Уся країна стежила за долею 17-річного Богдана Єрмохіна – хлопця-сироти, вивезеного росіянами. У полоні йому виповнилося вісімнадцять, і він мав отримати російську повістку. Цинізм агресора найвищої міри: викрасти неповнолітнього, щоб потім примусити воювати за себе. Богдан боровся – втікав, його ловили й повертали. Лише завдяки власній силі волі та зусиллям багатьох людей із різних країн хлопець повернувся в Україну.

📍А сьогодні вже сам розповів свою історію під час заходу, присвяченого реінтеграції депортованих дітей, що відбувся за ініціативою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця в Центрі захисту прав дитини.

Свої історії розповіли й інші депортовані діти: Сидорова Валерія, Чередніченко Сергій, Галич Валерія. Вони краще за будь-яку статистику показують механізми того, як діти потрапляють у російський полон. Примусове розлучення з батьками, вивезення сиріт, обман під виглядом лікування.

Наразі Україні вдалося повернути 387 із майже 20 тисяч викрадених РФ дітей. І кожне повернення – не статистика, а унікальна спецоперація, причому міжнародна. Росія не йде на прямий контакт із нами. І тому діти їдуть додому через треті країни, за посередництва багатьох небайдужих людей.

🤝 От чому важлива співпраця світу. От чому я так сподіваюся на коаліцію для порятунку викрадених дітей, яку запропонувала створити Канада місяць тому і яка скоро має запрацювати.

Та ми зібралися, щоб поговорити не тільки про порятунок. Повернути вкрадених дітей додому – важка робота. Однак не менш важка – це повернути їм відчуття дому. Щоб сьогоднішні герої мали можливості для навчання й самореалізації. Щоб після пережитого діти отримували психологічну допомогу. Щоб на рівні громад діти та їхні опікуни мали матеріальну й соціальну підтримку.

І нарешті, найболючіше: значна частина викрадених дітей – сироти чи позбавлені батьківської опіки. Вони вивезені в Росію цілими інтернатами, як було з Богданом. Тож нашою принциповою позицією має стати те, що після повернення на батьківщину їх має зустріти родина. Нехай прийомна, але справжня.

Зробімо так, щоб кожна дитина не мала сумніву: вона повернеться додому, де її дуже чекають. І щоб повернулися всі. 🇺🇦

📍Взяла вчора участь у важливому заході: в Києві відбулася перша зустріч учасників Міжнародної коаліції країн для повернення українських дітей.

Прилучилися представники понад 60 країн світу – усі, хто нині виконує надскладну роботу з репатріації наших дітей. Мій основний меседж полягав у тому, що маємо вже зараз подбати про їхню якнайкращу реінтеграцію. Бо, хоч би скільки Росія переконувала дітей, що їх тут ніхто не чекає, Україна доведе зворотне. 🇺🇦

Цінність речей розумієш по-іншому, коли втрачаєш усе.

Іванна – психологиня з Бердянська. На другий день вторгнення її місто опинилося в облозі, на четвертий до нього зайшли окупаційні війська. Світла, газу та звʼязку не було.

Проте вже через тиждень Іванна працювала в гуманітарному штабі, консультувала сотні людей, що в кризовому стані приїздили з Маріуполя. Серед них був шестирічний Богдан, чиї батьки загинули під час ракетного обстрілу. Хлопчик потребував фізичного та психологічного відновлення. Доглядати за ним Іванні допомагала близька подруга Ірина.

«Коли я знайшла шлях, щоб виїхати, то забирала Богдана саме від Іри. Вона залишила записку про те, що в Богдана болить зуб, і пояснила, де лежать пігулки. Хоча в записці ідеться про Богдана, у ній дуже багато важливого й про нас. Ця записка про нашу дружбу, про те, що ми можемо не побачитися ніколи. Збиралася майже тиждень, щоб помістити в рюкзак усе моє життя. Ця записка зі мною вже півтора року. Рука не підніметься її викинути», – каже Іванна.

📍Центри допомоги врятованим у 10 містах України запустили фотовиставку «(Не)помітні історії». Це 9 історій людей, які постраждали під час війни: пережили полон, депортацію, зазнали сексуального насильства. Усі вони бережуть ту річ, яку забрали із собою під час евакуації: хтось – ключі від квартири в Бердянську, хтось – книжку з маріупольської бібліотеки, а хтось – синьо-жовту стрічку, з якою пройшов полон у Херсоні.

Усі герої історій, які ви також можете прочитати онлайн, знайшли підтримку в Центрах допомоги врятованим. Тут допомагають усім, хто звертається, безкоштовно та конфіденційно. Адреси й графіки роботи ЦДВ можна дізнатися на сайті.

🇺🇦 Центри допомоги врятованим – це установи, створені з ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і місцевих органів влади.

Незупинена агресія як ланцюгова реакція. Страшно уявити, скільки деструктивних сил просто зараз стежать за тим, чи зупинить світ агресію в Україні. Якщо впливові світові структури обмежаться лише «занепокоєнням», усі нинішні й наступні агресори відчують: можна. Сподіваюся, цей ризик розуміємо не лише ми.

🎙Поспілкувалася в Києві з кореспонденткою BBC News Лорою Кюнсберг – після чергової повітряної тривоги.

Розповіла, як на Харківщині, де повітряні тривоги не дають дітям безпечно вчитись очно, будують освітній простір під землею. Бо діти мають отримати якісне й безпечне навчання попри все.

🎄Можна тепер додати, що навіть святкова ялинка в Харкові встановлена в укритті – у метро. Бо попри все українці мають право також на свято – безпечне, тепле й сповнене надії.