Любі друзі, я знаю, що серед тих, хто мене читає, є бігуни! Ті, що бігають будь-які старти! У мене до вас велике прохання витратити 2-3 хвилини часу! Для таких як ми, хочемо зробити браслет досягнень, - браслет, на який можна прикріпити спеціальну "ачівку" - тобто аналог медалі з марафону, тріатлону чи будь-якого важливого фінішу (з найважливішими подіями ми вже ведемо перемовини!).
До вас, як до активних спорсменів-любителів, ми маємо декілька запитань про браслет, і будемо вдячні за витрачені хвилини на відповіді. Це допоможе створити нам класний продукт! Дякую! тут опитувальник - https://docs.google.com/forms/d/1m32ziN80b6-57ivR3ec69yyvGb99q0sOEdmKoJHZqIY
До вас, як до активних спорсменів-любителів, ми маємо декілька запитань про браслет, і будемо вдячні за витрачені хвилини на відповіді. Це допоможе створити нам класний продукт! Дякую! тут опитувальник - https://docs.google.com/forms/d/1m32ziN80b6-57ivR3ec69yyvGb99q0sOEdmKoJHZqIY
Google Docs
Браслет досягнень бігуна/триатлета/пловця
Привіт!
Ми зробили цей опитувальник спеціально для тих, хто бігає - крутить - пливе і приймає участь у різних спортивних подіях, за результатами яких зазвичай дають медаль.
Але медаль із собою не поносиш довше, ніж день фінішу, а досягнення хочеться показувати…
Ми зробили цей опитувальник спеціально для тих, хто бігає - крутить - пливе і приймає участь у різних спортивних подіях, за результатами яких зазвичай дають медаль.
Але медаль із собою не поносиш довше, ніж день фінішу, а досягнення хочеться показувати…
Зробила тільки що 15й з 304 півмарафонів за 304 дні. І що хочу сказати.
Entrepreneurs, do your thing!
Dreamers, do your thing!
Challengers, do your thing!
Ця реклама (банку ING насправді) забрендувала аеропорт Амстердаму на три роки. Я не в‘їзджала-не в‘їзджала, у чому справа, а потім як в‘їхала! (С) Банк (як і аеропорт), насправді - місце, де перетинаються люди різних цілей та прямувань. Для кожного це «do your thing” означає своє, але точно-точно мотивує сфокусуватися на головному, що є зараз.
What is your main thing? Чи ви знаєте? Чи у вас є таке? Що підриває вас зранку, що несе вас через вокзали, міста, країни? Що не дає покою кожного дня?
Колись (чотири роки тому) я для себе визначила «допомога іншим», через те, що я вмію робити найкраще (чи люблю робити найбільше?!) - це біг та письменництво (чи то - складання текстів. Бо до письменника я ще не доросла).
Do your thing для мене тепер буквально - бігати (бо це привертає увагу, коли робиш це системно і робиш всілякі стрьомні челенджі) і писати. Щоб збирати кошти для допомоги тим, кому вважаю важливим. Наразі це - новонароджені діти нової України, які будуть народжені у війну, у страшних умовах, але мають бути здоровими та сильними, щоб стати майбутнім нашої країни, новим неймовірним поколінням переможців, гордістю та фундаментом.
Наразі у нас більше 1000 заявок від майбутніх мам України про допомогу. 500 першим ми зібрали кошти до нового року та вже відправляємо пакунки. Мамам від 18 до 40 років. Вони з різних областей і майже всі вони покинули дім. Їм важлива ця допомога - теплий пакунок для новонароджених - всього 2350 грн: там ковдрочка та теплі речі для малюка. Новенького українця чи українки. Не проходьте мимо.
Лінк тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
До 24 січня потрібно зібрати 2 мільйони, щоб закупити 850 пакунків. Ваші 10-100-200-1000 грн важливі!
Entrepreneurs, do your thing!
Dreamers, do your thing!
Challengers, do your thing!
Ця реклама (банку ING насправді) забрендувала аеропорт Амстердаму на три роки. Я не в‘їзджала-не в‘їзджала, у чому справа, а потім як в‘їхала! (С) Банк (як і аеропорт), насправді - місце, де перетинаються люди різних цілей та прямувань. Для кожного це «do your thing” означає своє, але точно-точно мотивує сфокусуватися на головному, що є зараз.
What is your main thing? Чи ви знаєте? Чи у вас є таке? Що підриває вас зранку, що несе вас через вокзали, міста, країни? Що не дає покою кожного дня?
Колись (чотири роки тому) я для себе визначила «допомога іншим», через те, що я вмію робити найкраще (чи люблю робити найбільше?!) - це біг та письменництво (чи то - складання текстів. Бо до письменника я ще не доросла).
Do your thing для мене тепер буквально - бігати (бо це привертає увагу, коли робиш це системно і робиш всілякі стрьомні челенджі) і писати. Щоб збирати кошти для допомоги тим, кому вважаю важливим. Наразі це - новонароджені діти нової України, які будуть народжені у війну, у страшних умовах, але мають бути здоровими та сильними, щоб стати майбутнім нашої країни, новим неймовірним поколінням переможців, гордістю та фундаментом.
Наразі у нас більше 1000 заявок від майбутніх мам України про допомогу. 500 першим ми зібрали кошти до нового року та вже відправляємо пакунки. Мамам від 18 до 40 років. Вони з різних областей і майже всі вони покинули дім. Їм важлива ця допомога - теплий пакунок для новонароджених - всього 2350 грн: там ковдрочка та теплі речі для малюка. Новенького українця чи українки. Не проходьте мимо.
Лінк тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
До 24 січня потрібно зібрати 2 мільйони, щоб закупити 850 пакунків. Ваші 10-100-200-1000 грн важливі!
Оксана Забужко, Польові дослідження українського сексу
Тільки любов врятує від страху
Але хто врятує від страху саму любов? (С)
Чому, чому ніхто раніше не сказав мені обов‘язково прочитати цю книгу?
Хоча, певне, говорили, - але назва здавалась мені занадто «передбачуваною» та навіть вульгарною… І то 1996 рік, панове - що я тоді знала…
Для мене ця книга - щоденник, який ніколи не планувалось опублікувати. Принаймні, гіпер-відвертість та натуралістичність у «дослідженнях» схожа на ту, якою записую свої спогади у приватних нотатках я, про себе і свої рефлексії та пригоди - речі, які б я не хотіла, щоби прочитав хтось.
Коли я читаю мемуари/щоденники інших людей/ письменників, я думаю - чи знали вони, що це буде опубліковано? Чи знали, планували, і навіть писали так, щоб потім не було незручно за невдало/стидно прожиті роки? Чи може писали як я, «для себе», психотерапія письмом, - а потім хтось взяв і видав це, як «днєвнік сумасшетчево»…
Іноді я так думаю про свої переписки з чоловіками або близькими подругами: зараз я не уявляю, щоб хтось міг перечитати мій щоденник. А колись мої «минулі» (?) перечитували. Колись - навіть переписки не тільки із хлопцями, але із дівчатами. Це було неприємно
Після того було б логічно змінити тактику свого ведення щоденнику - але я змінила тактику конекшнів з людьми - не зустрічатись із тими, хто може читати твої нотатки… Але хто зна.
У будь-якому випадку, ця книга - не щоденник, хоча і з автобіографічними моментами (всієї правди ми не знаємо!), історія кохання, для мене вона про любов, а не про секс - хоча дуже натуралістично. С дуже відвертими сценами і думками, які ми всі переживали, але часто не складали то у слова…
Про ідентичність українську та західну, про ментальність і травми/ звички/ опасіння жінок і чоловіків того «совецького» та «постсовєцького» періодів, які ми всі зазнали і досі переживаємо. Бо «одні чоловіки ґвалтували жінок так, як їх ґвалтували їнші чоловіки». Про підсвідомий пошук рідної душі на базі мови та спільних травм та інтересів, який у фіналі не закінчується нічим, бо травмованим людям любити важко.
Про відмінності і спільні риси чоловіків українських та західних, і жінок також… Емпірично, звичайно… Ех, якби кожна з жінок, яких я знаю, написала б свої дослідження, вийшла б непогана енциклопедія.
Наприкінці американська подруга авторки каже «цi вашi схiдноєвропейськi мужчини, вони, правда, бувають брутальнi, але в них бодай пристрасть є, а в наших що?…». Але не у всіх є та пристрасть, - ні там, ні тут. Щастя - то таки подолати страх, відчути любов та пристрасть. Бодай ненадовго. А я повертаюсь до щоденних рецензій (начитала тут вже на тиждень вперед), - приєднуйтесь донатом, якщо вам цікаво. На новонароджених малюків - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Тільки любов врятує від страху
Але хто врятує від страху саму любов? (С)
Чому, чому ніхто раніше не сказав мені обов‘язково прочитати цю книгу?
Хоча, певне, говорили, - але назва здавалась мені занадто «передбачуваною» та навіть вульгарною… І то 1996 рік, панове - що я тоді знала…
Для мене ця книга - щоденник, який ніколи не планувалось опублікувати. Принаймні, гіпер-відвертість та натуралістичність у «дослідженнях» схожа на ту, якою записую свої спогади у приватних нотатках я, про себе і свої рефлексії та пригоди - речі, які б я не хотіла, щоби прочитав хтось.
Коли я читаю мемуари/щоденники інших людей/ письменників, я думаю - чи знали вони, що це буде опубліковано? Чи знали, планували, і навіть писали так, щоб потім не було незручно за невдало/стидно прожиті роки? Чи може писали як я, «для себе», психотерапія письмом, - а потім хтось взяв і видав це, як «днєвнік сумасшетчево»…
Іноді я так думаю про свої переписки з чоловіками або близькими подругами: зараз я не уявляю, щоб хтось міг перечитати мій щоденник. А колись мої «минулі» (?) перечитували. Колись - навіть переписки не тільки із хлопцями, але із дівчатами. Це було неприємно
Після того було б логічно змінити тактику свого ведення щоденнику - але я змінила тактику конекшнів з людьми - не зустрічатись із тими, хто може читати твої нотатки… Але хто зна.
У будь-якому випадку, ця книга - не щоденник, хоча і з автобіографічними моментами (всієї правди ми не знаємо!), історія кохання, для мене вона про любов, а не про секс - хоча дуже натуралістично. С дуже відвертими сценами і думками, які ми всі переживали, але часто не складали то у слова…
Про ідентичність українську та західну, про ментальність і травми/ звички/ опасіння жінок і чоловіків того «совецького» та «постсовєцького» періодів, які ми всі зазнали і досі переживаємо. Бо «одні чоловіки ґвалтували жінок так, як їх ґвалтували їнші чоловіки». Про підсвідомий пошук рідної душі на базі мови та спільних травм та інтересів, який у фіналі не закінчується нічим, бо травмованим людям любити важко.
Про відмінності і спільні риси чоловіків українських та західних, і жінок також… Емпірично, звичайно… Ех, якби кожна з жінок, яких я знаю, написала б свої дослідження, вийшла б непогана енциклопедія.
