УКРАЇНСЬКИЙ ДОСЛІДНИК, ЯКИЙ РОЗВИВАВ «ХІМІЮ ЖИТТЯ»

Сьогодні відзначаємо 140-у річницю з дня народження видатного українського науковця академіка Олександра Палладіна, якого по праву вважають патріархом світової нейрохімії та засновником української школи біохімії.

Майбутній дослідник народився у Москві в родині відомого ботаніка Володимира Палладіна. Вже під час гімназійного навчання майбутній дослідник проявляв інтерес до природничих наук. У 1903 році вступає на природничий факультет Петербурзького університету, де під впливом нобелівського лауреата Івана Павлова визначає свій вектор наукових досліджень. Згодом продовжує навчання та наукове стажування в європейських університетах, насамперед Німеччини: у Гейдельбергу, Гессені та Тюбінгені.

У 1916 році Олександр Палладін прибуває в Харків і з того часу його життя та дослідження стали нерозривно пов’язані з українською наукою. Працюючи у Харківських ВНЗ, спершу в інституті сільського господарства та лісництва, а згодом і в медичному інституті, Палладін досліджує біохімію вітамінів, м’язів та нервової системи. Підсумком такої плідної роботи стає «Підручник біологічної хімії», який став посібником для фахівців не лише в Україні, а й по всьому світу.

Розгорнута Палладіним наукова діяльність стала настільки масштабною, що в 1925 році було вирішено створити Український біохімічний інститут, який науковець очолював аж до 1970 року.

Під час Другої світової інститут евакуювали до Уфи. Там Палладін винайшов низку кровоспинних препаратів на основі досліджень кровоспинної дії вітаміну К. Ці винаходи стали рятівними для багатьох учасників тієї війни.

У післявоєнний час Палладін багато часу зосередив саме на адміністративній роботі в Академії наук – він завжди ставив в пріоритет підготовку молодих кадрів для української науки.

У 1967 році на Першому міжнародному нейрохімічному конгресі у Страсбурзі Палладіна «охрестили» патріархом світової нейрохімії. Помер Олександр Палладін у 1972 році. Його ім’я носить створений ним Інститут біохімії НАН, а також один з найбільших проспектів Києва.

«Найважче на війні втрачати не руку чи ногу, а друзів»

Дмитро Пащук, за позивним «Француз» – український оборонець, пластун та громадський діяч, який на початку повномасштабного вторгнення став на захист України у складі 73-го морського центру спеціальних операцій ССО ЗСУ.

Ще в юності Дмитро вирішив служити у війську, вступив до Іноземного легіону у Франції, але повернувся додому, бо бачив своє майбутнє в Україні. У Львові відкрив кафе «Порт», що стало місцем зустрічей для патріотичної молоді та військових.

Пащук був пластуном із 2011 року, засновником куреня «Карпатські Орли», отримав позивний «Гармаш». Гори були його пристрастю, а «Пласт» – школою лідерства та братерства. Саме там сформувалася четвірка друзів: Артемій Димид, Дмитро Пащук, Віктор-Микола Гаврилюк та Роман Лозинський, які жартома називали себе «Гавайська ТрО». Ці побратими стали для нього моральними дороговказами, а пам'ять про них додавала сили йти вперед.

Разом із побратимами Дмитро брав участь у мінуванні акваторії біля Маріуполя та Одеси, стримуючи просування ворога з моря. Пізніше виконував бойові завдання на південному напрямку, зокрема під час операцій зі звільнення Херсона від російських окупантів. Для нього це було підтвердженням того, що боротьба не даремна: він бачив, як українські війська повертають захоплені землі й твердо вірив у перемогу, попри усвідомлення високої ціни, що за неї доводиться платити.

Оборонець загинув у березні 2023 року від прямого удару дрона-камікадзе під час виконання бойового завдання. У Львові з ним прощалися в День добровольця. Дмитро Пащук став 27-м пластуном, який віддав життя у російсько-українській війні й був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

#FightForUkraine

У першому випуску подкасту ми запитували, що таке національна памʼять, у тодішнього керівника Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича.

Тепер розбираємось, як трактує національну памʼять і її значення для суспільства новий очільник Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров

А також говоримо про роль артефактів у роботі з памʼяттю на прикладі Русі та срібників князя Володимира і не лише їх.

🎧слухайте випуск за посиланням.

Назавжди 18

Сьогодні Юрію Поправці могло виповнитися 30 років, проте будучи ще 18-річним юнаком він одним серед перших відправився до щойно окупованого російськими бойовиками Слов’янську, де був захоплений в полон та страчений сепаратистами.

Юрій народився 11 вересня 1995 року в селі Морозівка Київської області. Хлопець мріяв про кар’єру в МВС, проте після закінчення школи вступив до КПІ імені Ігоря Сікорського на спеціальність «Соціологія та право». Паралельно з навчанням працював у відділенні банку.

З перших днів Революції гідності Юрій Поправка долучається до протестів і вступає до Самооборони Майдану. Там він проходить крізь найгарячіші революційні події, отримує кілька поранень і згодом приєднується до «Правого сектору».

З початком російської агресії на сході України Юрій також вирішує не лишатися осторонь. Вже 16 квітня 2014 року він з друзями, активістами «Правого сектору», спочатку виїжджає до Харкова, де зустрічається зі своєї дівчиною, а потім вирушає до Слов’янську, який менш ніж за тиждень до того був захоплений російськими бойовиками.

Наступного дня, 17 квітня, Юрій Поправка та група його побратимів вже були на околицях міста. Там вони вирішують провести розвідку блокпостів сепаратистів, що були встановлені на виїздах зі Слов’янську. На жаль, озброєні бойовики помітили хлопців та почали переслідування. Згодом частина активістів, включаючи Юрія, потрапили в російський полон.

Кілька днів про долю хлопця було нічого невідомо, але вже 22 квітня його тіло було знайдено в річці Казенний Торець зі слідами тортур та чіткими ознаками насильницької смерті. Разом з ним було знайдено й тіло горлівського депутата Володимира Рибака, також закатованого бойовиками.

В 2015 році Юрія Поправку було нагороджено званням Герой України з відзнакою ордена «Золота Зірка» (посмертно), згодом на його честь було перейменовано вулицю в Києві та названо стипендію для молодих вчених.

#FightForUkraine