​ДОСЛУХАЙСЯ ДО ДЖОКОВИЧА!

Нещодавно найкращий тенісист світу серб Новак Джокович мав сміливість виступити проти обов’язкової вакцинації.

В результаті він ризикує пропустити перший турнір сезону, який відбудеться в Австралії. Адже влада цієї країни заборонила в’їзд для невакцинованих іноземців.

«Особисто, я проти вакцинації, і не хотів би, щоб мене зобов’язали вакцинуватися. Це моя думка із цього приводу. Свобода вибору – це ключове. У людини має бути свобода вибору. Як у плані вакцинації, так і в усіх інших сферах», - зазначив Джокович.

Цікаво, що коментарі Джоковича стосувалися не лише коронавірусу. Розкритикував він і ЗМІ.

«У сучасній журналістиці все менше свободи, джерела масової інформації контрольовані однією або кількома силами. Сучасні ЗМІ створюють та поширюють вигідну елітам пропаганду. Але це мене не зупинить мене від захисту правильних речей».

Попри статус спортивної зірки, мало публічних людей підтримали Джоковича.

Відомий тенісист Рефаель Надаль чомусь назвав слова Джоковича «егоїстичними». «Це правда, що ми не знаємо всіх можливих ефектів від вакцинації, але ми повинні довірити лікарям», підсумував він.

А ось голова «анти-ковідного штабу» Сербії так висловився про Джоковича: «Враховуючи колосальний вплив Джоковича у нашій країні, він не мав так висловлюватися».

А ми вас закликаємо прислухатись до слів Джоковіча і проголосувати за петицію проти медичного примусу в нашій країні: https://petition.president.gov.ua/petition/126878

​Реакційні роздуми №2

Поняття загального блага останнім часом часто згадується в контексті медичних питань: буцімто є певні процедури, які мусить робити кожен, в тому числі і люди, яких ці проблеми (часто вельми надумані чи перебільшені) не стосуються в силу природного імунітету або ж принципового небажання з тих чи інших підстав. Тут то і включається вереск про "загальне благо", про яке мусить дбати кожен жертвуючи своєю позицією та інтересами "заради порятунку спільноти". От про це "загальне благо" в сучасному контексті ми і хочемо поговорити абстрагуючись від конкретних прикладів, адже на практиці мова може йти й про "боротьбу з тероризмом, зовнішнім ворогом, корупцією чи іншим криміналом".

Поняття "загального блага" розроблялося філософами ще з античних часів, і загалом має сенс, адже порятунок певної спільноти - сім'ї, клану, племені чи іншого об'єднання - дійсно може вимагати самопожертви окремих особин. Однак, чим далі справа йшла до нашого часу, тим очевиднішими є спекуляції над цьому питанні.

Якщо в античному полісі рішення загальних зборів громадян стосувалось загалом то невеликого числа громадян цього полісу, тепер "загальне благо" може стосуватись мільйонів осіб ("сферичних громадян держави або людства у вакуумі") для яких благість певних рішень далеко не очевидна. Особливо виникають питання, якщо визначати що є благом може лише обмежене коло осіб по типу міжнародних інституцій на зразок ВООЗ або установ на рівні країни на кшталт парламентів, члени яких явно не нестимуть ніяких відчутних покарань, якщо від їх рішень хтось постаждає.

Хто з читачів захоче заперечити, що істинна влада завжди встановлюється зверху, а не знизу, то дозволимо собі зазначити: керівники теперішніх "держав" та фінансово-промислові еліти явно не подібні цареві Спарти Леоніду та імператорам Костянтину XI Палеологу чи Барбаросі, які поклали голови поряд зі своїми воїнами. Будь-які рішення теперішніх еліт не ставлять їх власну шкуру в гру. Асиметрія відповідальності тих, хто береться втілювати щось для "загального блага", і тих, над ким це провадиться, остаточно ставить під сумнів концепцію загального блага в масштабах держави і, безумовно, людства.

Волаючи про загальне благо у вас хочуть забрати право самим вирішувати як жити вашій сім'ї. Хочуть забрати право захищатись від посягань Великого Брата на базові свободи.

