📚 4=8: половина книг — у подарунок! 

📅 З 26 по 29 жовтня в усіх фізичних книгарнях діє акція 4=8 на Бестселери та книги видавництв ЄКЛУБ!*  

🛒 4=8: купуєш 4 книги, ще 4 отримуєш у подарунок! 
➕ Не забувай і про вигідні пропозиції 1+1=3 та -50% на кожну другу книгу видавництв ЄКЛУБ, які діють лише до кінця жовтня. 
✨ Це чудова нагода нарешті купити те, що давно лежало у списку бажань, і придивитися до свіжих новинок. 
📍 Шукай акційні книги у книгарнях на спеціальних полицях та промо-столах. 

Пропозиція діє для власників дисконтних карток ЄКЛУБ. 

* Для акції 4=8 — найдешевші чотири книги коштують по 0,10 грн, чотири інші — за повною ціною , без додаткових знижок ЄКЛУБ; для 1+1=3 — найдешевша позиція в чеку продається за 0,10 грн, дві інші — за повною ціною, без знижки ЄКЛУБ; для -50% на кожну другу — знижка застосовується на найдешевшу книгу з двох, інша — за повною ціною, без знижки ЄКЛУБ.

Люблю. Покинуто, самітно.
А вже поля мої пусті;
У парку клени золоті,
І осінь віє непривітно.

Люблю, люблю. Ходжу без цілі.
Щось жалібно шепоче гай
І ронить листя. Листя миле,
Прощай, прощай.

✍️📚 Володимир Свідзінський, 1922

Осінь — пора Свідзінського, оце тихе прощання з листям і любов, якій немає виходу. Зловив себе на тому, що цей коротенький вірш — це найточніша анотація книжки «Привиди» Дністрового.

Це вірш з першої збірки поета «Ліричні поезії», рецензії на яку одразу після виходу публікували Іван Дніпровський і Валер’ян Поліщук.

👩‍🎨🎨 Костянтин Крижицький «Осінь», 1901

Життя академіка Крижицького закінчилося трагічно — у 1911 році він написав картину «Повіяло весною» для лондонської виставки і мав з нею шалений успіх. Але раптом його почала цькувати бульварна преса, звинувативши у плагіаті — знайшлася раніша картина з аналогічним краєвидом авторства Якова Броваря. Пішли чутки і звинувачення.

Згодом виявилося, що обидві картини написані з одного фото, яке було у вільному доступі, і яке навіть міг зробити сам Крижицький. Але художник не витримав напруги і наклав на себе руки, у передсмертній записці написавши, що втомився доводити свою правоту.

Цю картину, а також ще одну цікаву пару, Крижицького і Мунка, покажу у коментарі. 👇

🤭 Маю чотири правописні помилки (різьбяр, корйозно, зеесушного, впівсили), одне тире замість двокрапки, одне тире загубив, і три помилки, які мені подобаються: два зайвих тире і зайвий знак оклику.

👉 Текст радіодиктанта на Суспільному.

Запрошуємо на онлайн презентацію результатів резиденції School of Political Performance × New Performance Turku: «Практики співтворення: Фінляндія × Україна. Частина 1. Презентація та розмова»!

📅 4 листопада, 18:00
💻 Онлайн (посилання надійде на пошту, вказану при реєстрації)
🗣 Мова події: англійська з послідовним перекладом на українську
🔗 Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/T89X7W61GLsiMKs59

SPP x NPT – це тритижнева мистецька резиденція, що об’єднала художників і художниць з України та Фінляндії навколо практик перформансу, співтворення та колективної роботи. Протягом жовтня учасники й учасниці працювали разом у Турку, поєднуючи індивідуальні та колективні мистецькі практики, воркшопи, менторські сесії, кураторські розмови та знайомство з локальним мистецьким середовищем Фінляндії.

У проєкті взяли участь AntiGonna, Олександр Галіщук, Тетяна Корнєєва, Марія Куликівська, Станіслава Овчиннікова, Катрі Кайнуланен та Максиміліан Латва, Мо Мустафа, Онур Тайраноглу.

Кураторську рамку проєкту розробили Леена Кела (New Performance Turku) та Марія Куликівська (Школа політичного перформансу) разом із запрошеними кураторами Джованною Еспозіто Юссіф, Сату Геррала та Фарбодом Фахразаде.

«Практики співтворення: Фінляндія × Україна» — це можливість повернутися до досвіду резиденції вже після її завершення та поговорити про те, що відбувається, коли художники й художниці з різними досвідами, контекстами та методами роботи опиняються в одному просторі.

Які умови необхідні для справжнього співтворення? Як вибудовується колективний процес, у якому немає наперед визначеного результату? Які нові практики та зв’язки можуть виникнути через спільну роботу?

