У суботу, 28 червня, помер відомий український поет і громадський діяч, активний учасник шістдесятницького та дисидентського рухів в Україні – Ігор Калинець. Йому було 85 років.

Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року в містечку Ходорів на Львівщині. В 1956 році перебирається до Львова та вступає на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. По завершенню навчання, в 1962 році почав працювати у Львівському обласному державному архіві спершу архіваріусом, а згодом – старшим науковим співробітником.

У 1966 році вийшла його перша збірка – «Вогонь Купала», яку майже відразу заборонила радянська влада та вилучила майже весь тираж. На той момент Ігор Калинець вже був активним учасником шістдесятницького та дисидентського руху. Контактував з представниками української діаспори, його твори поширювались самвидавом та друкували за кордоном. Також Калинець брав активну участь в правозахисному русі.

У 1972 році Ігоря Калинця засудили до шести років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Відбував покарання в Читинські області разом зі своєю дружиною – поетесою та правозахисницею Іриною Стасів-Калинець. Під час перебування в ув’язненні та засланні працював токарем та кочегаром. Був активним учасником руху непокори в таборах спільно з іншими політв’язнями - Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем і Степаном Сапеляком.

У 1981 році, відбувши повний термін покарання, Ігор Калинець повернувся до Львова. Почав працювати у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. В 1987 році став засновником самвидавного часопису «Євшан-зілля». Брав активну участь в відстоюванні прав Української греко-католицької церкви та незалежності України.

Після відновлення незалежності України, в 1991 році Ігор Калинець видав двотомник власних поезій – «Пробуджена муза», який складався зі збірок написаних до заслання, та «Невольнича муза», який складався з циклів написаних у таборах.

Також Ігор Калинець брав активну участь у відновленні імені Богдана-Ігоря Антонича в українській літературі. У 2010 році вийшла біографічна праця «Знане і незнане про Антонича», яку Ігор Калинець написав самостійно за виключенням розділів «Університет» та «Антоничі в Бортятині».Також Ігор Калинець упорядкував збірку «Богдан Ігор Антонич – дітям» (2021).

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким! Це ще одна велика втрата для українського суспільства. Шана і памʼять панові Ігореві, який зробив неоціненний внесок у відродження української державності та збереженні національної культури!

Колектив Інституту познайомився з новим Головою – Олександром Алфьоровим

2 липня 2025 року в Українському інституті національної пам’яті відбулося знайомство колективу з новим Головою – Олександром Алфьоровим. Співробітники мали змогу особисто поспілкуватися з керівником, поділитися думками й очікуваннями, а також почути бачення подальшого розвитку Інституту.

Олександр Алфьоров – історик, кандидат історичних наук, громадський і військовий діяч, теле- та радіоведучий. До свого призначення він працював науковим співробітником Інституту історії України НАН України, а також був головою експертної групи з дерусифікації в Києві.

З початком повномасштабного вторгнення став до лав оборонців: спершу як офіцер ССО «Азов-Київ», а згодом – 3-ї окремої штурмової бригади, де обіймав посаду начальника групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення. Має звання майора запасу.
Міністр культури і стратегічних комунікацій Микола Точицький привітав колектив Інституту з призначенням нового Голови.

Нагадуємо, що Олександр Алфьоров був призначений на посаду відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2025 року.

Нагадуємо, що триває збір заявок для участі у конкурсі для отримання Стипендії імені Едуарда Зуба.

Умови участі шукайте на сайті УІНП за посиланням.

Максим Устименко боронив українське небо від атак з боку окупантів ще з часів АТО, але 29 червня стало відомо, що він загинув, захищаючи українські міста від чергової ракетно-дронової атаки росіян.

Наполегливе навчання, сильна мотивація, сотні годин польотного досвіду, освоєння чотирьох типів літаків і численні бойові вильоти – Максим Устименко був чудовим прикладом майбутнього української авіації.

Як згадує про нього мати його одногрупника – Андрія «Джуса» Пільщикова – іншого загиблого пілота, ще під час навчання Максим вже прагнув досягати найкращих результатів, проявляв лідерство й був справжнім мозковим центром своєї групи.

У ніч на 29 червня російський агресор застосував понад 500 ударних дронів і ракет різних типів. Пілоти українських F-16, серед яких був і Устименко, збили десятки ворожих «шахедів», 7 з них на особистому рахунку Максима.

Під час знищення останньої цілі винищувач Максима Устименка отримав пошкодження і почав втрачати висоту. У пілота вийшло відвести несправний літак від падіння на найближчий населений пункт, проте сам він катапультуватися не встиг.

Того ж дня вийшов указ про присвоєння Максиму Устименку звання Герой України з відзначенням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Максиму назавжди 32 роки.

#FightForUkraine

💪 Новий Голова УІНП Олександр Алфьоров представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту. А саме, Український інститут національної пам'яті:

1️⃣УІНП - сильна відкрита інституція

2️⃣УІНП - центр творення і ефективної співпраці

3️⃣Сильна інклюзивна національна пам’ять

4️⃣Активна комунікація і протидія ворожим наративам

5️⃣Широка контекстуальна рамка історії

❗️А більше про бачення нового Голови читайте на сайті УІНП за посиланням.