📊Зростання економіки продовжує сповільнюватись.

🔻За оцінками Мінекономіки, зростання реального ВВП у лютому 2025 року склало 0,7%, за перші 2 місяці – 1,1% (до аналогічного періоду минулого року).
Українська економіка сповільнюється з 2-го кварталу минулого року на тлі більш високої бази порівняння для відновлення і виснаження через повномасштабну війну (обстріли інфраструктури, дефіцит е/е, структурні проблеми на ринку праці та інші безпекові чинники, що негативно впливають на виробничу діяльність і ділові очікування).

На початку 2025 року до них додалась слабка експортна активність: за даними Держмитслужби за перші 2 місяці поточного року експорт товарів склав 6,3 млрд. дол., що на 7,4% (0,5 млрд. дол.) менше проти аналогічного періоду 2024 року. Це у свою чергу пригнічувало відновлення у сфері вантажних перевезень та роботі транспортного комплексу. За оцінками профільного міністерства, скорочувалось також виробництво тваринницької продукції, на додану вартість в якій тисне зростання виробничих витрат.

🧮За оцінками Мінекономіки, зростання реального ВВП у 2025 році оцінюється на рівні 2,7% (після очікуваних 3,6% у 2024 році, 5,3% у 2023 і падіння на 28,8% у перший рік повномасштабної війни).

💁‍♂️Нагадаю, що за таких тенденцій реальний ВВП за підсумками 2025 року буде все ще на 20% меншим, ніж у порівнянні із 2021 роком (у співставних показниках, без урахування тимчасово окупованих територій, частини територій на яких ведуться/ велись бойові дії).

👨🏻‍💻Повертаючись до попереднього поста. Очевидно, що нинішні темпи відновлення є недостатніми. За цьогорічних темпів економічного зростання ми досягнемо довоєнного рівня ВВП у реальному вимірі у 2034 році. Безпекові ризики були і залишатимуться головним стримуючим чинником розвитку. У цьому контексті у ході мирних перемовин нам дійсно важливо отримати надійні як безпекові, так і економічні гарантії післявоєнного розвитку. Адже довготривалий мир та соціально-економічний розвиток дуже пов'язані.

Ще у 2022 році, готуючись до презентації Національного плану відновлення ми з колегами вийшли на цифру у 750 млрд. доларів, що необхідні Україні для ліквідації наслідків війни. Але зараз мова не тільки про майбутню пряму бюджетну підтримку, гранти, інвестиції та кредити. У буремні часи торгівельних війн нам потрібні гарантії доступу до ринків капіталів, товарів та послуг.

Маємо бути певними щодо такого повного доступу до ринку ЄС у короткій перспективі. Потрібно буде обговорювати з партнерами умови для уникнення торговельних суперечок. Потрібні Угоди для запуску спільних проектів у перспективних галузях національної економіки. При чому, не тільки окремі домовленості щодо надр та корисних копалин, а в таких сферах як ОПК, логістична інфраструктура, енергетика, с.г. та агропереробка тощо.

Парламент і Уряд мають спільно працювати над тим, щоб наша переговорна команда вийшла на діалог з партнерами з конкретними пропозиціями. У липні цього року в Римі відбудеться міжнародна Конференція з відновлення України - це гарна нагода обговорити економічні гарантії і вийти на конкретні домовленості.

Ну все, сумнозвісний КРАІЛ почив в бозі.
Нехай живе агентство з дивною назвою «ПлейСіті». Чому плей? Чому сіті? Чому англійською?)) Може тому, що «грай» звучить неоднозначно і натякає на те, що робив з ринком і країною КРАІЛ 4 роки…? І чи можна взагалі грати там, де треба працювати?…
Невідомо)).
Але якщо це допоможе запустити врешті ДСОМ і налагодити роботу на ринку - з Богом!
Щиро бажаю удачі Михайлу Федорову та майбутньому керівнику ПлейСіті. Від нас - повний режим сприяння.
Нагадаю, що Законом #4116-ІХ передбачено, що повноваження КРАІЛ у цій сфері припиняються з 1 квітня 2025 року, тому перед новоствореним органом поставлено серйозний виклик - чимшвидше відновити контроль і забезпечити безперервність державного нагляду у сфері азартних ігор.

Сьогодні, на фоні запуску мирного треку, в Україні йдуть жваві дискусії: де пройде нова лінія розмежування, які ми отримаємо гарантії безпеки, чи будуть миротворці і яким може бути їх склад. І це, безперечно, фундаментальні питання на шляху до досягнення стабільного миру.

Проте, у мирному процесі є ще один, не менш важливий вимір — це люди.
Ми всі погоджуємося з тим, що наріжним каменем державної політики для України – є людиноцентричність, орієнтованість на задоволення потреб людей. А це означає, що поряд із гарантіями безпеки для держави маємо напрацювати свій "національний пакет безпеки" для людей. Передусім, мешканців тих територій, які найбільше постраждали від війни. А тут широке і важливе коло проблем, які потребують своєї відповіді.

