Під рубрикою «Дембельський альбом».
Уламки ракети (схоже, це була «Точка У») я сфотографував 11 вересня 2022 року в «сірій зоні» неподалік окупованого села Правдине Херсонської області в точці з координатами 46°42'49.8"N 32°08'54.5"E.
Перша спроба 28 окремої механізованої бригади, до якої на той час був приданий наш піхотний батальйон, штурмувати Правдине була невдалою, йшла підготовка до повторного штурму, а наш взвод продовжував просуватись у лісосмузі в бік окупованого сила Мирне.
Кажу «наш взвод», хоча 22 серпня мене перевели на посаду сержанта з матеріального забезпечення роти і я формально покинув взвод. Але ніхто з мене не знімав обов’язків бойового чергування, тож я, відбувши 4-5 днів на позиціях свого вже колишнього 1 взводу 1 стрілецької роти, на пару днів повертався для відпочинку в адміністративну будівлю шламового поля Миколаївського глиноземного заводу, де тримав «зброярню» та склад з боєприпасами, але замість відпочинку їздив у Миколаїв здавати акти на списання набоїв чи за кермом взводного «Святого Августина» мотався за 150 км в Одеську область отримувати мінометні 120 мм міни на складі 28 омбр.
11 вересня 2022 я був на позиціях рідного взводу, по якихось справах (зараз вже й не пригадаю по яких – здається збирав підписи під роздавально-здавальними відомостями на видачу патронів) ходив на позицію 2 взводу, який окопувався в іншій лісосмузі за пару кілометрів від нас, і по дорозі сфотографував уламки ракети. А під вечір, коли я повернувся на шламове поле, щоби видати зброю, до мене дотелефонувалась знайома й повідомила, що померла моя матір.
Коли я 5 березня 2022 року уходив на війну, удома в Києві на самоті залишилась 94-річна матір, яку я наприкінці 2014 року забрав з Донецька і якій після моєї добровільної мобілізації знайомі пару разів на тиждень приносили їжу.
До речі, про мою «мобілізацію». Як я вже розповідав, взагалі-то я підписав контракт і попервах був переконаний, що служу за контрактом, доки не побачив зроблений заднім числом наказ про моє зарахування на військову службу як, начебто, мобілізованого Шевченківським у м.Києві РТЦК та СП. Виявилось, що наші контракти командування використало, щоби загортати в них оселедці або з якось іншою, не менш шляхетною, метою.
Так ось. Після дзвінка з Києва я зразу ж поїхав у стройову частину в Миколаїв і подав рапорт з проханням надати відпустку для похорону матері. Стройова частина спочатку вимагала свідоцтво про смерть, але втрутився батальйонний «замполіт» – заступник комбата з морально-психологічного забезпечення, і стройова миттєво видала мені відпускний квиток, для чого хтось навіть з'їздив на командний пункт батальйону в с.Лупареве, де перебував т.в.о. командира військової частини підполковник Віталій Баранов (повноцінним командиром він став за два дні по тому).
Вночі знайомий волонтер Юра довіз мене до Первомайська Миколаївської області, там я пересів на свою автівку й 12 вересня був у столиці. Напевно, це мене й врятувало, бо 14 вересня наш взвод потрапив під мінометний обстріл, троє хлопців загинули, троє залишились інвалідами й ще один відкараскався пораненням середньої тяжкості.
Хоча відпустку мені дали на 10 днів, вже на 5-й день я повернувся до місця служби, бо почався наш наступ. Тож прах матері поховали без мене співробітники крематорію.
#дембельський_альбом
Уламки ракети (схоже, це була «Точка У») я сфотографував 11 вересня 2022 року в «сірій зоні» неподалік окупованого села Правдине Херсонської області в точці з координатами 46°42'49.8"N 32°08'54.5"E.
Перша спроба 28 окремої механізованої бригади, до якої на той час був приданий наш піхотний батальйон, штурмувати Правдине була невдалою, йшла підготовка до повторного штурму, а наш взвод продовжував просуватись у лісосмузі в бік окупованого сила Мирне.
