🔹 Тиждень безбар’єрності 2025 🔹
19–25 травня в Україні вперше проходить Національний тиждень безбар’єрності.
Безбар’єрність — це коли можеш.
Навчатися. Пересуватись. Працювати. Бути почутим.
Це не про «особливі умови», а про спільний простір, зручний і гідний для кожного. Бо суспільство без бар’єрів — це суспільство можливостей.
📢 Долучайся до змін. Поширюй. Розповідай. Надихай.
#тиждень_безбарєрності
19–25 травня в Україні вперше проходить Національний тиждень безбар’єрності.
Безбар’єрність — це коли можеш.
Навчатися. Пересуватись. Працювати. Бути почутим.
Це не про «особливі умови», а про спільний простір, зручний і гідний для кожного. Бо суспільство без бар’єрів — це суспільство можливостей.
📢 Долучайся до змін. Поширюй. Розповідай. Надихай.
#тиждень_безбарєрності
❤22👍3
23 травня українці вже багато десятиліть відзначають День Героїв.
Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих, хто поклав життя в боротьбі за волю і незалежність України. Цей день – нагадування про тяглість української військової традиції, героїзм воїнів, пам’ять про знакові битви та незламність українського духу, який у найважчі часи безнадії запалював покоління до боротьби за свою державу.
Нині ми живемо в часи героїв. Українці зруйнували нав’язаний нам образ народу-жертви і показали себе народом-воїном. Якщо глибше зазирнути в історію, можна переконатися, що ми завжди були такими – боролися за свою свободу. І тому ми збереглися як нація.
Одним із символів боротьби за утвердження України в ХХ столітті став полковник армії УНР, засновник УВО та ОУН Євген Коновалець. Його мрією, якій він присвятив усе життя, була вільна Самостійна Соборна Українська Держава. Він і сам був уособленням цієї соборності: народжений на Галичині, він став однією із найяскравіших постатей Української революції 1917-1921 років на Наддніпрянщині.
Навіть у найтемніші часи, коли здавалося, що все втрачено і боротися немає сенсу, Євген Коновалець вірив в Україну. Його слова сьогодні звучать як заповіт нинішньому поколінню борців за свободу України. Далі– у каруселі.
Це неофіційна дата вшанування пам’яті тих, хто поклав життя в боротьбі за волю і незалежність України. Цей день – нагадування про тяглість української військової традиції, героїзм воїнів, пам’ять про знакові битви та незламність українського духу, який у найважчі часи безнадії запалював покоління до боротьби за свою державу.
Нині ми живемо в часи героїв. Українці зруйнували нав’язаний нам образ народу-жертви і показали себе народом-воїном. Якщо глибше зазирнути в історію, можна переконатися, що ми завжди були такими – боролися за свою свободу. І тому ми збереглися як нація.
Одним із символів боротьби за утвердження України в ХХ столітті став полковник армії УНР, засновник УВО та ОУН Євген Коновалець. Його мрією, якій він присвятив усе життя, була вільна Самостійна Соборна Українська Держава. Він і сам був уособленням цієї соборності: народжений на Галичині, він став однією із найяскравіших постатей Української революції 1917-1921 років на Наддніпрянщині.
Навіть у найтемніші часи, коли здавалося, що все втрачено і боротися немає сенсу, Євген Коновалець вірив в Україну. Його слова сьогодні звучать як заповіт нинішньому поколінню борців за свободу України. Далі– у каруселі.
🔥11❤7👍2
🇺🇦 23 травня - День Героїв України
Це день вшанування всіх, хто боровся і бореться за нашу волю. Від Русі до сьогодення.
🕯 У найтемніші часи ми маємо триматися разом і не забувати, хто ми є - українці!
📚 Читаючи книжки, пізнаючи мову, історію, культуру та мистецтво, слухаючи музику, дивлячись українське кіно -
ми не просто зростаємо,
ми вшановуємо свою спадщину. А культура - це памʼять, опора і сила!
Ми знаємо, ви сумували 😉
Тому запрошуємо до нашої Української Культурної теки - простору натхнення та єдності,
де зібрані найкращі Telegram-канали з душею.💛💙
Разом творімо українське й споживаємо лише якісний контент
🫡 ТИЦЯЙТЕ СЮДИ
Це день вшанування всіх, хто боровся і бореться за нашу волю. Від Русі до сьогодення.