Вони майстерно викликають почуття вини. Тиснуть обвинуваченнями в егоїзмі. Спекулюють поняттям патріотизм. Важливо зрозуміти: коли з кожного ящика вам говорять про суспільну безпеку та загальне благо - на вас хочуть одягнути черговий ошийник.

Нема ніякого спільного блага, якщо його визначення приватизувала маленька ница та боязлива групка у вежі зі слонової кості. По цій самій причині нема й ніяких прав людини.

Докладніше про керування тотальним страхом читайте в нашому старому тексті: https://t.me/zentropa_ukraine/976

​ПРАВІ ЗА ПОЛІЦЕЙСЬКУ ДЕРЖАВУ?

Минулого тижня у Мадриді на вулиці вийшли десятки тисяч поліцейських проти нового законопроекту, який дещо обмежує їхні повноваження.

Зокрема, згідно із законопроектом, фотографувати або знімати на камеру поліцейських під час демонстрацій перестане бути серйозним злочином.

Також поліція має використовувати менш шкідливе знаряддя для розгону демонстрацій. Зазначається, що минулого місяця іспанські поліцейські розігнали акцію протесту металургів за допомогою гумових куль і відтепер це буде заборонено.

Все б нічого, тільки до поліцейських протестів долучилися … три основні консервативні партії Іспанії.

Мотивацію поліцейських легко зрозуміти: була б їхня воля, то умовних металургів розганяли б взагалі за допомогою справжніх куль, у не просто гумових.

Особливо смішно, що за посилення прав поліції виступають ті, хто не має повноти влади, а отже є потенційною жертвою цієї ж поліції.

Скоріше за все йдеться про старе бажання деяких консерваторів посилити державу будь-яким коштом (про це ми вже свої думки писали тут). Пізніше ця ж держава з’їдає самих консерваторів. Щось схоже ми бачили у США: «консерватори» посилили закони для боротьби проти терористів у 00-х, а у січні 2021 року самі стали терористами в очах держави з усіма наслідками.

​Реакційні роздуми №3

Сплату податків заведено розглядати як таку собі ознаку "чесного громадянина", свідому державницьку позицію і взагалі обов'язок громадян перед державою. Розглянемо це питання детальніше.

Перша функція податків це поповнення загальнодержавного або місцевих бюджетів в ім'я так зв. "спільного блага". Знову таки, наскільки пересічний платник податків вирішує куди витрачатимуть сплачені ним гроші? Чи згоден він віддавати зароблену для сім'ї копійку для НАБУ, ДБР, антикорупційний суд, фінансування фільмів про педерастів, будівництво флагштоків, рекламу вакцинації, прийняття афганських біженців, мусорські патрулі, які "припиняють діяльність суб'єкта підприємницької діяльності" за недотримання карантинних правил, і тому подібні "життєво важливі речі"?

Нам відомі дещо іронічні випадки, коли ультрапатріотичні громадяни з досвідом серйозної політичної діяльності, які в спілкуванні зі знайомими агресивно засуджувати ухиляння від сплати податків, заїжджали потім на Лук'янівське СІЗО. Наскільки кожен з вас готовий платити зп своїм конвоїрам?

Вельми примітно, що держава (і мова не тільки про Україну, але й про країни Зах. Європи, РФ тощо) чим далі, тим більше відмовляється від своїх соціальних функцій (мова напр. про пенсії старим людям, допомогу молодим сім'ям, безхатченкам, а не про рекламу фарми і обмеження на пересування в ім'я спасіння від смертоносного штаму дельтаомегакаппа чи переселення африканських племен в Європу), але при цьому дедалі більше намагається витиснути грошей з пересічного люду. Так що ж це, в такому випадку, за общак під назвою "спільне благо", в який ми всі маємо дружно скидатись?

No taxation without representation - "Жодних податків без представництва" - гасло, що свого часу спричинилось до масштабних перетворень в Північній Америці, знову актуальне нині як ніколи, тим більше що "мовчазна більшість" обивателів отримують дедалі менше можливостей для належного представництва своїх інтересів. До речі, в США запровадження податку на прибуток пов'язувалось зі збільшенням можливостей державного контролю, і якщо на початку ХІХ ст. основним джерелом прибутку були митні збори, які було легко стягувати, то на кінець того ж століття таким став податок на прибуток, який до цього зазвичай запроваджували лише на час війн. Зі збільшенням так зв. "цифровізації" ми приходимо до ситуації, коли кожна ваша копійка може і буде оподаткована.