У першу чергу – якнайшвидше розмінування територій, щоб зробити їх безпечними для життя та господарської діяльності. За оцінками ООН, Україна – найбільш замінована країна у світі. Потреби України в розмінуванні територій становлять 29,8 мільярда доларів США. Про це йдеться у «Швидкій оцінці завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA4)», проведеній Світовим банком, Урядом України, Європейським Союзом та ООН, яку наводить Міністерство економіки. https://me.gov.ua/News/Detail/

Весь процес розмінування може зайняти десятки років. Але цих "років" у нас не має. Знелюднення територій, за які так відчайдушно, не шкодуючи життя боролись українські захисники, - такий самий величезний ризик, як і повторення зовнішньої агресії.

Сьогодні, потрібно активізувати роботу Міжвідомчої робочої групи з питань гуманітарного розмінування, яка була створена ще у 2023 році.
Маємо вийти на конкретний план робіт. При цьому фокусуватись не тільки на землях сільськогосподарського призначення (що, безперечно, важливо, ураховуючи, яку роль в економіці та експорті нині відіграє аграрна галузь), але й на інших ділянках – зокрема, населених пунктах, дорогах локального значення та інших важливих для населення локаціях, посиливши координацію для їх визначення з громадами.

Ще активніше виносити тему гуманітарного розмінування на стіл переговорів з партнерами. Причому не тільки з питань фінансування протимінної діяльності (де завдяки партнерам вдалось акумулювати понад 1 млрд. доларів), але і безпосереднього залучення фахівців із розмінування, створення нових спільних підприємств з виробництва відповідної спеціальної техніки, розширення підготовки спеціалістів для її створення та обслуговування.

Треба збільшувати власне фінансування програм з розмінування. Я з колегами подавав пропозиції, спрямовані на недопущення скорочення бюджетних видатків на ці цілі у 2025 році (у 2024 році вони склали 3 млрд. грн.), і нам все таки вдалось не без додаткових зусиль відстояти цю позицію. Однак у порівнянні з порахованими партнерами потребами ці кошти є мізерними та такими, що розтягують вирішення цієї проблеми на десятиліття.

Загалом, у питанні налагодження життя на прифронтових територіях я бачу великий виклик і широке поле роботи для влади. Передусім, для Верховної Ради. Вже зараз ми маємо підтримати переселенців. Думати про післявоєнний розвиток територій, дати людям надію на майбутнє повернення до нормального життя на своїй "малій батьківщині". Це наш політичний і моральний обов'язок.

Багато ранкових дискусій з приводу інтерв'ю спецпосланника Віткоффа. Він дійсно багато чого заявив, але головне, у чому нам українцям треба бути єдиними.
Україна ніколи не визнає російськими окуповані території. Будь-яка влада, яка відстоює національні інтереси, юридично це не визнає, і продовжить вживати дипломатичних заходів для повернення наших територій і захисту своїх громадян. Не буде ніяких торгів землею в обмін на гарантії безпеки. Парламент на це ніколи не піде. Крапка. Це навіть не варто обговорювати.

🤝Вчора зустрівся, аби висловити вдячність за чесну роботу та сплату податків, представникам IT компанії Netpeak Group.

Між іншим, представники висловили неабияку зацікавленість щодо долучення до «Території високого рівня податкової довіри», перешкодою чому стала лише формальна причина, яка вочевидь не впливає на добропорядність організації. Врахуємо пропозиції в майбутньому доопрацюванні критеріїв.

Також обговорили актуальні проблеми визнання українського ЕЦП у країнах ЄС та інших країнах - нерезидентах, майбутнє єдиного податку та інше.

Щиро дякую за зустріч!

✔️🇪🇺Україна отримала другий транш внеску Європейського Союзу в рамках програми Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine (ERA) від G7.
Кошти в розмірі 1 млрд. євро зараховані до державного бюджету та підуть на забезпечення фінансування першочергових видатків, зокрема на підтримку функціонування соціальної сфери, системи освіти та охорони здоров’я, а також на реалізацію проектів відновлення критичної інфраструктури.

Від початку 2025 року ми вибрали вже 22% запланованого від Європейського Союзу фінансування (перші 3 млрд. євро із внеску загальним обсягом 18,1 млрд. євро надійшли у січні).

Наші два ключові завдання:
🔹дуже ощадливо та раціонально використовувати кошти, які надходитимуть у рамках механізму ERA.
Ми маємо розуміння джерел закриття потреб у фінансуванні бюджетних програм на весь 2025 рік, але цього не можна казати про 2026-й та наступні роки. Виділення коштів за інструментом Ukraine Facility далі буде меншим (у рамках бюджетної підтримки (Pillar I) з приблизно 38,3 млрд. євро позик та грантів у 2024-2025 року ми маємо вибрати майже 75% (28,7 млрд. євро: 16,2 млрд. євро у 2024 році та 12,5 млрд. євро у 2025 році), тоді як на наступні два роки залишиться усього 9,6 млрд. євро). Аналогічна картина і щодо чотирирічної програми співробітництва з МВФ: за результатами шести переглядів ми вже отримали 9,8 млрд. доларів, найближчим часом розраховуємо ще на 0,4 млрд. доларів за підсумками сьомого перегляду, та з урахуванням того, що до кінця 2025 року планується залучення 2,7 млрд. доларів, далі у нас залишиться 3 млрд. доларів, або менше 20% від загального обсягу програми EFF (15,5 млрд. доларів);

🔹активізувати роботу з партнерами щодо пошуку та забезпечення надійних джерел зовнішньої підтримки на наступні роки.
Найбільш очевидним вбачається просування по шляху повної конфіскації знерухомлених російських суверенних активів – їх більша частина фізично заморожена у Європі, і нам важливо швидше знайти юридично чистий механізм для остаточного вирішення цього питання.

