​​#FightForUkraine
Андрій «Джус» Пільщиков був представником «нової генерації» українських військових льотчиків, який не лише доблесно воював з ворогом, а й був активним лоббістом ідеї передачі винищувачів F-16 Повітряним Силам України.

Народився Андрій Пільщиков 1993 року у Харкові. Тут навчався у гімназії №116. В школі хлопець зайнявся споттерством - робив фотоісторії літаків. Це привело його на один з аеродромів Харківщини, де він познайомився з організацією «Цивільний повітряний патруль». Ставши її членом, Пільщиков ще старшокласником почав освоювати легку авіацію. Свій перший політ здійснив на легкому літаку «Ха-32 “Бекас”».

Після школи Андрій планував вступати до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, однак не зміг через проблеми з зором. Тому хлопець освоював інженерну спеціальність в Харківському авіаційному інституті. Зробивши операцію з корекції зору, у 2011 році Андрій вступив до ХНУПС на військового льотчика.

Після закінчення університету направлений служити до 40-ї бригади тактичної авіації у Василькові, на посаду льотчика-винищувача. У 2018 році брав участь у міжнародних навчання «Чисте небо». У 2019 році проходив стажування на авіабазі Національної гвардії Каліфорнії, де освоїв літак F-15.

Через те, що в барі ніколи не замовляв алкоголь, а лише сік (Juice) американські пілоти дали його позивний «Джус».

У 2021 році через незадоволення якістю організації служби та «совковими» порядками в Повітряних Силах був один з п’яти молодих пілотів, які звільнились зі служби. Однак з початком повномасштабного вторгнення прибув у рідну частину. Спершу служив в піхотинцем у роті охорони аеродрому, однак згодом був допущений до польотів. Брав участь в повітряній обороні Києва.

«У 2022 році він мені казав: “Ви навіть не уявляєте, це не бої – це баталії. Ми виходили, нас “двійка” або “четвірка”, а їх 12 або 20 літаків. І ми все одно намагалися здобувати перемогу”. Казав, що російські пілоти сцикливі. Тільки перший пуск у їхній бік, і вони одразу розвертаються. Тому що все це бравада кацапська: вони звикли літати й бомбити Сирію, там, де їм немає протидії ніякої», - розповідає спогади Андрія про ті бої, його наставник з «Цивільного повітряного патруля», пілот з позивним «Сталкер».

Саме фото Андрія у французькому шоломі, українські медіа використовували, як ілюстрацію до міфічного льотчика-аса «Привид Києва». Згодом командування Повітряних Сил спростувало існування «Привида Києва», зауваживши, що це збірний образ льотчиків 40-ї бригади тактичної авіації, де зокрема воював і Андрій.

У червні 2022 року, капітан Андрій «Джус» Пільщиков був у складі української делегації, що переконувала американських політиків, щодо передачі Україні літаків F-16. Вважається, що саме після розмови з Андрієм, колишній пілот та чинний конгресмен Адам Кізінгер вніс на розгляд законопроект, що дозволив надавати допомогу та тренувати українських військових пілотів та інших українських військових, залучених до польотів або обслуговування літаків F-15 і F-16.

Капітан Андрій «Джус» Пільщиков загинув 25 серпня 2023 року внаслідок зіткнення двох навчально-бойових літаків біля села Снігури на Житомирщині. Посмертно присвоєно звання майора та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню. Похований у Києві, на Аскольдовій могилі.🖤🇺🇦

​​#ПатрониЗСУ
У День захисників та захисниць України, 1 жовтня 2023 року, 131 окремий розвідувальний батальйон отримав почесне найменування на честь полковника Євгена Коновальця.

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року у селі Зашків на Львівщині, що тоді перебувала у складі Австро-Угорщини. Батьки Коновальця були освітяни, які виховували сина в дусі українського патріотизму. Після отримання початкової освіти та завершення Львівської академічної гімназії, Коновалець навчався на правничому факультеті Львівського університету, де зокрема пройшов курс історії України під керівництво Михайла Грушевського.

Під час навчання у Львові, Коновалець був одним з активних учасників українського національного відродження, зокрема став фундатором спортивного товариства «Сокіл», брав участь у діяльності «Просвіти» та «Академічної громади», був близький з Української націонал-демократичною партією, яку очолював Кость Левицький.

З початком Першої світової війни, Коновалець відправився на фронт у складі австрійської армії. У червні 1915 року потрапив у російський полон. Уже в липні 1917 року Коновалець прибуває до Києва, а восени спільно з Романом Дашкевичем формує Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, який став один з найбоєздатніших українських підрозділів під час Української революції 1917-1921 років.

Очолюючи курінь січових стрільців, Коновалець брав участь у придушенні більшовицького Січневого заколоту 1918 року, а також звільненні Києва у березні того ж року.

