Підтримати 🙌

Збір коштів на будівництво Дому молитви в смт. Мізоч

Дорогі брати і сестри!
Наша церква в смт. Мізоч активно зростає та служить людям у місцевості. Ми бачимо, як Бог торкається сердець, додає нових людей, відкриває нові можливості для служіння. У зв’язку з цим виникла нагальна потреба у новому Домі молитви — місці, де зможемо разом молитися, прославляти Бога, навчатися та розвивати служіння.

Запрошуємо всіх небайдужих долучитися до цієї важливої справи та підтримати нас фінансово. Будь-яка сума — це вклад у Божу справу.

Реквізити банку:
Найменування отримувача: РО ЦЕРКВА ХВЄ СМТ МІЗОЧ РІВНЕНСЬКОГО РАЙОНУ
Код отримувача: 24178636
Рахунок отримувача:
UA703052990000026003040704407
Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
Призначення платежу: добровільні пожертви

Якби кожен скинув по 100 грн це був би колосальний внесок у будівництво Дому Моливти.

Мої рани сердечні Ти один полікуєш.
Смуток мій безкінечний ніжним словом вгамуєш.
Лиш на Тебе надія дає сили ще жити.
І про небо все мрія, не дає затужити.

Все, що прийде на мене, мені вийде на добре.
Коли візьмеш до Себе, І коли оздоровиш.
Буде в небі там радість і не буду тужити,
А як тут ще зоставиш, ще я буду трудитись.

Усе мені на добре у житті моїм вийде.
Бо в руках я є Божих, бо Його я дитина.
Його воля для мене є найкраща у світі.
Це прийма моє серце, не завжди тіло тільки.

"Хай Твоя лише воля..."- правда, як то чудесно?
"Хай Твоя лише воля"- і Спаситель воскресне.
"Хай Твоя буде воля"- часто кажем ми Богу?
"Хай Твоя буде воля"- про багато говорить.

У житті нашім часто мало віримо Богу,
Ось тому зустрічаєм на дорозі скорботи.
Ми про те забуваєм - на Його ми долонях.
Схованого немає перед поглядом Божим.

Знає Він що готує нам цей день, і цей вечір.
І кого що чекає - чи прощання, чи зустріч.
Знає Він кожне слово, кожну думку і подих.
Знає все наперед у житті цім короткім.

О, ця воля моя - невгамовна, земная.
Спішить часто вона, волю Божу не знає.
Воля Божа одна на добро і на благо.
Сильна є лиш вона щоб на добре направить.

"Хай лиш воля Твоя"- сказать ніби так просто.
Часто ж, воля моя переважає над Божою.
Як би волі Твоїй навчитись підкорятись.
Помилок різних, бід в житті могло б не статись.

Якщо воля Твоя буде лиш в моїм серці,
Тоді, Боже, як Ти, я для неба воскресну.
Поки, йду я і вчусь у Твоїй пробувати.
В ній, один Ти Ісус, сильний мене тримати.

Л. Шпак
@virsh_online

Мій люблячий Господь,мій Тато,
Тебе я недостойна каже світ.
Тобою серце прагне лиш палати,
І знаю я Ти можеш все змінить.

Цей світ щоразу б'є усе сильніше
По душі моїй шукаючій спокій.
Та Ти зі мною поруч навіть в тиші,
І научаєш довіряти волі лиш Твоїй.

Буває часто падаю в безодню,
І руку простягаєш Ти свою.
Ти підіймаєш лагідно любов’ю,
І знов до Тебе серцем я іду.

Хай світ вирує і біжить кудись,
А я в Твоїх долонях відпочину.
Мої думки до неба піднялись,
В Тобі знайшовши істину єдину.

Ти не докориш за молитви тихі,
За сльози, що стікають уночі.
У Твоїх крилах сховаюся від лиха,
В Твоїх руках від щастя є ключі.

Дай сили йти, коли навколо шторми,
Не сумніватись в милості Твоїй.
Тримай мене у лагідних долонях,
Мій Батько, Захисник мій і Спокій.