І ось тут ми приходимо до ще однієї задачі оподаткування. А саме як інструменту тиску на певні прошарки населення. Цей спосіб винайдений давно, напр. джизья - податок на не-мусульман в Халіфаті та Османській імперії (які "спонукали без жодного силового примусу" іновірців приймати іслам) чи податок на селян-одноосібників запроваджуваний більшовиками (які "спонукали без жодного силового примусу" вступати в колгосп). Теж саме ми спостерігаємо нині в Україні, коли запроваджують податки на власників городів понад 50 соток площею (смішна величина щоб навіть прогодувати родину) та власників паїв, що по суті змушує продати цю власність агрохолдингам і самим піти в найми. Це ж стосується посилення податкового тиску на ФОПів, впровадження касових апаратів на базарах тощо. Більш-менш економічно самостійних осіб змушують розпрощатись з більшою частиною виручки, що для значної частини означатиме крах своєї справи і потребу переходити в найману працю, а відтак погоджуватись з різноманітними абсурдними вимогами "держави" та роботодавців. В цьому ж контексті запроваджуються і "зелені податки" в Західній Європі, наприклад на власників худоби в Ірландії - під приводом порятунку планети знищується прошарок традиційного фермерства.

Про наївні мрії, що десь з'явиться "хороша влада", яка не буде зловживати повноваженнями, а отримані з податків кошти пускатиме тільки на благе діло, ми вже свою думку писали.

А тому бажаємо кожному шукати шляхів ведення своїх справ за принципом - АНІ КОПІЙКИ ЛЕВІАФАНУ.

​​"Контролюйте кордон, а не ваш народ" - банер із протесту проти ковід-паспортів в Австрії.

​Цікава ілюстрація до процесу самовбивчої деградації західного (та вестернізованого) людства. Картина америкаського художника Істмена Джонсона "Родина Гетчів" ("The Hatch Family"). В головній ролі тут зображений нью-йоркський брокер Алфредерік Сміт Хетч, президент нью-йоркської фондової біржі у 1880-ті, в колі своєї сім'ї. Відразу впадає в око кількість дітей успішного фінансового ділка. Там не одна, дві, чи три дитини, а цілих одинадцять штук дітей. Вражає.

Чому вражає? Хіба у сучасних США не буває багатодітних сімей? Буває. Просто сьогодні багатодітність стала ознакою нижчого класу та асоціюється з селюками-реднеками та всякими аутсайдерами з Апалачів. В Україні зрештою те ж саме, тільки гірше, адже хто в нас відзначається багатодітністю: в суспільній уяві - цигани, на ділі - ненависні патріотам рівенські мпшники та п'ятидестятники. Тому дивлячись на картину, де зображений представник нью-йоркського істеблішменту з 100500 нащадками (та ще й від однієї жінки), ми відчуваємо когнітивний дисонанс.

Про що це каже? Про те, що сучасне західне суспільство влаштоване суттєво протиприродно. Соціальний успіх тут антикорелює з біологічним. Чи, якщо точніше, саме такий бездітний або малодітний спосіб існування показується масам як "успішний".

Надихались постом Галєєва: https://t.me/kamil_galeev/2500

​Реакційні роздуми №4

Часто від нашого брата можна почути: "Ми живемо в безладі і цирку! Нам би порядок як на Заході, де всі дотримуються законів!"

Це критична помилка! Коррупція, нехлюство і тотальний безлад - це те, останнє, що рятує нашу землю від остаточного перетворення на концтабір.

В умовах, коли світський закон та порядок слугують зброєю для побудови тоталітаризму, єдина надія лишається як раз на хаос. На хабарництво. На бездарність та безініціативність чиновників всіх рівнів. На жадібність грантожерів. На роздовбайство функціонерів, що наче іржа вражає всі коліщатка пекельної машини під назвою "сучасна держава".

