначальника, Маршала Радянського Союзу. Москаленко займав керівні посади в Міністерстві оборони СРСР.

❎ Олексія Федорова – генерал-майора. Під час Великого терору на посаді першого секретаря Чернігівського обласного комітету КП(б)У підписав засудження до розстрілу 297 людей та увʼязнення в сталінських таборах 147-ми. У роки Другої світової війни він очолював підпорядкований НКВД Чернігівський партизанський загін. Дії Федорова призвели до Корюківської трагедії. Також Федоров брав участь у плануваннях операцій проти УПА на Волині. А як перший секретар Херсонського обкому в 1944–1949 роках він брав участь у реалізації державної політики, що призвела до масового голоду в 1946–1947-му.

❎ Тіня Чионга – в’єтнамського комуністичного діяча. Він обіймав посаду Генерального секретаря Центрального комітету Компартії Вʼєтнаму.

#декомунізація

Сьогодні, 1 червня, у світі відзначають Міжнародний день захисту дітей.

У столиці України Києві в ніч на 1 червня внаслідок російського ракетного обстрілу загинула 9-річна дівчинка.

За наявними даними, станом на 1 червня внаслідок повномасштабної агресії Росії загинуло 484 дитини.
992 – поранені.

Це лише ті дитячі смерті й травми, які вдалося зафіксувати.

Сьогоднішня памʼятна дата болісно нагадує про всі зруйновані дитячі життя💔

Доки триває злочинна воєнна агресія, доки злочинці не покарані – доти в небезпеці й найбільш безневинні та беззахисні.

Наші партнери з Меморіалу героїв підготували короткий ролик про чотирьох дітей, в яких російська війна проти України відібрала найдорожче – життя.

8-річна Маргарита Гапоненко
8-річний Кирило П’яхін
15-річний Іван Іванов
15-річна Дарина Сидоренко

Чотири трагедії, за якими проглядаються сотні інших.💔

#Памʼятаємо

​​4 червня вшановуємо пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України💔

За даними Офісу Генерального прокурора України, на 4 червня 2023 року щонайменше 1490 дітей постраждало в нашій країні через повномасштабну війну. Ювенальні прокурори підрахували, що загинуло 485 дітей та понад тисячу отримали поранення. Ці дані не остаточні, оскільки правоохоронні органи не мають доступу до всіх територій через активні бойові дії, окупацію тощо.

Не менше вражає кількість українських дітей, депортованих російськими окупантами. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, таких дітей може бути близько 150 тисяч. Національне інформаційне бюро верифікувало імена 19501 дитини.

Згідно з національним і міжнародним правом такі дії РФ є незаконними. Адже, щоб іноземець міг усиновити дитину, яка є громадянином України, держава має дати на це згоду. Годі й говорити, що Україна такої згоди не давала. Парламентська асамблея Ради Європи на весняній сесії 2023 року визнала злочином геноциду депортацію українських дітей до Росії. РФ намагається прикрити свої дії ширмою «евакуації», «вивезення на необхідне лікування», «надання захисту і порятунку».

Але правда така – часто без дозволу батьків чи законних опікунів неповнолітніх депортують на територію Росії, у тимчасово окуповані райони Донецької і Луганської областей, в Крим. Ще навесні 2022 року в РФ максимально спростили законодавство щодо набуття російського громадянства українськими сиротами та позбавленими батьківського піклування, а також полегшили процедуру усиновлення українських дітей росіянами.

Подібні практики не нові. У нацистській Німеччині діяла організація «Лебенсборн» (з німецької «джерело життя»). Спершу це був притулок для німецьких дітей та одиноких матерів, але з наростанням Другої світової війни повноваження організації суттєво розширили. Однією з ключових функцій стало викрадення дітей з окупованих територій, подальша германізація та передача на усиновлення в німецькі родини. Всі хлопчики та дівчатка проходили «відбір» на відповідність «арійській расі». Тих, хто не відповідав «стандартам», відправляли у концтабори або вбивали.

Історики підрахували, що таким чином до Німеччини вивезли щонайменше 250 тисяч дітей. Лише 30 тисяч із них вдалося повернути додому.

Сучасна Росія не тільки викрадає українських дітей тисячами, а, як і нацистська Німеччина, намагається змінити їхню ідентичність. Діти, яких вдалося повернути, свідчать, що їм забороняли говорити українською, змушували співати гімн РФ та інші російські патріотичні пісні, примушували працювати, принижували за національною ознакою, здійснювали психологічний тиск, зорема говорили, що від них відмовилися батьки тощо. За непокору жорстоко карали.

Українська влада та неурядові організації працюють над поверненням дітей. Держава звернулася по допомогу до низки міжнародних організацій: ООН, ОБСЄ, Міжнародного Товариства Червоного Хреста, Глобального Альянсу національних інституцій з прав людини. Але, попри всі зусилля, процес йде дуже і дуже складно. Поки що вдалося повернути лише 371 дитину.

Тим часом Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнного злочину незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року.

#воєннізлочини #WarCrimes

4 червня, в День памʼяті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, в Харкові відкрили памʼятник убитим дітям.

Це один з перших монументів у міському просторі, встановлених після початку повномасштабної війни, у памʼять про загиблих.

♟Автором є скульптор Михайло Ятченко.

Він створив фігури хлопчика й дівчинки в образі ангелів, які злітають над гранітною глибою, що відображає вибух.

💬«Маленьким янголам, які так рано зустрілись з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими…», – говорить напис на монументі.

На момент відкриття памʼятника, за офіційними даними, з початку повномасштабної війни загинуло 485 дітей.

Робота над монументом, який розташований на вулиці Сумській, 37, тривала рік. Профінансували його, за повідомленням Харківської ОВА, коштами меценатів. На відкритті памʼятника була присутня перша леді Олена Зеленська.

Поки масштабні проєкти з меморіалізації жертв, подій, героїв війни на рівні держави ще обговорюються – такі памʼятники є відповіддю, способом рефлексії з боку місцевих громад, мистецьких чи інших спільнот щодо трагедій, втрат, болю, які переживає суспільство.

У квітні 2023 року у Львові, на Галицькій площі, відкрили меморіальний фонтан Герою України Дмитру «Да Вінчі» Коцюбайлу та всім добровольцям російсько-української війни.

📸Фото: Олександр Магула, Ґвара Медіа
#меморіалізація #память #Харків #дітижертвивійни