Маргариту Половінко захоплювало осмислення постіндустріального міста, місця людини в ньому й долі тих, хто його не знайшов. Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну назавжди змінило її власне життя та творчість.

Майбутня художниця народилася 24 березня 1994 року в Кривому Розі. Там вона пішла в художню школу та відкрила свій поклик до мистецтва. Саме рідне місто стало основою для її творчості – тема постіндустріального життя не покидала Маргариту навіть під час війни.

Вона навчалася в Дніпровському театрально-художньому коледжі, а пізніше закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури за спеціальністю «Станковий живопис».

Початок російського вторгнення в 2022 році Маргарита Половінко застала за кордоном, але вже тоді вона почала активно малювати твори на основі нових переживань. Тему людини на периферії почали доповнювати питання колективного, смерті, травми та війни.

За пів року вона повернулася в Україну та взялася за волонтерство – проводила збори та допомагала у відбудові зруйнованих будинків на деокупованих територіях. Паралельно Маргарита почала відвідувати курси парамедиків й продовжувала активно творити. Згодом стала займатися евакуацією поранених у складі команди «кейсеваку».

В 2024 році Маргарита Половінко приєдналася до 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр. 5 квітня 2025 року батальйон повідомив про загибель мисткині під час виконання бойового завдання. Їй назавжди 31 рік.

#FightForUkraine

29 квітня 1918 року відбулася надзвичайно важлива подія в історії українського флоту. Спираючись на рішення делегатів корабельних команд і настрої українських моряків та офіцерів, весь Чорноморський флот був проголошений флотом УНР і видано наказ урочисто підняти українські прапори.

Це рішення підтримала й виконала абсолютна більшість кораблів Чорноморського флоту. Ті ж команди, що перебували під впливом більшовиків, поспішно евакуювали свої кораблі із Севастополя до Новоросійська.

День 29 квітня став справжнім тріумфом національної волі, на довгі роки ставши святом Українського Державного Флоту.

У 2018 році команда Українського інституту національної пам'яті спільно з Юрієм Журавлем та творчою спільнотою "Добродій" підготували яскравий анімаційний ролик.

У травні вшановуємо 80-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – наймасштабнішого воєнного конфлікту в історії людства.

Радянська, а згодом і російська пропаганда використовувала тему перемоги в Другій світовій війні як один з важливих наративів своєї державної ідеології. Для цього радянські й російські дослідники, публіцисти та політики роками займались інструменталізацією історії та створенням міфів навколо теми Другої світової війни.

У 2020 році команда УІНП ініціювала серію інформаційно-просвітницьких відеороликів «Війна і міф», які спростовували радянські та російські міфологеми навколо теми Другої світової війни. За основу для відео використовувались матеріали книги «Війна і міф: невідома Друга світова» за редакцією Володимира В’ятровича, Олександра Зінченка, Максима Майорова.

Напередодні 80-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вирішили нагадати про найкращі з відеороликів цієї серії, а повний перелік відео можна подивитись за посиланням.

Сьогодні розповідаємо про деконструкцію радянського наративу про Георгія Жукова як «Маршала Перемоги», якого рядові бійці між собою називали «Катафалком» і «М’ясником», а пропаганда перетворила на забронзовілий ідол тоталітарної військової машини.

Акцентуємо, Георгій Жуков – постать неоднозначна і міфологізована. Культ його особи, який створили в СРСР і який продовжується в сучасній Росії, далекий від історичної правди. А самого полководця перетворено з живої людини на яскравий ярлик, який і нині використовують у політичних цілях.

Пам’ятайте, що перемозі над нацизмом ми завдячуємо мільйонам солдат і офіцерів. Неетично нівелювати їхню жертву та їхній внесок і пов’язувати перемогу з якимось одним ім’ям.

Проєкт «Війна і міф» є додатковим джерелом історичної інформації для широкого загалу. Відеоролики присвячені періоду Другої світової війни. Більше дізнатись про перебіг подій Другої світової можна в інформаційних матеріалах УІНП за посиланням у першому коментарі.

Завантажити ролик у високій якості.

