Важливо пам'ятати, що ми завжди на шляху поруч з кимось. Поодинці це набагато важче. Разом рухатись теж не дуже легко, але набагато тепліше.
❤7👍2🔥2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
ДЕНЬ 1024
Якось важкувато дається
перехід на холодний сезон.
Сонливість, падіння енергії.
Але при цьому відчувається
більший фокус у мисленевій
роботі і стратегії.
Тому тут є плюси.
Такі моменти вже були,
тому я не переживаю за
спорт. Продовжую на
легких обертах.
Зазвичай через 1-2 тижні
енергія повертається і все
знову стає нормою.
Дійте. Гарного дня.
Якось важкувато дається
перехід на холодний сезон.
Сонливість, падіння енергії.
Але при цьому відчувається
більший фокус у мисленевій
роботі і стратегії.
Тому тут є плюси.
Такі моменти вже були,
тому я не переживаю за
спорт. Продовжую на
легких обертах.
Зазвичай через 1-2 тижні
енергія повертається і все
знову стає нормою.
Дійте. Гарного дня.
👍4❤2
МИ НЕ ЛІНИВІ
Коли ми відходимо від власного плану, виникає дискомфорт, який називають когнітивним дисонансом.
ПРИКЛАДИ:
🥵 Пообіцяв собі регулярно тренуватись і на другий тиждень пропускаєш тренування.
🥵 Пообіцяв не скролити соцмережі, а присвятити час проєкту, і на другий день 3 години гортав рілси.
🥵 Пообіцяв не пити і в першу п’ятницю випадково напився. (СУТО ВИПАДКОВО))))
Когнітивний дисонанс — це дискомфорт від конфлікту між дією та самооцінкою.
Тут переконання «Я системна та дисциплінована особистість» суперечить факту — «Я провів 3 години в соцмережах».
Мозок прагне негайно зняти цю напругу. А для цього є лише два шляхи:
🟢 1. Змінити дію — повернутися до завдання, визнати помилку і переналаштувати систему, щоб продовжувати шлях.
Це вимагає значних витрат глюкози та вольового зусилля префронтальної кори, яка відповідає за контроль та прийняття рішень.
🔴 2. Змінити пояснення дії — перебудувати переконання про себе, але нічого не змінювати ні в плані, ні в діях. Це легше і приємніше в моменті. Так створюється захисна реакція для психіки.
Зазвичай мозок обирає дешеву раціоналізацію.
Тому замість сухого болючого факту «Я знову пропустив роботу і безконтрольно гортав соцмережі», ми кажемо собі:
І замість повернення до дії починаємо аналізувати свій стан. Це активує систему мозку, яка відповідає за саморефлексію. А в стані стресу і втоми вона посилює думки замість увімкнення мережі, яка керує діями.
Щоб не діяти, ми змінюємо назви термінів. Називаємо сонливість «вигоранням», а відсутність підготовки — «синдромом самозванця».
Така ілюзорна раціоналізація знімає відчуття провини, але руйнує дисципліну. Людина повертається до старих звичок, яких хотіла позбутися.
Потім беремо себе в руки, будуємо новий план і знову не виконуємо його.
І так по колу протягом років.
.
ЧОМУ МИ ХОВАЄМОСЯ ЗА ВИПРАВДАННЯМИ
Ми боїмося визнати обмеженість власних ресурсів. Нам соромно бути втомленими або повільними. Тому ми кажемо собі:
Це захищає самооцінку від зіткнення з реальністю.
І тільки коли ми визнаємо цей механізм, знімається потреба у брехні самому собі.
.
ЩО РОБИТИ?
Для збереження системи потрібно відокремити дію від ідентичності.
1. Створіть окремий документ для фіксації відхилень. У будь-якому зручному місці. Або простий папірець.
2. Запишіть фактичну дію однією фразою без прикметників:
Якщо лінь це писати, просто проговоріть про себе. Важливо визнати це.
3. Не аналізуйте причини відхилення.
4. Встановіть таймер на 2 хвилини. Або оберіть найпростішу дію у проєкті, яка займає приблизно 2 хвилини.
5. Виконайте дію.
6. Оцініть стан після 2 хвилин дій і продовжуйте роботу або чесно зафіксуйте перерву на відпочинок, якщо ресурс відсутній.
Під час відпочинку відмовтесь від соцмереж. Є багато інших процесів, якими ви можете зайнятись, крім роботи. Можна взагалі нічого не робити і просто полежати, або трохи поспати.
Це може зменшити час відновлення після зриву з кількох днів до годин чи хвилин.
Якщо замість цього постійно замінювати дії поясненнями, це стане звичкою, яка за кілька місяців перетворює нас на хаотичну людину, яка не здатна дотримуватися власного плану.
Дійте.
Коли ми відходимо від власного плану, виникає дискомфорт, який називають когнітивним дисонансом.
ПРИКЛАДИ:
🥵 Пообіцяв собі регулярно тренуватись і на другий тиждень пропускаєш тренування.
🥵 Пообіцяв не скролити соцмережі, а присвятити час проєкту, і на другий день 3 години гортав рілси.
🥵 Пообіцяв не пити і в першу п’ятницю випадково напився. (СУТО ВИПАДКОВО))))
Когнітивний дисонанс — це дискомфорт від конфлікту між дією та самооцінкою.
Тут переконання «Я системна та дисциплінована особистість» суперечить факту — «Я провів 3 години в соцмережах».