Наприкінці американська подруга авторки каже «цi вашi схiдноєвропейськi мужчини, вони, правда, бувають брутальнi, але в них бодай пристрасть є, а в наших що?…». Але не у всіх є та пристрасть, - ні там, ні тут. Щастя - то таки подолати страх, відчути любов та пристрасть. Бодай ненадовго. А я повертаюсь до щоденних рецензій (начитала тут вже на тиждень вперед), - приєднуйтесь донатом, якщо вам цікаво. На новонароджених малюків - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
17 півмарафонів з 304 сьогодні. Бувають такі дні, коли не біжиться, або не працюється, або не пишеться, або все одночасно.
Сьогодні мені дуже не пишеться, і взагалі соплі і кашель, але у війни і материнства немає вихідних, відпусток, канікул чи лікарняних. А моя ідея, - 304 дні поспіль щодня нагадувати про те, що
⁃ війна триває!!! Вона зла і холодна і непередбачувана
⁃ Життя триває!!! Діти народжуються, українки вагітніють і народжують в Україні! Під час війни! Не ставлячи на паузу свою вагітність, материнство і любов…
304 дні, поки руки і ноги мені не всохли, я буду збирати гроші на новонароджених українців, що народжуються щодня.
Зараз, до 24 січня, важливо дуже зібрати 2 млн гривень для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Отут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Сьогодні мені дуже не пишеться, і взагалі соплі і кашель, але у війни і материнства немає вихідних, відпусток, канікул чи лікарняних. А моя ідея, - 304 дні поспіль щодня нагадувати про те, що
⁃ війна триває!!! Вона зла і холодна і непередбачувана
⁃ Життя триває!!! Діти народжуються, українки вагітніють і народжують в Україні! Під час війни! Не ставлячи на паузу свою вагітність, материнство і любов…
304 дні, поки руки і ноги мені не всохли, я буду збирати гроші на новонароджених українців, що народжуються щодня.
Зараз, до 24 січня, важливо дуже зібрати 2 млн гривень для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Отут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
❤2
ПОСТ ПРО СТИД
Пару днів тому я зробила дуже постидну річ. Написала довгий емоційний текст - свою рефлексію на тему жінки із надмірною вагою, яку я побачила на біговій доріжці у готелі у Франції, там де я зараз у справі.
Опустимо деталі, - у потоці свідомості я перейшла від своїх спостережень за жінкою у тренажерці до війни в Україні та гуманітарних потреб (не питайте), і опубліковала у своєму біговому екаунті у Страві, англійською - де мене читають іноземці, 10 000+ людей з усього світу. Запостила і лягла спати, - не вистачило сил опублікувати це ще й тут, у фб. І слава Богу, що не встигла…
На наступний день (під вечір) я зайшла у коментарі, де мене зрівняли із землею. З посилом «що за булінг?!», «ви мене завжди надихали, а тут таке - дизлайк», «ви взагалі знаєте історію цієї жінки, що таке пишете» і таке інше. Я злякалась, видалила пост і пішла думати, що зі мною не так, - бо на мій погляд, ніякого булінгу я не мала на увазі… Це було дуже соромно, - так, що хочеться провалитись під землю. І найстрашніше - те, що як це я НЕ ЗРОЗУМІЛА, не відчула свою токсичність, несправедливість, наглість. Що моя система цінностей дала збій а я й не помітила.
Звичайно, спочатку я пішла за консультацією по адекватності до друзів. На щастя, мої найближчі друзі - «невдобні». Ті, що скажуть тобі правду, хоча й неприємну.
⁃ А ти сама що думаєш? - запитала мене подруга. - Хоча, - зрозуміло, що ти думаєш. По-перше, ти не знаєш історію цієї жінки. По-друге, тобі ніхто нічого не винен. По-третє, ти віктимізуєш себе. І, нарешті, ти сама живеш із залежністю, але її хоча б не видно по тобі з першого знайомства. Цій жінці (можливо) повезло менше.
⁃ Кожний не висипається по-своєму, - сказала інша подруга. - Бажаю тобі робити правильні і вчасні висновки із своїх помилок.
Це було боляче, але справедливо. Дуже хотілося б порадитись ще й Григорієм Савовичем, якось інтуітивно подумалось, що він би мене не підтримав. Але поговоримо з ним уві сні або трохи пізніше, але я згадала і про сродну працю, і про дружбу і про себе і свободу:
⁃ Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
⁃ Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті.
Але ви ж пам’ятаєте, що я щодня біжу півмарафон з 24 грудня? 304 дні поспіль? Сьогодні був 18й. І ось що.
Півдня відчувала я себе токсичним фейком, а опісля замість бігової доріжки вирішила зайнятись «сродною працею» і пішки по снігу в горах пройти максимальну дистанцію, поки не змерзну. Переключитись, подумати про важливе, вийти із тепличного режиму.
Пройшла 11 км, 10 - на доріжці. Альпи - чудові. Як Карпати, тільки Альпи.
18й з 304 півмарафонів, такий от незвичний. Піду почитаю Сковороду, поки мене не спіймав світ, і вам раджу.
А тут я збираю 2 мільйони гривень на 850 теплих пакунків для новонароджених цієї зими в Україні. Один пакунок коштує 2350 грн. Приєднуйтесь за лінком - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Пару днів тому я зробила дуже постидну річ. Написала довгий емоційний текст - свою рефлексію на тему жінки із надмірною вагою, яку я побачила на біговій доріжці у готелі у Франції, там де я зараз у справі.
Опустимо деталі, - у потоці свідомості я перейшла від своїх спостережень за жінкою у тренажерці до війни в Україні та гуманітарних потреб (не питайте), і опубліковала у своєму біговому екаунті у Страві, англійською - де мене читають іноземці, 10 000+ людей з усього світу. Запостила і лягла спати, - не вистачило сил опублікувати це ще й тут, у фб. І слава Богу, що не встигла…
На наступний день (під вечір) я зайшла у коментарі, де мене зрівняли із землею. З посилом «що за булінг?!», «ви мене завжди надихали, а тут таке - дизлайк», «ви взагалі знаєте історію цієї жінки, що таке пишете» і таке інше. Я злякалась, видалила пост і пішла думати, що зі мною не так, - бо на мій погляд, ніякого булінгу я не мала на увазі… Це було дуже соромно, - так, що хочеться провалитись під землю. І найстрашніше - те, що як це я НЕ ЗРОЗУМІЛА, не відчула свою токсичність, несправедливість, наглість. Що моя система цінностей дала збій а я й не помітила.
Звичайно, спочатку я пішла за консультацією по адекватності до друзів. На щастя, мої найближчі друзі - «невдобні». Ті, що скажуть тобі правду, хоча й неприємну.
⁃ А ти сама що думаєш? - запитала мене подруга. - Хоча, - зрозуміло, що ти думаєш. По-перше, ти не знаєш історію цієї жінки. По-друге, тобі ніхто нічого не винен. По-третє, ти віктимізуєш себе. І, нарешті, ти сама живеш із залежністю, але її хоча б не видно по тобі з першого знайомства. Цій жінці (можливо) повезло менше.
⁃ Кожний не висипається по-своєму, - сказала інша подруга. - Бажаю тобі робити правильні і вчасні висновки із своїх помилок.
Це було боляче, але справедливо. Дуже хотілося б порадитись ще й Григорієм Савовичем, якось інтуітивно подумалось, що він би мене не підтримав. Але поговоримо з ним уві сні або трохи пізніше, але я згадала і про сродну працю, і про дружбу і про себе і свободу:
⁃ Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
⁃ Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті.
Але ви ж пам’ятаєте, що я щодня біжу півмарафон з 24 грудня? 304 дні поспіль? Сьогодні був 18й. І ось що.
Півдня відчувала я себе токсичним фейком, а опісля замість бігової доріжки вирішила зайнятись «сродною працею» і пішки по снігу в горах пройти максимальну дистанцію, поки не змерзну. Переключитись, подумати про важливе, вийти із тепличного режиму.
Пройшла 11 км, 10 - на доріжці. Альпи - чудові. Як Карпати, тільки Альпи.
18й з 304 півмарафонів, такий от незвичний. Піду почитаю Сковороду, поки мене не спіймав світ, і вам раджу.
А тут я збираю 2 мільйони гривень на 850 теплих пакунків для новонароджених цієї зими в Україні. Один пакунок коштує 2350 грн. Приєднуйтесь за лінком - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
19/304
Коли я розповідаю людям про свої 304 півмарафони за 304 дні, більшість (не бігунів) часто починають рахувати загальну кількість кілометрів, яку я пробіжу.
⁃ О, це більше 6000 км! Це як від Амстердаму до Нью Йорку! Вау!
Мені подобається ця ідея, що «і до Нью-Йорку можна добігти», але все-ж таки найскладніше у таких челенджах - не пропускати жодного дня, ні у переїздах, ні з приводу хвороби. А ще буває поганий настрій, немає часу, або втрачаєш сенс - здається, що ідея дурна, люди не донатять зовсім, не цікавляться, і дуже хочеться злитись (у сенсі закінчити і у сенсі бути злим!).
Вчора за вечерею на конференції у Франції я розповідала історію свого челенджу - 304 півмарафони за 304 дні - ліванському режисеру, що знімає документальне кіно. Його цікавили саме деталі: він почав слідкувати за тим, скільки я їм, чи п‘ю я вино, як виглядаю. Чи бігала сьогодні і чи побіжу завтра (?! Чому ні? Це ж челендж!). Іноді історію незнайомій людині треба повторити декілька разів, тому що це здається незрозумілим, - що? Навіщо? Чому ти зараз тоді не спиш і як взагалі ще пересуваєшся?..
Повторюсь, що найскладніше у тому всьому - дисципліна. І бігу, і фандрейзингу. І часи, коли втрачаєш енергію (ось як я зараз, зробивши помилку вчергове - не давши собі вихідних та канікул від роботи). Шукати способи відновлення і робити це щоденно - довгий сон, багато води, біг і соцмережі у один і той же час.
Зараз, до 24 січня, важливо дуже зібрати 2 млн гривень для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Отут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Коли я розповідаю людям про свої 304 півмарафони за 304 дні, більшість (не бігунів) часто починають рахувати загальну кількість кілометрів, яку я пробіжу.
⁃ О, це більше 6000 км! Це як від Амстердаму до Нью Йорку! Вау!
Мені подобається ця ідея, що «і до Нью-Йорку можна добігти», але все-ж таки найскладніше у таких челенджах - не пропускати жодного дня, ні у переїздах, ні з приводу хвороби. А ще буває поганий настрій, немає часу, або втрачаєш сенс - здається, що ідея дурна, люди не донатять зовсім, не цікавляться, і дуже хочеться злитись (у сенсі закінчити і у сенсі бути злим!).
Вчора за вечерею на конференції у Франції я розповідала історію свого челенджу - 304 півмарафони за 304 дні - ліванському режисеру, що знімає документальне кіно. Його цікавили саме деталі: він почав слідкувати за тим, скільки я їм, чи п‘ю я вино, як виглядаю. Чи бігала сьогодні і чи побіжу завтра (?! Чому ні? Це ж челендж!). Іноді історію незнайомій людині треба повторити декілька разів, тому що це здається незрозумілим, - що? Навіщо? Чому ти зараз тоді не спиш і як взагалі ще пересуваєшся?..
