Олена Зеленська | Olena Zelenska
Photo
🇲🇽 На цьогорічному Гвадалахарському міжнародному книжковому ярмарку – важливій культурній події для всього іспаномовного світу – Україну, яка бере участь у роботі стенду Європейського Союзу, мала представляти наша 37-річна письменниця Вікторія Амеліна. Відома авторка книжок допомогла врятувати працю іншого українського автора – Володимира Вакуленка, закатованого росіянами в окупованому Ізюмі. Уже після звільнення міста Вікторія знайшла заховані листки його щоденника – останнього в житті тексту.
Цього літа вона поїхала до прифронтового Краматорська з групою колумбійських журналістів і письменників, щоб показати їм наслідки російської війни проти України. Група зупинилася пообідати в піцерії в центрі міста, коли російські війська вдарили по цьому цивільному об’єкту далекобійною балістичною ракетою. Іноземні журналісти дістали поранення, а Вікторія померла в лікарні.
📖 Розповіла цю історію у зверненні до Гвадалахарського книжкового ярмарку. Мені дуже боляче, що його гості не почують живого голосу Вікторії Амеліної, Володимира Вакуленка. Але навіть за океаном цих авторів і всю Україну представляють їхні книжки, українські книжки. У такі миті особливо глибоко розумієш невмирущу силу літератури. Вона свідчить і зберігає пам’ять попри все.
Закликала латиноамериканських читачів, у країнах яких добре знають, що таке боротися за свободу, дізнаватися про боротьбу, яку веде нині Україна.
📚 Хотіла б також поділитися з вами новиною, що під час Гвадалахарського книжкового ярмарку в Публічній бібліотеці штату Халіско запрацювала й перша в Латинській Америці українська книжкова поличка. Дякую за це Посольству України в Мексиці.
🇵🇱 Тим часом і наші польські друзі мають змогу читати українську літературу дедалі в більшій кількості своїх бібліотек. Посол України в Польщі Василь Зварич відкрив українські книжкові полички у Воєводській і Міській публічній бібліотеці ім. Вітольда Белзи в Бидгощі та у Воєводській публічній бібліотеці – Коперніканській книгарні в Торуні.
🌏 Наш проєкт уже набув світового масштабу: 190 українські полички, відкриті в 44 країнах світу, налічують 45 тисяч книжок – наших і про нас, українською та в перекладах різними мовами.
Через ці книжки ми говоримо зі світом, розповідаємо про себе й свою культуру, а світ може дізнатися про нас не лише з новин, але й із глибших творів – дізнатися й зрозуміти.
🇺🇦 Українські книжкові полички – один із вагомих проєктів культурної дипломатії, яким я опікуюся. Україну чути дедалі голосніше й усюди – усім, хто хоче почути.
Цього літа вона поїхала до прифронтового Краматорська з групою колумбійських журналістів і письменників, щоб показати їм наслідки російської війни проти України. Група зупинилася пообідати в піцерії в центрі міста, коли російські війська вдарили по цьому цивільному об’єкту далекобійною балістичною ракетою. Іноземні журналісти дістали поранення, а Вікторія померла в лікарні.
📖 Розповіла цю історію у зверненні до Гвадалахарського книжкового ярмарку. Мені дуже боляче, що його гості не почують живого голосу Вікторії Амеліної, Володимира Вакуленка. Але навіть за океаном цих авторів і всю Україну представляють їхні книжки, українські книжки. У такі миті особливо глибоко розумієш невмирущу силу літератури. Вона свідчить і зберігає пам’ять попри все.
Закликала латиноамериканських читачів, у країнах яких добре знають, що таке боротися за свободу, дізнаватися про боротьбу, яку веде нині Україна.
📚 Хотіла б також поділитися з вами новиною, що під час Гвадалахарського книжкового ярмарку в Публічній бібліотеці штату Халіско запрацювала й перша в Латинській Америці українська книжкова поличка. Дякую за це Посольству України в Мексиці.
🇵🇱 Тим часом і наші польські друзі мають змогу читати українську літературу дедалі в більшій кількості своїх бібліотек. Посол України в Польщі Василь Зварич відкрив українські книжкові полички у Воєводській і Міській публічній бібліотеці ім. Вітольда Белзи в Бидгощі та у Воєводській публічній бібліотеці – Коперніканській книгарні в Торуні.
