УКРАЇНЕЦЬ ЯКОГО НЕ ЗЛАМАЛА СОВЄТСЬКА СИСТЕМА
Сьогодні минає 100 років від дня народження Мелетія Семенюка – офіцера Української повстанської армії, учасника Норильського повстання політв’язнів ГУЛАГу та борця за збереження історичної пам’яті учасників повстанського підпілля.
Про його шлях боротьби з совєтською карною системою розповідаємо в каруселі.
Сьогодні минає 100 років від дня народження Мелетія Семенюка – офіцера Української повстанської армії, учасника Норильського повстання політв’язнів ГУЛАГу та борця за збереження історичної пам’яті учасників повстанського підпілля.
Про його шлях боротьби з совєтською карною системою розповідаємо в каруселі.
❤🔥17👍8❤2
Щорічно, в другу суботу вересня, ми відзначаємо День українського кіно.
Мало хто знає, що один з перших кіноапаратів у світі створив одеський механік і винахідник Йосип Тимченко. Тоді ж чому французьких братів Люм’єр вважають творцями кіно? Про це в нашій каруселі.
Мало хто знає, що один з перших кіноапаратів у світі створив одеський механік і винахідник Йосип Тимченко. Тоді ж чому французьких братів Люм’єр вважають творцями кіно? Про це в нашій каруселі.
❤23👍5
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять українців, яких у 1944–1951 роках насильно виселили зі своїх домівок у Закерзонні.
Після Другої світової нові кордони між СРСР і Польщею спричинили угоди про «евакуацію населення», що перетворилися на депортації з конфіскацією майна та репресіями. До УРСР переселили понад 480 тисяч осіб, ще майже 150 тисяч стали жертвами акції «Вісла».
🕯 Ця пам’ятна дата, запроваджена парламентом у 2018 році, нагадує про трагедію вигнаних із рідних земель.
Пропонуємо вам ознайомитись із нашою спільною каруселлю про ці події з Укрінформом.
Після Другої світової нові кордони між СРСР і Польщею спричинили угоди про «евакуацію населення», що перетворилися на депортації з конфіскацією майна та репресіями. До УРСР переселили понад 480 тисяч осіб, ще майже 150 тисяч стали жертвами акції «Вісла».
🕯 Ця пам’ятна дата, запроваджена парламентом у 2018 році, нагадує про трагедію вигнаних із рідних земель.
Пропонуємо вам ознайомитись із нашою спільною каруселлю про ці події з Укрінформом.
❤🔥12💔6👍3❤1
Леонід Боримський народився 7 березня 1997 року в селі Червоне Житомирської області, де закінчив школу з відзнакою. Вступив на факультет гуманітарних наук НаУКМА за спеціальністю «Історія» у 2018 році.
Будучи першокурсником Леонід стає братчиком у Братстві козацького бойового звичаю «Спас» та активно долучається до його діяльності й громадських активностей: козацькі фестивалі та заходи, «Козак-квести», фестивалі Тараса Шевченка «Ше.Fest» і «Країна Мрій».
Для Леоніда це була частина особистого прагнення берегти українську культуру й традиції.
Він з дитинства захоплювався історією давнього Риму та поєднував це з реальним служінням. Він вільно володів англійською, сам вивчив німецьку, тому у війську охоче працював із іноземними колегами. І навіть позивний взяв собі відповідний – Ремус/Рим.
Під час повномасштабного вторгнення Леонід долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади. Завдяки володінню іноземними мов на розмовному рівні, був зарахований до інтернаціонального по складу відділення. Свою військову кафедру, яку пройшов у студентський час при прийомі приховав, проте вже за два місяці служби дослужився до заступника командира відділення.
За два місяці до Нового 2025 року Леонід отримав серйозне поранення в голову. Під час бойового завдання відстояв з побратимами позицію, виніс на собі побратима. Пройшовши лікування та реабілітацію – повернувся на фронт.
15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Копанки Ізюмського району Харківської області Леонід загинув. Поховали його 22 березня у рідному селі Червоне.
За тиждень до загибелі військовослужбовцю виповнилося 28 років. Подарунки від родини забрати з пошти так і не встиг, батьки поклали їх вже до труни: вишиванку, Історію Римської імперії та годинник.
У Леоніда залишилися батьки, сестра, бабуся і дядько, який продовжує його справу у війську. Леонід залишився в пам’яті друзів і товаришів як щира, безкомпромісна людина, для якої патріотизм і служіння Україні були життєвим вибором.
#FightForUkraine
Будучи першокурсником Леонід стає братчиком у Братстві козацького бойового звичаю «Спас» та активно долучається до його діяльності й громадських активностей: козацькі фестивалі та заходи, «Козак-квести», фестивалі Тараса Шевченка «Ше.Fest» і «Країна Мрій».
Для Леоніда це була частина особистого прагнення берегти українську культуру й традиції.
Він з дитинства захоплювався історією давнього Риму та поєднував це з реальним служінням. Він вільно володів англійською, сам вивчив німецьку, тому у війську охоче працював із іноземними колегами. І навіть позивний взяв собі відповідний – Ремус/Рим.
Під час повномасштабного вторгнення Леонід долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади. Завдяки володінню іноземними мов на розмовному рівні, був зарахований до інтернаціонального по складу відділення. Свою військову кафедру, яку пройшов у студентський час при прийомі приховав, проте вже за два місяці служби дослужився до заступника командира відділення.
За два місяці до Нового 2025 року Леонід отримав серйозне поранення в голову. Під час бойового завдання відстояв з побратимами позицію, виніс на собі побратима. Пройшовши лікування та реабілітацію – повернувся на фронт.
15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Копанки Ізюмського району Харківської області Леонід загинув. Поховали його 22 березня у рідному селі Червоне.
За тиждень до загибелі військовослужбовцю виповнилося 28 років. Подарунки від родини забрати з пошти так і не встиг, батьки поклали їх вже до труни: вишиванку, Історію Римської імперії та годинник.
У Леоніда залишилися батьки, сестра, бабуся і дядько, який продовжує його справу у війську. Леонід залишився в пам’яті друзів і товаришів як щира, безкомпромісна людина, для якої патріотизм і служіння Україні були життєвим вибором.
#FightForUkraine
😢16💔12