Кажу «наш взвод», хоча 22 серпня мене перевели на посаду сержанта з матеріального забезпечення роти і я формально покинув взвод. Але ніхто з мене не знімав обов’язків бойового чергування, тож я, відбувши 4-5 днів на позиціях свого вже колишнього 1 взводу 1 стрілецької роти, на пару днів повертався для відпочинку в адміністративну будівлю шламового поля Миколаївського глиноземного заводу, де тримав «зброярню» та склад з боєприпасами, але замість відпочинку їздив у Миколаїв здавати акти на списання набоїв чи за кермом взводного «Святого Августина» мотався за 150 км в Одеську область отримувати мінометні 120 мм міни на складі 28 омбр.
11 вересня 2022 я був на позиціях рідного взводу, по якихось справах (зараз вже й не пригадаю по яких – здається збирав підписи під роздавально-здавальними відомостями на видачу патронів) ходив на позицію 2 взводу, який окопувався в іншій лісосмузі за пару кілометрів від нас, і по дорозі сфотографував уламки ракети. А під вечір, коли я повернувся на шламове поле, щоби видати зброю, до мене дотелефонувалась знайома й повідомила, що померла моя матір.
Коли я 5 березня 2022 року уходив на війну, удома в Києві на самоті залишилась 94-річна матір, яку я наприкінці 2014 року забрав з Донецька і якій після моєї добровільної мобілізації знайомі пару разів на тиждень приносили їжу.
До речі, про мою «мобілізацію». Як я вже розповідав, взагалі-то я підписав контракт і попервах був переконаний, що служу за контрактом, доки не побачив зроблений заднім числом наказ про моє зарахування на військову службу як, начебто, мобілізованого Шевченківським у м.Києві РТЦК та СП. Виявилось, що наші контракти командування використало, щоби загортати в них оселедці або з якось іншою, не менш шляхетною, метою.
Так ось. Після дзвінка з Києва я зразу ж поїхав у стройову частину в Миколаїв і подав рапорт з проханням надати відпустку для похорону матері. Стройова частина спочатку вимагала свідоцтво про смерть, але втрутився батальйонний «замполіт» – заступник комбата з морально-психологічного забезпечення, і стройова миттєво видала мені відпускний квиток, для чого хтось навіть з'їздив на командний пункт батальйону в с.Лупареве, де перебував т.в.о. командира військової частини підполковник Віталій Баранов (повноцінним командиром він став за два дні по тому).
Вночі знайомий волонтер Юра довіз мене до Первомайська Миколаївської області, там я пересів на свою автівку й 12 вересня був у столиці. Напевно, це мене й врятувало, бо 14 вересня наш взвод потрапив під мінометний обстріл, троє хлопців загинули, троє залишились інвалідами й ще один відкараскався пораненням середньої тяжкості.
Хоча відпустку мені дали на 10 днів, вже на 5-й день я повернувся до місця служби, бо почався наш наступ. Тож прах матері поховали без мене співробітники крематорію.
#дембельський_альбом
1😢48👍27❤20🤬2🤡2🫡2
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
💯109🔥23👍15🤡8😁7❤5🤷4
На фейсбук-сторінці псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» з’явився допис на адресу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Володимира Луганського. Самозваний «представник громадянського суспільства» Шабунін, який є власником і кінцевим бенефіціаром цієї псевдо-ГОшки, опублікував дві фотографії Луганського з підписом:
«На фото вгорі - засідання Вищого антикорсуду у справі члена Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС) Володимира Луганського. На фото внизу - обвинувачений у корупційному злочині Луганський... веде засідання ВККС. Річ у тім, що повноваження попереднього голови ВККС закінчились, а нового ще не обрали. Тому тимчасовим головою ВККС є саме Луганський, адже він є найстаршим членом Комісії. Нагадаємо, Луганського звинувачують у отриманні незаконних доплат (576 тисяч грн) за науковий ступінь "доктора філософії", отриманий ним в порушення процедур».
Щоправда, є нюанс. На відміну від Шабуніна, Володимир Луганський не засуджений. У той час як стосовно Шабуніна 13 травня 2026 року Дніпровським районним судом м.Києва ухвалений обвинувальний вирок за ч.2 ст.3451 КК України (умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності) – справа №755/1329/18.
Окрім того, Шабунін притягнутий до кримінальної відповідальності за шахрайство та ухилення від військової служби, обвинувальний акт щодо Шабуніна розглядається Печерським районним судом м.Києва – справа №757/53663/25-к, наступне судове засідання призначено на 9:00 6 жовтня 2026 року.