Скільки людей доброї волі не улетіло на нари через корупцію... Скільки мільйонів баксів були пущені на машини, відпочинки і квартири, а не на пропаганду ЛГБТ чи якоїсь іншої дряні... Скільки ліберальних проектів розпалось через безглузді сварки і безідейність... Скільки ворожих планів розбилось об звичайну українську лінь...

А ви думаєте для чого Заходу були потрібні всякі Згуладзе, Цинсадзе та інші легіонери для реформ у нас? Чому вони протягують створення в наших міністерствах та судовій гілці наглядових рад, де сидітимуть іноземці? Бо українці старого гатунку на будь-яких посадах - це тотальний рятівний саботаж!

Порядок робить лише гірше, коли законодавча влада в руках паскуд без роду і племені. Порядок гарантує, що деструктивні закони 100% будуть виконуватись. Порядок не дасть вам і ковтка свободи. Порядок - це те, про що так мріють наші вороги.

Ви волієте крокувати в ногу у колоні? В ній ви дружно зайдете в барак за колючим дротом.

Колумбійський філософ-традиціоналіст Ніколас Гомес Давіла казав:

"Закон - це найпростіший спосіб здійснення тиранії. Коли тираном є знеособлений закон, то сучасна людина вважає, що вона вільна".

Щороку в кінці грудня відкривається портал в пекло, з якого вилазять фейсбучні біси, що починають розповідати про "святкування з усім світом".

Ми раніше про це вже писали чимало, наприклад тут: https://t.me/zentropa_ukraine/844

​Як віднадити людей народжувати дітей? Методів багато: пропаганда безцільного "життя для себе", статевих збочень, кар'єризму для жінок, абортів та тому подібного. Але що робити якщо "бидло" попри все це все ж наважується продовжувати рід - слід зробити, щоб вони робили це один раз (щоб корінна популяція всеодно не досягала рівня самовідвтворення - 2 дітей на одну жінку).

Найбільша лякалка для сучасних людей (крім смертоносного вірусу!), це бідність, чи точніше недосягання певного рівня на якому вас "інші люди" будуть вважати достатьо успішним.

Вливають таку пропаганду в голови не тільки журнашлюхи та діячі умовного "голівуду", але й так звані науковці, серед яких в Україні давно виділяється така собі Елла Лібанова.

"Мати другу дитину в Україні на даний час дуже дорого, такі сім'ї ризикують опинитися на межі бідності. Народження другої дитини – це найсерйозніший ризик злиднів. Не пенсіонери у нас найбідніші сім'ї, а родини з двома-трьома дітьми», - таку хуцпу заливає в голови українцям ця стара кхи-кхи.

Цікаво, яким чином було пораховано статки сімей з двома дітьми? Поки що для більшості громадян України не обов'язково розповідати державі про всі свої прибутки та статки, що, враховуючи всі сірі зарплати та тіньову економіку, взагалі не дає можливості порахувати прибутки і витрати на родину. Чи можливо шляхом опитування сімей? Знову таки: як ці питання ставляться і як робиться вибірка опитуваних?

А відповідь така, що ніяк ніхто нікого не опитує і нічого не рахує. Задача таких повідомлень лише довести середньостатистичниму Вадіму і Оксані, що якщо вони наважаться на другу дитину, то житимуть гірше бомжів. І ця пропаганда часто таки діє (особливо на Оксану).

Байка про дороговизну дітей загалом поширюється і в західних країнах (звідки Елка Лібанова і подібні прмо чи опосередковано отримують інструктажі). Хоч за умови належного здоров'я жінки, грудного вигодовування, використання одягу подарованого родичами та знайомими (від їх вирослих дітей), здорового харчування (що дає змогу давати дітям ту ж їжу, яку їси сам) - діти катастрофічно не впливають на сімейний бюджет. Словоблуддя та бідкання "як їх всіх вивчити" (на менеджерів та маркетологів) заслуговує окремої публікації.

