Національні збори Франції визнали Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. За визнання проголосували 168 депутатів, проти – двоє. 🇫🇷🇺🇦
«Ця резолюція проголошує визнання французькою владою голоду українського населення геноцидом та засуджує вчинені діяння, що характеризуються винищенням та масовими порушеннями прав і свобод людини», – йдеться у документі.
Пояснювальна записка до резолюції французького парламенту акцентує, що Голодомор став методом терору та масового знищення українців з метою насадження радянської політики колективізації, а також на штучному характері масового голоду.
«”Житниця” стала “кривавою землею”. Цей злочин досягнув свого піку у перші місяці 1933 року: щодня від голоду гинули тисячі українських селян. Впроваджений штучний голод тоді отримав назву Голодомор – “знищення голодом”», – йдеться у резолюції.
Також депутати закликали уряд Франції вшановувати жертв Голодомору та висловити солідарність з українським народом, який став жертвою цього злочину. А також – розширювати дипломатичну ініціативу, спрямовану на міжнародне визнання Голодомору геноцидом.
Ініціаторка подання резолюції – депутатка від пропрезидентської фракції «Відродження» Анн Жаннет наголосила, що цією резолюцією Франція вкотре висловлює підтримку Україні та прагненню українців до свободи, а також підтверджує непорушність переваги права над силою.
У відповідь Президент України Володимир Зеленський подякував Франції: «Визнання парламентом Франції Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу важливе та знакове. Вдячні за сильний внесок Франції у викриття злочинів тоталітарної Росії – минулих і сьогоднішніх. У встановлення правди й справедливості, а отже, й відповідальності. Дякуємо, Франціє!».
«Ця резолюція проголошує визнання французькою владою голоду українського населення геноцидом та засуджує вчинені діяння, що характеризуються винищенням та масовими порушеннями прав і свобод людини», – йдеться у документі.
Пояснювальна записка до резолюції французького парламенту акцентує, що Голодомор став методом терору та масового знищення українців з метою насадження радянської політики колективізації, а також на штучному характері масового голоду.
«”Житниця” стала “кривавою землею”. Цей злочин досягнув свого піку у перші місяці 1933 року: щодня від голоду гинули тисячі українських селян. Впроваджений штучний голод тоді отримав назву Голодомор – “знищення голодом”», – йдеться у резолюції.
Також депутати закликали уряд Франції вшановувати жертв Голодомору та висловити солідарність з українським народом, який став жертвою цього злочину. А також – розширювати дипломатичну ініціативу, спрямовану на міжнародне визнання Голодомору геноцидом.
Ініціаторка подання резолюції – депутатка від пропрезидентської фракції «Відродження» Анн Жаннет наголосила, що цією резолюцією Франція вкотре висловлює підтримку Україні та прагненню українців до свободи, а також підтверджує непорушність переваги права над силою.
У відповідь Президент України Володимир Зеленський подякував Франції: «Визнання парламентом Франції Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу важливе та знакове. Вдячні за сильний внесок Франції у викриття злочинів тоталітарної Росії – минулих і сьогоднішніх. У встановлення правди й справедливості, а отже, й відповідальності. Дякуємо, Франціє!».
❤🔥23👍8
#FightForUkraine
Андрій Щербанівський був знаним легкоатлетом в Україні та за її межами.
Він завжди хотів зробити більше: подолати ще одну дистанцію, підкорити ще одну вершину, максимально популяризувати здоровий спосіб життя на широку аудиторію. Крім своєї участі у спортивних подіях, марафонських забігах, чемпіонатах, Щербанівський сам організовував марафони, фестивалі, змагання. Робив декілька справ одночасно – і всі доводив до успішного фіналу.
У 2016-му Андрія мобілізували до Збройних сил України. Упродовж року він брав участь в обороні країни на Сході. З початку повномасштабного вторгнення РФ старший сержант Щербанівський знову став до лав ЗСУ.
22 березня цього року на Харківщині отримав смертельне поранення: «Сьогодні після бойового завдання мав вийти на зв'язок мій любий Андрій Щербанівський, а вийшов його командир зі звісткою що був обстріл, і Андрій отримав поранення несумісні з життям», – написала мати трьох спільних дітей, дружина Олена.
Андрій Щербанівський закінчив радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Захопився легкою атлетикою на другому курсі навчання. Брав участь у марафонах. Особистий рекорд Андрія: за дві з половиною години подолав 42 км. На цьому не зупинився: пробував себе в ультрамарафонській дистанції довжиною 100 км, брав участь у добовому пробігові, практикував гірський біг.
Як спортсмен, а згодом – організатор брав участь у чемпіонатах Європи та світу.