🌏 Наш проєкт уже набув світового масштабу: 190 українські полички, відкриті в 44 країнах світу, налічують 45 тисяч книжок – наших і про нас, українською та в перекладах різними мовами.
Через ці книжки ми говоримо зі світом, розповідаємо про себе й свою культуру, а світ може дізнатися про нас не лише з новин, але й із глибших творів – дізнатися й зрозуміти.
🇺🇦 Українські книжкові полички – один із вагомих проєктів культурної дипломатії, яким я опікуюся. Україну чути дедалі голосніше й усюди – усім, хто хоче почути.
❤284👍17
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Завжди дивуюсь і пригнічуюсь, коли починають порівнювати трагедії – людей чи народів. Вимірювати, у кого більше жертв, чий біль сильніший.
🛑 Кожен акт тероризму – злочин. Кожна жертва – горе. От чому реагувати на агресію, тиранію, будь-яке зло у світі треба вчасно, коли воно щойно з’явилося. Бо коли воно перетне кордони, буде важче.
Агресія хоч де у світі – маркер загальної небезпеки. Навіть якщо здається, що вона далеко.
🎙Так відповіла на питання журналістів Індонезії, Японії, Південної Кореї, Камбоджі, Таїланду, Монголії та Сінгапуру, щоб передали жителям країн Азійського регіону. У багатьох із них бувала з візитами й добре знаю, що людей там хвилює те саме, що й в Україні: мир і добробут для їхніх родин. Думаю, вони зрозуміють і мене, й Україну.
Бо ми бажаємо всім ніколи не знати агресивного нападу, який нині мусимо стримувати. Але, щоб зберегти свій мир, світ теж має діяти.
🛑 Кожен акт тероризму – злочин. Кожна жертва – горе. От чому реагувати на агресію, тиранію, будь-яке зло у світі треба вчасно, коли воно щойно з’явилося. Бо коли воно перетне кордони, буде важче.
Агресія хоч де у світі – маркер загальної небезпеки. Навіть якщо здається, що вона далеко.
🎙Так відповіла на питання журналістів Індонезії, Японії, Південної Кореї, Камбоджі, Таїланду, Монголії та Сінгапуру, щоб передали жителям країн Азійського регіону. У багатьох із них бувала з візитами й добре знаю, що людей там хвилює те саме, що й в Україні: мир і добробут для їхніх родин. Думаю, вони зрозуміють і мене, й Україну.
Бо ми бажаємо всім ніколи не знати агресивного нападу, який нині мусимо стримувати. Але, щоб зберегти свій мир, світ теж має діяти.
❤306👍33😢8
«Стійкість – це про вибір жити, хоч би якими були обставини».
🎙 Це слова Олега Романчука, лікаря-психотерапевта, директора Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету. Пан Олег уже вдруге став гостем подкасту «Простими словами» від «The Village Україна» й цього разу розмірковував про формулу української стійкості.
💬 Він розповів, як навчитися керувати власними емоціями та загартовувати стійкість. Чому, наприклад, їй не сприяє псевдооптимізм, однак допомагає надія – та, що буквально спонукає до дії.
Лікар поділився життєствердною історією про те, як мав досвід ведення психотерапевтичної групи для дітей з інвалідністю та, думаючи, що вони нещасливі, вирішив спитати їх про щастя. І тоді, за словами пана Романчука, один хлопчик у колісному кріслі сказав: «Я знаю, що для щастя необовʼязково ходити, але для щастя обовʼязково любити».
👉 До речі, окрім цього подкасту, раджу подивитися ще одне відео про секрет української стійкості. Це дискусія пана Олега Романчука зі Стівеном Фраєм на вересневому Саміті перших леді та джентльменів.
📲 Повний текст інтерв’ю, що надихає, тут: https://www.village.com.ua/village/knowledge/podcast/345559-formula-ukrayinskoyi-stiykosti-oleg-romanchuk.