Цікава також інша репліка Лібанової про те, що в Україні дуже сильно впала народжуваність у віці до 20 років, що, за її словами, непогана тенденція, яка свідчить про "формування відповідального батьківства". Мовчить лише, що народження першої (і останньої) дитини після 25, а тим паче 30 років, стикається з дедалі більшими проблемами для здоров'я жінки (власне припадає на початок процесів спаду фертильності) і дитини. І причина таких "рішень" жінок не в зростанні віповідальності, а в так зв. "освіті", тобто просиджуванні задниці на вивченнях менеджменту, а потім відсидки в офісі для заробітків на відпустку в Буковелі.

Коротше, не слухайте журнашлюх і "науківців", плодіться!

​РІВНЕНСЬКИЙ ФЕНОМЕН
(або ще раз про демографію)

Демографія - це питання, яке має цікавити всіх без винятку здравомислячих людей, які пережвають за існування свого народу. Без цього всі здобутки в галузі науки та техніки, культури, геополітики, зростання жирів у маслі не мають жодного сенсу, бо переміг врешті-решт той, хто вижив, а не той, хто звів високі піраміди та хмарочоси й зник з лиця Землі.

Тепер найцікавіше питання: а де ж Європі таке місце, де білі люди вдало розмножуються? Відразу відкидаємо статистику по містах Франції, де демографічний приріст забезпечений далеко не корінним населенням, чи території на зразок Косово. І от виявляється, що така благословенна земля знаходиться саме в Україні, а саме на Рівненщині.

Що в лютому 1995 році, що в післямайданному 2015-му райони навколо Рокитнівського району Рівнещини по народжуваності в плюсах. Те ж саме в доволі стабільному 2011 році. І, що важливо, рівень фертильності в цьому місці є вищим за рівень самовідтворення, тобто народжується в середньому більше 2 дітей на одну жінку. Чого не скажеш, в той же час, про великі міста, де прибуток на душу населення значно вищий і стабільніший, а народжуваність значно слабша. Навіть обласний центр Рівне досягає іноді в природному прирості населення рівня Києва, хоч столиця, зазначимо, не може тут йти в порівняння в силу матеріальних ресурсів та потоку молодих людей, які за більш-менш нормальних обставин мають народжувати дітей. Та й, як не дивно, україська Волинь та Карпатський регіон виглядає значно краще, для прикладу, ніж сита Німеччина (де і то плодяться здебільшого не німці).

В чому ж секрет Рівненського Полісся? Спадає на думку стійка релігійність, а саме належність до УПЦ ("не патріотичних конфесій") та протестантських деномінацій (зокрема п'ятидесятників), відносна ізольованість краю від згубних впливів великих міст, хутірська організація поселень (яка збереглася в силу відсутності комуністичної влади до 1939 року), що дає змогу без проблем масштабувати житло і с/г угіддя для молодих сімей. А можливо і чинник певної свідомості у населення, яке інстинктивно приймає рішення на користь дітей, а не вічного очікування достатньої кількості коштів на освіту в Гарварді.

НАГОЛОСИМО: показники народжуваності в описуваному краї кращі навіть в несприятливі роки аніж у розхвалениї консервативних Польщах та Угорщинах, де існує державна політика, яка все одно здатна підвищити демографічна показники на якісь смішні десяті долі відсотка, проте рівня самовідтворення ці країни не досягають і близько. А справа передовсім в головах людей, а не в державних програмах і матеріальній забезпеченості.

За рівненським феноменом ми спостерігаємо вже багато років, і все очікуємо, коли ж "держава" та всякі соросята почнуть нести в цей "забитий" край "просвітництво", яке поховає цю останню демографічну оазу в Україні. І таки цими роками вже почали: від гендерних студій по школах в райцентрі, до переслідувань сільських пятидесятників, які не поспішають віддавати дітей для всяких рятівних ін'єкцій. А ще в найбільш демографічно успішному селі Європи Глинному перетворили 9-річну школу на 10-річну. То певно, щоб забиті поліщуки швидше потрапили в Оксфорд. Точно!

Молимось за Рівненщину, одним словом.