Під час події команда та учасники й учасниці проєкту розкажуть про структуру резиденції, робочий процес і досвід спільної роботи у Турку. Після презентації відбудеться розмова про співтворення як мистецьку та кураторську практику та про можливості міжнародної співпраці між українською та фінською мистецькими спільнотами.

🤝️️️️️ Проєкт «Школа Політичного Перформансу × New Performance Turku» реалізується в межах проєкту ZMINA:Resilience, за підтримки фонду IZOLYATSIA (Україна), організації Malý Berlín (Словаччина) та за участі мережі Trans Europe Halles (Швеція) і співфінансується Програмою Європейського Союзу «Креативна Європа». Погляди та думки, висловлені у цьому матеріалі, належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Виконавчої агенції з питань освіти і культури (EACEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надає грант, не несуть відповідальності за них.

#ZMINA_resilience

🤫🤫 Тихенько нагадую про наш розіграш книжки Кінга і фігурки до пари.

Підпишіться на Катерину, результат вже завтра. ☺️

☝️🎙 Інколи я дивлюся афіші з різних міст і відзначаю події, заради яких хотів би бути там.

Такою є завтрашній літературний вечір Олексія Анулі зі Світланою Стретович у Молодому в Києві.

Книжка складна і не розважальна, але також, я точно знаю, що саме від таких сильних людей, як Олексій, йде світло, що дає дороговказ у темні часи.

🙏 Не кожен насмілиться прочитати, але я думаю, що піти й послухати Олексія Анулю — це рішення, про яке неможливо пошкодувати.

Сходіть! Квитки ще є 👉https://molodyytheatre.com/repertoire/prezentaciya-knygy-oleksiya-anuli-jingle-bellz-0

🕷📖 Мені казали, що «Павук» Олександри Ковенько — класна книжка, але вона виявилася ще кращою.

Нам обіцяють детектив, і з порогу отримуємо дуже наповнений роман, який не хочеться читати бігом, є враження такої прямо гросмейстерської продуманості. Поступово, через своїх героїв, авторка вводить соціальні теми — стосунки батьків і дітей у родинах різної міри проблемності, стосунки між підлітками, безпека підлітків у соціумі та соцмережах. Дуже подобається таке у Каррізі, і от у Олександри також.

🤌 Таким чином виходить, що у кожнісінького героя власний характер і голос. А коли починається детективна частина, все так чудово припасовано, що навіть для читача, здається, є зачіпки. Принаймні, я зачепився об одне слівце на початку, і саме воно вистрілило у кінці. Це не означає, що я все розгадав, а лиш те, що механізм роману налаштований перфектно. Такий типу ефект престижу у фокусників.

🧐 Також сподобалось те, скільки дрібниць людського життя вкладено у роман, як по цих піщинках збиралася і реконструювалася справа: випадкові фрази, дотепи, які запам'ятовуються і значення яких стає зрозумілим вже пост-фактум. Під кінець роман виходить вже на межу трилера, напруга зростає, розв’язка змушує переживати за героїв і гортати сторінки одна за одною.

😎 Отже, я б не сказав, що це простий собі детектив. Це соціально-психологічний гостросюжетний роман, і я категорично вимагаю продовження. Неможливо повірити, що це дебют — майстерна робота. Я у захваті, #раджу_почитати всім, це була насолода!🤍

P. S. Ще, тут дуже живі й дотепні діалоги, читайте!

📖👀 А нині читаю ретелінг давньогрецьких міфів "Епос" Сашка Ушкалова і гигочу через сторінку. Дуже позитивна книжка!

Так-так, читаю ще до виходу, не заздріть, а замовляйте.

(то не вся книжка ретелінг, то лиш мала частинка)

🎧📖 «Прекрасно-потворний» Еліс Фіні — послухав у Абук на одному диханні.

Вся інтрига тут зрозуміла з анотації — є письменник, є загадкові обставини зникнення його коханої дружини і є таємничий острів, на який він приїжджає по натхнення.

😏 Все, що відбувається у книжці — це дивні події, що трапляються на острові з героєм і паралельно — не менш дивні флешбек-сеанси психоаналізу героїні.

👌 Написано дуже цікаво, не потребує напруження лобової долі, це цікавезний трилер без крові, де все підводить вас до фінального перевороту. Я читав декілька розчарованих відгуків стосовно фіналу, але мені все сподобалось, саме заради цього кашу й заварювали.

#раджу_почитати особливо якщо ви слухаєте аудіокниги, виконуючи якісь механічні дії. Денис Денисенко і Соня Сотник читають ідеально.❤️

📚🎉 Минулого року ми з Оксаною Павленко легендарно потусили на Землі поетів.

З різних окремих причин, цьогоріч пропускаємо фест, але пропонуємо вам насолодитися поезією за нас!

‼️ Хутенько біжіть до Оксани на канал Коли ми говоримо про книжки, підпишіться і поставте порядковий номер під цим дописом.

