З такою біографію, як у народного депутата від псевдо-партії «Голос» Ярослава Железняка, нардепУку було б краще сидіти мовчки й намагатись не привертати до себе увагу. Але Ярослав Іванович – не та людина, яка відрізняється розумною поведінкою чи здатністю передбачати наслідки своїх дій. Тому шумна кампанія на захист шахрая та ухилянта від військової служби Шабуніна, розгорнута Железняком, спричинила палке бажання розібратись якщо не з моральними засадами цього «народного обранця» (мораль у Железняка годі шукати), то, принаймні, з джерелами його доходів і шляхом до Верховної Ради.

https://naspravdi.today/uk/2025/08/14/deputat-vid-uvazhaiemoho/

Маргарет Тетчер у башті британського бойового танка Challenger під час військових навчань НАТО. Фото зроблено 17 вересня 1986 року на полігоні біля Фалінгбостеля (ФРН).

Кадр став знаковою частиною образу «Залізної леді» у передвиборчій кампанії.

Чому з'явилися поштові марки❓

Найперша поштова марка на конверті з'явилася — 6 травня 1840 в Англії.
Використовувати марки в якості поштової оплати запропонував Роуленд Хілл. Поштові відомства почали використовувати «клаптик паперу, достатній за розмірами, щоб служити відміткою, і покритий із зворотного боку клейкою речовиною». 
Ця ідея прийшла до Хілла в Шотландії, де він став свідком цікавого випадку: одного разу в трактир, де в цей час перебував Хілл, зайшов листоноша з листом для служниці. Дівчина явно зраділа, але отримувати кореспонденцію відмовилася. У той час, за правилами пошти, за лист повинен був заплатити одержувач. Дівчина заявила, що лист їй не потрібен, оскільки в конверті нічого немає. Як з'ясувалося, вони з братом, що живе в Лондоні, давно ведуть таку дивну переписку. Брат відправляв їй порожній конверт — це означало, що у нього все в порядку. Сестра відмовлялася прийняти лист, і він йшло назад відправнику. Отримавши свій лист назад, брат розумів, що у сестри теж все добре

@whyukraine

Друзі, хочу доповісти про свої успіхи в справі виховання головного редактора Інтернет-видання «Главком» Миколи Підвезяного, який донедавна збирав з читачів гроші на підтримку так званої «вільної журналістики».

Про чесного й непідкупного журналіста Підвезяного, який встановив, що викривачі Шабуніна (себто я та адвокат Ростислав Кравець, який представляє мої інтереси) працюють на російську розвідку і входять у «кремлівську мережу», спеціально створену Путіним для боротьби з професійними «громадськими активістами», я розповів у статті «У Єрмака завелась криса». Якщо хто не читав – рекомендую.

Саме веселе в цій історії – це те, що «Главком» у 2023 році придбав для Офісу Президента скандально відомий російський бізнесмен з українським паспортом Максим Кріппа й з тих пір формальним власником видання є багаторічна медіа-консультантка Кріппи Тетяна Снопко. Але пан головний редактор тривалий час водить за ніс своїх хазяїв, які не контролюють Підвезяного – розміщує рекламу, забуваючи повідомити власнику «Главкому» про несподівані доходи, публікує замовні статті, обслуговує піар-команду київського градоначальника Кличка й навіть оголосив себе партнером медіа-проститутки Федорів, яка раніше брала гроші в помічника народного депутата Деркача – такого собі Колєснікова, який засуджений за державну зраду, а зараз розкрадає іноземні гранти.

Оскільки легальних доходів у Снопко та Кріппи немає навіть на виплату мінімальної зарплатні співробітникам редакції, Підвезяний та інші чесні й непідкупні журналісти отримують зарплатню «у конвертах». Але ж треба показувати й якусь офіційну зарплатню, а також платити за оренду приміщень та здійснювати інші легальні видатки. І тоді чесний і непідкупний журналіст Підвезяний оголосив на сайті «Главком» збір грошей на підтримку вільної журналістики. Виявляється, вільна журналістика – це обслуговування Офісу Президента на кошти, здобуті злочинним шляхом.

Зрозуміло, що ніхто з читачів платити цій медіа-помийці не збирався, але сенс збору грошей «на підтримку вільної журналістики» – це примітивна легалізація коштів, бо сайт «Главком» для Снопко й Кріппи виконує ту ж роль, що й нічні пральні для Аль Капоне. Щоби переконатись у цьому, я провів слідчий експеримент, результати якого опублікував: зайшов на сайт «Главком», дочекався, коли з'явиться прохання допомогти трудовою копійкою чесним і непідкупним журналістам, тицьнув кнопочку й переказав Підвезяному 100 грн. Згідно з квитанцією, гроші отримав не благодійний фонд чи журналістська профспілка, натомість кошти були зараховані на рахунок ТОВ «Українські медійні системи», власником якого є Снопко Тетяна Давидівна.