🕯 У найтемніші часи ми маємо триматися разом і не забувати, хто ми є - українці!
📚 Читаючи книжки, пізнаючи мову, історію, культуру та мистецтво, слухаючи музику, дивлячись українське кіно -
ми не просто зростаємо,
ми вшановуємо свою спадщину. А культура - це памʼять, опора і сила!
Ми знаємо, ви сумували 😉
Тому запрошуємо до нашої Української Культурної теки - простору натхнення та єдності,
де зібрані найкращі Telegram-канали з душею.💛💙
Разом творімо українське й споживаємо лише якісний контент
🫡 ТИЦЯЙТЕ СЮДИ
❤20👍3❤🔥1
В цивільному житті Світлана була медсестрою у реанімації Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Іллі Мечникова. Цей досвід безумовно допоміг їй врятувати десятки життів вже в ролі медикині в Силах оборони України, проте навряд хтось очікував, що вона так само сміливо зможе взяти на себе командування бойовим підрозділом і врятувати його від оточення.
Світлана приєдналася доброволицею до захисту України ще з самого початку повномасштабного вторгнення Росії. В лавах 128-ї окремої бригади ТрО «Дике Поле» її медичні навички неодноразово рятували поранених побратимів. Син медикині, теж доброволець, загинув у боях під Бахмутом, але попри це, вона продовжує свою службу.
Днями стало відомо про героїзм Світлани в одному з боїв її батальйону, який тримає оборону на Запорізькому напрямку. Під час російського штурму підрозділ медикині залишився без командира, а тому вона була змушена прийняти командування на себе. Отримуючи інструкції від комбата, Світлана організувала оборону та корегувала дії бійців на позиціях.
Коли підрозділ потрапив в оточення через групу окупантів, що зайняла будинок в їхньому тилу, вона особисто знищила ворожих штурмовиків влучним пострілом з одноразового гранатомету. Завдяки її сміливості та міцності організованої нею оборони, бійцям вдалося утримати позицію і пізніше безпечно провести ротацію.
За проявлену відвагу Світлану було нагороджено медаллю «Хрест Сухопутних військ». Після цього вона повернулася до свого підрозділу й продовжує захист України.
#FightForUkraine
Світлана приєдналася доброволицею до захисту України ще з самого початку повномасштабного вторгнення Росії. В лавах 128-ї окремої бригади ТрО «Дике Поле» її медичні навички неодноразово рятували поранених побратимів. Син медикині, теж доброволець, загинув у боях під Бахмутом, але попри це, вона продовжує свою службу.
Днями стало відомо про героїзм Світлани в одному з боїв її батальйону, який тримає оборону на Запорізькому напрямку. Під час російського штурму підрозділ медикині залишився без командира, а тому вона була змушена прийняти командування на себе. Отримуючи інструкції від комбата, Світлана організувала оборону та корегувала дії бійців на позиціях.
Коли підрозділ потрапив в оточення через групу окупантів, що зайняла будинок в їхньому тилу, вона особисто знищила ворожих штурмовиків влучним пострілом з одноразового гранатомету. Завдяки її сміливості та міцності організованої нею оборони, бійцям вдалося утримати позицію і пізніше безпечно провести ротацію.
За проявлену відвагу Світлану було нагороджено медаллю «Хрест Сухопутних військ». Після цього вона повернулася до свого підрозділу й продовжує захист України.
#FightForUkraine
❤27👍6❤🔥1
131 рік тому в Криму народився Бекір Чобан-заде — кримськотатарський учений, поет та засновник модерної кримськотатарської літературної мови.
Разом із Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим згадуємо постать, яка стала символом відродження, сили знання та незламності перед обличчям репресій.
Гортайте далі, щоб дізнатися більше про людину, яка навіть перед розстрілом залишалася вірною своєму слову й народові.
Разом із Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим згадуємо постать, яка стала символом відродження, сили знання та незламності перед обличчям репресій.
Гортайте далі, щоб дізнатися більше про людину, яка навіть перед розстрілом залишалася вірною своєму слову й народові.