📻 Розмову можна послухати на всіх подкаст-платформах:
▫️Apple Podcasts – https://apple.co/3uFbOjr;
▫️Google Podcasts – https://bit.ly/47CHYuh;
▫️SoundCloud – https://bit.ly/47yeKwP;
▫️Spotify – https://spoti.fi/3Gkck90;
▫️YouTube – https://www.youtube.com/watch?v=igrVoGu9HlM.
ℹ️ Спеціальний сезон подкасту «Простими словами» від «The Village Україна» виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Проєкт реалізовано за підтримки компанії Visa у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України та ГО «Безбар’єрність».
#тияк
🎙 Це слова Олега Романчука, лікаря-психотерапевта, директора Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету. Пан Олег уже вдруге став гостем подкасту «Простими словами» від «The Village Україна» й цього разу розмірковував про формулу української стійкості.
💬 Він розповів, як навчитися керувати власними емоціями та загартовувати стійкість. Чому, наприклад, їй не сприяє псевдооптимізм, однак допомагає надія – та, що буквально спонукає до дії.
Лікар поділився життєствердною історією про те, як мав досвід ведення психотерапевтичної групи для дітей з інвалідністю та, думаючи, що вони нещасливі, вирішив спитати їх про щастя. І тоді, за словами пана Романчука, один хлопчик у колісному кріслі сказав: «Я знаю, що для щастя необовʼязково ходити, але для щастя обовʼязково любити».
👉 До речі, окрім цього подкасту, раджу подивитися ще одне відео про секрет української стійкості. Це дискусія пана Олега Романчука зі Стівеном Фраєм на вересневому Саміті перших леді та джентльменів.
📲 Повний текст інтерв’ю, що надихає, тут: https://www.village.com.ua/village/knowledge/podcast/345559-formula-ukrayinskoyi-stiykosti-oleg-romanchuk.
📻 Розмову можна послухати на всіх подкаст-платформах:
▫️Apple Podcasts – https://apple.co/3uFbOjr;
▫️Google Podcasts – https://bit.ly/47CHYuh;
▫️SoundCloud – https://bit.ly/47yeKwP;
▫️Spotify – https://spoti.fi/3Gkck90;
▫️YouTube – https://www.youtube.com/watch?v=igrVoGu9HlM.
ℹ️ Спеціальний сезон подкасту «Простими словами» від «The Village Україна» виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Проєкт реалізовано за підтримки компанії Visa у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України та ГО «Безбар’єрність».
#тияк
❤245👍30
Олена Зеленська | Olena Zelenska
Photo
🦽50% українців кажуть, що не бачать у своєму повсякденному житті людей з інвалідністю або бачать їх рідко. Такий результат опитування на замовлення «Ліги сильних».
Страшно це казати, але саме ворожа навала, яку переживає Україна, змінює ситуацію. Людей, травмованих унаслідок війни, стало так багато, і відбулося це так швидко, що інвалідність вийшла з тіні. Її стало видно, про неї почали говорити. Ба більше, вона тепер асоціюється з героїзмом, із подоланням важких випробувань, із силою духу.
🦾 Ми повинні розуміти, що для людей з інвалідністю випробування не обмежуються отриманням протеза. В буденному житті вони тільки починаються – із громадським транспортом, незручними під’їздами, недоступними укриттями, виборюванням гідних умов і можливостей.
📊 Нещодавнє соціологічне дослідження, проведене на замовлення «Ліги сильних», щодо сприйняття людей з інвалідністю в Україні показало: вони, як і раніше, називають головним дискримінаційним моментом неможливість вільно пересуватися поза межами помешкання, неможливість доступу до об’єктів публічного простору та дискримінацію при пошуку роботи та працевлаштуванні.
Ветерани кажуть: нам потрібне не співчуття чи формальне висловлення подяки, а дієва підтримка. Доступність. Можливості.
📍Розповіла про це сьогодні на Національному форумі прав людей з інвалідністю. Говорила про дієву безбар’єрність. Про те, що в нашого «Довідника безбар’єрності» – першого посібника з коректного спілкування – скоро з’явиться доповнення – «Гайд безбар’єрних подій».
