Усі ми живемо нині новинами з фронту, повідомленнями про обстріли, про постраждалих від російської агресії. І часто поза увагою залишаються інші повідомлення, за якими теж трагедії.

📰 Новина про те, що переяславець побив 73-річного батька. Чи про те, що 27-літня матір на Франківщині побила 6-річного сина так, що його ушпиталили. Або що в Одесі посеред вулиці чоловік побив дружину на очах у маленького сина під час прогулянки. Жінка – її звуть Анастасія – знайшла в собі сили розповісти цю історію в інстаграмі, викласти фото побоїв.

Тож, поки країна бореться зі спільним агресором, багато внутрішніх, родинних агресорів продовжують напади. Не лише фізичні. Бо насилля буває психологічне – коли не побили, але принизили, довели до сліз, до самогубства. Або економічне – коли жертва не може піти від аб’юзера, бо залежить у коштах, у їжі, у житлі.

Коли я зайшла на сторінку одеситки Анастасії, під дописом побачила, на жаль, не лише підтримку. Були, уявіть собі, й докори. Нечисленні, на щастя, але були. На кшталт «Сама, мабуть, винна». Ось це вважаю проблемою не меншою, ніж насильство. Віктімблеймінг. Звинувачення жертви.

Ми як суспільство розуміємо: немає виправдань збройній агресії щодо країни. Але коли ж кожен у нашій країні зрозуміє, що так само не може бути виправдання чоловікові, який побив дружину, батькам, які калічать дитину, дітям, які знущаються з немічних родичів?

Треба засвоїти, закарбувати у свідомості своїй і суспільній: потерпілий ніколи не винен – винен завжди агресор.

🗓 Сьогодні, 27 листопада, ми з віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною за підтримки UNFPA запустили кампанію «Зроби крок. Чуйність перемагає насильство». Її старт приурочений до міжнародної акції «16 днів активізму проти насильства», що триває щороку з 25 листопада до 10 грудня.

Головна ідея в тому, що з насильством допомагають боротися навіть маленькі кроки. Небайдужість врятує чиєсь життя, якщо не мовчати, не відвертатись.

🫂 Говорити про насильство щодо себе чи щодо близьких не соромно, – це відповідально. Боротися з домашнім агресором – те саме, що боротися з тим, хто напав на твою країну, твій дім.

📍Відвідала сьогодні церемонію відкриття інтерактивної інсталяції та панельну дискусію, приурочені до старту кампанії «Зроби крок. Чуйність перемагає насильство».

Запустили її за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA), щоб, як і щороку в ці дні, привернути увагу суспільства до проблеми домашнього насильства, випадків якого, на жаль, не меншає в нашій країні, а, навпаки, більшає в перерахунку на кількість жителів, адже мільйони людей вимушено виїхали з країни.

🧩 Інсталяція містить головоломку, у якій приховано певні повідомлення – підказки, як діяти в разі насильства. Запрошую прилучатися до кампанії. Інсталяцію можна побачити в ТЦ «Гулівер» у Києві з 28 листопада до 2 грудня. 4 грудня відбудеться відкриття в Дніпрі, а 8 грудня – у Львові.

Коли в результаті російської ракетної атаки руйнується будинок, одними з перших – поряд із рятувальниками – на місці опиняються психологи ДСНС. І поки лікарі підтримують фізично, вони рятують морально, щоб ті, хто вижив, справді вижили й змогли жити далі.

🫂 Ще рік тому Україна вчилася надання психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях у різних країн світу (і далі це робить), а тепер ми самі можемо ділитися досвідом, набутим страшною ціною.

Але й викликів через щоденні російські атаки більше. Сьогодні 11 міністерств і відомств зібралися разом на останнє цього року засідання Міжвідомчої координаційної ради з упровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я, щоб презентувати свої проєкти психологічної допомоги українцям.

📊 Зі свого досвіду розповіла учасникам, як допомагають визначитися з напрямами роботи соцопитування. Бо це живий голос людей. Одне з таких ми провели до третього Саміту перших леді та джентльменів у вересні, присвяченого темі ментального здоров’я. Це було моїм принциповим рішенням – поєднати Україну та світ спільним викликом. І ми влучили в ціль. Бо, коли провели опитування в 11 країнах, з’ясувалося, що всі люди визначають однакові приводи для тривог – від війни до фінансової неспроможності.
Натомість досі по психологічну допомогу звертається всього 6% людей. Це вже дослідження Gradus Research.

👉 Основною причиною, чому не звертаються по допомогу до фахівців, 40% опитаних називають страх не отримати чи втратити роботу, а понад третина людей каже, що це вплинуло б на репутацію на роботі.

👨‍💻 Так вимальовується ще одна площина для проєктів – не лише для держави, а й для відповідальних бізнесів: психологічне просвітництво. Треба дати людям зрозуміти, що ніхто їх не засудить, а дбати про ментальне здоров’я – відповідально та схвально.

Наступний рік має бути роком максимального поширення проєктів у регіонах. Щоб психологічні послуги дійшли до кожного українця, хоч би як він не жив віддалено від великих міст.

🇺🇦 Для України це стратегічно важливо. Бо ментальне здоров’я наших людей – це і є та сама українська стійкість, яка, з одного боку, стала легендою, а з іншого – її саму треба весь час підтримувати. Бо на ній все тримається.

✅ Підсумували сьогодні цьогорічну роботу Міжвідомчої координаційної ради з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

Зібралися максимально широким складом. Головував Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Серед учасників були представники виконавчої влади та Офісу Президента, керівники ОВА, народні депутати, міжнародні партнери. Усі, завдяки кому ми робимо психосоціальну підтримку українців наскрізною в кожній сфері життя.

📈 Обговорили результати проєктів 11 міністерств і визначили кроки на наступний рік. У пріоритеті максимальне впровадження послуг у громадах. Там, де люди найперше шукають допомоги. Бо найкраща послуга у сфері психічного здоров’я – не та, що запланована, а та, що надана. І та, яка допомогла.