Так ось, друзі, доповідаю про свої успіхи в непростій справі виховання головного редактора «Главкому» – після мого слідчого експерименту це чесне й непідкупне видання припинило збирати з читачів гроші «на підтримку вільної журналістики».

Думаю, ще 2-3 десятка моїх статей про Підвезяного – і хазяї «Главкому» таки примусять головного редактора цього видання принести мені вибачення за публікацію розповідей медіа-проститутки Федорів про те, що я працюю на російську розвідку і входжу в якусь «кремлівську мережу», створену Путіним для боротьби з Шабуніним.

12 серпня 2025 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду залишив без змін вирок, яким до 6 років позбавлення волі був засуджений кум колишнього директора ДБР Романа Труби – екс-начальник Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Ігор Щербина. В нього також конфіскували майно, яке належить на праві власності, та позбавили класного чину «старший радник юстиції».

Ігор В’ячеславович був затриманий НАБУ 3 грудня 2019 року під час отримання 75 тисяч доларів США. Це була половина «траншу», який він мав передати своєму куму й найближчому другові – тодішньому директору ДБР Роману Трубі – за закриття кримінального провадження, що розслідувалось стосовно компанії-забудовника. Посередником став підприємець Валентин Шевченко.

Треба зазначити, що затримання Щербини було проведено на замовлення тодішнього керівника Офісу президента Андрія Богдана – у такий спосіб Андрій Йосипович хотів примусити Трубу добровільно піти з посади й поступитись кріслом мадам Венедіктовій. І якби не продажність тодішнього директора НАБУ Артема Ситника, ніякої справи щодо Щербини не було б – при тому, що Щербина, дійсно, працював з Трубою в чотири руки, збираючи хабарі від імені директора ДБР. Саме тому, до речі, Труба вийшов сухим з води – оскільки він виконав умову Банкової й виніс свої речі з кабінету на вулиці Петлюри, притягувати його до кримінальної відповідальності вже не було сенсу.

Також за межами кримінального провадження залишився третій учасник злочинного угруповання – «головний слідчий Майдану», якого посольство США вимагало призначити генеральним прокурором, Сергій Горбатюк.

Нагадаю, що Щербина, Труба і Горбатюк є однією командою, яка входить до числа найближчого оточення Сергія Пашинського. У Пашинського та Щербини давня історія відносин – ще з тих часів, коли заступник голови правління «Ощадбанку» Пашинський був арештований за розкрадання 4 млн. доларів і 1,7 млн. гривень, але невдовзі вийшов на волю, оскільки справу розслідував слідчий Щербина.

У 2010 році Щербина познайомив Пашинського зі своїм давнім другом Горбатюком, також слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, з яким Щербина подружився на початку 90-х, коли вони разом працювали в Київській міжобласній спеціальній прокуратурі (ця прокуратура здійснювала нагляд за додержанням законів на підприємствах оборонної промисловості).

На той час Пашинський був активістом партії «Батьківщина», а Горбатюк розслідував кримінальне провадження за фактом розтрати прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко грошей, отриманих Урядом від Японії в рамках виконання Кіотського протоколу. Це була чи не єдина справа щодо лідерки «Батьківщини», яка мала судову перспективу. Втім, після знайомства Пашинського з Горбатюком ця перспектива зникла, справа по-тихеньку сконала, а Горбатюк перестав скаржитись на матеріальні негаразди.

Наприкінці лютого 2014 року Пашинський внаслідок «революції гідності» став главою Адміністрації Президента України при в.о. президента Турчинові й зразу ж починав «проштовхувати на гору» своїх друзів Щербину та Горбатюка. Зокрема, на вимогу Пашинського Щербина був призначений начальником Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, а Горбатюк очолив 2-й відділ у цьому Главку й приступив до розслідування «справ Майдану». Тоді ж, навесні 2014 року, Щербина підтягнув у Київ і за допомогою Пашинського влаштував на посаду начальника Управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури свого кума Трубу, прокурора Пустомитівського району Львівської області.

У листопаді 2017 року Порошенкові треба було терміново підшукати кандидатуру на посаду директора ДБР і тоді Щербина запропонував Пашинському порекомендувати Порошенку свого кума Трубу. Зрозуміло, що після призначення Труби директором ДБР Щербина став негласним керівником цього правоохоронного органу, аж доки 3 грудня 2019 року на його руках не опинились кайданки. Але на волі досі залишаються два його спільники – Труба та Горбатюк.

Останнім генеральним прокурором України, який вів наради російською мовою та звертався до підлеглих на «ти», був Віктор Пшонка. Тому аналогічна поведінка новопризначеного генпрокурора Руслана Кравченка спочатку викликала здивування. Але невдовзі все стало зрозумілим.