Умови участі: підписка на наші канали і шер розіграшу.

😻 Розігруємо 5 поетичних новинок і квитки! Удачі!

🎉📖 Здійснилася моя мрія — «Перехресні стежки» Івана Франка в аудіо у UnderBooks!

Читає прекрасний Андрій Федінчик.

Малював неповторний Мітя Фєнічкін.

Все придумала Зоре Світова — Даша Астаф'єва.❤️

А я написав отакий блерб:

Адвокат приїжджає в провінцію чесно працювати, а потрапляє в болото з корупції, кабальних кредитів, виборчих махінацій і власного нещасливого кохання. Шантаж, аб'юз і вбивство — це Іван Франко, 1900 рік, і колись Рафаловича в серіалі від Netflix зіграє Кілліан Мерфі. Вам це треба!

Біжіть слухайте 👉https://linktr.ee/underbooks

☝️Розіграш нині ввечері!

📰👀 Це робота Івана Марчука з ранньої серії «Диспут мудреців. Картини-притчі».

Наскільки я можу судити, вона називається «Просвітителі», 1967 рік. І я тут бачу суспільство, де високі ідеали стоять і дивляться на те, як натовп загрозливо напирає на дієву меншість, загнану в рамки процесу.

☝️ Але! Аби вам не було дуже сумно, доповнити картину я бажаю віршем Юрка Позаяка. Це 1990 рік, він пасує сьогоденню і має надихаючий фінал. Прочитайте:

Якщо чоловікові зрубати голову,
то це гарантований
Труп. Зрубав, і можеш іти спокійно —
воно саме
собі посіпається й затихне.
Із націями зовсім інша
річ. Голову рубонув — воно впало,
смикається…
Здається, все в порядку.
Але це не так. Тут тільки
Відвернувся, а з неї нова голова виперла,
і починай
все з початку.
Тут треба вже як голову відхайдекав,
то сиди і не відходь,
а як тільки нова почала зав’язуватись,
одразу й гати. Проте й тут не все просто.
Буває, відрубають голову і сидять біля шиї, ждуть.
Та голова в нації така штука,
що може звідки хоч
Вирости, навіть із дупи.
І тоді пиши пропало,
все знову починати треба.

Недавно я бачив таку націю.
Вона йшла вулицею,
уся смикаючись і тіпаючись,
незграбно переставляючи тим,
що, здається, колись було руками,
а тепер ставало ногами,
хапаючись за стіни тим,
що раніш було ногами,
а тепер ставало руками.
Голова в неї була ще зовсім свіжа,
майже без волосся,
на іще затверділому тім’ї наївно
билася жила.
Обличчя її було невимовно щасливе
і все світилося радістю перших самостійних кроків.

💪 Тримаймося і підтримуймо збройні сили!

📖❤️ Ох, ця книжка — фист!

Тетяна Жидак «Зустрінемося в цеху», 2026 (Creative Women Publishing)

Веселила мене, хвилювала, втішала, захоплювала і роз’ятрювала душу, щоб у кінці залишити по собі світло й радість. Я оце більше за все люблю в літературі, більше за всі світи й сюжетні повороти.

✍️ Це автобіографічна повість про те, як Тетяна з початком повномасштабки поїхала до баби й діда в село на Коломийщині і почала там займатися волонтерством. Але насправді це лиш основа, а пише Тетяна своїм неповторно стильним покутським діалектом про те, як життя пробивається крізь сирени повітряних тривог, як сильні та яскраві жінки беруться до справи, яке щастя приносять бабі й діду такі повернення, і все таке цікаве.

🤌 Яка це мова, люди, який це стиль! Мої улюблені слівця: зачічканий, фертик, шмір, зелепуги, куца година, «жінкам лице би си лупало», гальоп, капара, горгоші... Коротше, клондайк! Але читається дуже легко, хіба ви взагалі ніколи не чули про мешти на обцасах — ну то буде ще більше відкриттів, бігме!

🤫 Скажу вже й про дрібний недолік — під кінець хронологія подій мені здалася трохи плутаною, там якось емоції взяли верх над раціо, але то й не дивно, книжка емоційна. Абсолютно шикарний дебют!

☝️ Дивно, але, здається, у нас не так вже й багато книжок про волонтерство, хоч який неоціненний внесок волонтерів у нашу спільну справу. «Зустрінемося в цеху» — першорядний взірець! #раджу_почитати всім! Покажу вам декілька кавалків тексту в коментарях.👇

🎉🎁 Маю амбасадорський гостинець від Віхоли!

Шопер з кишенькою для книжки — поклав туди антологію сучасної прози «Бій, тікай, завмри», аби вам показати, так би мовити, (не)канонічний функціонал.

Ну краса! Дякую! 🫶

🤌 Хто знає — той знає.