У 2005 році Андрій Щербанівський разом з однодумцями заснував перший в Україні професійний марафонський клуб «Тарас Бульба». Клуб організовував у Києві та по Україні якісні бігові заходи, які об’єднували любителів бігу з усієї країни. Андрій був причетний до організації марафону «Київська Русь» та «Слов’янського марафону», пробігів «Золоті Ворота» і «Хрещата миля».
З 2008-го Андрій з дружиною Оленою долучилися до команди організаторів культового тріатлону «Слов’янська хвиля» у Переяслав-Хмельницькому.
У 2013 році Андрій Щербанівський став співзасновником громадської організації «Асоціація скайранінгу України». Одночасно долучився до команди «Run Ukraine», в якій організовував у Києві марафонські та напівмарафонські забіги. Паралельно допомагав клубу «Triatman» проводити змагання з дуатлону та тріатлону. А в сезоні 2018–2019 років допомагав в організації забігів з перешкодами «Legion Run».
«Андрій любив подорожувати. Особливо в гори. Кожен рік у будь-яку пору ходив у Карпати. Вони були для нього рідними. Він знав про них все. Складав туристичні маршрути для колег і потихеньку привчав їх любити гори. У 2012 році підкорив гордий Ельбрус», – згадує дружина Олена Щербанівська.
У Андрія залишилась дружина і троє дітей. Поховали воїна 29 березня на Лісовому кладовищі в Києві.
🖤🇺🇦
Андрій Щербанівський був знаним легкоатлетом в Україні та за її межами.
Він завжди хотів зробити більше: подолати ще одну дистанцію, підкорити ще одну вершину, максимально популяризувати здоровий спосіб життя на широку аудиторію. Крім своєї участі у спортивних подіях, марафонських забігах, чемпіонатах, Щербанівський сам організовував марафони, фестивалі, змагання. Робив декілька справ одночасно – і всі доводив до успішного фіналу.
У 2016-му Андрія мобілізували до Збройних сил України. Упродовж року він брав участь в обороні країни на Сході. З початку повномасштабного вторгнення РФ старший сержант Щербанівський знову став до лав ЗСУ.
22 березня цього року на Харківщині отримав смертельне поранення: «Сьогодні після бойового завдання мав вийти на зв'язок мій любий Андрій Щербанівський, а вийшов його командир зі звісткою що був обстріл, і Андрій отримав поранення несумісні з життям», – написала мати трьох спільних дітей, дружина Олена.
Андрій Щербанівський закінчив радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Захопився легкою атлетикою на другому курсі навчання. Брав участь у марафонах. Особистий рекорд Андрія: за дві з половиною години подолав 42 км. На цьому не зупинився: пробував себе в ультрамарафонській дистанції довжиною 100 км, брав участь у добовому пробігові, практикував гірський біг.
Як спортсмен, а згодом – організатор брав участь у чемпіонатах Європи та світу.
У 2005 році Андрій Щербанівський разом з однодумцями заснував перший в Україні професійний марафонський клуб «Тарас Бульба». Клуб організовував у Києві та по Україні якісні бігові заходи, які об’єднували любителів бігу з усієї країни. Андрій був причетний до організації марафону «Київська Русь» та «Слов’янського марафону», пробігів «Золоті Ворота» і «Хрещата миля».
З 2008-го Андрій з дружиною Оленою долучилися до команди організаторів культового тріатлону «Слов’янська хвиля» у Переяслав-Хмельницькому.
У 2013 році Андрій Щербанівський став співзасновником громадської організації «Асоціація скайранінгу України». Одночасно долучився до команди «Run Ukraine», в якій організовував у Києві марафонські та напівмарафонські забіги. Паралельно допомагав клубу «Triatman» проводити змагання з дуатлону та тріатлону. А в сезоні 2018–2019 років допомагав в організації забігів з перешкодами «Legion Run».
«Андрій любив подорожувати. Особливо в гори. Кожен рік у будь-яку пору ходив у Карпати. Вони були для нього рідними. Він знав про них все. Складав туристичні маршрути для колег і потихеньку привчав їх любити гори. У 2012 році підкорив гордий Ельбрус», – згадує дружина Олена Щербанівська.
У Андрія залишилась дружина і троє дітей. Поховали воїна 29 березня на Лісовому кладовищі в Києві.
🖤🇺🇦
❤9👍4😢2
31 березня виповниться 150 років ідеологу української незалежності Миколі Міхновському.
Український інститут національної пам'яті підготував інформаційні матеріали про цю багатогранну та віддану ідеї української незалежності постать.