Понад чотири роки Шабунін, який був призваний за мобілізацією 25 лютого 2022 року, але жодного дня не виконував обов’язки військової служби, отримував грошове забезпечення. Лише в 2022 і 2023 роках, коли Шабунін фіктивно рахувався в 207 окремому батальйоні ТрО (в/ч А7376), він шахрайським шляхом привласнив 992 тисячі грн грошового забезпечення й додаткової винагороди за виконання бойових завдань, яких, ясна річ, ніколи не виконував. Більш того, Шабунін придбав у командира цього батальйону підполковника Юшка, якого зараз судять разом з Шабуніним, довідку про безпосередню участь у бойових діях, яка є підставою для надання шахраю статусу УБД.
27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до Дніпровського районного суду м.Києва, де розглядалась справа по обвинуваченню Шабуніна в побитті журналіста, клопотання про зупинення справи на тій підставі, що солдат Шабунін перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. Клопотання було судом задоволено, але наступного року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті Шабунін ніколи не перебував. У зв’язку з цим судовий розгляд справи був відновлений і, урешті-решт, завершився обвинувальним вироком.
І тепер шахрай, який понад 4 роки фіктивно рахувався на військовій службі та привласнив біля 2 млн. грн з бюджету Збройних Сил України, розповідає, що член ВККСУ Володимир Луганський, бачте, отримав доплату за науковий ступінь з порушенням процедури.
Повна моральна деградація – це перша ознака професійних «громадських активістів». Але є ще й матеріальний вимір злочинної діяльності Шабуніна – робота адвокатів, які багато років захищають Шабуніна в судах, оплачується за рахунок міжнародної допомоги, яку Україні виділяють західні партнери для боротьби з корупцією. Тобто, шахрай Шабунін привласнює не тільки кошти з бюджету Збройних Сил України, але й гроші американських і західноєвропейських платників податків.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
«На фото вгорі - засідання Вищого антикорсуду у справі члена Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС) Володимира Луганського. На фото внизу - обвинувачений у корупційному злочині Луганський... веде засідання ВККС. Річ у тім, що повноваження попереднього голови ВККС закінчились, а нового ще не обрали. Тому тимчасовим головою ВККС є саме Луганський, адже він є найстаршим членом Комісії. Нагадаємо, Луганського звинувачують у отриманні незаконних доплат (576 тисяч грн) за науковий ступінь "доктора філософії", отриманий ним в порушення процедур».
Щоправда, є нюанс. На відміну від Шабуніна, Володимир Луганський не засуджений. У той час як стосовно Шабуніна 13 травня 2026 року Дніпровським районним судом м.Києва ухвалений обвинувальний вирок за ч.2 ст.3451 КК України (умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності) – справа №755/1329/18.
Окрім того, Шабунін притягнутий до кримінальної відповідальності за шахрайство та ухилення від військової служби, обвинувальний акт щодо Шабуніна розглядається Печерським районним судом м.Києва – справа №757/53663/25-к, наступне судове засідання призначено на 9:00 6 жовтня 2026 року.
Понад чотири роки Шабунін, який був призваний за мобілізацією 25 лютого 2022 року, але жодного дня не виконував обов’язки військової служби, отримував грошове забезпечення. Лише в 2022 і 2023 роках, коли Шабунін фіктивно рахувався в 207 окремому батальйоні ТрО (в/ч А7376), він шахрайським шляхом привласнив 992 тисячі грн грошового забезпечення й додаткової винагороди за виконання бойових завдань, яких, ясна річ, ніколи не виконував. Більш того, Шабунін придбав у командира цього батальйону підполковника Юшка, якого зараз судять разом з Шабуніним, довідку про безпосередню участь у бойових діях, яка є підставою для надання шахраю статусу УБД.
27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до Дніпровського районного суду м.Києва, де розглядалась справа по обвинуваченню Шабуніна в побитті журналіста, клопотання про зупинення справи на тій підставі, що солдат Шабунін перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. Клопотання було судом задоволено, але наступного року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті Шабунін ніколи не перебував. У зв’язку з цим судовий розгляд справи був відновлений і, урешті-решт, завершився обвинувальним вироком.
