Тотальна корумпованість Вищої ради правосуддя, яка стараннями її голови Григорія Усика перетворена на філію псевдо-громадських організацій «Автомайдан» і «ДеЮре», породила новий різновид суддівського свавілля.
 
Упродовж 6 років Первомайський міськрайонний суд під головуванням судді Маржиної розглядав кримінальне провадження по обвинуваченню в хабарництві судді Савранського районного суду Одеської області Трачової Оксани Дмитрівни (справа №402/906/13-к, кримінальне провадження №42013000000000121). Трачовій інкримінувалось вимагання неправомірної вигоди в розмірі 3 тисячі доларів США з дружини обвинуваченого в справі, яку розглядала суддя Трачова. Потерпіла звернулась до СБУ, правнуки Дзержинського отримали 30 штук стодоларових купюр у казначействі, переписали номери й вручили потерпілій для передачі судді Трачовій.
 
За два дні по тому вдома в Трачової був проведений обшук, під час якого 17 купюр з переписаними номерами були знайдені в скляній вазі на серванті. Поруч дві записки: «квартира 500 дол.» і «мої 3000 дол.». Почеркознавча експертиза встановила: записки писала сама Трачова. Із тридцяти мічених купюр слідство відстежило двадцять три: сімнадцять – у вазі, шість – у третіх осіб. Таким чином 2 300 доларів державних грошей із переписаними номерами були долучені до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
 
26 грудня 2024 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Маржина разом з двома колегами – Денисом Паньковим і Олександром Мельничуком – ухвалила вирок у справі, повністю виправдавши суддю Трачову та секретаря судового засідання, яка виступила посередником.
 
Втім, тут постаралась не одна Маржина, яка максимально затягувала розгляд справи – кримінальне провадження розвалювали, передусім, прокурори Офісу генерального прокурора, які так і не донесли до суду ухвали з дозволом на проведення НСРД, тим самим зробивши недопустимими всі докази, здобуті в ході проведення негласних слідчих дій.
 
Але те, що утнула Маржина, не має аналогів в історії українського кривосуддя. «Її честь», ухвалюючи виправдувальний вирок, постановила передати речові докази у вигляді 23 стодоларових купюр – тобто державні гроші, які СБУ отримала в казначействі для проведення контролю за вчиненням злочину – судді Оксані Трачовій, вдома якої в ході обшуку ці гроші були знайдені.
 
Ця видатна історія описана в статті «Правосуддя по-Первомайськи: як державі не повернули її ж мічені долари»:
 
https://naspravdi.today/2026/08/31/pravosuddia-po-pervomaysky-iak-derzhavi-ne-povernuly-ii-zh-micheni-dolary/
 
А тепер вишенька на тортик. Виправдувальний вирок щодо Трачової доки не набрав законної сили, зараз справа переглядається в апеляційному порядку. Але досі – хоча вже сплинуло понад півтора року – Вища рада правосуддя так і не відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Маржиної, яка повернула підсудній державні гроші.

19 вересня 2026 року на Запорізькому напрямку загинув Микола Карпюк – політичний і громадський діяч, український політв’язень, засуджений у грудні 2002 року за організацію масових заворушень у ході акції «Україна без Кучми!». З березня 2014-го по вересень 2019 року Микола перебував у російських в’язницях, звідкіля був звільнений в рамках обміну полоненими між Україною та Росією.
 
Політично стурбовані громадяни розповідають, що в березні 2014 року Карпюк був викрадений з території України російською спецслужбою і засуджений у Росії до 22,5 років позбавлення по сфабрикованому обвинуваченню (його засудили за участь у першій чеченській війні на боці повстанців). Насправді Карпюка вивіз у Росію та здав у руки ФСБ негласний позаштатний співробітник СБУ В'ячеслав Фурса, якого напівпровідник Ярош призначив начальником штабу Київської обласної організації «Правий сектор».

Подробиці того, як це трапилась, я шість років тому виклав у статті «Служили два товариша» з розповіддю про агентурний шлях очільника «Правого сектора Дмитра Яроша та його бойового побратима Іллі Киви.
 
https://volodymyrboyko.wpcomstaging.com/2020/07/12/sluzhyly-dva-tovaryshi/
 
Ось уривок з цієї статті:
 
За кілька днів по тому, як Наливайченко знову очолив СБУ, у Службі безпеки України вирішили перетворити «Правий сектор» на політичну партію з метою участі у виборах президента та народних депутатів України.
 
Оскільки часу на виконання юридичних формальностей катастрофічно бракувало, на порядку денному постало питання терміново купити або заволодіти в інший спосіб установчими документами та печаткою вже зареєстрованої партії, провести її з’їзд і перейменувати на «Правий сектор». Найпростіше було зробити таку маніпуляцію з партією УНА, яку фактично очолював один із засновників «Правого сектору» Микола Карпюк (формальним керівником рахувався старенький Юрій Шухевич). Але Карпюк – політв’язень, засуджений за часи Кучми через участь у акції протесту 9 березня 2001 року – був проти.
 