Повторюсь, що найскладніше у тому всьому - дисципліна. І бігу, і фандрейзингу. І часи, коли втрачаєш енергію (ось як я зараз, зробивши помилку вчергове - не давши собі вихідних та канікул від роботи). Шукати способи відновлення і робити це щоденно - довгий сон, багато води, біг і соцмережі у один і той же час.
Зараз, до 24 січня, важливо дуже зібрати 2 млн гривень для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Отут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Джордж Оруелл, Чому я пишу
«Ось уже сім років, як я не написав жодного роману, але сподіваюсь, досить скоро напишу. Він приречений на невдачу, кожна книга — це невдача, але я досить ясно уявляю собі, що за книгу хочу написати», - саме ці рядки письменника, який передбачив усе, що відбувається у сусідів зараз («1984» і «Скотний Двір» - всі знають, але про всяк випадок) - я приміряю на себе. Ось уже 38 років, як я не написала жодної книги, але зовсім скоро… Просто не хотілося б невдачі.
Я прочитую книжок про те, як писати книжки більше, ніж пишу сама, – можливо, саме в цьому проблема?
Нещодавно я познайомилася зі справжнім голландським письменником, і він сказав мені, що головне в письменстві - це писати (та невже!). І що це іноді приходить від нудьги і смутку, але без туги (чому б там не було) письменство неможливе.
Нещодавно я послухала вебінар Елізабет Гілберт. Про те, як зловити креативну хвилю та писати. Так ось, найголовнішим вона вважає вміння фокусуватися і пріоритезувати завдання за рівнем «що я люблю робити найбільше»: але не відокремлювати улюблене, викидаючи неулюблене, а вибирати найулюбленіше зі всього коханого. Трохи каламбур, але все ясно: вибрати найулюбленіше, і робити його без зупинки щодня. Загалом, без щоденної праці нікуди не подітися, виявляється 😅
Але повернемося до Оруелла - у своєму есе він говорить не про процес, а про мотивацію до письма. І ось що він виділяє:
- Чистий егоїзм: Жага виглядати розумніше, бажання, щоб про тебе говорили, пам'ятали після смерті, прагнення перевершити тих дорослих, які принижували тебе в дитинстві… Лицемірством було б не вважати це мотивом. Це мотив і дуже сильний. Письменники ділять це почуття з вченими, художниками, політиками, адвокатами, воїнами, бізнесменами, що процвітають, коротше, з усім верхнім шаром людського суспільства.
- Естетичний екстаз: Здатність отримати задоволення від впливу одного звуку на інший, радість від міцності хорошої прози, від ритму чудового оповідання. Бажання, нарешті, розділити досвід людства, який ти вважаєш цінним і який, на твою думку, не повинен зникнути.
- історичний імпульс. Бажання бачити речі та події такими, якими вони є, шукати правдиві факти та зберігати їх для потомства.
- політична мета. Бажання підштовхнути світ у певному напрямі, змінити думки людей щодо того суспільства, якого вони мають прагнути. І знову: жодна книга не може бути абсолютно вільною від політичної тенденції. Адже навіть думка, що мистецтво не повинно мати нічого спільного з політикою, є політичною позицією.
В цілому, Оруелл описує письменників (і себе в тому числі) як людей досить неприємних, травмованих та закомплексованих. Таких, які хочуть позбавитися своїх проблем за допомогою творчості, - в першу чергу, саме СВОЇХ проблем, що б не говорили. Ну і про політику (це ж Оруелл): Всі письменники марнославні, егоїстичні та ліниві, і на самому дні їх мотивів завжди лежить таємниця. Створення книги - це жахлива, душу виснажлива боротьба, схожа на довгий напад хворобливої недуги. Ніхто не взявся б за таку справу, якби його не спонукав демон, демон, якого не можна ні зрозуміти, ні чинити йому опір. І наскільки можна судити, цей демон — той самий інстинкт, який змушує немовля кричати, привертаючи до себе увагу дорослих. У той же час вірно й інше — ти не можеш написати нічого цікавого, якщо при цьому не намагаєшся щосили позбутися самого себе. Хороша проза подібна до шибки. Я не можу сказати з упевненістю, який із моїх мотивів до творчості є найсильнішим, але я знаю, який з них мені слід слідувати. І, оглядаючись на зроблене, я бачу: там, де в моїх творах була відсутня політична мета, там завжди народжувалися неживі книги, а я, їх автор, вдавався до писання тих самих пишних пасажів, фраз без сенсу, красивих епітетів і заповнював сторінки просто банальностями. Ну і наостанок, як у кожному пості: я збираю щоденно кошти для допомоги новонародженим українцям - на 850 теплих пакунків, там речі, що потрібні після пологів малюку. Один пакунок - 2350 грн. Підтримайте будь-якою сумою: https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
«Ось уже сім років, як я не написав жодного роману, але сподіваюсь, досить скоро напишу. Він приречений на невдачу, кожна книга — це невдача, але я досить ясно уявляю собі, що за книгу хочу написати», - саме ці рядки письменника, який передбачив усе, що відбувається у сусідів зараз («1984» і «Скотний Двір» - всі знають, але про всяк випадок) - я приміряю на себе. Ось уже 38 років, як я не написала жодної книги, але зовсім скоро… Просто не хотілося б невдачі.
Я прочитую книжок про те, як писати книжки більше, ніж пишу сама, – можливо, саме в цьому проблема?
Нещодавно я познайомилася зі справжнім голландським письменником, і він сказав мені, що головне в письменстві - це писати (та невже!). І що це іноді приходить від нудьги і смутку, але без туги (чому б там не було) письменство неможливе.
Нещодавно я послухала вебінар Елізабет Гілберт. Про те, як зловити креативну хвилю та писати. Так ось, найголовнішим вона вважає вміння фокусуватися і пріоритезувати завдання за рівнем «що я люблю робити найбільше»: але не відокремлювати улюблене, викидаючи неулюблене, а вибирати найулюбленіше зі всього коханого. Трохи каламбур, але все ясно: вибрати найулюбленіше, і робити його без зупинки щодня. Загалом, без щоденної праці нікуди не подітися, виявляється 😅
Але повернемося до Оруелла - у своєму есе він говорить не про процес, а про мотивацію до письма. І ось що він виділяє:
- Чистий егоїзм: Жага виглядати розумніше, бажання, щоб про тебе говорили, пам'ятали після смерті, прагнення перевершити тих дорослих, які принижували тебе в дитинстві… Лицемірством було б не вважати це мотивом. Це мотив і дуже сильний. Письменники ділять це почуття з вченими, художниками, політиками, адвокатами, воїнами, бізнесменами, що процвітають, коротше, з усім верхнім шаром людського суспільства.
- Естетичний екстаз: Здатність отримати задоволення від впливу одного звуку на інший, радість від міцності хорошої прози, від ритму чудового оповідання. Бажання, нарешті, розділити досвід людства, який ти вважаєш цінним і який, на твою думку, не повинен зникнути.
- історичний імпульс. Бажання бачити речі та події такими, якими вони є, шукати правдиві факти та зберігати їх для потомства.
- політична мета. Бажання підштовхнути світ у певному напрямі, змінити думки людей щодо того суспільства, якого вони мають прагнути. І знову: жодна книга не може бути абсолютно вільною від політичної тенденції. Адже навіть думка, що мистецтво не повинно мати нічого спільного з політикою, є політичною позицією.
В цілому, Оруелл описує письменників (і себе в тому числі) як людей досить неприємних, травмованих та закомплексованих. Таких, які хочуть позбавитися своїх проблем за допомогою творчості, - в першу чергу, саме СВОЇХ проблем, що б не говорили. Ну і про політику (це ж Оруелл): Всі письменники марнославні, егоїстичні та ліниві, і на самому дні їх мотивів завжди лежить таємниця. Створення книги - це жахлива, душу виснажлива боротьба, схожа на довгий напад хворобливої недуги. Ніхто не взявся б за таку справу, якби його не спонукав демон, демон, якого не можна ні зрозуміти, ні чинити йому опір. І наскільки можна судити, цей демон — той самий інстинкт, який змушує немовля кричати, привертаючи до себе увагу дорослих. У той же час вірно й інше — ти не можеш написати нічого цікавого, якщо при цьому не намагаєшся щосили позбутися самого себе. Хороша проза подібна до шибки. Я не можу сказати з упевненістю, який із моїх мотивів до творчості є найсильнішим, але я знаю, який з них мені слід слідувати. І, оглядаючись на зроблене, я бачу: там, де в моїх творах була відсутня політична мета, там завжди народжувалися неживі книги, а я, їх автор, вдавався до писання тих самих пишних пасажів, фраз без сенсу, красивих епітетів і заповнював сторінки просто банальностями. Ну і наостанок, як у кожному пості: я збираю щоденно кошти для допомоги новонародженим українцям - на 850 теплих пакунків, там речі, що потрібні після пологів малюку. Один пакунок - 2350 грн. Підтримайте будь-якою сумою: https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
24/304
Звичайний 24й півмарафон з 304 був вчора. На дорожці, - бо в Амстердамі дощить весь тиждень, і якщо б у звичайних умовах я би побігала половинку і так, то зважаючи на те, що мені важливо залишатись здоровою, я вибираю варіант безпечний.
Цікаво, чи помічають мою системність тренери та адміністратори фітнес-клубу: «то та сама дивна дівчина, що кожного дня бігає по дві години на доріжці»… Треба запитати, а може, і познайомитись, розказати про цю історію - було б класно залучити інших учасників клубу до челенджу, бігати хоча б по пару км у підтримку…
Прогрес, який я помічаю після 24 днів:
⁃ вага: зникло 2-4 кг, замість 55 кг (мій зріст 167см) на вагах 51-52 кг, - цього я не бачила вже давно.
⁃ сон: спати менше 7-8 годин тепер - самогубство. Краще 9-10
⁃ контент, який слухаю - за цей час прослухано 5 книжок, проглянути 5+ фільмів на нетфліксі, половина курсу голандської для початківців. Іноді я роблю нічого - біжу у тиші, тому що інформації дуже багато
⁃ викинула пару кросівок, - бо 21*24 = 504 км, а вони вже пережили марафон і купу пробіжок. Сьогодні поїду за новими.
Апетит незмінний, - його майже нема )) Буду показувати щодня свою ланч-тарілку. В основному це білки + овочі + крупа типу рису, кус-кусу, чечевиці. Зранку може бути якась невелика випічка і кава.
Вітаміни: магнезіум, комплекс B, omega 3, гліцин, + BCAA у порошку для відновлення. Така рутина. А що б вам було цікаво бачити про челлендж? Ну і будь ласка, робіть донат на новонароджених тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74 , а в інстаграмі можна стежити за розвитком подій тут - https://instagram.com/kindrace304?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Звичайний 24й півмарафон з 304 був вчора. На дорожці, - бо в Амстердамі дощить весь тиждень, і якщо б у звичайних умовах я би побігала половинку і так, то зважаючи на те, що мені важливо залишатись здоровою, я вибираю варіант безпечний.