І тепер шахрай, який понад 4 роки фіктивно рахувався на військовій службі та привласнив біля 2 млн. грн з бюджету Збройних Сил України, розповідає, що член ВККСУ Володимир Луганський, бачте, отримав доплату за науковий ступінь з порушенням процедури.
Повна моральна деградація – це перша ознака професійних «громадських активістів». Але є ще й матеріальний вимір злочинної діяльності Шабуніна – робота адвокатів, які багато років захищають Шабуніна в судах, оплачується за рахунок міжнародної допомоги, яку Україні виділяють західні партнери для боротьби з корупцією. Тобто, шахрай Шабунін привласнює не тільки кошти з бюджету Збройних Сил України, але й гроші американських і західноєвропейських платників податків.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
2❤47🔥27🤡10💯7👍6🤬4😢4😁1🍾1
Продовжую публікувати уривки з 5-томного «Клопотання про застосування запобіжного заходу по кримінальному провадженню №52026000000000092 від 18.02.2026». Це – знаменита справа, у якій в слідчий ізолятор були відправлені ексзаступниця керівника Офісу Президента України Ірина Мудра та її коханець Максим Микитась.
До уваги читацької громадськості пропонуються протоколи оперативно-розшукового заходу – аудіо контролю особи, з яких волелюбний український народ може узнати, яку неофіційну зарплатню отримувала заступник керівника Офісу Президента Ірина Мудра з рук невстановленої слідством особи на ім’я «Кіріл». Виявляється – 20 тисяч доларів на місяць. При цьому зарплатню «Кіріл» видавав не в конверті – у конверт така сума просто не влізе, – а в шапці. Мабуть, для конспірації.
Але при видачі зарплатні перший раз, у січні 2026 року, невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл» помилилась і видала Мудрій не 20, а 30 тисяч доларів. Так трапилось тому, що раніше, коли Офісом Президента командувала інша невстановлена слідством особа, Мудра отримувала 30 тисяч доларів на місяць. Коли ж на командирську посаду 2 січня 2026 року була призначена невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл», Мудра повідомила «Кірілу» про розмір своєї зарплатні при попередній невстановленій слідством особі, але погодилась на 20 тисяч. А «Кіріл» забув про домовленості й поклав у шапку «тридцятку».
Ось що Мудра розповіла про це Микитасю 30 січня 2026 року:
Мудра: Вот, потом он даєт мне, ну, дал мне шапку, тіпа амеріканскую. А я ж, ну, нє поняла.
Микитась: Кто, кто?
Мудра: «Ой, ви знаєтє». Я прішла к нєму. Он мнє: «Ето Вам». Тіпа, шапку. Я нє поняла – думаю, зачєм мнє шапка? Пріхожу, ну я єйо просто взяла… смотрю, а в шапкє зарплата.
Микитась: 20?
Мудра: Какіє 20?! – 30!
Микитась: 30?!
Мудра: 30. Я єму, я прішла, говорю: «Кіріл, там много». Пріношу обратно шапку. Он говоріт: «Так Ви же говорілі 30». Я говорю: «Нєт, я гововоріла, што било 30. Но ми же согласовалі з Вамі 20, а нє 30». Он говоріт: «Ну, я нє буду забірать. В слєдующій раз, говоріт, будєт 20. Я нє буду забірать».
Одним словом, невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл» виявилась справжнім джентльменом.
Звісно, якби НАБУ змогло встановити цю особу та допитати на предмет походження грошей, які «Кіріл» розкладав по шапках, кримінальне провадження розслідувалося б значно веселіше. Але що поробиш – можливості НАБУ не безмежні.
#Справа_Мудрої
До уваги читацької громадськості пропонуються протоколи оперативно-розшукового заходу – аудіо контролю особи, з яких волелюбний український народ може узнати, яку неофіційну зарплатню отримувала заступник керівника Офісу Президента Ірина Мудра з рук невстановленої слідством особи на ім’я «Кіріл». Виявляється – 20 тисяч доларів на місяць. При цьому зарплатню «Кіріл» видавав не в конверті – у конверт така сума просто не влізе, – а в шапці. Мабуть, для конспірації.