❤23👍5👎1
Українцям Максим Неліпа запам’ятався яскравим телеведучим з широкою посмішкою на обличчі. А для небагатьох він був ще й надійним інженером-програмістом, що не боявся працювати в зоні відчуження ЧАЕС. Проте в останні роки Максим присвятив своє життя захисту України.
Він народився 16 жовтня 1976 року в Києві, де провів усе дитинство та вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського на спеціальність інженер-приладобудівник. Саме будучи студентом Максим відкрив у собі талант до виступів – приєднався до київської команди КВК «Ковбої політеху» і згодом став її капітаном.
Після закінчення університету Максим Неліпа розпочав свою кар’єру на телебаченні. Протягом 2000-х років він був ведучим шоу «Програй мільйон», «Погода», «Хто там?» та проєкту «Народна зірка». Також Максим знімався у кіно й брав участь у телепроєктах «Танці з зірками» та «Дизель Шоу».
Пізніше шоумен повернувся до свого покликання за освітою – почав кар’єру в IT-сфері. Зокрема, в останні роки Максим Неліпа працював інженером-програмістом автоматизованих систем радіаційного контролю у державному підприємстві, що займається моніторингом рівня радіації в зоні відчуження ЧАЕС.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Максим вирішив вступити до Сил оборони України. В березні 2022 року він добровільно приєднується до ТрО, а згодом підписує контракт із ЗСУ – проходить службу в складі 14 окремого полку безпілотних авіаційних комплексів.
Будучи на фронті колишній шоумен і програміст неодноразово проявляв свої інженерні навички й повернувся до служби навіть після тяжкого поранення з кількома перенесеними операціями. 12 травня 2025 року Максим Неліпа загинув у бою. Йому назавжди 48 років.
#FightForUkraine
Він народився 16 жовтня 1976 року в Києві, де провів усе дитинство та вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського на спеціальність інженер-приладобудівник. Саме будучи студентом Максим відкрив у собі талант до виступів – приєднався до київської команди КВК «Ковбої політеху» і згодом став її капітаном.
Після закінчення університету Максим Неліпа розпочав свою кар’єру на телебаченні. Протягом 2000-х років він був ведучим шоу «Програй мільйон», «Погода», «Хто там?» та проєкту «Народна зірка». Також Максим знімався у кіно й брав участь у телепроєктах «Танці з зірками» та «Дизель Шоу».
Пізніше шоумен повернувся до свого покликання за освітою – почав кар’єру в IT-сфері. Зокрема, в останні роки Максим Неліпа працював інженером-програмістом автоматизованих систем радіаційного контролю у державному підприємстві, що займається моніторингом рівня радіації в зоні відчуження ЧАЕС.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Максим вирішив вступити до Сил оборони України. В березні 2022 року він добровільно приєднується до ТрО, а згодом підписує контракт із ЗСУ – проходить службу в складі 14 окремого полку безпілотних авіаційних комплексів.
Будучи на фронті колишній шоумен і програміст неодноразово проявляв свої інженерні навички й повернувся до служби навіть після тяжкого поранення з кількома перенесеними операціями. 12 травня 2025 року Максим Неліпа загинув у бою. Йому назавжди 48 років.
#FightForUkraine
💔42❤4
Два роки тому російські військові підірвали греблю Каховської гідроелектростанції. Це сталося 6 червня 2023 року о 02:30 ночі.
Внаслідок цього злочину вода затопила 80 населених пунктів, підприємства, поля, заповідники й інфраструктуру. 11041 будинків були затоплені повністю, а 6568 частково.
На підконтрольній Україні території загинуло 33 та зникли безвісти більше 40 осіб. Поряд, на тимчасово окупованій РФ території, заявлено про 59 утоплених людей, однак, за оцінкою українських фахівців, загиблих лише в Олешках
Херсонської області біля 200–300 осіб, а в місті Гола Пристань людські втрати були значно більші.
Російські війська заважали евакуації людей, глушили мобільний зв'язок і полювали на рятувальні човни.
Підрив дамби завдав величезної шкоди людям, природі та майбутньому регіону. Це не просто трагедія. Це — воєнний злочин, який має бути покараний.