Цікаво, чи помічають мою системність тренери та адміністратори фітнес-клубу: «то та сама дивна дівчина, що кожного дня бігає по дві години на доріжці»… Треба запитати, а може, і познайомитись, розказати про цю історію - було б класно залучити інших учасників клубу до челенджу, бігати хоча б по пару км у підтримку…
Прогрес, який я помічаю після 24 днів:
⁃ вага: зникло 2-4 кг, замість 55 кг (мій зріст 167см) на вагах 51-52 кг, - цього я не бачила вже давно.
⁃ сон: спати менше 7-8 годин тепер - самогубство. Краще 9-10
⁃ контент, який слухаю - за цей час прослухано 5 книжок, проглянути 5+ фільмів на нетфліксі, половина курсу голандської для початківців. Іноді я роблю нічого - біжу у тиші, тому що інформації дуже багато
⁃ викинула пару кросівок, - бо 21*24 = 504 км, а вони вже пережили марафон і купу пробіжок. Сьогодні поїду за новими.
Апетит незмінний, - його майже нема )) Буду показувати щодня свою ланч-тарілку. В основному це білки + овочі + крупа типу рису, кус-кусу, чечевиці. Зранку може бути якась невелика випічка і кава.
Вітаміни: магнезіум, комплекс B, omega 3, гліцин, + BCAA у порошку для відновлення. Така рутина. А що б вам було цікаво бачити про челлендж? Ну і будь ласка, робіть донат на новонароджених тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74 , а в інстаграмі можна стежити за розвитком подій тут - https://instagram.com/kindrace304?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Потрібна допомога тим, хто допомагає людям під завалами будинків і після обстрілів! Героїчним собакам-рятувальникам.
У Дніпрі пошуки тих, хто опинився під завалами після удару російської ракети здійснювали також і собаки із різних загонів і порід — лабрадори, коргі, добермани — відповідальні за пошук тих, хто їх приручив.
Кінолог-рятувальниця Лариса розповіла: “Ми шукаємо живих людей, імовірно живих людей та загиблих. За позначками наших собак знайдено вже шість тіл у Дніпрі».
У собак-рятувальників не буває відпустки, лише вихід на пенсію у віці 8-10 років. І під час виконання таких завдань, на жаль, собаки часто ріжуть лапи, отримують опіки або ж поранення.
Якщо хвостаті вчасно не отримають першу медичну допомогу, вони можуть загинути. Але кожен із нас може допомогти чотирилапим!
Головним кінологом ЗСУ та ветеринарними лікарями було розроблено спеціальну аптечку для надання першої допомоги собакам-воювакам. Частина засобів універсальна і може врятувати людські життя.
Вартість однієї аптечки — 1334 грн
Вартість 400 аптечок — 533 334 грн
Аптечки будуть виготовлятися і збиратися в Україні. Простягнімо руку допомоги тим, хто простягує нам лапу.
Допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=21fc76e4-68e8-4c3f-9d51-16b132f010c7
У Дніпрі пошуки тих, хто опинився під завалами після удару російської ракети здійснювали також і собаки із різних загонів і порід — лабрадори, коргі, добермани — відповідальні за пошук тих, хто їх приручив.
Кінолог-рятувальниця Лариса розповіла: “Ми шукаємо живих людей, імовірно живих людей та загиблих. За позначками наших собак знайдено вже шість тіл у Дніпрі».
У собак-рятувальників не буває відпустки, лише вихід на пенсію у віці 8-10 років. І під час виконання таких завдань, на жаль, собаки часто ріжуть лапи, отримують опіки або ж поранення.
Якщо хвостаті вчасно не отримають першу медичну допомогу, вони можуть загинути. Але кожен із нас може допомогти чотирилапим!
Головним кінологом ЗСУ та ветеринарними лікарями було розроблено спеціальну аптечку для надання першої допомоги собакам-воювакам. Частина засобів універсальна і може врятувати людські життя.
Вартість однієї аптечки — 1334 грн
Вартість 400 аптечок — 533 334 грн
Аптечки будуть виготовлятися і збиратися в Україні. Простягнімо руку допомоги тим, хто простягує нам лапу.
Допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=21fc76e4-68e8-4c3f-9d51-16b132f010c7
Допомогти собакам-рятувальникам на аптечки тут - https://bekind.ua/uk/project?id=21fc76e4-68e8-4c3f-9d51-16b132f010c7
25/304. Пробігла ще 17 січня, розповідаю сьогодні. Про біг під час місячних)
Мабуть, найважча половинка, незважаючи на те, що бігла я на доріжці. Чому? Бо я дівчинка.
Мене часто питають: «А коли місячні, ти також бігаєш?!», - це питання мене смішить, тому що у нашому столітті вже все придумали для того, щоб жінка не відчувала себе «не такою» під час тих самих 3-5 днів на місяць. Хоча, звичайно, зміни в організмі, самопочутті та настрої величезні.
Неважко порахувати, скільки разів зі мною стануться «ті самі» дні за 304 дні. Але за 10 років мойого бігу і 6 років марафонів я жодного разу не зважала на це. Колись у мене навіть почались місячні під час марафону (у Тель-Авіві, на 30+ жарі - ніколи не забуду. На 30му км. Тоді я не одразу зрозуміла, що відбувається).
Якщо коротко - я приймаю знеболювальні, вітаміни, п‘ю багато води і більше сплю, а так - ніяких змін, коли біжиш довгі дистанції з місячними. Але нікому не рекомендую повторювати мої подвиги - все дуже індивідуально.
Але я зібрала трохи фактів про «біг і менструацію»:
⁃ Трішки історії: В 1996 році німецька бігунка Ута Піппіг перемогла на Бостонському марафоні з результатом 02:27. Однак її фініш привернув підвищену увагу через те, що у спортсменки під час марафону почалася менструація. Фото, на якому Ута перетинає фінішну лінію з кров’ю, що стікає по ногах, і досі входить у топ різних рейтингів “найогидніших марафонських фото”.
⁃ Одного разу і я фінішувала у скривавленій спідниці (фото є нижче), але тому, що шорти під спідницею натерли мені ноги до крові, а спідниця була біла ))) Я потім довго отримувала повідомлення про «а як ви бігаєте марафони під час місячних?» ))
⁃ 50% амбітних спортсменок, які бігають понад 100 км в тиждень, страждають на затримки чи відсутність місячних (аменорея).
⁃ Разом з кров’ю жінка втрачає залізо, 2/3 запасів якого є саме в гемоглобіні. Залізо також виводиться з організму разом з потовиділенням (яке при місячних підвищується) під час фізичних навантажень. Тому спортсменки, які не поповнюють з їжею запаси заліза, перебувають під загрозою залізодефіцитної анемії - задишка, запаморочення, слабкість, сонливість або підвищене серцебиття.
⁃ Найкраще залізо засвоюється з м’яса (до 20%) і риби (до 10%), набагато гірше з круп та овочів (до 4%).
⁃ Ну а взагалі тренування стимулюють виділення ендорфінів і полегшують симптоми «болючих місячних», або дисменореї.
(Тому, хто порахує, скільки раз у цьому пості я сказала слово «місячні» буде приз).
А взагалі не забудьте задонатити на новонароджених. Саме тому я бігаю кожен день, навіть під час місячних - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Мабуть, найважча половинка, незважаючи на те, що бігла я на доріжці. Чому? Бо я дівчинка.
Мене часто питають: «А коли місячні, ти також бігаєш?!», - це питання мене смішить, тому що у нашому столітті вже все придумали для того, щоб жінка не відчувала себе «не такою» під час тих самих 3-5 днів на місяць. Хоча, звичайно, зміни в організмі, самопочутті та настрої величезні.
Неважко порахувати, скільки разів зі мною стануться «ті самі» дні за 304 дні. Але за 10 років мойого бігу і 6 років марафонів я жодного разу не зважала на це. Колись у мене навіть почались місячні під час марафону (у Тель-Авіві, на 30+ жарі - ніколи не забуду. На 30му км. Тоді я не одразу зрозуміла, що відбувається).
Якщо коротко - я приймаю знеболювальні, вітаміни, п‘ю багато води і більше сплю, а так - ніяких змін, коли біжиш довгі дистанції з місячними. Але нікому не рекомендую повторювати мої подвиги - все дуже індивідуально.
Але я зібрала трохи фактів про «біг і менструацію»:
⁃ Трішки історії: В 1996 році німецька бігунка Ута Піппіг перемогла на Бостонському марафоні з результатом 02:27. Однак її фініш привернув підвищену увагу через те, що у спортсменки під час марафону почалася менструація. Фото, на якому Ута перетинає фінішну лінію з кров’ю, що стікає по ногах, і досі входить у топ різних рейтингів “найогидніших марафонських фото”.
⁃ Одного разу і я фінішувала у скривавленій спідниці (фото є нижче), але тому, що шорти під спідницею натерли мені ноги до крові, а спідниця була біла ))) Я потім довго отримувала повідомлення про «а як ви бігаєте марафони під час місячних?» ))
⁃ 50% амбітних спортсменок, які бігають понад 100 км в тиждень, страждають на затримки чи відсутність місячних (аменорея).
⁃ Разом з кров’ю жінка втрачає залізо, 2/3 запасів якого є саме в гемоглобіні. Залізо також виводиться з організму разом з потовиділенням (яке при місячних підвищується) під час фізичних навантажень. Тому спортсменки, які не поповнюють з їжею запаси заліза, перебувають під загрозою залізодефіцитної анемії - задишка, запаморочення, слабкість, сонливість або підвищене серцебиття.
⁃ Найкраще залізо засвоюється з м’яса (до 20%) і риби (до 10%), набагато гірше з круп та овочів (до 4%).
⁃ Ну а взагалі тренування стимулюють виділення ендорфінів і полегшують симптоми «болючих місячних», або дисменореї.
(Тому, хто порахує, скільки раз у цьому пості я сказала слово «місячні» буде приз).
А взагалі не забудьте задонатити на новонароджених. Саме тому я бігаю кожен день, навіть під час місячних - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Список постраждалих у Дніпрі 14 січня 2023, які втратили близьких, житло або все разом… тут добрі люди зібрали список карток, куди моєна перевести кошти для них, з контактами і соцмережами. Перевірені.
Звичайно, ніякі гроші не в змозі повернути близьких, але…
Безщасний Богдан Володимирович 💔
Телефон : +380954108868
Картка: 4102325122201411
Сім’я Аніскевич 💔
Аніскевич Наталя Володимирівна
Телефон : +380 (63) 246 66 10
Карта: 5168742232994750
Сім’я Манько 💔
@mankouliana
Картка: 5375 4112 0275 4326
Безкровна Татяна Петрівна (Збір для Павловської Ганни)💔
@oks._.bog
Картка: 5375411418048158
Сім'я Богутських 💔
@tbogutsii
@annbor_art
Картка: 4441 1144 5102 6445
Лебідь Аліса 💔
@alilisa.swan
Картка: 5375 4141 1493 7773
Карпенко Сергій 💔
FB: sergey.karpenko.184 Картка: 5218 5722 2226 2516
Максим Омель'яненко 💔
@maksym_omelianenko
Збір закритий за проханням Максима
Катерина Різун 💔
@henrykavo
Картка: 4441114469802118
Сабина Дорош 💔
@dorosh_sabina
Картка: 5168745126578423
Владислав Соловьов 💔
@kosmin_s.v.v
Картка: 5375414139667603
Булана Аліса 💔
@alisa_and
Картка: 5375 4112 0282 2461
Мовчан Марина 💔
@lerchkaa
Картка: 5168 1801 0196 0356
Єлизавета Бережняк 💔
@liza_berezhniak
Збір закритий за проханням Єлизавети
Черединова Дарья 💔
Картка: 5363 5420 1955 6522
Коренковська Ольга 💔
@olga_korenovskaya
Картка: 4149 4993 4600 7535
Сім'я Шевчук 💔
@_m.valeriya_ .