Як розповідає колишня співробітниця Управління зв’язків з громадськістю та ЗМВ Генеральної прокуратури України Олена Мельник,

«Раніше ця службова кімната належала головній пшонкінській радниці з PR – Уляні Лозан, яка нині позиціонує себе як «власниця і директорка інформаційного агентства УНН – Українські Національні Новини»… Понад десять років знадобилося пані Лозан, щоб повернутися до службового кабінету Офісу генерального прокурора Руслана Кравченка. І тепер вона, у фірмовій манері, знову оспівує «ефективні зусилля» головного прокурора країни – щоправда, вже під час так званого «Картонного майдану». За моїми надійними джерелами, наразі вона опікується долею країни в кабінеті на п’ятому поверсі – по сусідству з новою очільницею пресслужби ОГП Мар’яною Гайовською. Акцентую, що між ними ще за часів Пшонки встановилися тісні взаємини, коли Мар’яна очолювала пресслужбу Львівської обласної прокуратури».

НАСЛІДКИ ОБСТРІЛУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.08.2025, у період часу із 00:35 до 05:50, зс рф, із застосуванням БПЛА та ракетного озброєння, здійснено комбінований обстріл обʼєктів енергетичної інфраструктури області.

Внаслідок обстрілу боєзаряди влучили у компресорну станцію «Лубенського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ТОВ «Оператор ГТС України»» газопроводу високого тиску «Уренгой-Помари-Кжгород» в селі Піски Лубенського району, де виникли пожежі на 6 локаціях, а саме: у 4-х адміністративних будівлях, загальною площею 800 м2; електропідстанції 110 кВт, горіння мастила на площі 200 м2 ; компресорній станції, пожежа на площі 200 м2.

Крім того, в місті Кременчук боєзаряди влучили по території АТ «Укртатнафта», де виникли пожежі на 6 локаціях, а саме: установці ВЗМ (вузол змішування мастил), відбувається горіння трубопроводу; установці ЛГ-35 300 Б (використовується для каталітичного риформінгу з екстракцією ароматичних вуглеводнів), горіння відсутнє; газовому господарстві (ємності для перекачування та зберігання пропану); установки Л-35-300, Л-35-600 зруйновано, горіння відсутнє; резервуари № 751, 752, 753, 754 об’ємом 50 тис. м3 кожен, відбувається горіння; резервуари № 861, 862 з бензином об’ємом 20 тис. м3, відбувається горіння; резервуар № 162 з керосином об’ємом 10 тис. м3, відбувається горіння.

Також відбулися влучання БпЛА по території ПрАТ «АвтоКрАЗ» в місті Кременчук, внаслідок чого пошкоджено паркан та трубу газопроводу високого тиску діаметром 100 мм без послідуючого горіння та ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

За попередньою інформацією, особи внаслідок обстрілу не постраждали.

Інші наслідки обстрілу встановлюються.

6‑ого дня 2‑ого місяця першого року ери Кампо (11 березня 889 року н.е.), японський імператор Уда (22-23 роки), зробив в щоденнику запис про свого чорного кота.

«… Я бажаю висловити свою радість щодо кота. Його передали / подарували мені за часів попереднього імператора...хутро глибоко чорне, темне як чорнило, більш насичене, ніж в інших котів… коли котик згортається, виглядає як чорне зернятко проса, коли розтягується, стає довгий, мов натягнутий лук... його рухи безшумні, мов чорний дракон над хмарами…»

У щоденнику також є запис про раціон пухнастого. Наприклад, зранку імператор інколи давав своєму улюбленцю молочну кашу. Також правитель писав, що бачить свідомий і розуміючий погляд кота, коли звертається до нього. 🐈‍⬛

Навіть в Японії ІХ-ого століття захоплювалися котиками.

І що, хіба я був неправий (відео 2018 року)?

https://youtu.be/AjP3vfcXYcY?si=pp1Cv1xsZtKvWhFw

Стерненку та Лубінцю приготуватись

Представник партії "Реформи і порядок" у капелюсі пасічника тримає горщик із медом із пасіки прем'єр-міністра України Віктора Ющенка в центрі Києва. 19 серпня 2000 року.

У цей день - День пасічника і свято Спасу - Ющенко, що є власником пасіки з 50 вуликів у Сумській обл., дав 20 рамок із медом, щоб пригостити всіх охочий. Фото Олександра Синиці/ УНІАН

у статті "Шлях до Європи або "Голубий піар" наводиться низка прикладів з європейської політичної практики, коли сексуальна орієнтація кандидата на певну посаду є предметом для широкого суспільного обговорення і все частіше саме нетрадиційна сексуальна орієнтація стає перевагою кандидата аніж слабкою стороною його політичної репутації

Ялтинський міський суд АР Крим