У серпні 1918 року Коновалець переформовує Окремий загін Січових стрільців у Білій Церкві. Через незгоду з договором про федеральний союз з Росією, який підписав Павло Скоропадський, Окремий загін Січових стрільців підтримав Директорію УНР в антигетьманському повстанні та взяв участь у боях під Мотовилівкою.

У наступні місяці окремий загін Січових стрільців зріс до дивізії, а згодом і корпусу. Січові стрільці під командуванням Коновальця брали участь у боях проти більшовиків та білогвардійців. Коновалець був одним з найближчих соратників Симона Петлюри. Однак склав із себе всі повноваження після укладення союзу Петлюри з Пілсудським.

У 1919 році перебував у полоні в Луцьку, а після звільнення навесні 1920 року перебрався у Чехословаччину. У серпні 1920 року була заснована Українська військова організація, яку очолив Євген Коновалець. Метою організації було продовження боротьби з українську державність.

У 1929 році Коновалець стає першим головою Організації українських націоналістів - ідейної продовжувачки УВО. Особлива заслуга Коновальця полягає в тому, що він зумів об’єднати два різних покоління українських патріотів - старше, яке брало участь в Українській Революції 1917-1921 років та молодше яке сформувалось в умовах втрати української державності.

Загинув Коновалець у 1938 році у місті Роттердам, внаслідок спеціальної операції законспірованого агента НКВД Павла Судоплатова.

131-й окремий розвідувальний батальйон сформували у квітні 2014 року з добровольців. Підрозділ виконував низку завдань у зоні бойових дій на Маріупольському напрямку у 2015-2016 роках, зокрема визволяв Широкине, Павлопіль та Пищевик від бойовиків самопроголошеної «ДНР».

З початком повномасштабного вторгнення виконував завдання на південному напрямку. Зокрема розвідники звільняли місто Снігурівка Миколаївської області. Наразі підрозділ продовжує виконувати бойові завдання з військової розвідки.

​​Рівно за тиждень, наступної суботи ми будемо згадувати та вшановувати пам’ять про тих, хто загинув від Голодомору.🖤❤️

🙏Традиційно, кожної четвертої суботи листопада вшановуємо жертв Голодомору 1932-33 і масових штучних голодів 1920-21 та 1946-47 років.

❗️Цьогоріч ця дата припадає на 2️⃣5️⃣ листопада.

Як і минулого року, вшанування пам’яті жертв Голодомору та штучних масових голодів відбувається в умовах повномасштабного російського вторгнення та реальної загрози ракетних та артилерійських обстрілів цивільного населення та інфраструктури.

🕯Тому найкращий спосіб вшанувати пам’ять – це долучитись до акції «Запали свічку пам’яті».

25 листопада, о 16:00 візьміть участь у загальнонаціональній хвилині мовчання та поставте на підвіконня запалену свічку в пам’ять про мільйони невинно убієних жертв більшовицького тоталітарного режиму, які загинули голодною смертю.

Традиційно, кожної четвертої суботи листопада вшановуємо жертв Голодомору 1932-33 років. Цьогоріч ця дата припадає на 25 листопада.

До Дня пам’яті жертв Голодомору Український інститут національної пам’яті ініціює акцію «Пам’ятай про жертв Голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну».

Закликаємо вас зігріти своїм теплом і підтримати тих, хто зараз протистоїть ворогу на передовій. Задонатити знайомим волонтерам на такі необхідні зараз бійцям необхідну амуніцію, техніку та інвентар. Розшукати адресу найближчих волонтерських центрів і допомогти з плетінням маскувальних сіток чи виготовленням окопних свічок. Передати з волонтерами дитячі листи і малюнки, сувеніри-обереги, смаколики і нашу віру в них. Нехай наша пам’ять стане дієвою.

Символом акції стала окопна свічка, адже живий вогонь - це символ пам'яті, це тепло, це надія. Надія на те, що нам вистачить сил вистояти та перемогти. Бо ми – народ-воїн.

День пам’яті жертв Голодомору.

Запали свічку пам'яті за вбитими голодом.

Передай тепло, стань поряд із тим, хто нині бореться, аби більше цього ніколи не сталось.

“З початку інавгурації Януковича я усім у Криму говорив, що він ненадовго, мінімум два роки. Потім мене ще й звільнили з директора державного видавництва «Таврія». Ну, він протримався трошки більше…”.

10 років тому, 21 листопада 2013 року, розпочалася Революція гідності в Україні.

Масові зібрання відбулися у всіх регіонах України, в тому числі й тих, які наразі знаходяться під тимчасовою окупацією РФ. У Криму, на Донбасі, в Запорізькій та Херсонській областях люди виходили на публічний протест, декларуючи свою прихильність до європейського майбутнього України, в противагу нав’язуваного режимом Януковича "русского мира".