Але при видачі зарплатні перший раз, у січні 2026 року, невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл» помилилась і видала Мудрій не 20, а 30 тисяч доларів. Так трапилось тому, що раніше, коли Офісом Президента командувала інша невстановлена слідством особа, Мудра отримувала 30 тисяч доларів на місяць. Коли ж на командирську посаду 2 січня 2026 року була призначена невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл», Мудра повідомила «Кірілу» про розмір своєї зарплатні при попередній невстановленій слідством особі, але погодилась на 20 тисяч. А «Кіріл» забув про домовленості й поклав у шапку «тридцятку».
Ось що Мудра розповіла про це Микитасю 30 січня 2026 року:
Мудра: Вот, потом он даєт мне, ну, дал мне шапку, тіпа амеріканскую. А я ж, ну, нє поняла.
Микитась: Кто, кто?
Мудра: «Ой, ви знаєтє». Я прішла к нєму. Он мнє: «Ето Вам». Тіпа, шапку. Я нє поняла – думаю, зачєм мнє шапка? Пріхожу, ну я єйо просто взяла… смотрю, а в шапкє зарплата.
Микитась: 20?
Мудра: Какіє 20?! – 30!
Микитась: 30?!
Мудра: 30. Я єму, я прішла, говорю: «Кіріл, там много». Пріношу обратно шапку. Он говоріт: «Так Ви же говорілі 30». Я говорю: «Нєт, я гововоріла, што било 30. Но ми же согласовалі з Вамі 20, а нє 30». Он говоріт: «Ну, я нє буду забірать. В слєдующій раз, говоріт, будєт 20. Я нє буду забірать».
Одним словом, невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл» виявилась справжнім джентльменом.
Звісно, якби НАБУ змогло встановити цю особу та допитати на предмет походження грошей, які «Кіріл» розкладав по шапках, кримінальне провадження розслідувалося б значно веселіше. Але що поробиш – можливості НАБУ не безмежні.
#Справа_Мудрої
😁63🤣29❤17👍13👏6😱5🤡5⚡2🤷1
7 років тому, 13 вересня 2019 року, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів притягнула до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани прокурора Генеральної прокуратури України Юрія Віталійовича Луценка за чергове порушення законності.
Як відомо, видатний фахівець у галузі права Юрій Луценко, не маючи юридичної освіти, не тільки понад три роки пропрацював прокурором Генеральної прокуратури України, куди він був прийнятий 12 травня 2016 року всупереч Закону України «Про прокуратуру» без конкурсу та професійного навчання, але й перебував на адміністративній посаді генерального прокурора (втім, сам Юрій Віталійович не знав, як називається його посада, а тому підписував документи як «генеральний прокурор України»).
29 серпня 2019 року Луценко був звільнений з адміністративної посади указом президента Зеленського, але залишився, не маючи юридичної освіти, у Генпрокуратурі працювати рядовим прокурором. І ось цей рядовий прокурор Луценко й був притягнутий КДКП до дисциплінарної відповідальності за те, що він коїв на адміністративній посаді. А саме: за те, що в травні 2019 року вдруге не виконав рішення КДКП відносно свого тодішнього заступника Юрія Столярчука й не видав у місячний строк наказ про накладання на Юрія Васильовича догани з позбавленням премій.
Після цього генеральний прокурор Руслан Рябошапка видав наказ про накладання на прокурора Луценка дисциплінарного стягнення й позбавив його на місяць преміальних надбавок.
Не маючи на що жити, Луценко подав заяву про звільнення з органів прокуратури за власним бажанням. Чим дуже засмутив прихильників своєї творчості. Бо якби КДКП оголосила йому ще одну догану, Юрія Віталійовича можна було б звільнити з органів прокуратури через невідповідність займаній посаді.
Як відомо, видатний фахівець у галузі права Юрій Луценко, не маючи юридичної освіти, не тільки понад три роки пропрацював прокурором Генеральної прокуратури України, куди він був прийнятий 12 травня 2016 року всупереч Закону України «Про прокуратуру» без конкурсу та професійного навчання, але й перебував на адміністративній посаді генерального прокурора (втім, сам Юрій Віталійович не знав, як називається його посада, а тому підписував документи як «генеральний прокурор України»).
29 серпня 2019 року Луценко був звільнений з адміністративної посади указом президента Зеленського, але залишився, не маючи юридичної освіти, у Генпрокуратурі працювати рядовим прокурором. І ось цей рядовий прокурор Луценко й був притягнутий КДКП до дисциплінарної відповідальності за те, що він коїв на адміністративній посаді. А саме: за те, що в травні 2019 року вдруге не виконав рішення КДКП відносно свого тодішнього заступника Юрія Столярчука й не видав у місячний строк наказ про накладання на Юрія Васильовича догани з позбавленням премій.