Виробництво: Prosto production

Над проєктом працювали: Зоя Бойченко, Тетяна Бойко, Антон Дробович, Аліна Карбан, Максим Майоров, Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко.

2 травня виповнюються одинадцяті роковини подій в Одесі, коли ціною людських життів було зупинено повзучий наступ «русской весни» та зруйновано імперський міф про те, що «Одесса – русскій город».

Довкола тих подій досі тривають політичні спекуляції, але потрібно пам'ятати, що вони стали кривавим розв'язком провокацій, розгорнутих весною 2014 року проросійськими силами в Одесі.

2 травня 2014 року в Одесі відбулися масові сутички. Тоді група озброєних проросійських бойовиків напала на марш «За єдину Україну». Далі епіцентр подій перемістився на Куликове поле, де було наметове містечко проросійських сил і куди втекли бойовики.

Останні згодом сховалися в Будинку профспілок, де через пляшки із запальною сумішшю спалахнула пожежа. У Будинку профспілок загинули близько 40 людей, понад 200 отримали поранення.

У березні 2025 року Європейський суд з прав людини виніс рішення щодо подій 2 травня 2014. З одного боку у рішенні ЄСПЛ йдеться про визнання провини України у бездіяльності під час зіткнення проукраїнських активістів та проросійських сил. З іншого боку ЄСПЛ кілька разів підкреслив, що значну роль у цих трагічних подіях відіграла РФ та її пропаганда проти України.

Зокрема в документі йдеться про те, що «різноманітні загальнодоступні відеодокази підтверджують те, що проросійський рух “Куликове поле” в Одесі значною мірою спирався на агресивну та емоційну дезінформацію та пропагандистські повідомлення про новий український уряд і прихильників Майдану, озвучені російською владою та ЗМІ».

Також ЄСПЛ зазначає, що серед винуватців трагедії є українські посадовці, а саме тодішній керівник одеського ДСНС Володимир Боделан та керівник поліції Одещини Дмитро Фучеджі, які щоб уникнути правосуддя втекли до Росії.

Більше інформації можна прочитати на сайті ЄСПЛ.

А дізнатись більше про події 2 травня 2014 року в Одесі можна з інформаційних матеріалів УІНП.

У травні вшановуємо 80-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – наймасштабнішому воєнному конфлікті в історії людства.

Радянська, а згодом і російська пропаганда використовувала тему перемоги в Другій світовій війні як один з важливих наративів своєї державної ідеології. Для цього радянські й російські дослідники, публіцисти та політики роками займались інструменталізацією історії та створенням міфів навколо теми Другої світової війни.

У 2020 році команда УІНП ініціювала серію інформаційно-просвітницьких відеороликів «Війна і міф», які спростовували радянські та російські міфологеми навколо теми Другої світової війни. За основу для відео використовувались матеріали книги «Війна і міф: невідома Друга світова» за редакцією Володимира В’ятровича, Олександра Зінченка, Максима Майорова.

Напередодні 80-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вирішили нагадати про найкращі з відеороликів цієї серії.

Сьогодні розвінчуємо міф про те, що "День Перемоги" в Радянському Союзі був завжди "святом всенародного торжества". Відзначення 9 травня, як "Дня перемоги" виникло лише в "брежнєвські часи", коли комуністична партія посилала патріотичну риторику. У період з 1947 до 1965 року існували вихідні та святкові дні, однак "День перемоги" до них не відносився. Наразі "День перемоги" використовує путінська Росія у свої пропагандистській роботі.

Проєкт «Війна і міф» є додатковим джерелом історичної інформації для широкого загалу. Відеоролики присвячені періоду Другої світової війни. Більше дізнатись про перебіг подій Другої світової можна в інформаційних матеріалах УІНП за посиланням.

Завантажити ролик у високій якості.

Виробництво: Prosto production

Над проєктом працювали: Зоя Бойченко, Тетяна Бойко, Антон Дробович, Аліна Карбан, Максим Майоров, Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко.

У травні вшановуємо 80-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – наймасштабнішому воєнному конфлікті в історії людства.