Мозок прагне негайно зняти цю напругу. А для цього є лише два шляхи:
🟢 1. Змінити дію — повернутися до завдання, визнати помилку і переналаштувати систему, щоб продовжувати шлях.
Це вимагає значних витрат глюкози та вольового зусилля префронтальної кори, яка відповідає за контроль та прийняття рішень.
🔴 2. Змінити пояснення дії — перебудувати переконання про себе, але нічого не змінювати ні в плані, ні в діях. Це легше і приємніше в моменті. Так створюється захисна реакція для психіки.
Зазвичай мозок обирає дешеву раціоналізацію.
Тому замість сухого болючого факту «Я знову пропустив роботу і безконтрольно гортав соцмережі», ми кажемо собі:
«Я не створений для дисципліни»
І замість повернення до дії починаємо аналізувати свій стан. Це активує систему мозку, яка відповідає за саморефлексію. А в стані стресу і втоми вона посилює думки замість увімкнення мережі, яка керує діями.
Щоб не діяти, ми змінюємо назви термінів. Називаємо сонливість «вигоранням», а відсутність підготовки — «синдромом самозванця».
Така ілюзорна раціоналізація знімає відчуття провини, але руйнує дисципліну. Людина повертається до старих звичок, яких хотіла позбутися.
Потім беремо себе в руки, будуємо новий план і знову не виконуємо його.
І так по колу протягом років.
.
ЧОМУ МИ ХОВАЄМОСЯ ЗА ВИПРАВДАННЯМИ
Ми боїмося визнати обмеженість власних ресурсів. Нам соромно бути втомленими або повільними. Тому ми кажемо собі:
«Я пропустив роботу не через втому. Я просто вище цієї рутини. Ця робота не для мене. Треба шукати іншу».
Це захищає самооцінку від зіткнення з реальністю.
І тільки коли ми визнаємо цей механізм, знімається потреба у брехні самому собі.
.
ЩО РОБИТИ?
Для збереження системи потрібно відокремити дію від ідентичності.
1. Створіть окремий документ для фіксації відхилень. У будь-якому зручному місці. Або простий папірець.
2. Запишіть фактичну дію однією фразою без прикметників:
«Скролив стрічку 40 хвилин замість написання коду».
Якщо лінь це писати, просто проговоріть про себе. Важливо визнати це.
3. Не аналізуйте причини відхилення.
4. Встановіть таймер на 2 хвилини. Або оберіть найпростішу дію у проєкті, яка займає приблизно 2 хвилини.
5. Виконайте дію.
6. Оцініть стан після 2 хвилин дій і продовжуйте роботу або чесно зафіксуйте перерву на відпочинок, якщо ресурс відсутній.
Під час відпочинку відмовтесь від соцмереж. Є багато інших процесів, якими ви можете зайнятись, крім роботи. Можна взагалі нічого не робити і просто полежати, або трохи поспати.
Це може зменшити час відновлення після зриву з кількох днів до годин чи хвилин.
Якщо замість цього постійно замінювати дії поясненнями, це стане звичкою, яка за кілька місяців перетворює нас на хаотичну людину, яка не здатна дотримуватися власного плану.
Дійте.
1🔥4❤2👍2
Ще 5 років тому я не міг уявити, що колись піду в театр. Це був для мене чужий світ.
Шкодую, що мене з дитинства ніхто не інфікував театром. А зараз я з нетерпінням гортаю афішу і чекаю наступних вистав.
Я хочу інфікувати театром дітей і всіх, кого кохаю.
.
В неділю ми були в Ужгороді ми були на виставі "Осіння історія".
Це життєствердна трагікомедія на одну дію за п'єсою італійського драматурга Альдо Ніколаї.
Це глибока, дотепна та щемлива історія про літніх людей, самотність, пошук спорідненої душі та жагу до життя.
Ми сміялись і сумували. Реготали і плакали. Ненавиділи і кохали.
Емоційний присмак від цього буде тягнутися ще долго.
Відкрийте афішу у своєму місті. Оберіть будь-яку виставу і просто візьміть будь-який квиток.
Ви будете собі вдячні.
Шкодую, що мене з дитинства ніхто не інфікував театром. А зараз я з нетерпінням гортаю афішу і чекаю наступних вистав.
Я хочу інфікувати театром дітей і всіх, кого кохаю.
.
В неділю ми були в Ужгороді ми були на виставі "Осіння історія".
Це життєствердна трагікомедія на одну дію за п'єсою італійського драматурга Альдо Ніколаї.
Це глибока, дотепна та щемлива історія про літніх людей, самотність, пошук спорідненої душі та жагу до життя.
Ми сміялись і сумували. Реготали і плакали. Ненавиділи і кохали.
Емоційний присмак від цього буде тягнутися ще долго.
Відкрийте афішу у своєму місті. Оберіть будь-яку виставу і просто візьміть будь-який квиток.
Ви будете собі вдячні.
❤6🔥4👍1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
ДЕНЬ 1025
Сьогодні задоволений
енергією. Виспався, прокинувся
о 5:50. Розходився, розхитався,
почав тренування і виклався
на 100%.
Чудовий стан. Продовжую день.
Роботи багато, як завжди.
Ефективності вам.
Сьогодні задоволений
енергією. Виспався, прокинувся
о 5:50. Розходився, розхитався,
почав тренування і виклався
на 100%.
Чудовий стан. Продовжую день.
Роботи багато, як завжди.
Ефективності вам.
🔥5❤4👍3