Нехай світ каже, що недосконала,
Та я Твоя — і в цьому вся краса.
Твоя любов мене від зла підняла,
І направляє серце в небеса.

Забуду я тривоги і жалі,
Коли Твоя любов мене тримає.
Немає більш багатства на Землі,
Ніж спокій той, що серце наповняє.

Приходжу я до Тебе без прикрас,
Така як є — з пекучим болем в грудях.
Ти не докорив мені ні раз,
Коли мене цурались інші люди.

Шепочеш Ти : «Не бійся, ти Моя,
Я поруч йду і сльози витираю».
І затихає буря та гроза,
І я в Твоїй любові розквітаю.

В Тобі однім знайшла я свій спокій,
Моє вмістилище, фортеця і надія.
Живи в мені, мій Батько дорогий,
Ти той, про Кого моє серце мріє.

Автор: Овчаренко С.
@virsh_online

Чи ти знайомий з голосом Творця?
Він Пастир наш і душ людських хранитель.
За Ним іде покірная вівця,
Бо довіряє. Бо її Він вчитель.

Не страшно з Ним. Чого переживати,
Як добрий Друг попереду іде?
Щасливий той, хто голос буде знати
Спасителя, що до небес введе.

Покличе Він - і вівці без вагання
Ідуть до Нього. "Пастирю, навчай!
Ти знаєш нас. І всі наші бажання
До тебе линуть, у завітний край."

На добрі луки Він отару водить,
За голосом Творця вони ідуть.
Провадить їх туди, де чисті води,
І з рук Його овечки радо п'ють.

Не зваблять, не зведуть їх лиходії -
Чужинця голос легко розпізнати.
Вони знайомі з голосом Месії,
Йому одно́му будуть довіряти.

І хоч довкола - сотні голосів,
Веселих і привабливих для вуха,
Овечку голос Пастиря зігрів,
Його Слова - як прихисток для духа.

І чують люди - гомін звідусіль.
В повітрі, в серці, у думках несеться
Оркестр слів. О Господи, хай Твій
Спокійний голос ним не переб'ється.

Нехай і серце, і душа, і дух
Тобі належать. Дай Тебе почути
І пити воду із батьківських рук,
Вівцею, що згубилася, не бути.

А ти знайомий з покликом Творця?
Як шепіт вітру, тихо він лунає.
Мелодія, що ллється у серця,
Щасливі ті, хто Господа впізнають.

Він владний і спокійний одночасно.
Без примусу, без гніву, без образ
Говорить Бог. Говорить дуже ясно:
Довіритись потрібно. Ось твій час!

Автор Ірина Пахомова
@virsh_online

Друзі, надсилайте свої вірші у бот @virsh_onlinebot ✍️

‼️Обов’язково додавайте підпис: ©️ автор @virsh_online

Якщо бажаєте підтримати наш канал, це можна зробити за реквізитами:
4441 1144 0248 5468

Посилання на інстаграм -
Ютуб.

Дякуємо вам! Нехай Бог благословить кожного! ✨🙏🫶🏼

1.В нашій церкві є сьогодні урочисте свято,
День подяки ми зібрались разом відзначати,
Дивно нас Господь з'єднав всіх у одну родину,
У Христі ми маєм рідних і мету єдину.

І за це хваління Богу хочемо віддати,
За дари Його із неба й урожай багатий,
Ми одягнуті і ситі, скрізь достаток маєм,
Славу Господу і вдячність за усе складаєм.

2. Дякуєм за хліб тілесний, маємо доволі,
Гарно зернові вродили цьогоріч у полі,
Посилав Господь із неба сонце, дощик в пору,
І зерно пшеничне вчасно зібране в комору.
Це про нас Творець Небесний так потурбувався,
Щоб ніхто із нас голодним вже не залишався.

2.Ми щоденно п'ємо воду, хто скільки бажає,
Ну, а хтось такої змоги на землі немає,
Є країни, й їх чимало, де її нестача,－
Чисту і джерельну воду мати там－удача.
Тож подякуєм сьогодні за живу вологу,
Ми не спраглі, не голодні－слава, слава Богу!