Тим не менш, з’їзд, на якому партія УНА мала змінити свою назву, таки призначили на 22 березня 2014 року. З’їзд пройшов без Карпюка й одноосібним керівником «Правого сектора» став Дмитро Ярош, який, фактично, «рейдернув» партію УНА. А 29 березня 2014 року соратник Яроша Андрій Денисенко в етері «Шустер Live» заявив, що напередодні з’їзду, 21 березня 2014 року, Микола Карпюк був викрадений у Чернігівській області Федеральною службою безпеки Російської Федерації.
 
Насправді Карпюк опинився на території Росії не 21, а 17 березня 2014 року. Він був вивезений з України і зданий прямо в руки ФСБ-шників не якимись загадковими шпигунами, а керівником штабу «Правого сектору» в Київській області В’ячеславом Фурсою.
 
Для того, щоби дотримуватись видимості законності при передачі Карпюка російській спецслужбі, Фурса посадив Миколу та водія Ігоря Янковського в свій автомобіль «Мерседес», номер державної реєстрації АІ 2662 ВІ,  і доки Фурса та Карпюк співали патріотичних пісень, автомобіль перетнув український прикордонний перехід «Бачівськ» у Сумській області та впритул під’їхав до шлагбаума з російської сторони. Тут ФСБ-шники – вже на території прикордонного переходу «Троєбортноє» Російської Федерації – затримали всіх трьох начебто тому, що водій не виконав вказівку прикордонника зупинитись на певній відстані від шлагбаума.

З метою забезпечити алібі Фурси відносно нього був складений адміністративний протокол і наступного дня постановою мирового судді судової ділянки №51 Севського району Брянської області Тетяни Антонової він був арештований на 15 діб.

Після відбуття покарання Фурса спокійнісінько повернувся в Україну. Відносно Карпюка була винесена аналогічна постанова. Але в Україну він повернувся лише за 5 років по тому, оскільки після адміністративного арешту Карпюка етапували до Москви й обвинуватили в тому, що він, начебто, колись брав участь у воєнних діях у Чечні.

Дозволю собі прокоментувати протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були докладені детективами НАБУ до 5-томного «Клопотання про застосування запобіжного заходу по кримінальному провадженню №52026000000000092 від 18.02.2026». Коментар тим більш актуальний, що з цих протоколів волелюбний український народ узнав три таємниці державного управління:
 
- навіщо при великих державних підприємствах існують наглядові ради;
- на чому тримається політичний вплив професійного «громадського активіста» Тимофія Милованова;
- з якою метою заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра прилаштувала на посаду члена Вищої ради правосуддя члена Асоціації інвалідів розсіяного склерозу Віталія Махінчука.
 
У ході розмов, записаних Оперативно-технічним управлінням НАБУ, Ірина Мудра розповіла співмешканцю Максиму Микитасю про свою біду – її офіційна зарплатня значно менша реальних доходів, через що вона не може пояснити походження своїх статків при заповненні декларації. «Скажі мнє, кто повєріт, што я жіву на 50 тисяч грівен в мєсяц? Ну кто?», – ледь не плакала заступник керівника Офісу Президента.
 
21 березня 2026 року  Мудра й Микитась стали шукати вихід з ситуації, яку Ірина Романівна охарактеризувала фразою: «жить с бєлой зарплатой в 500 тисяч в год – ето вообще». Об’єктом її заздрощів став уповноважений президента із санкційної політики Владислав Власюк, який входив у наглядову раду державного «Сенс Банку» і, окрім того, рахується викладачем в «неприбутковій» псевдо-громадській організації «Київська школа економіки», очолюваної Тимофієм Миловановим. Завдяки цьому офіційний дохід Власюка складає 15 млн. грн на рік і він завжди може пояснити походження своїх статків (хоча б у тій частині, яка кидається в очі).
 
На це Микитась дає пораду: «ето нормально, штоби ти прішла к Буданову і  сказала: «Давайтє мнє». Ето очень нормально і у нєго аргумєнт, кстаті, тєбя поставіть в Набсовєт. Ето аргумєнт. Нєфтєгаз».
 
Виявляється, Наглядова рада НАК «Нафтогаз України» існує для того, щоби туди фіктивно влаштовувати на роботу корумпованих чиновників з виплатою їм колосальної зарплатні для створення видимості легальних доходів. Але що цікаво – місця в Наглядовій раді НАК «Нафтогаз України» розподіляє не Кабінет Міністрів, а керівник Офісу Президента. А ми-то думали – як це придворний акин Сергій Лещенко опинився в Наглядовій раді «Укрзалізниці»?..
 