Після цього генеральний прокурор Руслан Рябошапка видав наказ про накладання на прокурора Луценка дисциплінарного стягнення й позбавив його на місяць преміальних надбавок.
Не маючи на що жити, Луценко подав заяву про звільнення з органів прокуратури за власним бажанням. Чим дуже засмутив прихильників своєї творчості. Бо якби КДКП оголосила йому ще одну догану, Юрія Віталійовича можна було б звільнити з органів прокуратури через невідповідність займаній посаді.
👏34🤡27❤13👍12🙈4🔥3😁3😱3🤣1
Forwarded from Офіс очищення судової системи
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Дно судової системи: чергове рішення ВРП, від якого відбирає мову 🤬👇
10 вересня 2026 Вища рада правосуддя ухвалила «геніальне» рішення: вчергове відрядити суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Мазницю Андрія Анатолійовича до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя. Строк — 1 рік, починаючи з 21 вересня 2026 року.
В даному випадку відрядження це приховане уникнення кваліфікаційного оцінюванням, яке цей суддя ніколи не пройде.
А тепер давайте згадаємо, ХТО саме буде вершити правосуддя іменем України.
🎥 Весна 2014 року. Окупація Криму. Мережею ширяться відео, як тодішній голова Апеляційного суду АРК Валерій Чорнобук з заступниками міняють український прапор на будівлі суду на російський триколор.
Дає інтервʼю, що «суддя як лікар - все одно в якій державі судити».🤡
Тоді ж у кримському суді активно організовували вивчення законодавства рф для зрадників присяги. Знаєте, хто виступав лектором і вчив суддів російських законів? Його заступник — той самий Андрій Мазниця. (В кінці сюжету виходить на трибуну з доповіддю про російське законодавство).
Минуло 12 років. Які наслідки?
❌ Чорнобук, замість відбування реального покарання за державну зраду, «вдало» мобілізувався у Дніпрі й певний час спокійно керував військовою лазнею.
❌ Мазниця — не просто не звільнений і не засуджений, а за рішеннями ВРП продовжує отримувати мільйонні суддівські зарплати за рахунок українських платників податків і далі «іменем України» вирішує людські долі.
Поки одні гинуть на фронті за прапор, інші — ті, хто цей прапор знімав і топтав — йдуть на підвищення за згодою вищих судових органів. Це не просто реформа, це повне пробиття дна.
Вища рада правосуддя знову скаже «а ми не знали», але за що тоді ці «державники» одержують по 300 000 гривень щомісячно з кишень платників податків?
Невже вся їхня робота зводиться лише до показового звільнення суддів, які сіли за кермо нетверезими, поки реальні посібники окупантів отримують нові призначення?
❗️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ
🚀 Читай більше на нашому FaceBook…
10 вересня 2026 Вища рада правосуддя ухвалила «геніальне» рішення: вчергове відрядити суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Мазницю Андрія Анатолійовича до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя. Строк — 1 рік, починаючи з 21 вересня 2026 року.
В даному випадку відрядження це приховане уникнення кваліфікаційного оцінюванням, яке цей суддя ніколи не пройде.
А тепер давайте згадаємо, ХТО саме буде вершити правосуддя іменем України.
🎥 Весна 2014 року. Окупація Криму. Мережею ширяться відео, як тодішній голова Апеляційного суду АРК Валерій Чорнобук з заступниками міняють український прапор на будівлі суду на російський триколор.
Дає інтервʼю, що «суддя як лікар - все одно в якій державі судити».🤡
Тоді ж у кримському суді активно організовували вивчення законодавства рф для зрадників присяги. Знаєте, хто виступав лектором і вчив суддів російських законів? Його заступник — той самий Андрій Мазниця. (В кінці сюжету виходить на трибуну з доповіддю про російське законодавство).
Минуло 12 років. Які наслідки?
❌ Чорнобук, замість відбування реального покарання за державну зраду, «вдало» мобілізувався у Дніпрі й певний час спокійно керував військовою лазнею.