Картка: 5375411202647744
Мищенко Анна 💔
@mishchenkoanetti
Картка: 5375 4114 0624 2045
Максим Галич 💔
@evgeniigalich
Картка: 5168 7450 1951 1465
Журавський Олена 💔@zhuravskaja_elena
Картка :5375 4114 1165 8987
Колесникова Вікторія 💔
Збір веде @timosha_timurchik
Телефон: +38 (067) 599 54 59
Картка: 5375 4112 0279 8828
Сім'я Вікторії Погуца 💔
(Втративши все переїхали до Дніпра, в під'їзд де сталася трагедія) @viktoriiausan
Картка : 5168 7451 0948 0894
Швець Анастасія 💔
@just_strange_cherry
Картка : 5168752006862547
Фонд,який з перших хвилин допомагає постраждалим на місці подій @prmg.ukraine
Картка фонду : 5375 4112 0221 0931
Звичайно, ніякі гроші не в змозі повернути близьких, але…
Безщасний Богдан Володимирович 💔
Телефон : +380954108868
Картка: 4102325122201411
Сім’я Аніскевич 💔
Аніскевич Наталя Володимирівна
Телефон : +380 (63) 246 66 10
Карта: 5168742232994750
Сім’я Манько 💔
@mankouliana
Картка: 5375 4112 0275 4326
Безкровна Татяна Петрівна (Збір для Павловської Ганни)💔
@oks._.bog
Картка: 5375411418048158
Сім'я Богутських 💔
@tbogutsii
@annbor_art
Картка: 4441 1144 5102 6445
Лебідь Аліса 💔
@alilisa.swan
Картка: 5375 4141 1493 7773
Карпенко Сергій 💔
FB: sergey.karpenko.184 Картка: 5218 5722 2226 2516
Максим Омель'яненко 💔
@maksym_omelianenko
Збір закритий за проханням Максима
Катерина Різун 💔
@henrykavo
Картка: 4441114469802118
Сабина Дорош 💔
@dorosh_sabina
Картка: 5168745126578423
Владислав Соловьов 💔
@kosmin_s.v.v
Картка: 5375414139667603
Булана Аліса 💔
@alisa_and
Картка: 5375 4112 0282 2461
Мовчан Марина 💔
@lerchkaa
Картка: 5168 1801 0196 0356
Єлизавета Бережняк 💔
@liza_berezhniak
Збір закритий за проханням Єлизавети
Черединова Дарья 💔
Картка: 5363 5420 1955 6522
Коренковська Ольга 💔
@olga_korenovskaya
Картка: 4149 4993 4600 7535
Сім'я Шевчук 💔
@_m.valeriya_ .
Картка: 5375411202647744
Мищенко Анна 💔
@mishchenkoanetti
Картка: 5375 4114 0624 2045
Максим Галич 💔
@evgeniigalich
Картка: 5168 7450 1951 1465
Журавський Олена 💔@zhuravskaja_elena
Картка :5375 4114 1165 8987
Колесникова Вікторія 💔
Збір веде @timosha_timurchik
Телефон: +38 (067) 599 54 59
Картка: 5375 4112 0279 8828
Сім'я Вікторії Погуца 💔
(Втративши все переїхали до Дніпра, в під'їзд де сталася трагедія) @viktoriiausan
Картка : 5168 7451 0948 0894
Швець Анастасія 💔
@just_strange_cherry
Картка : 5168752006862547
Фонд,який з перших хвилин допомагає постраждалим на місці подій @prmg.ukraine
Картка фонду : 5375 4112 0221 0931
23 січня - рівно один місяць щоденних благодійних півмарафонів. 31 день без перерви. Почала я 24го грудня, закінчу 23 жовтня (304 дні).
Найскладніше:
- Вибрати час для бігу (точніше - знайти цей час, його просто майже ніколи немає у робочі дні)
- Постійно хочеться спати (нагадує вагітність)
- Збирати гроші (місячна ціль досягнена на 10%, навіть менше)
- Всім вже нецікаво )) Кожен день одне й те саме. Ти стаєш унилою людиною, яка постійно то бігає, то втомилась )) А, і ще всі думають, що ти більше нічим не займаєшся, крім бігу 😅
- Писати у соцмережах про челендж складніше, ніж бігати. Бо одне й те саме, нудно
- Не сумніватись постійно, що ти робиш не хєрню. Що ти не маленький Сізіф із своїм камінчиком.
Висновки:
- «ефект» челенджу нелінійний. Під ефектом я маю на увазі соціальний імпакт, впізнаваність та донати як результат. Треба мати терпіння дотягнути до першої сотні днів, коли це буде справді цікаво - чи вона (тобто я, бігунка) виживе, чи ні.
- План фандрейзингу та комунікацій - це окремий проект, який потрібно продумувати і залучати команду (або виділяти час - і бути готовим до цього)
- Краще мати однаковий час для бігу, краще - ранок або вечір. Біг забирає більше часу, ніж дві години бігу. Ще - переодягнутися, видихнути, душ, їжа, написати пост…
- Відмовитись від деяких справ, - бо на все не вистачає часу…
- Їжа, вітаміни, нові кросівки кожного місяця… (пробіг кросівок зазвичай 500-700 км).
Плюси:
- Можна слухати купу книжок і лекцій - дуже сфокусований настрій. На фото з учора я взагалі з конспектом Kyiv-Mohyla Business School [kmbs], слухала лекцію Olena Zhyltsova. Вибачте, доречі, більше так не буду.
- Можна їсти та не набирати вагу (їсти не сильно хочеться, якщо чесно)
- Витримка, терпіння, звичка. Стоіцизм на мінімалках.
- Прекрасна подорож. Прекрасна тим, що якщо розслабитись і йти вперед, завжди зустрінеш щось нове і неочікуване. Обожнюю це все у челенджах.
Навіщо.
Зібрати 2 млн гривень на місяць для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Лінк на збір тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Найскладніше:
- Вибрати час для бігу (точніше - знайти цей час, його просто майже ніколи немає у робочі дні)
- Постійно хочеться спати (нагадує вагітність)
- Збирати гроші (місячна ціль досягнена на 10%, навіть менше)
- Всім вже нецікаво )) Кожен день одне й те саме. Ти стаєш унилою людиною, яка постійно то бігає, то втомилась )) А, і ще всі думають, що ти більше нічим не займаєшся, крім бігу 😅
- Писати у соцмережах про челендж складніше, ніж бігати. Бо одне й те саме, нудно
- Не сумніватись постійно, що ти робиш не хєрню. Що ти не маленький Сізіф із своїм камінчиком.
Висновки:
- «ефект» челенджу нелінійний. Під ефектом я маю на увазі соціальний імпакт, впізнаваність та донати як результат. Треба мати терпіння дотягнути до першої сотні днів, коли це буде справді цікаво - чи вона (тобто я, бігунка) виживе, чи ні.
- План фандрейзингу та комунікацій - це окремий проект, який потрібно продумувати і залучати команду (або виділяти час - і бути готовим до цього)
- Краще мати однаковий час для бігу, краще - ранок або вечір. Біг забирає більше часу, ніж дві години бігу. Ще - переодягнутися, видихнути, душ, їжа, написати пост…
- Відмовитись від деяких справ, - бо на все не вистачає часу…
- Їжа, вітаміни, нові кросівки кожного місяця… (пробіг кросівок зазвичай 500-700 км).
Плюси:
- Можна слухати купу книжок і лекцій - дуже сфокусований настрій. На фото з учора я взагалі з конспектом Kyiv-Mohyla Business School [kmbs], слухала лекцію Olena Zhyltsova. Вибачте, доречі, більше так не буду.
- Можна їсти та не набирати вагу (їсти не сильно хочеться, якщо чесно)
- Витримка, терпіння, звичка. Стоіцизм на мінімалках.
- Прекрасна подорож. Прекрасна тим, що якщо розслабитись і йти вперед, завжди зустрінеш щось нове і неочікуване. Обожнюю це все у челенджах.
Навіщо.
Зібрати 2 млн гривень на місяць для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Лінк на збір тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Знову про біг. І стоїцизм. 32/304. Вчора добралась до бігу аж о 8 вечора - напівжива приперлась у зал, з великим бажанням лише одного - придумати собі відмазку типу «я от іншого дня пробіжу марафон, тобто це 2*21, і це зарахується, і сьогодні можна поспати», але потім почитала комменти під останнім постом про 31й день, де мене вже в кредит назвали геройкою та сильною жінкою, а кредити треба віддавати!
Говорила зі своєю колегою з bekind.ua, що розповіла мені що весь час, крім роботи, займається навчанням (колега в Україні), а до роботи ставиться таким чином: навіть якщо настрій дуже поганий, то працюєш із поганим настроєм. Настрій зміниться, а результат все одно буде. Головне - мати план і рухатись.
Слухала книжку про стоїцизм (підбірка Сенеки, Епіктета та Марка Аврелія - всі друзі мої 😅). Взагалі вважаю, що всі книжки приходять до мене дуже вчасно - знаходжу там важливі відповіді. Робити свою вибрану справу, незважаючи на емоції свої та оцінки інших, думати лише про те, що можеш змінити, та планувати і продумувати кожен свій день з ранку, контролюючи звички, «автоматичні» рухи, що не роблять тебе щасливіше та шкодять, взагалі - робити кожен день ЩОСЬ звичне інакшим способом, і рухатись - нагадування мені, особливо в комбінації із «спокійним розумом», без якого далеко не поїдеш.
Зараз 9 ранку, і я вже у залі, - бо маю план встигнути все, і цей 33/304 півмарафон також. First things first.
Чекаю на весну, щоб безпечно бігати парком на світанку, до школи. І все-все встигати. Ідеальний менеджмент. Ще пару місяців, ще 60 днів. Два рази по стільки.
І ще 1.8 млн грн для теплих речей малюків, - тоді ми закупимо набори для 850 немовлят (200 к ви вже майже назбирали). вірю, що вийде до 1 лютого (хоча здається нереальним, так), - а далі буде інша ціль для пологових та новонароджених.
Один теплий пакунок вартує 2350 грн ($65). Можна лишити свій донат (будь-який!) тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Говорила зі своєю колегою з bekind.ua, що розповіла мені що весь час, крім роботи, займається навчанням (колега в Україні), а до роботи ставиться таким чином: навіть якщо настрій дуже поганий, то працюєш із поганим настроєм. Настрій зміниться, а результат все одно буде. Головне - мати план і рухатись.