​​Свято новоліття є улюбленим не тільки завдяки сплеску гастрономічних звичок, але й за сенс, який ми свідомо чи підсвідомо відчуваємо. І сенс цей в можливості та сподіваннях почати спочатку. Це сподівання настільки глибоке в нашій свідомості та архетипах, що навіть український (і не тільки) новорічний фольклор розповідає передовсім про творення світу (це, щоправда, буде актуально за два тижня на наш, "Старий" новий рік). Так чи інакше прагнення полишити позаду невдачі і почати нове життя, новий цикл, є складовою нас самих, а тому і відзначення Нового року налаштовує нас на святковий лад.

Буде банальним казати, що попередній рік був тяжким, таким чи сяким, зрештою проблеми з якими стикається наш народ чи вся європейська раса виникли далеко не вчора, але можливо саме завдяки інтенсифікації подій, ми всі швидше прийдемо до тями і таки покладемо край темряві панування "нікчемного ніщо".

Бажаємо всім читачам використати новорічно-різдвяний цикл свят для спілкування з близькими людьми та однодумцями - найкращим простором для культивації нашої віри та невичерпним джерелом сил для нових звершень!

З новим роком!

​​РІЗДВО ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Цікаво спостерігати за культурними метаморфозами пов'язаними з зимовим циклом свят. Це питання може видатись дріб'язковим на тлі решти політичних та економічних подій, але все ж воно свідчить про те, намагаємось ми лишатись українцями чи швидко переплавляємось в глобальне місиво.

Для виконання останнього однозначно робляться значні потуги: "крісмас зі всім світом", американські пісеньки та резиденції "санти" заполоняють наші міста та голови. (Цікаво, чому "санти"? Дід Мороз то певно москаль, ясно, а Святий Миколай певно аж зовсім середньовіччя, нетолерантність і мізогінія). Навіть подоба передріздвяних ярмарків перейнята з Західної Європи виглядає аж надто бутафорно.

В той же час найбільш цінним в традиційному відзначенні свят (мова зараз про суто культурну складову, що мусить, звісно ж, додаватись до релігійної) є те, що заведено науково називати соціалізація та спонтанна людська активність. Можливо це звучатиме дивно, але люди щодалі то менше ходять один до одного в гості на свята, мовчимо вже за звичай ходити дитячими ватагами колядувати. Проти останнього раніше лякали "небезпекою" на вулицях (ну так, чим більше на вулицях камер спостереження, тим звісно більше баранам розповідають про небезпеку). А тепер от смертоносним вірусом, який буцімто рознесуть колядники.

Проте саме дитяча самоорганізація, а не перебування в державних освітніх закладах, і є наріжним каменем соціалізації, якої так нині прагнуть батьки для своїх дітей. А походи в гості не менш вагомий спосіб зміцнення довіри та зв'язків між дорослими. Натомість замість спільної куті та колядок нам впарюють "кіберсанту".

Повторимось, це здавалося б дріб'язкові речі, але навіть з практичної точки зору слідування українським традиціям більш наповнене змістом і дасть вам більше користі від контактів зі знайомими, а дітям більше навичок, аніж розпивання посереднього глінтвейну під джінґлбелз та споглядання персонажів голлівудського кіна.

Прості речі рятують наш народ, родини і дітей.

Христос народився! Зі святами вас!

​Соціальний вимір вакцинації особливо цікави в країнах з помітною політичною полярзацію, наприклад в США. От хто на вашу думку найкраще слідує порадам ВООЗ, Біла Ґейтса, доктора Фаучі (тамтешній аналог "нашого" психопата Ляшка) і поспішає хутко впердолити в себе розчин він якогось пфайзера? Як виявилось це - педерасти. В прямому сені, чи якщо точніше особи які ідентифікують себе як ЛГБТ.

Відвічувачі гейпарадів рапортують 82% вакцинованості проти 66% звичайних людей у США станом на серпень 2021 року, деякі опитування показують навіть 92% серед цієї спільноти, зазначаючи що мова йде про дорослих збоченців (тобто старших за 21 рік).

Ба більше, серед первертів найбільший показник прихильників примусової вакцинації - 65% проти 50%. Що власне наслідується й "райдужними" діячами в Україні.

Щоправда, маємо зазначити, що з цих даних може цілком резонно здатись, що якоїсь колосальної різниці між ЛГБТ та більшістю інших американців й нема) Ситуацію трохи рятують лише певні штати.