❌ Мазниця — не просто не звільнений і не засуджений, а за рішеннями ВРП продовжує отримувати мільйонні суддівські зарплати за рахунок українських платників податків і далі «іменем України» вирішує людські долі.
Поки одні гинуть на фронті за прапор, інші — ті, хто цей прапор знімав і топтав — йдуть на підвищення за згодою вищих судових органів. Це не просто реформа, це повне пробиття дна.
Вища рада правосуддя знову скаже «а ми не знали», але за що тоді ці «державники» одержують по 300 000 гривень щомісячно з кишень платників податків?
Невже вся їхня робота зводиться лише до показового звільнення суддів, які сіли за кермо нетверезими, поки реальні посібники окупантів отримують нові призначення?
❗️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ
🚀 Читай більше на нашому FaceBook…
🤬72👏12❤10🤡8🙉5⚡1😁1
Ганьби багато не буває, – вирішив колишній перший заступник міністра юстиції Микола Кучерявенко, повторно взявши участь у конкурсному доборі на посаду члена Вищої ради правосуддя. І це при тому, що 14 липня 2026 року Етична рада, яка перевіряє кандидатів у члени ВРП на предмет відповідності критеріям професійної етики та доброчесності, вже визнала Кучерявенка недоброчесним і відмовила йому в допуску до участі в конкурсі.
Перший раз Кучерявенко брав участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя від з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Про те, як 6 липня 2026 року члени Етичної ради проводили з ним співбесіду, ми вже розповідали.
Тепер Микола Петрович вирішив продемонструвати свою доброчесність повторно, беручи участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради України. І, треба сказати, це йому вдалось.
Микола Кучерявенко – легендарний професійний «громадський активіст», який разом зі своїм пасербом Михайлом Жернаковим (колишнім суддею Вінницького окружного адміністративного суду) володіє псевдо-громадською організацією «Де Юре» та Громадською радою доброчесності.
Нині Жернаков є також професійним «громадським активістом». У 2022 і 2023 роках, коли Жернаков переховувався від мобілізації, належна йому псевдо-ГО «Де Юре» не мала доходів. Але в 2024 році її дохід вже склав 43,378 млн. грн, у 2025 – 53,352 млн. грн, прогноз на 2026 рік – 112,134 млн. грн. Це все – кошти міжнародної технічної допомоги, які Україна отримує від західних партнерів для створення незалежної судової системи.
Частину цих коштів сімейний дует Жернакова-Кучерявенка кладе собі в кишені (офіційна зарплатня Жернакова, яку він сам собі виплачує з рахунків псевдо-ГО «Де Юре» – 5 тисяч доларів США на місяць), а частину вони платять членам Громадської ради доброчесності за «правильні» висновки при оцінюванні суддів і кандидатів на суддівські посади.
Втім, справжня слава прийшла до Кучерявенка 5 серпня 2026 року в ході обрання слідчим суддею ВАКС запобіжного заходу колишньому віцепрем’єр-міністру Ользі Стефанішиній. У судовому засіданні прокурор САП зачитав листування між Стефанішиною та Кучерявенком, який у 2022-2023 роках в якості «представника громадянського суспільства» очолював комісію з відбору директора НАБУ.
Після оприлюднення цього листування професійні «громадські активісти» стали наввипередки розповідати, що злочинна влада навмисно просунула в комісію з відбору директора НАБУ якогось там Кучерявенка, щоби перешкодити чесному й непідкупному Семену Кривоносу. Особливо лютує з цього приводу очолювана Жернаковим псевдо-громадська організація «Фундація DE JURE».
Тож не дивно, що Етична рада, половину якої складають міжнародні експерти з правом вирішального голосу, 14 липня 2026 року відмовила Кучерявенку в допуску до конкурсу на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Але 7 вересня 2026 року Кучерявенко знову з’явився на співбесіду – цього разу вже як кандидат до ВРП від Верховної Ради.
Повторна співбесіда перетворилась на суперечку, у ході якої Кучерявенко розповідав членам Етичної ради, що він не згоден з її рішенням від 14 липня 2026 року та назвав неадекватними запитання щодо свого майнового стану. Головуючий, Лев Кишакевич, неодноразово переривав виступ Кучерявенка, наголошуючи, що ця співбесіда не є апеляцією на попереднє рішення Ради й прохав відповідати на запитання. Але цього разу Кучерявенко навіть не став розповідати, як він був науковим керівником свого пасерба Жернакова, у дисертації якого виявили плагіат – лише висловлював свої претензії.