Радянська, а згодом і російська пропаганда використовувала тему перемоги в Другій світовій війні як один з важливих наративів своєї державної ідеології. Для цього радянські й російські дослідники, публіцисти та політики роками займались інструменталізацією історії та створенням міфів навколо теми Другої світової війни.

У 2020 році команда УІНП ініціювала серію інформаційно-просвітницьких відеороликів «Війна і міф», які спростовували радянські та російські міфологеми навколо теми Другої світової війни. За основу для відео використовувались матеріали книги «Війна і міф: невідома Друга світова» за редакцією Володимира В’ятровича, Олександра Зінченка, Максима Майорова.

Напередодні 80-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вирішили нагадати про найкращі з відеороликів цієї серії.

Сьогодні розповідаємо, що собою являє «звільнення» України радянського зразка. Із вигнанням нацистських окупантів у 1944 році Україна не отримала волі, тільки опинилася під пануванням іншого тоталітарного режиму, результатом діяльності якого стали масові злочини сталінського режиму: репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу, смерть від масового голоду. Ось що принесло Україні московське визволення Справжню волю і свободу Український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року зі здобуттям незалежності. І саме це не дає спокою Москві.

Проєкт «Війна і міф» є додатковим джерелом історичної інформації для широкого загалу. Відеоролики присвячені періоду Другої світової війни. Більше дізнатись про перебіг подій Другої світової можна в інформаційних матеріалах УІНП за посиланням.

Завантажити ролик у високій якості.

Виробництво: Prosto production

Над проєктом працювали: Зоя Бойченко, Тетяна Бойко, Антон Дробович, Аліна Карбан, Максим Майоров, Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко.

У травні вшановуємо 80-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – наймасштабнішому воєнному конфлікті в історії людства.

Радянська, а згодом і російська пропаганда використовувала тему перемоги в Другій світовій війні як один з важливих наративів своєї державної ідеології. Для цього радянські й російські дослідники, публіцисти та політики роками займались інструменталізацією історії та створенням міфів навколо теми Другої світової війни.

У 2020 році команда УІНП ініціювала серію інформаційно-просвітницьких відеороликів «Війна і міф», які спростовували радянські та російські міфологеми навколо теми Другої світової війни. За основу для відео взята стаття Яни Примаченко «Міф “Росія могла перемогти нацистів і без українців”» з книги «Війна і міф: невідома Друга світова» за редакцією Володимира В’ятровича, Олександра Зінченка, Максима Майорова.

Напередодні 80-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вирішили нагадати про найкращі з відеороликів цієї серії.

Сьогодні розповідаємо, як сучасна Росія експлуатує міф, що це її народ виніс на собі тягар війни з нацизмом та навіщо росіяни монополізують перемогу над гітлерівською Німеччиною.

Завантажити відео у високій якості можна за посиланням.

Проєкт «Війна і міф» є додатковим джерелом історичної інформації для широкого загалу. Відеоролики присвячені періоду Другої світової війни. Більше дізнатись про перебіг подій Другої світової можна в інформаційних матеріалах УІНП за посиланням.

Виробництво: Prosto production

Над випуском працювали: Зоя Бойченко, Тетяна Бойко, Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко.

До 80-річчя перемоги над нацизмом історики й історикині поділилися думками про роль памʼяті про Другу світову війну в сучасній Україні.

Публічну дискусію, яка відбулася 6 травня в Українському кризовому медіацентрі, організував Український інститут національної памʼяті.

У події взяли участь Олександр Алфьоров, Володимир Вʼятрович, Олександр Лисенко, Віталій Нахманович, Олена Стяжкіна та Вікторія Яременко.

Учасники розмови обмінялися думками:

▪️що з історії Другої світової війни українці переосмислили, а які аспекти ще потребують уваги дослідників і зрушень на рівні суспільства;

▪️чи дієва європейська формула памʼятання про воєнні події, зокрема, поширене гасло «Ніколи знову», та яким є місце України й українців у європейській колективній памʼяті;

▪️чи існує міжнародний порядок, сформований після завершення Другої світової, та як його оцінювати в контексті сучасної російсько-української війни?

🔎Розширений матеріал читайте на сайті УІНП.

📸Фото надане Українським кризовим медіацентром