🗓 1 січня виповнюється 99 років з дня народження Олексія Федоровича Нирка — видатного діяча культури, бандуриста, історика та педагога. Його життя стало символом незламної віри в силу української культури, її значення для збереження ідентичності.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас черговий допис.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас черговий допис.
👍17❤4
Сьогодні відзначаємо 130-річчя видатного українського композитора, одного з творців української традиції академічної музики Бориса Лятошинського. Біографія Лятошинського нагадує біографії інших видатних українських митців – Олександра Довженка чи Миколи Бажана, які були змушені працювати у тоталітарній радянській системі, однак намагались берегти й плекати українську національну культуру. Більше про життя та творчість Лятошинського у каруселі.
❤22👍4
#FightForUkraine
Антон Смецький був талановитим танцівником і хореографом, ставив та виконував номери для багатьох українських зірок і брав участь у відомих телепроєктах. Проте з початком повномасштабного вторгнення Росії він залишив свою кар’єру, щоб стати на захист України.
Народився Антон у Донецьку й вже з п’яти років почав займатися танцями – спочатку народними, а потім сучасними. Згодом він переїхав до Києва, де його талант побачили професійні продюсери. Кар’єра молодого танцівника розвивалася швидко: він гастролював країною, знімався у кліпах та брав участь у телепроєктах «Шанс», «Фабрика зірок» і «Шоуманія».
Проте вже тоді російська агресія не оминула життя Антона – двоє його братів, які залишилися на окупованій території Донеччини, були примусово мобілізовані в збройні формування бойовиків та загинули у війні проти України. Обірвався зв’язок і з іншими родичами на тимчасово окупованих територіях.
Вже з перших днів повномасштабного російського вторгнення Антон Смецький вирішив долучитися до Сил оборони. Коли його дружина та малолітня донька виїхали в безпечне місце, він приєднався до Київського ТрО, а пізніше став сапером у 116-й окремій механізованій бригаді.
Влітку 2023 року, під час боїв поблизу Роботиного, Антон Смецький отримав серйозне поранення і втратив ногу. Ця травма стала сильним ударом для колишнього танцівника, але після тяжкої фізичної та психологічної реабілітації він не тільки повернувся на фронт, але й не покинув мрії займатися танцями – ставити хореографічні шоу і навчати дітей.
Антона Смецького було нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «За поранення», нагрудним знаком «Учасник бойових дій» та медаллю «За хоробрість в бою».
24 червня 2024 року Антон Смецький загинув на фронті.
Антон Смецький був талановитим танцівником і хореографом, ставив та виконував номери для багатьох українських зірок і брав участь у відомих телепроєктах. Проте з початком повномасштабного вторгнення Росії він залишив свою кар’єру, щоб стати на захист України.
Народився Антон у Донецьку й вже з п’яти років почав займатися танцями – спочатку народними, а потім сучасними. Згодом він переїхав до Києва, де його талант побачили професійні продюсери. Кар’єра молодого танцівника розвивалася швидко: він гастролював країною, знімався у кліпах та брав участь у телепроєктах «Шанс», «Фабрика зірок» і «Шоуманія».
Проте вже тоді російська агресія не оминула життя Антона – двоє його братів, які залишилися на окупованій території Донеччини, були примусово мобілізовані в збройні формування бойовиків та загинули у війні проти України. Обірвався зв’язок і з іншими родичами на тимчасово окупованих територіях.
Вже з перших днів повномасштабного російського вторгнення Антон Смецький вирішив долучитися до Сил оборони. Коли його дружина та малолітня донька виїхали в безпечне місце, він приєднався до Київського ТрО, а пізніше став сапером у 116-й окремій механізованій бригаді.
Влітку 2023 року, під час боїв поблизу Роботиного, Антон Смецький отримав серйозне поранення і втратив ногу. Ця травма стала сильним ударом для колишнього танцівника, але після тяжкої фізичної та психологічної реабілітації він не тільки повернувся на фронт, але й не покинув мрії займатися танцями – ставити хореографічні шоу і навчати дітей.
Антона Смецького було нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «За поранення», нагрудним знаком «Учасник бойових дій» та медаллю «За хоробрість в бою».