З них ви можете дізнатися:
✅10 ключових фактів про Міхновського
✅ місця, повʼязані з ним, та місця його памʼяті в Україні
☝️До памʼятної дати 30 березня відбудеться публічна лекція до 150-річчя Миколи Міхновського від дослідника Юрія Юзича.
📌Початок о 18:00 в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану в Києві. Лекцію можна відвідати або слухати онлайн на сторінках Національного музею Революції Гідності та Українського інституту національної пам'яті.
🔈Центральний державний історичний архів України з партнерами презентував онлайн-виставку архівних документів та матеріалів про Миколу Міхновського. Зібрання доступне для перегляду на сайті архіву.
До нього увійшли архівні документи і матеріали з фондів Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державної наукової архівної бібліотеки, Державного архіву Полтавської області.
#Микола_Міхновський #Міхновський
Український інститут національної пам'яті підготував інформаційні матеріали про цю багатогранну та віддану ідеї української незалежності постать.
З них ви можете дізнатися:
✅10 ключових фактів про Міхновського
✅ місця, повʼязані з ним, та місця його памʼяті в Україні
☝️До памʼятної дати 30 березня відбудеться публічна лекція до 150-річчя Миколи Міхновського від дослідника Юрія Юзича.
📌Початок о 18:00 в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану в Києві. Лекцію можна відвідати або слухати онлайн на сторінках Національного музею Революції Гідності та Українського інституту національної пам'яті.
🔈Центральний державний історичний архів України з партнерами презентував онлайн-виставку архівних документів та матеріалів про Миколу Міхновського. Зібрання доступне для перегляду на сайті архіву.
До нього увійшли архівні документи і матеріали з фондів Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державної наукової архівної бібліотеки, Державного архіву Полтавської області.
#Микола_Міхновський #Міхновський
❤12👍4🔥1
31 березня на державному рівні відзначаємо 150-річчя Миколи Міхновського.
Міхновського насамперед знають як автора програми Революційної української партії під назвою «Самостійна Україна», створеної 1900 року. Він першим на початку XX століття артикулював курс на українську незалежність.
Своє бачення, що українці повинні здобути власну незалежну державу, Міхновський підкріплював справами. Чим би він не займався – адвокатською практикою, громадською чи політичною діяльністю, вчителюванням – скрізь докладав зусиль, щоб підтримати українську ідею. А ще з усіх сил намагався поширити її – писав програмні тексти, виступав з промовами, друкував статті у пресі, на початку XX століття заснував 5 українських часописів.
Міхновський розумів, що незалежність неможлива без армії. Тому одним з перших відстоював ідею формування українських збройних сил. Коли в 1917 році революційні події поглинули Російську імперію, а в Україні розпочалися національно-визвольні змагання, Микола Міхновський заснував та очолив Український військовий клуб імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького.
💬 «Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтеліґенція не покладе оружжя, доти всі покоління українців йтимуть на війну. І ця війна провадитиметься усіма засобами[…] Нам належиться будуччина, бо зовсім неможливо, щоб 1/30 частина усієї людности, ціла велика нація могла зникнути, могла бути задушеною», – писав Микола Міхновський 123 роки тому в «Самостійній Україні».
10 ключових фактів про цю багатогранну та віддану ідеї української незалежності постать – у каруселі👇
Ще більше інформації – в матеріалах Українського інституту національної пам'яті.
Перевірити, як багато ви знаєте про Міхновського, можна за допомогою нашого тесту.
#Міхновський
#микола_міхновський
Міхновського насамперед знають як автора програми Революційної української партії під назвою «Самостійна Україна», створеної 1900 року. Він першим на початку XX століття артикулював курс на українську незалежність.
Своє бачення, що українці повинні здобути власну незалежну державу, Міхновський підкріплював справами. Чим би він не займався – адвокатською практикою, громадською чи політичною діяльністю, вчителюванням – скрізь докладав зусиль, щоб підтримати українську ідею. А ще з усіх сил намагався поширити її – писав програмні тексти, виступав з промовами, друкував статті у пресі, на початку XX століття заснував 5 українських часописів.
Міхновський розумів, що незалежність неможлива без армії. Тому одним з перших відстоював ідею формування українських збройних сил. Коли в 1917 році революційні події поглинули Російську імперію, а в Україні розпочалися національно-визвольні змагання, Микола Міхновський заснував та очолив Український військовий клуб імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького.
💬 «Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтеліґенція не покладе оружжя, доти всі покоління українців йтимуть на війну. І ця війна провадитиметься усіма засобами[…] Нам належиться будуччина, бо зовсім неможливо, щоб 1/30 частина усієї людности, ціла велика нація могла зникнути, могла бути задушеною», – писав Микола Міхновський 123 роки тому в «Самостійній Україні».