3.А яка у нас багата, щедрая вітрина!
Хоч на ній врожаю тільки незначна частина.
Із полів, садів зібрали овочі і фрукти,
В магазинах необхідні є для всіх продукти.
Дякуєм, Тобі, Владико, за врожай багатий,
Не бракує хай натхнення Тебе прославляти!

4.Біблія－то Слово Боже, є у всіх і всюди,
Хто вживає хліб духовний －ситий завжди буде,
Час прийде й його не стане і почнуть шукати
Те Святе Господнє Слово хлопці і дівчата...
І ходитимуть невпинно від моря й до моря,
То часи страшні настануть мук тяжких і горя,
Тому скажем: Слава Богу! За Письмо одвічне,
Хай земля вся хвалить ім'я дивне і величне!

5. Я за церкву хочу Богу «дякую» сказати,
Є братів чимало в мене і сестер багато,
Це моя сім'я велика, дружна і єдина,
Я щасливий, Бог мій Батько－я ж Його дитина!

6.За здоров'я вдячність Богу серденько складає,
Що мене завжди, постійно Він оберігає,
Що по милості безмежній ще живу в цім світі,
Слава, Отче Милосердний за щасливі миті!

7.В мене є батьки чудові－ тато і матуся,
За здоров'я їх щоденно Господу молюся,
Скільки є сиріт у світі, гіркі їхні долі,
Бо обіймів тата й неньки не знали ніколи.
Бо ж батьки－то скарб безцінний, подарунок з неба
І за них завжди Творцеві дякувати треба!

8.Боже, Ти достойний слави, честі, поклоніння
За страждання Твого Сина і за воскресіння!
Він пожертвував Собою, переніс страждання,
Через кров Його святую －маєм оправдання.
Бо ж спасіння не купити ні за які гроші,－
Лиш по милості Господній ми є діти Божі!

9.Боже! Хто ми є без Тебе? Ти є наш Владика!
Бо любов Твоя і ласка до людей велика!
Ми є немічні, безсилі－бачиш Сам і знаєш,
Та проте усіх щоденно нас благословляєш.
Чим ми можем відплатити? Що зробити можем?
За дари Твої чудові, Милосердний Боже!?
В простоті сердець сьогодні вдячність ми приносим,
І надалі будь із нами завжди... щиро просим!
@virsh_online

Думку думкою перемогти буває важко,
Бо думка - мов вогонь: розпалюється часто.
Спочатку лиш побачив - і погляд затримав,
Потім уже захотів - і серцем прийняв.

Побачив - захотів ти, захотів - і взяв,
А те, що стало соромом, - від світу заховав.
Та скільки не ховай - від Бога не сховати,
Бо Він і таємне може все пізнати.

Тому стережи серце - Соломон говорив,
Бо з нього вихід життя, яким ти будеш жи́в.
Не дай своїм очам те́бе звести з дороги,
Бо те, що люблять очі, вже прагнуть і но́ги.

Не грайся із думкою: «Це тільки лиш погляд».
Бо з малого бажання виростає жадання.
Сьогодні - лиш думка, а завтра - вже крок,
І там, де бува радість, виникає поро́к.

Господь голосить: «Не звертай із дороги,
Не дай ти очам залишитись в полоні!»
Бо мудрість - не впасти й піднятись вкінці,
А вчасно спинитись на першій межі.

Побачить початок - і вчасно відстати.
Бо краще думки саме у ту мить зупиняти.
Ніж потім від того, що бачив, тужити і сльозою гіркою думку кружити.

Побачив - відвернись.
Не дай серцю бажати.
Захотів - зупинись.
Не поспішай ти це брати.

Думку думкою перемогти буває важко,
Бо думка - мов вогонь: розпалюється часто.
Тому серце СЛОВОМ Господнім сповняй,
і словом «написано» гріху відповідь дай.