24 червня 2024 року Антон Смецький загинув на фронті.
❤14😢7💔4
8 січня відзначаємо 90-річчя відомого українського поета Василя Симоненка. Поет трагічної долі, який прожив лише 28 років. З життям Симоненка пов’язано три українські регіони – Полтавщина, де він народився; Київщина, де він навчався; а також Черкащина, де він працював та творив. Більше про творчість та життя Василя Симоненка в матеріалі.
Також підготували для вас тест про життя та творчість Василя Симоненка.
Також підготували для вас тест про життя та творчість Василя Симоненка.
❤31🔥3💔1
«Історію він уважав одним з засобів для зрозуміння і оцінки життя, – сам мав усе політичні аспірації і не раз вагався, що важніше – писати історію чи її творити», – так писав Іван Крипʼякевич про Степана Томашівського.
Його вважають одним з істориків, які вплинули на національну свідомість на Галичині.
9 січня від дня народження Томашівського виповнюється 150 років.
У наукову спільноту він увійшов як учень Михайла Грушевського. Досліджував політичну історію західноукраїнських земель і політичну історію Центральної і Східної Європи 17 ст.; історію церкви в Україні. Томашівський приділяв увагу політиці гетьмана Мазепи та угорському повстанню 1703–1711 років. Працював над етнографічною мапою розселення українців на початку 20 ст.
Водночас Томашівський поєднував історичні дослідження з викладанням, громадською, політичною, дипломатичною діяльністю і публіцистикою. Залученість у життя своєї громади на Галичині формувала його політичну позицію, що своєю чергою впливало на наукові зацікавлення.
До Першої світової війни Степан Томашівський долучився до заснування українських партій на Галичині та відстоював політичне представлення українців у парламенті Австро-Угорщини. Вважав, що так можна досягти більшої автономії.
Наприкінці Першої світової він уже був переконаний, що українцям потрібно покладатися на власні сили. Тож взяв участь у підготовці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки та листопадового повстання у 1918 році. Згодом був радником дипломатичної місії уряду ЗУНР на мирній конференції у Парижі, де визначався повоєнний устрій Європи.
В останні 10 років життя на еміграції заглибився у дослідження історії церкви. Як публіцист – аналізував поразку національно-визвольних змагань та намагався окреслити нову програму дій. В одній зі своїх публіцистичних статей в «Українському слові» писав про потребу усвідомити трагічність становища, позбутися політичного романтизму, налагодити позитивну працю, щоб «націю виховати, заки виб'є нова година всенародного діла!».
Його вважають одним з істориків, які вплинули на національну свідомість на Галичині.
9 січня від дня народження Томашівського виповнюється 150 років.
У наукову спільноту він увійшов як учень Михайла Грушевського. Досліджував політичну історію західноукраїнських земель і політичну історію Центральної і Східної Європи 17 ст.; історію церкви в Україні. Томашівський приділяв увагу політиці гетьмана Мазепи та угорському повстанню 1703–1711 років. Працював над етнографічною мапою розселення українців на початку 20 ст.
Водночас Томашівський поєднував історичні дослідження з викладанням, громадською, політичною, дипломатичною діяльністю і публіцистикою. Залученість у життя своєї громади на Галичині формувала його політичну позицію, що своєю чергою впливало на наукові зацікавлення.
До Першої світової війни Степан Томашівський долучився до заснування українських партій на Галичині та відстоював політичне представлення українців у парламенті Австро-Угорщини. Вважав, що так можна досягти більшої автономії.
Наприкінці Першої світової він уже був переконаний, що українцям потрібно покладатися на власні сили. Тож взяв участь у підготовці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки та листопадового повстання у 1918 році. Згодом був радником дипломатичної місії уряду ЗУНР на мирній конференції у Парижі, де визначався повоєнний устрій Європи.
В останні 10 років життя на еміграції заглибився у дослідження історії церкви. Як публіцист – аналізував поразку національно-визвольних змагань та намагався окреслити нову програму дій. В одній зі своїх публіцистичних статей в «Українському слові» писав про потребу усвідомити трагічність становища, позбутися політичного романтизму, налагодити позитивну працю, щоб «націю виховати, заки виб'є нова година всенародного діла!».
❤16