Слухала книжку про стоїцизм (підбірка Сенеки, Епіктета та Марка Аврелія - всі друзі мої 😅). Взагалі вважаю, що всі книжки приходять до мене дуже вчасно - знаходжу там важливі відповіді. Робити свою вибрану справу, незважаючи на емоції свої та оцінки інших, думати лише про те, що можеш змінити, та планувати і продумувати кожен свій день з ранку, контролюючи звички, «автоматичні» рухи, що не роблять тебе щасливіше та шкодять, взагалі - робити кожен день ЩОСЬ звичне інакшим способом, і рухатись - нагадування мені, особливо в комбінації із «спокійним розумом», без якого далеко не поїдеш.
Зараз 9 ранку, і я вже у залі, - бо маю план встигнути все, і цей 33/304 півмарафон також. First things first.
Чекаю на весну, щоб безпечно бігати парком на світанку, до школи. І все-все встигати. Ідеальний менеджмент. Ще пару місяців, ще 60 днів. Два рази по стільки.
І ще 1.8 млн грн для теплих речей малюків, - тоді ми закупимо набори для 850 немовлят (200 к ви вже майже назбирали). вірю, що вийде до 1 лютого (хоча здається нереальним, так), - а далі буде інша ціль для пологових та новонароджених.
Один теплий пакунок вартує 2350 грн ($65). Можна лишити свій донат (будь-який!) тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Сергій Жадан, «Інтернат»
Якби я прочитала це в 2017му, я би більше розуміла 2022й.
Якби я прочитала це раніше, можливо, я більше би знала про те, що таке війна (хоча що знаю я зараз? Для кожного вона своя)
Якби я прочитала це раніше, я би знала про те, наскільки важливий зв’язок на війні. Що «зсередини» люди часто не розуміють, «де чиї», що хороше і погане змішується так сильно, що, напевне, коли виходиш із цього котла, готовий нищити диванних аналітиків, які знають все краще із телеграм-каналів і новин…
Я би знала, що прапори закопували ще у 2015му на Донеччині… І ще багато чого.
Якби я все це раніше… нічого не змінилося б, напевно - бо в мене було своє безхмарне життя у Києві до 24 лютого, але краще б я це прочитала раніше, краще би більше знала про людей, що їздили по Києву з номерами АН після 2014…
Якби я тоді прочитала «Навіть після ядерної атаки можна жити. Тільки недовго і безрадісно» як іллюстрацію того, як виглядають вже роками села і міста на Донбасі, то може я щось робила по-іншому… Але як є.
Вибираючи між бюрократією та смертю іноді краще вибрати смерть (с) - каже Жадан в «Інтернаті». Дуже тяжка та реалістична історія трьох днів із життя 35-ти річного вчителя української мови на Донеччині. Який майже весь роман і сам не розуміє до кінця важливість і живість цієї мови, - він типу екзотичний птах у перманентній депрессії, який тільки під обстрілами та страхом смерті якось намацує свої (дуже потужні) чесноти.
Коротко: про війну на Донбасі у 2015, - важко, жорстоко, з усіма побутовими подробицями. Про людські цінності, які відрізняють нас від «інших» та формують нашу націю, стаю, спільноту. З обстрілюваними вокзалами, жінками з дітьми в одній сорочці, «сєпарами», водою із криниці, відсутністю електрики, зв’язку та газу, з безрадісними подіями, і загальною ідеєю людства «всі розуміють, що не врятуються спільно, проте кожен сподівається врятуватись самому», яка страшна і чесна водночас.
Жадан «Інтернат» є на Abook, Yakaboo, і навіть на Amazon. Задонатити на новонароджених дітей, теплі набори для них, можна за лінком: https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Якби я прочитала це в 2017му, я би більше розуміла 2022й.
Якби я прочитала це раніше, можливо, я більше би знала про те, що таке війна (хоча що знаю я зараз? Для кожного вона своя)
Якби я прочитала це раніше, я би знала про те, наскільки важливий зв’язок на війні. Що «зсередини» люди часто не розуміють, «де чиї», що хороше і погане змішується так сильно, що, напевне, коли виходиш із цього котла, готовий нищити диванних аналітиків, які знають все краще із телеграм-каналів і новин…
Я би знала, що прапори закопували ще у 2015му на Донеччині… І ще багато чого.
Якби я все це раніше… нічого не змінилося б, напевно - бо в мене було своє безхмарне життя у Києві до 24 лютого, але краще б я це прочитала раніше, краще би більше знала про людей, що їздили по Києву з номерами АН після 2014…
Якби я тоді прочитала «Навіть після ядерної атаки можна жити. Тільки недовго і безрадісно» як іллюстрацію того, як виглядають вже роками села і міста на Донбасі, то може я щось робила по-іншому… Але як є.
Вибираючи між бюрократією та смертю іноді краще вибрати смерть (с) - каже Жадан в «Інтернаті». Дуже тяжка та реалістична історія трьох днів із життя 35-ти річного вчителя української мови на Донеччині. Який майже весь роман і сам не розуміє до кінця важливість і живість цієї мови, - він типу екзотичний птах у перманентній депрессії, який тільки під обстрілами та страхом смерті якось намацує свої (дуже потужні) чесноти.
Коротко: про війну на Донбасі у 2015, - важко, жорстоко, з усіма побутовими подробицями. Про людські цінності, які відрізняють нас від «інших» та формують нашу націю, стаю, спільноту. З обстрілюваними вокзалами, жінками з дітьми в одній сорочці, «сєпарами», водою із криниці, відсутністю електрики, зв’язку та газу, з безрадісними подіями, і загальною ідеєю людства «всі розуміють, що не врятуються спільно, проте кожен сподівається врятуватись самому», яка страшна і чесна водночас.
Жадан «Інтернат» є на Abook, Yakaboo, і навіть на Amazon. Задонатити на новонароджених дітей, теплі набори для них, можна за лінком: https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
33 день з 304, 33й півмарафон поспіль заради новонароджених. Не всі знають (звичайно) як все починалось. Цей челендж задумувався у 2021 році, як рекорд Гінеса з щоденних півмарафонів, збираючи кожного дня на різні благодійні цілі в Україні. Ми стартували 11 грудня, і 22 грудня я зійшла з дистанції - захворіла, злегла з температурою, а на новий рік - взагалі з тривожним розладом опинилась у лікарні, де провела тиждень. Було дуже неприємно, бо задіяна була команда - яка міряла кожного дня мої забіги, фіксувала для Книги Рекордів Гінеса, займалась залученням донорів і ще - кожного дня зі мною бігли інші люди. Повний півмарафон - такі були умови Гіннеса (там взагалі був жах із 10-15 пунктів умов).
Ми перенесли старт на квітень 2022го, - щоб підготуватись до залучення донорів, та мінімізувати ризик моєї хвороби. У лютому почалась повномасштабна війна, і рекорди стали смішними та нікому не потрібними, звичайно. А от гроші на купу гуманітарних потреб - так. Тому ми перегрупувались із командою, і просто збирали (і збираємо) на 100+ благодійних фондів - від їжі та медикаментів для тварин у шелтерах до медичного обладнання для лікарень, взуття та одягу для військових, аптечок, допомоги переселенцям, хворим дорослим та дітям та купу іншого. За 2022 рік ми залучили більше $500 000 на різні потреби.
Тим часом я бігала у березні-травні кожного дня із українським прапором по півмарафону кожного дня, але це ніяк не вязалось із збором коштів, і забирало купу часу та сил. Я зробила майже 60 половинок і закинула, розчарована.
У грудні я зрозуміла, що гештальт незакритий і я таки хочу (і можу!) зробити той челендж, що маю бути сильнішою і грати в довгу, що можу залучити міжнародну бігову спільноту для допомоги Україні, і вибрала тільки одну ціль для себе на рік - допомога новонародженим в моїй країні. Допомога дітям війни. З 24 грудня 2022 по 24 жовтня 2023 я біжу кожного дня, розповідаю про це і збираю кошти для дітей. І звітую.
Це складно, але можливо. Але мені потрібна допомога! Допомога бігунів. Я хочу запросити всіх, хто
А) може пробігти зі мною - фізично в Амстердамі, чи віддалено, 21 км. Один раз, чи раз на місяць. Запрошую приєднатись і розказати про це своїм друзям, запрошуючи задонатити і підтримати збір на новонароджених
Б) може і хоче бігати кожного дня заради новонароджених України хоча б 1 км, 2 км, 5 км, - синхронно зі мною, будь-де, - але розповідати про це у соцмережах та допомагати збирати кошти. Маленьких донатів не буває!
В) просто бігати разом зі мною тоді, коли зручно, і донатити хоча б $1 кожного разу, коли виходите на пробіжку. Така собі оплата за мотивацію ) Додаткова цінність вашого бігу!
Я запрошую кожного з вас до моєї доброї бігової команди. В міру своїх сил приєднатись і робити добро. Для себе і для інших. Маленького добра не буває!
Допомогти малечі можна вже тут - $65 коштує один теплий набір для новонароджених, щоб вони не замерзали цією важкою зимою в Україні - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
І підписуйтесь на мій інстаграм, - може вам цікаві подробиці моєї рутини… - https://www.instagram.com/kindrace304/
Клуб бігунів за Україну в страві - https://www.strava.com/clubs/run_for_ukraine
Ми перенесли старт на квітень 2022го, - щоб підготуватись до залучення донорів, та мінімізувати ризик моєї хвороби. У лютому почалась повномасштабна війна, і рекорди стали смішними та нікому не потрібними, звичайно. А от гроші на купу гуманітарних потреб - так. Тому ми перегрупувались із командою, і просто збирали (і збираємо) на 100+ благодійних фондів - від їжі та медикаментів для тварин у шелтерах до медичного обладнання для лікарень, взуття та одягу для військових, аптечок, допомоги переселенцям, хворим дорослим та дітям та купу іншого. За 2022 рік ми залучили більше $500 000 на різні потреби.
Тим часом я бігала у березні-травні кожного дня із українським прапором по півмарафону кожного дня, але це ніяк не вязалось із збором коштів, і забирало купу часу та сил. Я зробила майже 60 половинок і закинула, розчарована.
У грудні я зрозуміла, що гештальт незакритий і я таки хочу (і можу!) зробити той челендж, що маю бути сильнішою і грати в довгу, що можу залучити міжнародну бігову спільноту для допомоги Україні, і вибрала тільки одну ціль для себе на рік - допомога новонародженим в моїй країні. Допомога дітям війни. З 24 грудня 2022 по 24 жовтня 2023 я біжу кожного дня, розповідаю про це і збираю кошти для дітей. І звітую.
Це складно, але можливо. Але мені потрібна допомога! Допомога бігунів. Я хочу запросити всіх, хто
А) може пробігти зі мною - фізично в Амстердамі, чи віддалено, 21 км. Один раз, чи раз на місяць. Запрошую приєднатись і розказати про це своїм друзям, запрошуючи задонатити і підтримати збір на новонароджених
Б) може і хоче бігати кожного дня заради новонароджених України хоча б 1 км, 2 км, 5 км, - синхронно зі мною, будь-де, - але розповідати про це у соцмережах та допомагати збирати кошти. Маленьких донатів не буває!