Написано: «Відкинь ти із серця лукавство, віддали хитрість уст та дивися же прямо!»
(Приповісті 4:24)

Написано: «Не вступай ти ні вправо, ні вліво і злому дороги своєї не міряй!»
(Приповісті 4:27)

Написано:«Серце своє стережи, і миру у Бога на захист проси, він збереже серця
ва́ші, і ваші думки!»
(Приповісті 4:23. До Филипʼян 4:7)

Тож серце своє у Бозі тримай,
А думки свої миром Його огортай.
Відкинь ти лукавство, не дай йому жити,
Дивись лиш вперед, щоб з дороги не збитись.

Ні вправо, ні вліво - свій погляд тримай,
Дорогу Господню в житті обирай.
І хоч би спокуси зустріча на шляху-
У Господнім слові залишайся в йому.

Буревії бушують, тривожать серця, а дивлячись на хвилі втрачаєм життя, без віри ми живши втрачаєм і спо́кій, а з спокоєм й мир…

А все ж мир…
Тільки в Бозі!
@virsh_online

Жовтень іде по землі у золотому вбранні,
Тихенько торкається листя в ранковім тумані.
Він сіє каштани, запалює глід у вогні
І тихо малює пейзажі дивовижно-мріяні.

Яке це диво — золото й бронза довкола,
Шелест дубів і прозорість високих небес,
Жовтень вкриває ковдрою теплі поля,
Даруючи спокій, затишок і море чудес.

Багряні клени спалахують у садах,
Птахи відлітають у вирій, лишаючи спів.
Є стільки краси в цих осінніх ясних днях,
У тихім тремтінні вечірніх м'яких кольорів.

Сьогодні свій день відзначають сміливі й міцні —
День Козацтва, Захисників і Захисниць ріднокраю.
Ті, хто тримає небо у грізні й тривожні дні,
Хто вірно і стійко святу свою службу тримає.

Ми знаємо біль і тривогу нинішніх днів,
Коли кожен ранок виборює право жити.
Та серед темряви, вибухів і димів
Україна продовжує вірити, жити й любити.

О Господи Всевишній, даруй нам омріяний мир,
Захисти кожну хату, дитину, воїна й матір.
Нехай осінній вітер розвіє ворожий вир,
А світло і правда знов будуть у нас панувати.

Боже, збережи нашу землю під золотом цих дібров,
Зігрій наші душі осіннім ласкавим променем.
Верни в кожну хату спокій, надію й любов,
І дай нашій рідній землі довгожданий промінь.

Жовтень цвіте, попри все, у своїй красі,
Він нагадує нам: після темряви буде світло.
Вмиються ранком у чистій прозорій росі
Дні, де запанує мирне, щасливе літо.
Автор: Петро Попов
@virsh_online

• •
Це я тоді Тебе там розіпʼяла,
Це я, Господь, моя це є провина,
Що Ти так тяжко на хресті страждав,
За мене, повну гріха й провин людину…

Христос, це там мої гріхи
Тебе замість цвяхів тримали,
Вінок терновий із моїх провин
Тобі на голову поклали…

Це я, Господь, Тобі його зплела,
Коли життєвою дорогою ходила,
За мене, Боже, свята кров лилась,
Пречиста кров… за життя грішної людини…

Це ти мене дитиною назвав,
Ти мене полюбив і відкупив,
У своїй милості безмежній
Ти власну велич мені, Господи, відкрив.

На тому місці мала бути я, Ісусе,
За власний гріх померти мала б я,
Та ти приніс себе за всіх у жертву,
Помер й воскрес, аби подарувати нам життя.

Ти був обпльований, принижений, побитий,
Заради нас людей- над Божим Сином познущались так,
І навіть коли, на хресті висів прибитий,
Казав, щоби Отець не зарахував гріха,

Тим хто сміялись, хто в лице плювали,
Хіба ж ці люди цього вартували?
Він знав це наперед, та всеодно пішов,
Й цю чашу випити Йому допомогла лише любов…

Його любов до нас, що все прощає,
І Він сьогодні кожного чекає,
Щоби прийшли із покаянням у серцях
Щоби обрали пройти із Ним цей шлях.