Читайте детальну історію Каховської трагедії та її наслідків у матеріалі Віртуального музею російської агресії.
Внаслідок цього злочину вода затопила 80 населених пунктів, підприємства, поля, заповідники й інфраструктуру. 11041 будинків були затоплені повністю, а 6568 частково.
На підконтрольній Україні території загинуло 33 та зникли безвісти більше 40 осіб. Поряд, на тимчасово окупованій РФ території, заявлено про 59 утоплених людей, однак, за оцінкою українських фахівців, загиблих лише в Олешках
Херсонської області біля 200–300 осіб, а в місті Гола Пристань людські втрати були значно більші.
Російські війська заважали евакуації людей, глушили мобільний зв'язок і полювали на рятувальні човни.
Підрив дамби завдав величезної шкоди людям, природі та майбутньому регіону. Це не просто трагедія. Це — воєнний злочин, який має бути покараний.
Читайте детальну історію Каховської трагедії та її наслідків у матеріалі Віртуального музею російської агресії.
💔47❤4😢2👎1
У Харкові заснували щорічну стипендію для молодих істориків на честь співробітника Північно-Східного міжрегіонального відділу УІНП та історика Едуарда Зуба.
Усі деталі що отримання стипендію можна знайти на сайті Інституту за посиланням.
За перебігом визначення переможців слідкуйте на сторінці Стипендія імені Едуарда Зуба.
Едуард Зуб - співробітник Північно-Східного відділу УІНП та історик. Народився 1965 року в Черкасах. У 1991 році закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Багато працював з архівами та досліджував історію Харкова. Дописував у місцеві медіа та проводив екскурсії містом. У 2019 році став співробітником УІНП. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав добровольчого формування “Фрайкор”, брав участь у обороні Харківщини. Згодом служив в 93-й окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”. Був поранений. Після реабілітації повернувся на фронт. З 14 листопада 2022 року ми не маємо жодних відомостей про долю Едуарда Зуба. Станом на зараз він має статус зниклого безвісти.
Усі деталі що отримання стипендію можна знайти на сайті Інституту за посиланням.
За перебігом визначення переможців слідкуйте на сторінці Стипендія імені Едуарда Зуба.
Едуард Зуб - співробітник Північно-Східного відділу УІНП та історик. Народився 1965 року в Черкасах. У 1991 році закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Багато працював з архівами та досліджував історію Харкова. Дописував у місцеві медіа та проводив екскурсії містом. У 2019 році став співробітником УІНП. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав добровольчого формування “Фрайкор”, брав участь у обороні Харківщини. Згодом служив в 93-й окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”. Був поранений. Після реабілітації повернувся на фронт. З 14 листопада 2022 року ми не маємо жодних відомостей про долю Едуарда Зуба. Станом на зараз він має статус зниклого безвісти.
❤18💔10🔥1
11 років російсько-української війни довели, що жіночий опір окупантам — це не лише волонтерство чи військова медицина, а й безпосередній захист України на полі бою. Для тисяч українських жінок цей складний шлях розпочався у 2022 році, але багато захисниць — серед них і Андріана Арехта-Сусак — долучилися до Сил оборони ще на початку російського вторгнення у 2014 році.
Андріана Сусак народилася 9 грудня 1987 року в селі Вербовець на Івано-Франківщині. Згодом вона переїхала до Києва, здобула освіту перекладачки англійської мови в Київському національному лінгвістичному університеті та почала працювати в одній із фармацевтичних компаній.
Її життя кардинально змінилося з початком Революції Гідності — Андріана брала активну участь у подіях на Майдані, а навесні 2014 року добровільно приєдналася до новоствореного батальйону «Айдар».
Спочатку її погодилися взяти лише на роботу в штабі, однак згодом вона домоглася стати штурмовицею — хоч за документами значилася як швачка. У складі «Айдару» вона брала участь у боях за місто Щастя, обороні Луганського аеропорту та інших бойових операціях на Луганщині.