🤝 І я вітаю кожен приклад того, що роблять на цьому шляху великі бізнеси з нашої спільноти «Бізнес без бар’єрів». Бо вони водночас і роботодавці, і надавачі послуг. Це означає, що люди з порушенням слуху, наприклад, можуть і зручно робити покупки в супермаркеті, і комфортно працювати там. Ветеран може скористатися інклюзивним таксі чи іншим транспортом або сам там працювати.
👉 Це і є безбар’єрність. Вона не просто в просторі, а в можливостях. Наше спільне завдання – не робити з безбар’єрності оази. Безбар’єрною має стати вся країна. Всі її опції – кар’єрні, навчальні, побутові, розважальні.
Ми всі буваємо маломобільними. Всі буваємо психічно виснаженими. Втомленими. Безсилими. Тому все це – рівні можливості – потрібне не комусь, не «окремим категоріям». Це потрібно нам усім.
Страшно це казати, але саме ворожа навала, яку переживає Україна, змінює ситуацію. Людей, травмованих унаслідок війни, стало так багато, і відбулося це так швидко, що інвалідність вийшла з тіні. Її стало видно, про неї почали говорити. Ба більше, вона тепер асоціюється з героїзмом, із подоланням важких випробувань, із силою духу.
🦾 Ми повинні розуміти, що для людей з інвалідністю випробування не обмежуються отриманням протеза. В буденному житті вони тільки починаються – із громадським транспортом, незручними під’їздами, недоступними укриттями, виборюванням гідних умов і можливостей.
📊 Нещодавнє соціологічне дослідження, проведене на замовлення «Ліги сильних», щодо сприйняття людей з інвалідністю в Україні показало: вони, як і раніше, називають головним дискримінаційним моментом неможливість вільно пересуватися поза межами помешкання, неможливість доступу до об’єктів публічного простору та дискримінацію при пошуку роботи та працевлаштуванні.
Ветерани кажуть: нам потрібне не співчуття чи формальне висловлення подяки, а дієва підтримка. Доступність. Можливості.
📍Розповіла про це сьогодні на Національному форумі прав людей з інвалідністю. Говорила про дієву безбар’єрність. Про те, що в нашого «Довідника безбар’єрності» – першого посібника з коректного спілкування – скоро з’явиться доповнення – «Гайд безбар’єрних подій».
🤝 І я вітаю кожен приклад того, що роблять на цьому шляху великі бізнеси з нашої спільноти «Бізнес без бар’єрів». Бо вони водночас і роботодавці, і надавачі послуг. Це означає, що люди з порушенням слуху, наприклад, можуть і зручно робити покупки в супермаркеті, і комфортно працювати там. Ветеран може скористатися інклюзивним таксі чи іншим транспортом або сам там працювати.
👉 Це і є безбар’єрність. Вона не просто в просторі, а в можливостях. Наше спільне завдання – не робити з безбар’єрності оази. Безбар’єрною має стати вся країна. Всі її опції – кар’єрні, навчальні, побутові, розважальні.
Ми всі буваємо маломобільними. Всі буваємо психічно виснаженими. Втомленими. Безсилими. Тому все це – рівні можливості – потрібне не комусь, не «окремим категоріям». Це потрібно нам усім.
❤296👍26😢2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні Міжнародний день людей з інвалідністю, а отже, на часі відверта розмова про бар’єри, з якими вони постійно стикаються в Україні.
🩼 Про це йшлося на Національному форумі прав людей з інвалідністю, де мала змогу виступити. Говорили про сприйняття людей з інвалідністю, з якого починається дієвість у забезпеченні їхніх прав. Про працевлаштування та відбудову, яка має здійснюватися за принципами безбар’єрності.
Дякую всім, хто долучився. Адже форум порушив питання, набагато ширші означеної теми, бо рівні можливості нині потрібні всім.
🩼 Про це йшлося на Національному форумі прав людей з інвалідністю, де мала змогу виступити. Говорили про сприйняття людей з інвалідністю, з якого починається дієвість у забезпеченні їхніх прав. Про працевлаштування та відбудову, яка має здійснюватися за принципами безбар’єрності.
Дякую всім, хто долучився. Адже форум порушив питання, набагато ширші означеної теми, бо рівні можливості нині потрібні всім.
❤296👍38😢3