Я зір свій підіймаю на хреста,
Згадую я страждання й біль Твою,
Не задля того щоби плакать від жалю,
Але щоб памʼятать повік ціну.

Щоб гідно на шляху усе перенести,
Бо знаю, що терпів тут на землі у рази більше Ти…
Ти все простив і не рахував гріха,
Всім тим, які зробили Тобі стільки зла…

Таку любов, якої ніхто більше не досяг,
Ти нам у приклад, Господи привів,
Щоби жили так як Ти показав,
Власним життям тут на цій землі.

Я йду, і так, мені не легко йти,
Та знаю, завжди допоможеш Ти,
В бою, у дорозі, яку вже пройшов,
Залишивши і славу й честь-

На грішну землю, як людина Ти зійшов,
Щоб показати нам, що вихід є,
Він кличе, ще сьогодні закликає,
Все стукає до серця і чекає.

А за тобою вибір передбачений,
Ти памʼятай, ціна уже заплачена,
І лише час невпинно все стікає,
Ісус сьогодні кожного чекає.

І не залежно, що ти вже зробив,
Яке життя до цього ти прожив,
Його пречиста кров усе обмила,
Усі гріхи, усі мої й твої провини.

Ісус зробив цей крок, але чи зробиш ти?
Що обереш, і чи досягнеш мети?
Бог вибір дав, хоч заплатив ціну,
Ісус життя віддав, там на хресті проливши кров свою.
Автор: @vdianasv
@virsh_online

Скільки раз ніхто не розумів
Твоїх сліз, переживань і болю
Та коли коліна ти схилив
Прийшов Той хто зрозумів тривогу.

Скільки раз молитись не мав сил
У покорі ти схилявся й плакав
Витирав ті сльози ніжно Він
Обіймав навіть тепліш від тата.

Скільки раз ти людям говорив
Скільки раз тебе не розуміли
Та в той час був Той хто зрозумів
І в любові дав пораду вірну.

Скільки раз ти сили всі збирав
Щоб не здатися і рухатися далі
Він щоранку сили поновляв
Милість лив у променях світанку.

Скільки раз ти почувавсь самотнім
Ніби був відкинутий людьми
Та в той час тримав тебе за руку
Той хто не лишає у біді.

Скільки раз стискалось твоє серце
І боліло від жорстоких ран
Бог приходив як найкращий Лікар
І ті рани ніжно лікував.

Скільки раз прийдеться ще боротись
Лиш одному Богу все відомо
Та в тяжкі моменти зверни погляд
На Того Хто любить безумовно .

Бо любов Його усе покриє
Зцілить серце, зрозуміє, втішить
Вона має вихід навіть там
Де висить табличка: Це безвихідь!

Ірина Степанюк
@virsh_online

Я знову приходжу до Тебе, мій Бог. Не маю до кого більше іти. Ти знаєш, що в серці є безліч тривог — Я знову прошу: Боже мій, поможи!

Я — маленька, слабка і грішна людина, Я безсила і часто в житті помиляюсь. Моя віра — мала, і зламані крила... В молитвах то кричу, то слізьми заливаюсь.

Як любити — не знаю, цінувати — не вмію, Що не варто — втрачаю, душею хворію. Йду до світла, та темряву знов обираю — Боже милий, помилуй мене, я благаю.

Я — людина, Ти — Бог, Всемогутній і Вічний. Мою слабкість візьми, подаруй мені вічність. Огорни Своїм світлом, розсій цю темряву, На молитву мою зверни, Боже, увагу.

Я не можу без Тебе іти у дорогу, Тому прошу, мій Бог, направляй мої кроки. Відкрий волю Свою, даруй серцю прозріння — Я надіюсь, Господь, на Твоє спасіння!

Ірина Степанюк
@virsh_online

Яка ж ця темрява велика і глибока!
Хто описати цю пітьму зуміє?
Коли світильник тіла - твоє око
Не сяє людям, а лише жевріє.