Автори опитувань мучаться здогадками, чому ж саме райдужна спільнота дає такі високі показники відданості вакцинації. Але тут ми висловимо свою думку: ці безстатеві чи то плинностетеві особи вже є витвором пропаганди, яку ведуть глобалісти, при чому витворами їх майже ідеальними, готовими сприймати будь-яку бздуру. Позиціюнуючи себе як крайні індивідуалісти, вони є типовими Non-Player Character, тобто цілковито керованими системою персонажами.

З ВОДОХРЕЩЕМ!

Зимовий цикл свят добігає кінця. І хоч свята це час віддати Богові честь та славу в радостях, для українців це стає полем боротьби за ідентичність, або щонайменше за право на те, що ми назвемо, спонтанні прояви культури.

Одна з патріотичних конфесій розродилась черговим текстиком присвяченим присоромленню людей, що купаються в ополонці на Водохреща. Цього року томосоносні фейсбукописачі не заходились розповідати, що таке відзначення свята це "москва" (тм). Натомість оголосили це язичництвом і святотатством. (Цікаво, а канонічний обряд хрещення з повним зануренням у воду, втч дупи і статевих органів хрещаймого це святотацтво чи ні?). До москалів це дійсно прив'язати тяжко, адже в РФ не тільки обмежились залученням окремих єпархій РПЦ до критики купання в ополонках, але в деяких областях обклали дані заходи штрафами.

Таке враження, що діячі патріотичних конфесій це прямо пуритани з Нової Англії. Останні правда, не тільки боролись з "пережитками язичництва" (таким як колядки, наприклад), але й мали по 10 дітей та відстрілювали індіанців, і навряд чи співпрацювали б з фондом Сороса та тисли руку адвокатам педерастії.

Саме купання в ополонці хоч не широкопоширений звичай, проте все ж спорадично фіксувався етнографами. Він наражується на критику з боку вищезгаданих діячів в унісон з ліберальними ЗМІ разом зі всіма звичаями які не вписують в прогресивну модель з кіберсантою та євроінтеграцією (проти цього церкви які називають своїми особи типу Уляни Супрун не виступають). Але більше того враховуючи, що атака на ополонку почалася з 2020 року є ще один момент. Що в Україні, що в РФ людям наказано жити в страху: вірус, смертносний, дистанція, масочки, антисептики, бережіть себе...аааа... і тут в -15 морозу дядьки лізуть в крижану воду... і з ними нічого лихого не стається. Виявляється бояться не всі. Та й роблять це зі своєї волі, а не рознарядки держави. Таке не дозволено!

Коротше кажучи, кріпіться вірою, духом і тілом! З Богоявленням всіх! З Водохрещем!

1. https://www.facebook.com/Orthodox.in.Ukraine/posts/4779390988803671
2. https://lenta.ru/news/2022/01/07/fines/
3. https://vk.com/wall-47708839_105099

​​КОНВОЙ СВОБОДИ: КАНАДСЬКІ ДАЛЕКОБІЙНИКИ ПРОТИ ЛОКДАУНУ

По всій Канаді крокує конвой свободи. Саме «конвоєм свободи» називають акцію канадських далекобійників проти локдауну, яка за півтора тижні набула широкої популярності у країні.

Все почалося 15 січня, коли федеральний уряд Канади зобов’язав всіх далекобійників які перетинають кордон зі США або вакцинуватися, або по поверненню в країну два тижні провести в самоізоляції.

У відповідь, через декілька днів незалежні групи канадських далекобійників домовились про організацію спільної акції протесту проти обов’язкової вакцинації та локдауну загалом. Так, було прийнято рішення організованою колоною із Ванкувера вирушити до столиці країни. Місто Ванкувер було вибрано не випадково: дорога від Ванкувера до Оттави – це більше 4000 км і пролягає практично через всю країну. Серед офіційних гасел колони - "віра понад страхом - геть ковідні обмеження!".

Прихильники далекобійників стоять біля шосе по всій країні, зустрічаючи їх національними прапорами та гаслами проти локдауну, і дякуючи їм що вони борються за випадкових людей. До далекобійників активно долучаються і випадкові водії. За словами організаторів, до колони вже долучились більше 50 000 людей.