10 ключових фактів про цю багатогранну та віддану ідеї української незалежності постать – у каруселі👇
Ще більше інформації – в матеріалах Українського інституту національної пам'яті.
Перевірити, як багато ви знаєте про Міхновського, можна за допомогою нашого тесту.
#Міхновський
#микола_міхновський
👍15❤10
2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації 🇺🇦
У планах повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року Київщина посідала особливе місце – як ворота до столиці, яку планували захопити за 3-5 днів, щоб змусити українську владу підписати повну капітуляцію на російських умовах.
Місяць українці билися за свою державу та її серце – Київ у жорстоких боях.
Коротко розповідаємо, як відбувалася битва за регіон, перемога в якій дала змогу відстояти державність.
#ріквизволення
#Київщина
#містагероїв
У планах повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року Київщина посідала особливе місце – як ворота до столиці, яку планували захопити за 3-5 днів, щоб змусити українську владу підписати повну капітуляцію на російських умовах.
Місяць українці билися за свою державу та її серце – Київ у жорстоких боях.
Коротко розповідаємо, як відбувалася битва за регіон, перемога в якій дала змогу відстояти державність.
#ріквизволення
#Київщина
#містагероїв
❤18🔥6
#ріквизволення #Чернігівщина 🇺🇦
У російських планах блискавичного захоплення Києва наприкінці лютого 2022 року Чернігівщині та її обласному центру відводилася роль «північних воріт». Цим напрямком сухопутні війська РФ мали швидко просунутися на допомогу основним силам до Києва.
Проте опір українців на Чернігівщині – і військових, і місцевих жителів зламав усі плани ворога.
У Чернігівській області, як і на Київщині, українські військові напередодні вторгнення розосередилися та передислокувалися.
Це дало змогу зберегти особовий склад, техніку та боєприпаси, щоб далі давати відсіч ворогу.
Після ракетних ударів у ніч на 24 лютого росіяни заходили на Чернігівщину наземними шляхами з боку Білорусі. Українська сторона не мала достатньо сил, щоб зупинити ворога на кордоні. Натомість, коли ворожі колони просувалися вглиб української території та розтягувалися на багато кілометрів, їх знищували артилерійським вогнем.
Російське керівництво було переконане, що населення прикордонної Чернігівщини має проросійські настрої, воно не чинитиме опору і вітатиме «асвабадітєлєй». Але тріумфальної ходи не вийшло. Жителі сіл та містечок беззбройними виходили проти російських танків. Соцмережами поширювалися емоційні відео з Бахмача, Корюківки, Городні, де люди намагалися зупинити ворожу техніку.
Про переміщення та місця розташування російських колон місцеві повідомляли ЗСУ.
▪️Про те, як Чернігів пережив місяць у майже повному оточенні,
▪️як вибудовувалася оборона Чернігівщини,
▪️про ключові битви, завдяки яким вистояла північна фортеця
читайте у матеріалі Український інститут національної пам'яті та в каруселі👆
#МістаГероїв
У російських планах блискавичного захоплення Києва наприкінці лютого 2022 року Чернігівщині та її обласному центру відводилася роль «північних воріт». Цим напрямком сухопутні війська РФ мали швидко просунутися на допомогу основним силам до Києва.
Проте опір українців на Чернігівщині – і військових, і місцевих жителів зламав усі плани ворога.
У Чернігівській області, як і на Київщині, українські військові напередодні вторгнення розосередилися та передислокувалися.
Це дало змогу зберегти особовий склад, техніку та боєприпаси, щоб далі давати відсіч ворогу.
Після ракетних ударів у ніч на 24 лютого росіяни заходили на Чернігівщину наземними шляхами з боку Білорусі. Українська сторона не мала достатньо сил, щоб зупинити ворога на кордоні. Натомість, коли ворожі колони просувалися вглиб української території та розтягувалися на багато кілометрів, їх знищували артилерійським вогнем.
Російське керівництво було переконане, що населення прикордонної Чернігівщини має проросійські настрої, воно не чинитиме опору і вітатиме «асвабадітєлєй». Але тріумфальної ходи не вийшло. Жителі сіл та містечок беззбройними виходили проти російських танків. Соцмережами поширювалися емоційні відео з Бахмача, Корюківки, Городні, де люди намагалися зупинити ворожу техніку.
Про переміщення та місця розташування російських колон місцеві повідомляли ЗСУ.
▪️Про те, як Чернігів пережив місяць у майже повному оточенні,
▪️як вибудовувалася оборона Чернігівщини,
▪️про ключові битви, завдяки яким вистояла північна фортеця
читайте у матеріалі Український інститут національної пам'яті та в каруселі👆
#МістаГероїв
❤17👍5🔥1