Здається, погляд - як вікно до серця.
Або як книга - спробуй прочитати!
В очах у когось вир емоцій б'ється,
А інший хтось так прагне їх сховати!

Яка ж ця темрява глибока і велика,
Якщо твій погляд не у чистоті!
Не тільки до душі вікно - до лиха
Людину очі можуть привести.

Невинний погляд - і уже у пастці
Твій буде розум. Знов оця пітьма!
Поглянь у очі. Не в чужі, у власні:
Чи видно відображення Христа?

Чи зможе там побачити людина
Твою любов, що в них Спаситель влив?
Чи видно в них красу Людського Сина,
Чи погляд твій засвідчить їм без слів?

Як хочеш мати тіло своє світлим,
Тримай свій зір скерованим на Бога.
У зовнішньому - насолода. Звідти
Беруть початок до гріха дороги.

Поглянув там, і тут не зупинився,
І непомітно - сутінки в очах.
Світильник в темну ніч перетворився,
А де пітьма - страждання там і страх.

А там, де гріх - немає благодаті.
І очі ці вже Бога не шукають.
Погляне ближній - хочеться сховатись,
Свободи, як раніше, вже немає.

І вабить світ своїм різноманіттям.
Гріха обгортка гарною здається,
Та це дочасне. Це всього лиш миті,
І в них лише загуба є для серця.

Один лиш біль. Одні лиш темні ночі,
Що можуть звести немічну людину.
І вмиються сльозами знову очі,
А сердце відчуватиме провину.

Яка ця темрява велика і глибока,
Коли це світло, що в тобі, не сяє.
Тримай свій зір скерованим на Бога,
Бо тільки Він бальзам для ока має.

Дивись на хрест. І на Христові руки,
Які тебе підтримують постійно.
В крові Його - спасіння є від муки,
Омиєшся, і знову будеш вільним.

Світильник твій не гасне хай ніколи.
Нехай для подорожніх, як маяк,
Він вказує на Бога у недолі,
І буде як дороговказний знак.

Говорять, очі - дзеркало душі.
Поглянь у них. Не у чужі - у власні!
І висновки робити не спіши,
Нехай Господь наповнить погляд щастям.

Автор Ірина Пахомова
@virsh_online

Минають дні , летять у забуття
Йду за Христом , в переконанні часто :
У центрі волі Божої життя ,
Для мене це найбільше в світі щастя.

У серці мир постійно бережу
Хоч бурі злі порою налітають
Обітницями Бога дорожу
Він не покине - це я точно знаю.

Ісусу присвятила я себе
На Нього бути схожою так хочу
Душею лину в Небо голубе
Там центр всіх мрій і там домівка Отча.

Не за земними правилами йду
Є на скрижалях серця Слово Боже
Ним керуватись- маю за мету
Із Тим , Хто підкріпляє все я зможу .

Свої думки і вчинки і слова
Свідомо Божій волі підкоряю
В Його любові серце ожива
Коли навкруг все тліє і згасає .

Без Нього я ніхто … я б не змогла
Ні кроку навіть впевнено ступити
Христу себе цілком вже віддала
Яке то щастя - лиш Йому служити .

Яка то невимовна благодать
Це знати : мій Ісус про все подбає
Хай дні земні у забуття летять
Господь - це все , що треба , що я маю .

За вірність Він зливає щедро нам
Свою любов , Своє благословіння ,
Йому належить хай сердечний храм
Йому належить слава і хваління.

По істині : є зміст тоді в житті
коли живеш у єдності із Богом
Запамʼятай : все щастя - у Христі
Не сходь ніколи з вірної дороги
@virsh_online

Друзі, надсилайте свої вірші у бот @virsh_onlinebot ✍️

‼️Обов’язково додавайте підпис: ©️ автор @virsh_online

Якщо бажаєте підтримати наш канал, це можна зробити за реквізитами: 🩷
4441 1144 0248 5468 🇺🇦

4874100087685809 🇺🇸

Посилання на інстаграм -
Ютуб.