Але Мудра пояснила Микитасю, що отримувати зарплатню від НАК «Нафтогаз України» їй не вдасться, хоча заступник керівника Офісу Президента Ростислав Шурма з 28 січня 2023 року  й до 29 грудня 2025 року і був членом Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» (посади він позбувся достроково після того, як був звільнений з ОП). Причина полягає в тому, що закон не дозволяє подібних призначень, що ж стосується Шурми, то він був членом Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» на громадських засадах і зарплатню не отримував.
 
Тоді Микитась запропонував Мудрій фіктивно оформитись викладачем Київського національного університету будівництва і архітектури, ректором якого є Олексій Дніпров – колишній заступник керівника Офісу Президента. Але Мудра резонно зауважила: «Гдє я і гдє строітєльний унівєрсітет? Мнє нада юрідічєскій, а нє строітєльний. Ето ж тоже нє должно виглядєть смєшно».
 
Натомість Мудра вирішила поговорити з в.о. директора Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Ф.Г.Бурчака Національної академії правових наук України Віталієм Махінчуком, якого вона 8 жовтня 2025 року зробила членом Вищої ради правосуддя за квотою президента.
 
Але є нюанс – Махінчук очолює бюджетну установу, яка не може платити велику зарплатню. А Мудрій треба було фіктивно оформитись на таку роботу, щоби було чим пояснювати свої коштовності та дорогий одяг. Через це Микитась запропонував їй звернутись до Тимофія Милованова, у якого вже аналогічним чином «працює» прем’єр-міністр Юлія Свіриденко. «Київська школа економіки» – це заснована Віктором Пінчуком псевдо-громадська організація й намалювати там можуть будь-яку зарплатню. Скільки треба для декларації – стільки й випишуть.

Слава Україні!

#Справа_Мудрої

Подобається як Рада громадського контролю НАБУ не бачить історії навколо Семена Кривоноса, його фейкової дитини і кримінальної справи.

Нагадаємо доброчесним і принциповим членам Ради, що одним з їі завдань є «публічні заходи для обговорення актуальних питань діяльності бюро».

Працюйте.

Нарешті Рінат Ахметов може повернутись в Україну без побоювання, що його мобілізують на кордоні та відправлять захищати малу батьківщину. 21 вересня 2026 року Рінату Леонідовичу виповнилось 60 років і він виключений з військового обліку.

Значно менше пощастило військовозобов’язаному Дмитру Ярошу, 30 вересня 1971 року народження. Щоби уникнути відправки на фронт, Дмитру Анатолійовичу треба переховуватись від мобілізації ще 5 років. Втім, Ярош знайшов вихід. Він, коли виходить з дому, завжди вдягається у мілітарний одяг і тому ТЦК-шники його не чіпляють, бо думають, що це якийсь дезертир.

Підписатися | Зворотній зв'язок

5 років тому, 22 вересня 2021 року, відбулась найтрагічніша подія в історії волелюбного українського народу. По дорозі між селами Лісники та Ходосівка Київської області невідомі обстріляли автомобіль першого помічника президента Сергія Шефіра.

Того ж дня Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) почав свій виступ на Генеральній асамблеї ООН розповіддю про цей жахливий випадок. «На першого помічника президента України здійснено замах. Дванадцять пострілів. Три влучили у водія. Ось вам ціна змін у державі. Ось вам ціна реформ», – зазначив Найвеличніший (с).

Невдовзі поліція назвала три версії замаху на Шефіра: державна діяльність, тиск на владу, дестабілізація політичної ситуації. Але всі вони були спростовані потерпілим, який в інтерв’ю пояснив, що на посаді першого помічника президента він перебуває фіктивно, ніякого відношення до державної діяльності не має, зарплатню як перший помічник президента не отримує і займається виключно проєктами Студії «Квартал 95».

Версію, що Шефір не поділив з кимось гроші, вкрадені разом з Міндічем, слідство не розглядало. Можливо, тому злочин досі не розкритий. Про які саме реформи Найвеличніший (с) згадував на Генеральній асамблеї ООН також встановити не вдалось.

Під рубрикою «Дембельський альбом».

В адміністративній будівлі шламового поля Миколаївського глиноземного заводу влітку й на початку осені 2022 року, окрім мого взводу, також проживали аеророзвідники 28 окремої механізованої бригади, до якої на той час був приданий наш батальйон. Своїх пташок вони запускали прямо з бетонної дороги, що йшла повз шламове поле в бік села Прибузьке.

Відео знято 1 вересня 2022 року в точці з координатами 46°46'07.3"N 31°59'45.0"E

Інші фотографії та відео з часів моєї служби можна переглянути за посиланням #дембельський_альбом