Планувала тут розповідати про все змістовне, що роблю у 2026: сьогодні зробили перший благодійний забіг у 2026 році, - зібрали в Амстердамі трошки бігунів і €1000+ для Хартії.

Якщо ви не в курсі: я з серпня 2024 року розвиваю спільноту Ukrainian Running Club, почалось все з Амстердаму, де ми бігаємо щонеділі (жодного розриву!), а ось нас вже 9 міст: ще Стокгольм, Роттердам, Краків, Варшава, Порто, Мюнхен, Франкфурт і Гамбург. За минулий 2025 рік долучили більше 2000 учасників та зібрали €50000+ донатів на різні українські благодійні збори. В Амстердамі провели 7 забігів (ну і 55 тижневих пробіжок).

Я людина-лонч: обожнюю щось нове стартувати, але продовжувати мені завжди важко, особливо, коли вже все здається зрозумілим і однаковим. Звісно, це пастка свідомості: бо ми ніколи не знаємо все у будь-якій сфері і завжди є місце для росту. Тож, будучи у цьому майндсеті, я пишаюсь, що змогла допилити до цієї точки і планую продовжувати!

Але про сьогодні: зареєструвалось 33 людини, бігло 23, підтримувало - ще 10. Це поки що наш найкамерніший захід (і 9й благодійний забіг взагалі), але головне - стабільність, чи не так? Вчусь не знецінювати свої дії, бо останні 4 роки самознецінили мене на відсотків 80% від стану лютого 2022. Де моя впевненість і сміливість? Напевно, у дисципліні продовжувати своє.

І, доречі, раптом ви в Амстердамі і хочете доєднатись до нашого клубу чи як бігун, чи як креативний, організаційний чи спортивний волонтер - лет мі ноу!

Тут фото та відео з сьогоднішнього дня (і, власне, наша інста)
https://www.instagram.com/p/DTp_cfcjHls/?igsh=MTJ4b2t0aHlkNm83OQ==

Вчора був Blue Monday - найсумніший день у році (звісно, науково ніким не доведено, але назва красива).

Це придумав британський психолог, який навіть прописав математичну формулу “найсумнішої дати”: там у змінних є погода, святкові витрати, зарплата чи заробіток (які у січні зазвичай найнижчі), ну і день, коли приблизно більшість людей перестають виконувати новорічні обіцянки 🙂
(Психолог нічого не знав про українців, звісно, і наш холодомор).

Тому думаю, що наступний після Blue Monday день - дуже класний час, щоб почати планувати рік. Як, наприклад, я! Можу поділитись своїми планами на 2026, і буде цікаво, що там у вас, звісно.

Після рефлексій над своїм 2025 роком та попередніми зрозуміла, що треба визначити один фокус року (ок, 2), який буде визначати мої пріоритети щодня. І ще гріє думка, що якщо чимось займатись цілий рік щодня цілеспрямовано, то можна досягти значних змін (чи, принаймні, помітних). Тож мій фокус у 2026 - це навчання і кар’єра. Чотири попередні роки мене досить розхитали по зрозумілим причинам: вимушена еміграція кинула мене більше у режим “виживання” і звичку до тимчасового всього - і місця для життя, і зайнятості проєктами. Ніби все це - ненадовго, тимчасово. І хоча я встигла навіть захистити диплом MBA у kmbs, внутрішній стан непевності залишався. Та і нерозуміння, наскільки мої навички та знання потрібні на новому місці (і на якому взагалі місці?).

План на 2026: вчитись заново, фокус - комунікації, глибше і ширше. Створення спільнот, корпорації, sustainability, нові інструменти (ну звісно, AI) і стратегії.
+ мови: нідерландську довчити до стабільного B1, протестувати свою англійську і покращити до класного C1 та бізнес-використання (говорили з подружкою, що англійську ми будемо вчити все життя).

Склала собі вже перший план курсів на лютий-березень, а 30 січня починаю програму mini-MBA у Pareto Business School: це шведська онлайн-школа. Але на старт навчання та диплом полечу у Стокгольм 🙂 Дякую своїй крутій подрузі Оксані Гошві за знайомство зі школою - будемо вчитись разом і розповідати про досвід. (До речі, підписуйтесь на канал Оксани про інновації - там багато натхнення).

Планую весь рік розповідати про своє навчання (книги тут, звісно, будуть також).
А у вас що по планам?

Подивилась вчора вебінар Gartner по маркетинговим прогнозам на 2026 рік: звісно, це практично все про AI. І, сподіваюсь, ми скоро перестанемо вживати згадку AI так само, як перестали уточнювати, що зробимо щось “в Інтернеті”.

Майбутнє цікаве і має бути пеклом для тих, хто негнучкий у змінах і несміливий пробувати нове: AI змінює способи споживання практично всього і радикально змінює спосіб, як бренди спілкуються, працюють і продають.