Дякуємо вам! Нехай Бог благословить кожного! ✨🙏🫶🏼

1 Івана 5:12.
Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.

Життя то є Господь
Цю істину всі знають
Та слухавши цю плоть
Христа все відкидають

Бо в цім житті є істина проста
Хто любить Бога той спасенний буде
А хто відкинув Господа Христа
На суд страшний тоді прибуде

Хто має Сина той живий
Навіки не пізнає тління
А хто немає Сина мертвий
Вже не побачить він спасіння

Христос бо Правда і Життя
Він та Дорога до спасіння
У Ньому лиш жива вода
Хай це пізнає все творіння

Яке то щастя Бога мати
Не можу описати це словами
І повсякчас з Ним пробувати
Та йти в житті Його стежками

Я йду дорогою вузькою
Якою так нелегко йти
Каміння й терен там порою
Та все ж іду я до мети

Тобі я вдячна Боже милий
Що змилосердивсь наді мною
І визволивши мене від смерті
Ведеш мене Ти в Край спокою

В той Край, де вже не буде горя
Ні плачу, болю, ні журби
Бо Сам Христос там буде поруч
Там вічна радість навкруги

А смерті там повік не буде
Гріха, злоби там теж нема
Лише радіти будуть люди
У ніг Спасителя Христа

Хвороб і сльозів теж немає
Усі спасенні там живі
Там Агнець наче сонце сяє
Омиті ми в Його крові

Там сонце вже палить не буде
І спраги, втоми не буде
Господь мій Бог світилом буде
З моїх очей сльозу зітре

Я так бажаю в ту Вітчизну
В небесний Край мій дорогий
Де від земного там спочину
Й щаслива буду Спасе мій

Там буду я оселю мати
Й радіти що я є з Христом
Там буду вічно пробувати
І прославляти Господа мого

А поки я живу в цім світі
Дай сили віру зберегти
Щоб не зважаючи на вітри
Змогла дійти я до мети

І щоби не казали люди
Тебе лиш слухаю мій Бог
Лиш Ти один зі мною всюди
Потішиш Ти в часи тривог

Хай кажуть що я не спасенна
Я знаю мій Бог є живий
За ради мене був смиренний
Й віддав життя Він на хресті

Назвав Він донькою Своєю
Він є мій Батько дорогий
Тепер радію я душею
Ввійду я в Край Його святий

Там є ріка води живої
І також дерево життя
Сидить Отець там на престолі
Побачу я свого Творця

І там буде велична книга
Яку відкриєш Боже Ти
В ній імена усіх спасенних
Зумівших віру зберегти

Я вірю що коли відкриєш
Ти книгу вічного життя
По Твоїй милості великій
Там буде і моє ім'я
Амінь.31.07.2026р.
@virsh_online

МІЙ БОГ ЖИВИЙ

Мій Бог живий це точно знаю
Бачу я Його в своїм житті
Бачу я Його благословіння
Бачу милості Його
Бачу як мені Він допомагає
Бачу як Він охраняє
Подає Він милості Свої
Для кожної душі,це все я бачу
Бо Він відкрив це все мені

О як добре бути з Ним
Коли приходить Мій Господь
В моєму серці є огонь
Огонь який горить в любові
Огонь який долає перешкоди
Спалює Він всі мої обіди,всі не прощення,всі переживання
Приносить мир,спокій і одночас радість.
Не говорить що Господа немає.
Він є я це твердо знаю.

Бажаю щоб і ти пізнав
Пізнав хто є наш Господь
Повір Він завжди із тобою
Він також піклується про тебе,просто ти цього не бачиш.
А ти в простоті встан на коліна і запроси Його.
Скажи Господь якщо ти є, прийди в моє життя.А Він прийде і ти побачиш вже Його.Амінь.
Автор Б.Тетяна Петрівна 06.10.26р
@Tanay_vse_dlya_slavy_bozhoyi