На підтримку далекобійників, більшість із яких вже перебувають в Оттаві, вже зібрано майже 9 мільйонів доларів.

Глобалісти звісно не знайшли нічого оригінальнішого як охрестити учасників маршу білими расистами, фашистами і адептами мізогінії - аналогічні картинки стали поширювати західні газети. А рупор лібералізму Вашингтон Пост взагалі закликав "проігнорувати кожну вимогу протестувальників".

Сам канадський лідер Джастін Трюдо, якого вже встигли евакуювати за своєї резиденції у столиці, назвав далекобійників та їхніх прихильників «маленькою купкою людей з неприйнятними поглядами, які не представляють пересічних канадців».

Хм, а як же «діалог з протестувальниками», «робота з громадянським суспільством» і тому подібні розводки для лохів?

​​"Звільніть наших дітей - Поважайте наші права та свободи" - правильна агітація із канадського "конвою свободи" з не менш правильним посланням до пфайзеру

​​ПРО ЯДЕРНУ ЗБРОЮ

Геополітична вага так чи інакше зводиться до наявності технічних засобів які дадуть змогу завдати потенційному ворогу непоправної або принаймні значної шкоди. Наявність цих самих засобів, або простіше кажучи зброї, можна вирішити або маючи величезну кількість "не дуже важких грошей" (наприклад, від нафти) або розвитком власного військово-промислового комплексу (ВПК). З першим Україні не пощастило, з другим справи трохи краще. Чи точніше були краще. Можна не докладаючи особливих зусиль поцікавитись який стан конструкторських бюро, науково-дослідних інститутів дотичних до оборонної галузі успадкованої від УРСР. Допитливі можуть поцікавитись історією та сучасністю київського заводу "Арсенал", що робив свого часу навігаційне обладнання для ракет, а тепер в його приміщеннях в кращому разі ресторани, в гіршому антикорупційні установи, або ж і самих приміщень вже не знайти на мапі.

Відступ про справи сьогоденні: На цьому тлі діфірамби які в нас знову почали співати західним союзникам звучать дещо дивно. Навіть для не вельми видатних військових експертів ясно, що коли у вас спершу відбирають балістичні ракети, стратегічні бомбардувальники та ядерні боєголовки, а потім дають ПТРК це виглядає десь якби у вас відібрали кулемет, а у відповідь дали дрючок. І власне дають самі ПТРК, а не технології їх виробництва, чи хоча б засоби виробництва боєприпасів до них.

Існування ВПК потребує збереження старих кадрів і підготовка нових. Останнє потребує роботу з підростаючим поколінням ледь не з перших років школи. Як в нас з цим справи можна пересвідчитись по результатам виступів наших команд на міжнародних олімпіадах з фізики та математики (а справи там порівняно не те, що навіть з Китаєм, але й з РФ, явно не дотягують до задовільної оцінки). Але навіть окрім того, той хто вірить, що боротьба з булінгом, інклюзія та Zoom поможе підготувати майбутніх фахівців з турбо-реактивних двигунів чи хоча б дизельщиків, той лох на рівні з тими, хто тішиться дрючку за відданий кулемет.

І до теми викладеної нижче ілюстрації: ніяк не збагнемо, чому серед патріотичних романтиків є потяг до вивчення боїв отамана Сраки під Крижополем, а не до методів збагачення урану. Останнє більше доклалося б до збереження українського суверенітету на сучасному історичному етапі.

Тримаймося! Слава перемозі!

Сам Господь показав нам: Не втрачено нічого навіть якщо здається, що втрачено все. Бажаємо всім лишатись вірними найголовнішим заповідям - любити Бога і ближнього свого. (Від Марка, 12:30-31).

Христос воскрес! Воїстину воскрес!

Кілька тижнів тому Ґабріеле Адінольфі, один із ключових представників італійської революційної правиці та пан’європейського націоналізму, а також давній друг України, написав чергову статтю про нинішню війну, в якій вкотре висловив своє захоплення захисниками Маріуполя, передусім вояками полку «Азов». Пропонуємо ознайомитися з українським перекладом цієї публікації, підготовленим редакцією нашого каналу.