Так, Gartner - одна з найбільших дослідницьких та консалтингових компаній у світі: 90 країн, працюють з 1979 року, умовно конкурують з МакКінзі, - на мою суб’єктивну думку, других знають більше. Відомі своїм “магічним квадратом”, яким розділяють гравців певної індустрії). Ось вони тут зібрали тренди та прогнози та одразу говорить, що треба робити прямо зараз у 2026, щоб бути готовими до 2027 - 2028 -2030 років. А я записала конспект 🙂 Прогнози Gartner такі:

Справжність контенту - основа контент-стратегії: у світі, де контент може робити AІ, люди більше довірятимуть “людському” контенту.
До 2027 року бренди спрямовуватимуть 50% бюджету інфлюенсер-маркетингу на ініціативи з оригінальності контенту й авторів.
Що робити вже зараз:
• Маркувати, що зробила людина, а де AI, краще перевіряти інфлюенсерів і авторів.
• Слідкувати за правилами платформ і країн щодо використання
• Використовувати інструменти, які підтверджують справжність контенту.
• Пробувати нові способи заробітку на контенті (партнерки, покупки прямо з контенту).

Customer journey вже не ті: бренди спілкуватимуться з кожним клієнтом індивідуально через AІ.
До 2028 року 60% брендів використовуватимуть AI для customer journey “один на один”, що призведе до згортання складних технологічних архітектур з опитувальниками та дослідження поведінки.
Що робити вже зараз:
• Навести лад у даних, контенті та правилах їх використання.
• Регулярно дивитися, як люди реально доходять до покупки (сайт, пошук, ліди).
• Розуміти, скільки насправді коштує використання AІ-інструментів.
• Навчати команду мислити стратегічно, а не просто «тиснути кнопки».

Маркетингова організація стає конструктором: Маркетинг перестає бути жорсткою структурою з купою ролей: частину роботи робить AI, а люди зосереджуються на важливому.
До 2028 року 50% CMO перейдуть до модульної маркетингової організаційної структури, де АІ-залежні команди працюватимуть у окремій екосистемі.
Що робити вже зараз:
• Подивитися, що можна автоматизувати, а що справді потребує людини.
• Міняти структуру команди поступово, без великих «революцій».
• Обережно використовувати AІ як помічника, а не заміну людям.

Різні “розумні” девайси забезпечуватимуть «фонову» взаємодію з брендом: бренди частіше взаємодіятимуть з людьми через розумні голос, екрани, сенсори без активної участі користувача (звучить, як Чорне Дзеркало, у якому потрібно дивитись рекламу, щоб жити).
До 2028 року 30% споживчого бренд-досвіду надаватиметься через «ambient» розумні пристрої, що докорінно змінить стратегії взаємодії з брендом.
Що робити вже зараз:
• Робити контент, який легко читається AІ (голосом, картинками, пошуком).
• Інвестувати в технології та інфраструктуру, а не лише рекламу.
• Дуже серйозно ставитися до безпеки даних
• Думати не тільки про людей, а й про «машини», які діятимуть від їхнього імені.

AI-агенти шукатимуть замість покупців: тобто AI, який купує за людей, — поки масово не запрацює найближчим часом, бо люди хочуть контролювати покупки.
До 2030 року менше ніж 10% доходу e-commerce надходитиме з інструментів покупок на базі GenAI для споживачів.
Що робити вже зараз:
• Спочатку будувати довіру через корисні, некомерційні ШІ-функції.
• Починати з простих задач: пошук, порівняння, поради, а не покупки.
• Говорити про економію часу, зручність і спокій, не «автоматичні продажі».

Вибачте, що знову про Трампа: він там у Давосі декілька разів називав Ісландією Гренландією (трошки крінж, але хіба ще когось це дивує?).

Мені важко зрозуміти, як можна сплутати ці дві країни: вони хоч і поруч, але ну ЯК? Інша справа, існують люди, що плутають Австрію з Австралією та Швецію із Швейцарією (кажуть, у Віденському аеропорті навіть є стійка для тих, хто думає, що прилетів у Австралію).

Побачила на politico тест на знання Гренландії та Ісландії і подумала його пройти. Чесно кажучи, знаю про Гренландію тільки про базу Pittuffik, та і все. Але скіли проходження тестів допомогли мені зробити 10 з 11, а у вас що?

https://www.politico.eu/article/greenland-iceland-donald-trump-davos-quiz/

«Сила кожної нації — у комунікаціях» — це непроговорена істина про націоналізм і його успішний роудмеп від Ярослав Грицак. Ярослав — один із найпотужніших українських істориків сучасності та «публічний інтелектуал». Він приїхав до Нідерландів із виступами, і мені пощастило потрапити на дискусію з ним у Посольстві України в Нідерландах у Гаазі 25 січня.