Яким буде повторне рішення Етичної ради з приводу доброчесності «громадського активіста» Кучерявенка, можна навіть не сумніватись.
На фото: показники фінансової діяльності псевдо-громадської організації «Де Юре», яка належить Жернакову та його вітчиму Кучерявенку.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
Перший раз Кучерявенко брав участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя від з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Про те, як 6 липня 2026 року члени Етичної ради проводили з ним співбесіду, ми вже розповідали.
Тепер Микола Петрович вирішив продемонструвати свою доброчесність повторно, беручи участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради України. І, треба сказати, це йому вдалось.
Микола Кучерявенко – легендарний професійний «громадський активіст», який разом зі своїм пасербом Михайлом Жернаковим (колишнім суддею Вінницького окружного адміністративного суду) володіє псевдо-громадською організацією «Де Юре» та Громадською радою доброчесності.
Нині Жернаков є також професійним «громадським активістом». У 2022 і 2023 роках, коли Жернаков переховувався від мобілізації, належна йому псевдо-ГО «Де Юре» не мала доходів. Але в 2024 році її дохід вже склав 43,378 млн. грн, у 2025 – 53,352 млн. грн, прогноз на 2026 рік – 112,134 млн. грн. Це все – кошти міжнародної технічної допомоги, які Україна отримує від західних партнерів для створення незалежної судової системи.
Частину цих коштів сімейний дует Жернакова-Кучерявенка кладе собі в кишені (офіційна зарплатня Жернакова, яку він сам собі виплачує з рахунків псевдо-ГО «Де Юре» – 5 тисяч доларів США на місяць), а частину вони платять членам Громадської ради доброчесності за «правильні» висновки при оцінюванні суддів і кандидатів на суддівські посади.
Втім, справжня слава прийшла до Кучерявенка 5 серпня 2026 року в ході обрання слідчим суддею ВАКС запобіжного заходу колишньому віцепрем’єр-міністру Ользі Стефанішиній. У судовому засіданні прокурор САП зачитав листування між Стефанішиною та Кучерявенком, який у 2022-2023 роках в якості «представника громадянського суспільства» очолював комісію з відбору директора НАБУ.
Після оприлюднення цього листування професійні «громадські активісти» стали наввипередки розповідати, що злочинна влада навмисно просунула в комісію з відбору директора НАБУ якогось там Кучерявенка, щоби перешкодити чесному й непідкупному Семену Кривоносу. Особливо лютує з цього приводу очолювана Жернаковим псевдо-громадська організація «Фундація DE JURE».
Тож не дивно, що Етична рада, половину якої складають міжнародні експерти з правом вирішального голосу, 14 липня 2026 року відмовила Кучерявенку в допуску до конкурсу на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Але 7 вересня 2026 року Кучерявенко знову з’явився на співбесіду – цього разу вже як кандидат до ВРП від Верховної Ради.
Повторна співбесіда перетворилась на суперечку, у ході якої Кучерявенко розповідав членам Етичної ради, що він не згоден з її рішенням від 14 липня 2026 року та назвав неадекватними запитання щодо свого майнового стану. Головуючий, Лев Кишакевич, неодноразово переривав виступ Кучерявенка, наголошуючи, що ця співбесіда не є апеляцією на попереднє рішення Ради й прохав відповідати на запитання. Але цього разу Кучерявенко навіть не став розповідати, як він був науковим керівником свого пасерба Жернакова, у дисертації якого виявили плагіат – лише висловлював свої претензії.
Яким буде повторне рішення Етичної ради з приводу доброчесності «громадського активіста» Кучерявенка, можна навіть не сумніватись.
На фото: показники фінансової діяльності псевдо-громадської організації «Де Юре», яка належить Жернакову та його вітчиму Кучерявенку.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
1👍38❤14🤡10👏7🤬6😁4😢1🙉1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Президент Зеленський, будучи дипломованим юристом, дав генеральному прокурору Кравченку пораду, як краще організувати досудове розслідування стосовно директора НАБУ Кривоноса та дружини керівника САП Клименка.
😁148🤡35👍6🙈5🍾4🤣3❤1🔥1