Серед усіх жахів війни - найстрашніше - це очі 5-річної дитини, з яких війна забрала життя.
Перед мертвим поглядом - вина всіх. Усіх дорослих, хто напав і всіх, хто не уберіг, усіх хто вкрав дитинство і життя... Кажуть, що ми не обираємо час, в якому живемо. Але час обирає нас. І це в наших руках дорослих, зробити аби страждання ні в чому не винних дітей припинились. Перший крок до цього - стійке і безумовне припинення вогню, хоча б на 30 днів. Україна до цього готова.

У межах виконання депутатських повноважень та роботи у комітеті мені періодично доводиться бувати у регіонах, близьких до зони бойових дій.
Зустрічаючись з місцевою владою та представниками бізнесу, бачу ті додаткові складнощі у роботі, з якими щоденно стикаються ті, хто працює на прифронтових територіях.

Вимушені перебої в роботі через часті тривоги та обстріли, необхідність створення посилених безпекових умов для персоналу, складнощі із залученням фінансування (хоча, з іншого боку, розумію і банкірів, і страхувальників, які також усвідомлюють усі пов’язані з близькістю фронту ризики), перебої з енергопостачанням та необхідність тримати резервні джерела живлення, непроста ситуація з постачанням сировини, зберіганням та вивезенням виготовленої продукції – це ті виклики, відповіді на які має знаходити бізнес у Харківській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській та інших областях.

Рух у напрямі запуску переговорів про встановлення миру дарує певну надію, що нам все ж таки вдасться вийти на якесь рішення, хоча зараз ніхто не скаже достеменно – яким воно буде (сталий і тривалий мир, перемир’я – строкове або безстрокове, припинення вогню) і скільки часу знадобиться, щоб на нього вийти.

Однак не маю жодних ілюзій, бо пам’ятаємо досвід 2015-2022 років Донецької та Луганської областей – за будь яких умов прикордонні території та регіони, наближені до нинішньої лінії фронту матимуть значно вищі ризики для життя та ведення бізнесу у них, ніж більш віддалені території.
Тому не чекаючи, коли і чим завершаться переговори, вже зараз треба думати над тим, що ми можемо запропонувати для територій з високим безпековим ризиком, щоб у них підтримувалась економічна активність, адже це є однією з ключових передумов для залишення там або навіть повернення людей, які виїхали звідти через війну.
Є досвід інших країн, приміром, Ізраїлю, який також живе в умовах підвищеної небезпеки і має програму допомоги бізнесу, який несе збитки через ворожі іноземні чи терористичні атаки.

Нам також буде необхідно відпрацювати заходи, які дозволять бізнесу працювати та розвиватись попри роботу в умовах підвищених безпекових ризиків.
Це може бути підтримка через податки, більш гнучкі та привабливі умови доступу до фінансування (через кредитування, лізинг, факторинг), розміщення у тамтешнього бізнесу державного / місцевого замовлення, участь держави у частковому страхуванні або прямій компенсації безпекових ризиків, стимули для створення робочих місць, спрямування на підтримку бізнесу, який працює на територіях з високим безрековим ризиком, коштів, отримуваних у рамках різних програм міжнародного співробітництва.
Найближчим часом разом із колегами ініціюватиму розробку відповідних законопроектних ініціатив.

Перший раунд переговорів у Саудівській Аравії на рівні експертних груп між Україною та США завершився. Сьогодні протягом дня очікуємо переговорів американців із росіянами.

У мене досить обережні очікування від першої серії контактів робочих груп. Сподіваюсь на те, що вдасться закріпити обопільну згоду на "енергетичне/ інфраструктурне перемир'я", бо поки що щоденні обстріли продовжуються. Далі у ході контактів - маємо визначити умови припинення вогню на Чорному морі.
Такі домовленості дадуть нам змогу убезпечити економіку і населення від енергетичних шоків. І у найближчій перспективі - повноцінно використовувати потенціал чорноморських портів для активізації зовнішньої торгівлі. В тому числі, сільськогосподарською продукцією. Це дуже важливо, зокрема, для українських аграріїв при плануванні наступного сезону.

Я знаю, що більшість з нас із нетерпінням чекають новин про мир. Думаю, що зараз поспішати із висновками, нервами та гучними заявами, в тому числі начитавшись різних новин за вихідні, не варто. Є сподівання на те, що "човникова дипломатія", до якої зараз вдаються наші американські партнери поступово дасть змогу наблизити позиції і зупинити кровопролиття. Процес переговорів має тривати. Це головне.