До 10-ї річниці Революції гідності Український інститут національної пам’яті представляє серію роликів про початок масових протестних акцій листопада 2013 року на підтримку євроінтеграційного руху України.

Розповіді учасників Революції Гідності записані у 2014-2018 роках у межах проекту "Майдан: усна історія". У цьому ролику фрагмент спогадів співкоординатора кримського Євромайдану Андрія Щекуна.

Музей Майдану пропонує відзначати 10-ту річницю Революції Гідності з гаслом: ""Заряджені гідністю та жагою свободи!"

Дізнатись більше про Революцію гідності можна в інформматеріалах Музею Майдану.

“Я ходила в міліцію подавала повідомлення, що будемо встановлювати намет. Заявила себе організатором встановлення намету і безстрокової акції в підтримку за Євросоюз”.

10 років тому, 21 листопада 2013 року, розпочалася Революція гідності в Україні.
Масові зібрання відбулися у всіх регіонах України, в тому числі й тих, які наразі знаходяться під тимчасовою окупацією РФ. У Криму, на Донбасі, в Запорізькій та Херсонській областях люди виходили на публічний протест, декларуючи свою прихильність до європейського майбутнього України, в противагу нав’язуваного режимом Януковича "русского мира".

До 10-ї річниці Революції гідності Український інститут національної пам’яті представляє серію роликів про початок масових протестних акцій листопада 2013 року на підтримку євроінтеграційного руху України.

Розповіді учасників Революції Гідності записані у 2014-2018 роках у межах проекту "Майдан: усна історія". У цьому ролику фрагмент спогадів ініціаторки херсонського Майдану Валентини Крицак.

Музей Майдану пропонує відзначати 10-ту річницю Революції Гідності з гаслом: "Заряджені гідністю та жагою свободи!"

Дізнатись більше про Революцію гідності можна в інформматеріалах Музею Майдану.

“Мій перший день на донецькому Майдані – це було 22 листопада. Я пам’ятаю, що я прийшов тоді на донецький Майдан разом з декількома нашими активістами Донецької міської організації. Якщо мені не зраджує пам’ять, вже був вечір. В той день на донецькому Майдані зібралось десь біля 100 людей. По донецьких мірках, якийсь мітинг зі 100 людей, при тому, що це мітинг опозиційних сил, які прийшли за покликом серця, і це був перший день фактично – це було непогано”.

10 років тому, 21 листопада 2013 року, розпочалася Революція гідності в Україні.

Масові зібрання відбулися у всіх регіонах України, в тому числі й тих, які наразі знаходяться під тимчасовою окупацією РФ. У Криму, на Донбасі, в Запорізькій та Херсонській областях люди виходили на публічний протест, декларуючи свою прихильність до європейського майбутнього України, в противагу нав’язуваного режимом Януковича "русского мира".

До 10-ї річниці Революції гідності Український інститут національної пам’яті представляє серію роликів про початок масових протестних акцій листопада 2013 року на підтримку євроінтеграційного руху України.

Розповіді учасників Революції Гідності записані у 2014-2018 роках у межах проекту "Майдан: усна історія". У цьому ролику фрагмент спогадів співкоординатора донецького Євромайдану Артура Шевцова.

Музей Майдану пропонує відзначати 10-ту річницю Революції Гідності з гаслом: "Заряджені гідністю та жагою свободи!"

Дізнатись більше про Революцію гідності можна в інформматеріалах Музею Майдану.

“Це були перші відвідини Євромайдану, на той момент просто мітингу на підтримку євроінтеграції України. Ми пішли на нього всією родиною. З огляду на те, що дочка навчалася на фотографа, а я теж з дитинства люблю фотографувати, ми взяли з собою фотокамеру і о 12-й годині були на площі”.

10 років тому, 21 листопада 2013 року, розпочалася Революція гідності в Україні.

Масові зібрання відбулися у всіх регіонах України, в тому числі й тих, які наразі знаходяться під тимчасовою окупацією РФ. У Криму, на Донбасі, в Запорізькій та Херсонській областях люди виходили на публічний протест, декларуючи свою прихильність до європейського майбутнього України, в противагу нав’язуваного режимом Януковича "русского мира".

До 10-ї річниці Революції гідності Український інститут національної пам’яті представляє серію роликів про початок масових протестних акцій листопада 2013 року на підтримку євроінтеграційного руху України.

Розповіді учасників Революції Гідності записані у 2014-2018 роках у межах проекту "Майдан: усна історія". У цьому ролику фрагмент спогадів фотолітописця луганського Євромадану Олександра Волчанського.

Музей Майдану пропонує відзначати 10-ту річницю Революції Гідності з гаслом: "Заряджені гідністю та жагою свободи!"

Дізнатись більше про Революцію гідності можна в інформматеріалах Музею Майдану.