В) просто бігати разом зі мною тоді, коли зручно, і донатити хоча б $1 кожного разу, коли виходите на пробіжку. Така собі оплата за мотивацію ) Додаткова цінність вашого бігу!
Я запрошую кожного з вас до моєї доброї бігової команди. В міру своїх сил приєднатись і робити добро. Для себе і для інших. Маленького добра не буває!
Допомогти малечі можна вже тут - $65 коштує один теплий набір для новонароджених, щоб вони не замерзали цією важкою зимою в Україні - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
І підписуйтесь на мій інстаграм, - може вам цікаві подробиці моєї рутини… - https://www.instagram.com/kindrace304/
Клуб бігунів за Україну в страві - https://www.strava.com/clubs/run_for_ukraine
Про «занадто».
Колись у мене був хлопець, з яким ми розійшлись, тому що мене було «too much» для нього.
Перші тижні нашого знайомства він говорив, наскільки багато в мене енергії, і як це привабливо. Мені було «неочікувано приємно», тому що така кількість енергії в мене була завжди, але я ніколи не вважала це чимось незвичним або привабливим: скоріше необхідністю встигати робити те, що мені хотілось і жити життя.
Потім він сказав мені, що я занадто «talkative». Я не зрозуміла спочатку і вибачилась, - розстроїлась, багато думала про цей коментар і пояснила йому (і собі), що, напевно, то від стресу - все-таки ми тільки почали наші стосунки і я нервуюсь. Так у мене відбувається стресовий стан. Він сказав, що «ні-ні-ні», не зрозумій мене неправильно, - мені подобається все, і те, що ти розповідаєш, і цікаво завжди. Просто а) на твоєму тлі я відчуваю, що моє життя занадто нудне і нецікаве, б) щоб закінчити свою історію або думку, мені іноді приходиться старатись, щоб ти мене не перебила.
Я подумала, що знову зі мною щось не так, - що я занадто і ще й перебиваю людей, які мені подобаються. Я згадала тут когось із стоїків, хто говорив, що недарма нам дано два вуха і тільки один рот - щоб більше слухати і менше говорити. І стала уважною більше, - прислухатись, контролювати себе, мовчати, коли ніхто не запитує.
В фіналі ми таки розійшлись, - але не тому, що я була ту мач (або саме тому), а тому, що просто він не визначився по життю, чи готовий він до стосунків. Але згадав, що мої історії він вже не міг запам’ятовувати і у нього закінчувалась операційна пам’ять, - тому напевне ми таки на різних швидкостях. Я страждала і ходила з розбитим серцем, тому що «ніщо не прогнозувало біди», і історія з «я не визначився» здавалась мені більше відмазкою, ніж реальністю. Вираз «too much”, “too talkative”, “too …whatever” у мою сторону став для мене дуже болісним, хоча логіка (і терапевт) підказували, що цей хлопець, можливо, просто не твоя людина.
Зараз я 304 дні у режимі «too much». Я біжу 304 дні поспіль по півмарафону щодня. Я пішла у цей челендж майже одразу, як розішлась із тим хлопцем. Звичайно, у мене були цілі не про хлопця (у сенсі нічого не доводити нікому) зробити благодійний проект, який я планувала давно - тобто, не мотивація щось довести «колишньому», - тим більше його немає у соцмережах і навряд чи він за мною слідкує. Але майже кожного дня я, спілкуючись з людьми, натикаюсь на тих, хто зі скепсисом чи дивною посмішкою згадує про мою 304-денну подорож і кожного разу я таки стримую себе на тему «чи не занадто я багато розмовляю? Бігаю? Коментую? Роблю взагалі чогось непотрібного?». Відповідь «із любові до себе» говорить мені не сумніватися у власному шляху, тихо і щоденно робити свою справу і приймати той факт, що ти не можеш подобатись усім, і це нормально.
Але будь-яке “too much” у свою сторону досі болить. Може, за 268 днів перестане, - саме тоді я закінчу задумане і заспокоюсь. Хоча тоді почнеться щось інше, і я знову буду «too much” )) Треба буде зробити собі тату «too much girl” і забути, напевно… Колись.
Але я пам‘ятаю, для чого всі ці «ту мач» - нехай мене вважають бідь-якою, але якщо це принесе класний результат - допомогу новонародженим в Україні - мені неважливо. Це єдина метрика успіху: те, що ми зберемо кошти на 850 маленьких українчиків, які вже майже народились на нашій Землі. Один теплий пакунок для їз зігрівання коштує 2350 грн. Ми збираємо до початку лютого (!!!) на 850 таких. Будь ласка, долучайтесь тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Колись у мене був хлопець, з яким ми розійшлись, тому що мене було «too much» для нього.
Перші тижні нашого знайомства він говорив, наскільки багато в мене енергії, і як це привабливо. Мені було «неочікувано приємно», тому що така кількість енергії в мене була завжди, але я ніколи не вважала це чимось незвичним або привабливим: скоріше необхідністю встигати робити те, що мені хотілось і жити життя.
Потім він сказав мені, що я занадто «talkative». Я не зрозуміла спочатку і вибачилась, - розстроїлась, багато думала про цей коментар і пояснила йому (і собі), що, напевно, то від стресу - все-таки ми тільки почали наші стосунки і я нервуюсь. Так у мене відбувається стресовий стан. Він сказав, що «ні-ні-ні», не зрозумій мене неправильно, - мені подобається все, і те, що ти розповідаєш, і цікаво завжди. Просто а) на твоєму тлі я відчуваю, що моє життя занадто нудне і нецікаве, б) щоб закінчити свою історію або думку, мені іноді приходиться старатись, щоб ти мене не перебила.
Я подумала, що знову зі мною щось не так, - що я занадто і ще й перебиваю людей, які мені подобаються. Я згадала тут когось із стоїків, хто говорив, що недарма нам дано два вуха і тільки один рот - щоб більше слухати і менше говорити. І стала уважною більше, - прислухатись, контролювати себе, мовчати, коли ніхто не запитує.
В фіналі ми таки розійшлись, - але не тому, що я була ту мач (або саме тому), а тому, що просто він не визначився по життю, чи готовий він до стосунків. Але згадав, що мої історії він вже не міг запам’ятовувати і у нього закінчувалась операційна пам’ять, - тому напевне ми таки на різних швидкостях. Я страждала і ходила з розбитим серцем, тому що «ніщо не прогнозувало біди», і історія з «я не визначився» здавалась мені більше відмазкою, ніж реальністю. Вираз «too much”, “too talkative”, “too …whatever” у мою сторону став для мене дуже болісним, хоча логіка (і терапевт) підказували, що цей хлопець, можливо, просто не твоя людина.
Зараз я 304 дні у режимі «too much». Я біжу 304 дні поспіль по півмарафону щодня. Я пішла у цей челендж майже одразу, як розішлась із тим хлопцем. Звичайно, у мене були цілі не про хлопця (у сенсі нічого не доводити нікому) зробити благодійний проект, який я планувала давно - тобто, не мотивація щось довести «колишньому», - тим більше його немає у соцмережах і навряд чи він за мною слідкує. Але майже кожного дня я, спілкуючись з людьми, натикаюсь на тих, хто зі скепсисом чи дивною посмішкою згадує про мою 304-денну подорож і кожного разу я таки стримую себе на тему «чи не занадто я багато розмовляю? Бігаю? Коментую? Роблю взагалі чогось непотрібного?». Відповідь «із любові до себе» говорить мені не сумніватися у власному шляху, тихо і щоденно робити свою справу і приймати той факт, що ти не можеш подобатись усім, і це нормально.
Але будь-яке “too much” у свою сторону досі болить. Може, за 268 днів перестане, - саме тоді я закінчу задумане і заспокоюсь. Хоча тоді почнеться щось інше, і я знову буду «too much” )) Треба буде зробити собі тату «too much girl” і забути, напевно… Колись.
Але я пам‘ятаю, для чого всі ці «ту мач» - нехай мене вважають бідь-якою, але якщо це принесе класний результат - допомогу новонародженим в Україні - мені неважливо. Це єдина метрика успіху: те, що ми зберемо кошти на 850 маленьких українчиків, які вже майже народились на нашій Землі. Один теплий пакунок для їз зігрівання коштує 2350 грн. Ми збираємо до початку лютого (!!!) на 850 таких. Будь ласка, долучайтесь тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
37 півмаафон з 304 за 304 дні
Іноді мені себе жаль у цьому челленджі. І я заздрю іншим людям, у який челленджів немає. Прямо отак беру і заздрю: їду наприклад сьогодні на авто, бачу бігуна, що біжить під дощем і думаю «оце клас, - він може собі зробити 5 км на свіжому повітрі, а для мене 21 км під дощем - то занадто, бо одразу отримаю простуду»…
Іноді я думаю, як би було б добре без цього челенджа. У мене були б вільні 2-3 години на день, які я могла б працювати, писати, вчитись, спати…
Як би було добре бути вільною та ні на що не коммітитись, займатись чим завгодно…
Але потім згадую визначення свободи: це можливість обирати свої обмеження і правила. І у цьому сенсі я найвільніша з усіх :) Можу інвестувати свої 304 дні у свою власну ідею. І найгірше, що може статись, - це я просто прокачаю своє терпіння та витривалість, отримаю м‘язи і скажу «ну шош, класна була пригода». Іноді я витрачала рік на менш корисні речі - провальні стартапи, шкідливі звичкі, токсичні стосунки. То най буде. Біжимо далі.
37/304 був 30 січня, і ми продовжуємо збирати на теплі речі для українських малюків, що народяться зимою. Один набір коштує 2350 грн ($65) і нам треба 850. Ви можете допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Іноді мені себе жаль у цьому челленджі. І я заздрю іншим людям, у який челленджів немає. Прямо отак беру і заздрю: їду наприклад сьогодні на авто, бачу бігуна, що біжить під дощем і думаю «оце клас, - він може собі зробити 5 км на свіжому повітрі, а для мене 21 км під дощем - то занадто, бо одразу отримаю простуду»…
Іноді я думаю, як би було б добре без цього челенджа. У мене були б вільні 2-3 години на день, які я могла б працювати, писати, вчитись, спати…
Як би було добре бути вільною та ні на що не коммітитись, займатись чим завгодно…
Але потім згадую визначення свободи: це можливість обирати свої обмеження і правила. І у цьому сенсі я найвільніша з усіх :) Можу інвестувати свої 304 дні у свою власну ідею. І найгірше, що може статись, - це я просто прокачаю своє терпіння та витривалість, отримаю м‘язи і скажу «ну шош, класна була пригода». Іноді я витрачала рік на менш корисні речі - провальні стартапи, шкідливі звичкі, токсичні стосунки. То най буде. Біжимо далі.
37/304 був 30 січня, і ми продовжуємо збирати на теплі речі для українських малюків, що народяться зимою. Один набір коштує 2350 грн ($65) і нам треба 850. Ви можете допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Біг та алкоголь
Челендж у 304 півмарафони нагадав мені, що рік тому я кинула пити алкоголь, а під час війни (з кінця лютого) повернулась до цієї некласної звички. Ну типу стрес, страх, все таке. Весь цей час я не переставала бігати і тренуватись, але вино по вечорам, побачення, вечірки - все це було, і, здавалось, що мої фізичні навантаження нівелюють негативний вплив алкоголю - всі ці набряки зранку, зайві калорії і порушений метаболізм. На щастя, я не набрала вагу (бо апетит у мене пропав майже зовсім під час війни), і навіть покращила фізичну форму за рахунок системних тренувань. Це все давало мені думати, що «ось він - лайф-ворк-вайн беленс»! Помилка людини, що вижила.