Говорити з Грицаком через чотири роки після початку великої війни — особливо знаково з багатьох причин. Саме в Гаазі ми чекаємо на трибунали над російськими терористами після перемоги. І саме книжка Ярослава Грицака — єдина — була зі мною в машині 24 лютого 2022 року, коли почалася війна. З нею я стояла в триденній черзі на кордоні, коли виїжджала із сином від війни.
"Подолати минуле" — назва, яка тоді звучала для мене як велике й страшне передбачення, від якого неможливо втекти. Це потрібно прожити і подолати, навіть якщо на це підуть кілька поколінь. А не чотири роки.

Говорити з Грицаком — велике задоволення (у цьому й полягає майстерність публічного інтелектуала). Разом із ним та Орися Біла (професоркою Український католицький університет, філософинею) дискутували про крихкість миру — того, який «потрібно зберігати в холодильнику», бо це продукт, що швидко псується. Про те, що війна у світі триває довше, ніж мир, — такий світовий порядок, якщо не взяти відповідальність його змінити.

Говорили про український рецепт націоналізму: націоналізму від любові, а не від кенселінгу; від любові до Батьківщини, а не відмежування від інших. Про силу українців, які навчилися креативності під час війни й сьогодні є одними з найсильніших у Європі: навчилися воювати, захищатися й виживати в будь-яких умовах.
Про те, що українці — не «сільська нація», от що наші цінності — європейські, і що так звані «європейські цінності» насправді є загальнолюдськими, гуманними. Там, де найбільша цінність — людське життя, де людина є образом Бога.
Про те, що в усього, що має ціну, — немає цінності. Тому ми не обмінюємо і не продаємо ні наші землі, ні людей. І ця війна — екзистенційна, ціннісна, за право на існування.

Говорили про силу діаспори і про те, як кожному бути амбасадором України; про необхідність «знайти свого Тімоті Снайдера» у кожній країні та ставати рушійною силою й інституцією. Бо жодна успішна справа не відбувається без діаспори (с).
Я ніколи не планувала стати діаспорою (до речі, а хтось планував?), але якщо зараз я саме тут і саме в цій ролі, то варто виконувати її на 100% можливого. Добре мати для цього візію, «підручник» і менторів.

Дякую Посольству України в Нідерландах та Каталіні за запрошення — це справжнє задоволення з сенсом 🙂

Jantelagen, «не вважай себе кращим за інших», - соціальний код нордичних народів про мінімум показного успіху, скромність і рівність. Українцям з любов’ю до крутих тачок, сумок і успішного успіху напоказ це зрозуміти важко. Але парадокс у тому, що саме ця скромність і стриманість дає більше стабільного щастя — така енергозберігаюча дієта без дешевого дофаміну, зате з розвитком стабільності та тихого щастя.
Оцей «лагом» і затишок - як Volvo: не дуже приваблива зовні, але якісна та надійна всередині.

Приїхала у Стокгольм на три дні на навчання: стартував мій двомісячний курс міні-MBA у місцевій бізнес-школі. Свою максі-MBA я закінчила в Україні (kmbs) у 2024, і зараз дуже цікаво «продегустувати» майндсет та підходи нордичних менеджерів: наші викладачі - шведи, як і переважна більшість студентів.

А тепер — про три дні у Стокгольмі. Місто з фільмів Інгмара Бергмана, розташоване на 14 (!) островах. 30% Стокгольма — вода.
Місто, вбудоване у природний ландшафт: заради будинків тут не зрівнюють схили й не зносять каміння — їх будують прямо на цих перепадах висоти. Архітектура доповнює природу, не змінюючи її.

Природні радощі: біг у лісі, ковзани на замерзлому озері, скандинавська ходьба в парку, санки й лижі просто в межах міста.
Старе місто з вінтажними та крафтовими магазинами, кардамонові булки, princess cake і обов’язковий fika-time! (Обов’язковий відпочинок — пауза на каву чи перекус, бо потрібно тримати баланс.)

Відвідала музей Нобелівської премії, -маленьке нагадування про великих людей та ідеї, що змінюють світ. І про самого Альфреда Нобеля, який змінив світ надзвичайно сильно (і продовжує це робити), але не зміг змінити власне життя: помер неодруженим і бездітним, у самотності, у 63 роки. Водночас він залишив майже весь свій спадок (отриманий переважно на вибухівці та 300+ патентах) людству: щороку відсотки з його Нобелівського фонду покривають премії — 10 мільйонів крон (майже мільйон євро) — для 7–15 видатних людей.

Вхід у Нобелівський музей безкоштовний для українців — є аудіогід українською та кажуть «Слава Україні!».

Fotografiska: найцікавіший фотомузей: і виставковий простір, і ком’юніті, і ресторан з крутим видом на старе місто. Зараз вони святкують 15 років і вже відкрилися у 5 країнах. Усі фотографи, яких ви могли знати, там представлені: Ньютон, Аведон, Лейбовіц, ЛаШапель — і всі, всі, всі.

Кайфанула, зустрілась із друзями, набігалась, відпочила, надихнулась — планую повертатись ще не раз ❤️