У 2015 році захисниця повернулася до цивільного життя — вийшла заміж і стала мамою. У подальші роки Андріана здобула другу вищу освіту й активно долучилася до громадських ініціатив. У 2019 році вона стала співзасновницею, а згодом і головою Жіночого ветеранського руху — організації, спрямованої на захист прав ветеранок та відстоювання місця жінок у Силах оборони України.
З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Андріана повернулася до захисту України — долучилася до оборони Київщини та Херсонщини. Паралельно вона брала участь в українських дипломатичних місіях у США, займаючись адвокацією розширення постачання західного озброєння.
У грудні 2022 року Андріана Арехта-Сусак отримала важке поранення внаслідок наїзду на ворожу міну в Херсонській області. Проте, пройшовши реабілітацію, вона продовжує службу та боротьбу за Україну.
#FightForUkraine
Андріана Сусак народилася 9 грудня 1987 року в селі Вербовець на Івано-Франківщині. Згодом вона переїхала до Києва, здобула освіту перекладачки англійської мови в Київському національному лінгвістичному університеті та почала працювати в одній із фармацевтичних компаній.
Її життя кардинально змінилося з початком Революції Гідності — Андріана брала активну участь у подіях на Майдані, а навесні 2014 року добровільно приєдналася до новоствореного батальйону «Айдар».
Спочатку її погодилися взяти лише на роботу в штабі, однак згодом вона домоглася стати штурмовицею — хоч за документами значилася як швачка. У складі «Айдару» вона брала участь у боях за місто Щастя, обороні Луганського аеропорту та інших бойових операціях на Луганщині.
У 2015 році захисниця повернулася до цивільного життя — вийшла заміж і стала мамою. У подальші роки Андріана здобула другу вищу освіту й активно долучилася до громадських ініціатив. У 2019 році вона стала співзасновницею, а згодом і головою Жіночого ветеранського руху — організації, спрямованої на захист прав ветеранок та відстоювання місця жінок у Силах оборони України.
З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Андріана повернулася до захисту України — долучилася до оборони Київщини та Херсонщини. Паралельно вона брала участь в українських дипломатичних місіях у США, займаючись адвокацією розширення постачання західного озброєння.
У грудні 2022 року Андріана Арехта-Сусак отримала важке поранення внаслідок наїзду на ворожу міну в Херсонській області. Проте, пройшовши реабілітацію, вона продовжує службу та боротьбу за Україну.
#FightForUkraine
❤32
14 червня виповнюється 134 роки з дня народження одного з найвідоміших борців за Українську Соборну Самостійну Державу початку ХХ століття, полковника армії УНР Євгена Коновальця.
В українській історії Євген Коновалець посідає окремішнє місце. Галичанин, він зумів на теренах УНР створити один із найбільш боєздатних бойових підрозділів часів Української революції 1917-1921 років, розуміючи, що "шлях до вільного Львова лежить через вільний Київ". Опинившись на еміграції, він продовжив боротьбу і став одним із засновників спочатку Української Військової Організації (УВО), потім – Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Він був природженим дипломатом. Саме його авторитет міг утримувати й збалансовувати поміркованих ветеранів визвольних змагань і гарячу молодь, схильну до більш радикальних методів. Сталін особисто дав наказ вбити провідника ОУН. Коновалець пережив чотири замахи і лише п’ятий вдався.
До чергової річниці з дня народження Євгена Коновальця УІНП підготував тест і пропонує перевірити, наскільки добре ви знаєте його біографію.
В українській історії Євген Коновалець посідає окремішнє місце. Галичанин, він зумів на теренах УНР створити один із найбільш боєздатних бойових підрозділів часів Української революції 1917-1921 років, розуміючи, що "шлях до вільного Львова лежить через вільний Київ". Опинившись на еміграції, він продовжив боротьбу і став одним із засновників спочатку Української Військової Організації (УВО), потім – Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Він був природженим дипломатом. Саме його авторитет міг утримувати й збалансовувати поміркованих ветеранів визвольних змагань і гарячу молодь, схильну до більш радикальних методів. Сталін особисто дав наказ вбити провідника ОУН. Коновалець пережив чотири замахи і лише п’ятий вдався.
До чергової річниці з дня народження Євгена Коновальця УІНП підготував тест і пропонує перевірити, наскільки добре ви знаєте його біографію.
❤13👍6