І ось у мене почався півмарафонський челендж - вчора було 38 днів з моменту старта, 38 днів півмарафонів. Я продовжувала побачення і вайн-лайф-беленс, бігаючи ще й половинки щодня. Втома накоплювалась, спочатку вино вечорами не давало ніяких нових спецефектів, а вже через місяць я відчула, як навіть після одного бокалу у мене наступає сильна слабкість і сонливість, а після двох-трьох (ну і чотири бувало) зранку просто неможливо піднятись, хоча проспав 8-9 годин. А, ну і біг: алкоголь пригнічує емоційно, мотивація, енергія і сили втрачаються…
Я спробувала не пити - ух ти, зранку почуваєш себе нормальною людиної, є сили бігти, працювати і робити справи. Я повернулась на побачення з вином - і зрозуміла, що втома знову накриває мене з головою, а ранок стає депресивним.
Висновок очевидний - півмарафони щодня і будь-яка шкідлива звичка несумісні, хоч і здається, що «ну при ТАКОМУ навантаженні» можна все. Взагалі ні.
Я пішла у гугл читати про біг та алкоголь і знайшла свіженьку статтю на Runner’s World про те, що не прийнято говорити - про алкоголізм бігунів на довгі дистанції. Вони не називають це «алкоголізмом», ок - але розповідають історії, схожі на мою. Про те, як спортсмени з ультрапробіжок чи марафонів «святкують» свої довгі забіги пивом і вином, причому у доволі великій кількості. Прямо декілька таких історій різних людей, які бігали неймовірні дистанції, і зізнавались, як потім пили кожного дня до ненормального стану… Бо а) «заслужили» б) оце «too much» у спорті перетворювалось на too much у всьому в житті, і алкоголі також.
Так що все ж-таки відбувається із тілом та мозком, коли ти бігаєш та вживаєш алкоголь?
Зневоднення
Алкоголь є сечогінним засобом, тож втрата рідини та недостатнє її поповнення збільшує ваші шанси на зневоднення». Коли ви потієте, тіло посилає більше крові до шкіри, щоб охолонути, зменшуючи приплив крові до ваших м’язів, щоб стимулювати ваш біг, і роблячи вас більш млявим.
Збільшення ваги
Хоча алкоголь заважає нормально метаболізувати жир у вашому раціоні, ви не набираєте вагу лише від алкоголю. Набір ваги часто пов’язаний із неправильним вибором їжі після вживання алкоголю.
Порушене відновлення
Алкоголь також може вплинути на період відновлення після бігу. М’язи ростуть і відновлюються після вправ завдяки процесу, який називається синтезом м’язового білка (MPS), а вживання алкоголю знижує швидкість MPS, уповільнюючи одужання.
Неякісний сон
Тут ноу комментс
Підвищений ризик травм
Випивка минулого вечора може збільшити ризик травми, якщо ви не повністю координуєтесь.
Низька мотивація
Алкоголь впливає на префронтальну кору головного мозку, де ми приймаємо рішення та ставимо цілі, що може пояснити, чому наміри про ранкову пробіжку відмовляються від похмілля.
Так що схоже на те, що мої 304 дні бігу перетворяться на 304 дні без вина, - бо інакше можна і не фінішувати. 38/304 було 31 січня, і ми продовжуємо збирати на теплі речі для українських малюків, що народяться зимою. Один набір коштує 2350 грн ($65) і нам треба 850. Ви можете допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Челендж у 304 півмарафони нагадав мені, що рік тому я кинула пити алкоголь, а під час війни (з кінця лютого) повернулась до цієї некласної звички. Ну типу стрес, страх, все таке. Весь цей час я не переставала бігати і тренуватись, але вино по вечорам, побачення, вечірки - все це було, і, здавалось, що мої фізичні навантаження нівелюють негативний вплив алкоголю - всі ці набряки зранку, зайві калорії і порушений метаболізм. На щастя, я не набрала вагу (бо апетит у мене пропав майже зовсім під час війни), і навіть покращила фізичну форму за рахунок системних тренувань. Це все давало мені думати, що «ось він - лайф-ворк-вайн беленс»! Помилка людини, що вижила.
І ось у мене почався півмарафонський челендж - вчора було 38 днів з моменту старта, 38 днів півмарафонів. Я продовжувала побачення і вайн-лайф-беленс, бігаючи ще й половинки щодня. Втома накоплювалась, спочатку вино вечорами не давало ніяких нових спецефектів, а вже через місяць я відчула, як навіть після одного бокалу у мене наступає сильна слабкість і сонливість, а після двох-трьох (ну і чотири бувало) зранку просто неможливо піднятись, хоча проспав 8-9 годин. А, ну і біг: алкоголь пригнічує емоційно, мотивація, енергія і сили втрачаються…
Я спробувала не пити - ух ти, зранку почуваєш себе нормальною людиної, є сили бігти, працювати і робити справи. Я повернулась на побачення з вином - і зрозуміла, що втома знову накриває мене з головою, а ранок стає депресивним.
Висновок очевидний - півмарафони щодня і будь-яка шкідлива звичка несумісні, хоч і здається, що «ну при ТАКОМУ навантаженні» можна все. Взагалі ні.
Я пішла у гугл читати про біг та алкоголь і знайшла свіженьку статтю на Runner’s World про те, що не прийнято говорити - про алкоголізм бігунів на довгі дистанції. Вони не називають це «алкоголізмом», ок - але розповідають історії, схожі на мою. Про те, як спортсмени з ультрапробіжок чи марафонів «святкують» свої довгі забіги пивом і вином, причому у доволі великій кількості. Прямо декілька таких історій різних людей, які бігали неймовірні дистанції, і зізнавались, як потім пили кожного дня до ненормального стану… Бо а) «заслужили» б) оце «too much» у спорті перетворювалось на too much у всьому в житті, і алкоголі також.
Так що все ж-таки відбувається із тілом та мозком, коли ти бігаєш та вживаєш алкоголь?
Зневоднення
Алкоголь є сечогінним засобом, тож втрата рідини та недостатнє її поповнення збільшує ваші шанси на зневоднення». Коли ви потієте, тіло посилає більше крові до шкіри, щоб охолонути, зменшуючи приплив крові до ваших м’язів, щоб стимулювати ваш біг, і роблячи вас більш млявим.
Збільшення ваги
Хоча алкоголь заважає нормально метаболізувати жир у вашому раціоні, ви не набираєте вагу лише від алкоголю. Набір ваги часто пов’язаний із неправильним вибором їжі після вживання алкоголю.
Порушене відновлення
Алкоголь також може вплинути на період відновлення після бігу. М’язи ростуть і відновлюються після вправ завдяки процесу, який називається синтезом м’язового білка (MPS), а вживання алкоголю знижує швидкість MPS, уповільнюючи одужання.
Неякісний сон
Тут ноу комментс
Підвищений ризик травм
Випивка минулого вечора може збільшити ризик травми, якщо ви не повністю координуєтесь.
Низька мотивація
Алкоголь впливає на префронтальну кору головного мозку, де ми приймаємо рішення та ставимо цілі, що може пояснити, чому наміри про ранкову пробіжку відмовляються від похмілля.
Так що схоже на те, що мої 304 дні бігу перетворяться на 304 дні без вина, - бо інакше можна і не фінішувати. 38/304 було 31 січня, і ми продовжуємо збирати на теплі речі для українських малюків, що народяться зимою. Один набір коштує 2350 грн ($65) і нам треба 850. Ви можете допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
39/304
Навіщо ти бігаєш? Як у тебе вистачає мотивації бігати кожен день? Про це я писала окремий пост, тому що вчора захворіла і провалялась у ліжку, але опублікую це колись потім - тому що справжню мотивацію мені надіслали зранку!
На фото - дві двійні. Перші - хлопчик та дівчинка), з Донецькій області, Волновахського району, селище Керменчик. З 21.03.2022 року з сім'єю приїхали в м Дніпро: мама молодої мами, двоє сестер (12-14 років, сестра 12 років з інвалідністю), бабуся і сама молода мати, також 2 кішки. Живуть у Дніпрі на зйомній квартирі, квартира - просто стіни, поступово шукали хоть щось, якісь матраци, ковдри... Люди з міста допомагали + волонтери. Що з рідним домом - не відомо. З роботою в місті дуже складно, всього дуже мало для родини. Молодій мамі 24 роки і це перша вагітність.
Другі - переселенці з м.Горлівка, переїхали в Рівненську обл, у них вже було двоє діток 2 і 4 роки, «війна змусила нас покинути наше житло, роботу і просто змінити все життя» - пише родина, в якій тепер четверо (!!) діточок.
Обидві родини отримали допомогу - теплі речі, на які ми зібрали у грудні на bekind.ua. Ті, що з Дніпра, надіслали фото учора…
У нас майже тисяча заявок від сімей, майбутніх мам звідусіль. І дуже потрібно назбирати $55555 на 850 пакунків у найближчий тиждень, щоб встигнути закупити речі і відправити. Вже зібрано $6000, треба ще багато, але ми ж можемо!
Один набір коштує $65 (2350грн), можна задонатити тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
Навіщо ти бігаєш? Як у тебе вистачає мотивації бігати кожен день? Про це я писала окремий пост, тому що вчора захворіла і провалялась у ліжку, але опублікую це колись потім - тому що справжню мотивацію мені надіслали зранку!
На фото - дві двійні. Перші - хлопчик та дівчинка), з Донецькій області, Волновахського району, селище Керменчик. З 21.03.2022 року з сім'єю приїхали в м Дніпро: мама молодої мами, двоє сестер (12-14 років, сестра 12 років з інвалідністю), бабуся і сама молода мати, також 2 кішки. Живуть у Дніпрі на зйомній квартирі, квартира - просто стіни, поступово шукали хоть щось, якісь матраци, ковдри... Люди з міста допомагали + волонтери. Що з рідним домом - не відомо. З роботою в місті дуже складно, всього дуже мало для родини. Молодій мамі 24 роки і це перша вагітність.
Другі - переселенці з м.Горлівка, переїхали в Рівненську обл, у них вже було двоє діток 2 і 4 роки, «війна змусила нас покинути наше житло, роботу і просто змінити все життя» - пише родина, в якій тепер четверо (!!) діточок.
Обидві родини отримали допомогу - теплі речі, на які ми зібрали у грудні на bekind.ua. Ті, що з Дніпра, надіслали фото учора…
У нас майже тисяча заявок від сімей, майбутніх мам звідусіль. І дуже потрібно назбирати $55555 на 850 пакунків у найближчий тиждень, щоб встигнути закупити речі і відправити. Вже зібрано $6000, треба ще багато, але ми ж можемо!
Один набір коштує $65 (2350грн), можна задонатити тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74