Коли я вчилась на MBA Могилянки, наша програма виглядала, як і слоган kmbs:
⁃ Change Yourself
⁃ Change Your Company
⁃ Change the World.

Тобто почати потрібно було саме з себе: такий простий та очевидний факт. Але для того, щоб змінитись, потрібно почати з інвентаризації: зрозуміти, хто я є, з яких частин складаюсь, які у мене якості та цінності. Це, повірте, не очевидна річ, коли починаєш щиро і розгорнуто відповідати на це питання.

У резюме можна писати скільки завгодно: “цілеспрямований, амбітний лідер, командний гравець” і оце все. Але диявол у деталях.

На п’ятому модулі мого навчання у Pareto MBA ми говоримо про лідерство та менеджмент: про те, який менеджер та лідер кожен із нас. І пропонують почати з аудиту власних цінностей та чеснот. Для того, щоб зробити це максимально точно, звісно, є фреймворк - список запитань, на які потрібно відповісти собі максимально чесно. Щоб змінюватись, спочатку потрібно зрозуміти, з яким ресурсом маємо справу.

Деякі питання були для мене складними і навіть болючими. Ділюсь ними:

Яких чеснот ви прагнете?
• Чи хочете ви бути більш ощадливими?
• Бути правдивими в усьому, що робите?
• Бути щедрими?
• Бути турботливими?
• Бути старанними й працьовитими?
• Бути організованими та дисциплінованими?

Які завдання для вас є грою, але для інших є роботою?
• Завдання, які самі по собі приносять задоволення та підтримуватимуть вашу внутрішню мотивацію
• Там, де конкуренція вас не може мотивувати.

Коли ви вражаєте самі себе?
• Коли ви відчуваєте почуття “я досягнув”?
• Якими досягненнями ви б пишалися, навіть якби про них ніхто не знав?

Ви творець чи менеджер?
• Чи подобаються вам довгі години зосередженої, безперервної роботи наодинці?
• Чи вам більше подобається графік, наповнений зустрічами з цікавими людьми?
• Чи, можливо, трохи і того, і іншого?

Чи справді вам подобаються зміни?

Наскільки комфортно ви почуваєтесь у конфліктах і «складних розмовах»?
• І чи вмієте ви заспокоювати себе, коли ситуація загострюється?

Які упередження найбільше впливають на ваші рішення?
• Чи намагаєтеся ви спростувати власні ідеї або, навпаки, довести їх?
• Чи комфортно вам шукати істину, а не просто намагатися бути правими?
• Чи страждаєте ви від низької самооцінки в якійсь сфері?

Коли і за які речі ви беретесь добровільно?
• Якщо щось потрібно зробити pro-bono, коли вам комфортно добровільно взятися за це?

У чому вам потрібна допомога?
• Якби ви могли найняти одну людину, яка ідеально доповнила б ваші навички, хто б це був?
• У яких сферах ви потребували би допомоги у розвитку:
• Навчання
• Планування
• Створення відповідальності перед іншими (peer pressure).

Я знаю, що від мене відписуються після таких постів :) Але: 1) я стараюсь не зловживати такими повідомленнями 2) це дуже важливо!

Як ви знаєте, у мене є pet-project - Ukrainian Running Club, який я придумала у серпні 2024 в Амстердамі, а потім він розрісся на ще 10 міст Європи. До речі, у нас зібралось комʼюніті десь із 700 людей по всім чатам!

Так на цих вихідних ми вчергове зібрались на благодійний забіг, присвячений річниці повномасштабної війни, пробігли у 5 містах Європи та зібрали 3500 євро для фонду Hurkit. Поки ми бігли в Амстердамі, забіги пройшли у Стокгольмі, Франкфурті, Мюнхені та Берліні.

Нашою метою було зібрати 6000 євро, щоб купити авто для медичної евакуації, для 158ї бригади, що захищають нас на Чернігівському напрямку. Очевидно, що потрібно ще €2500, і ми вирішили продовжити збір, бо віримо у чудо і взаємну підтримку!

Прошу у всіх, хто читає, донат: якщо хочете задонатити на машину для захисників, - будь ласка:
Tikkie: https://tikkie.me/pay/u8er5ct6uf1q7es6j16t
Monobank: https://send.monobank.ua/jar/4Ecdbs9XYh

Zoom-тривожність: чи має бути camera on or off? Як ви це робите зазвичай?

Колись читала дослідження, що 80% людей на зумах роблять щось паралельно, не пов’язане з темою зустрічі. Це реальність, але скажу чесно: я прихильник включеної камери (звісно, крім подій, де я не є спікером, а просто пасивний слухач). Мені важливо бачити реакцію та емоції співрозмовників і колег настільки, наскільки це може дозволити камера.

На днях із товаришем обговорювали причини, чому люди вимикають камеру на робочих дзвінках: небажання повністю включитися в розмову, зайнятість чимось ще паралельно, невпевненість у своєму зовнішньому вигляді та його невідповідність робочому контексту. І навіть просто — неповага до співрозмовника.

Ой, ну і купа офісних жартів про “покоління Z на роботі”, які оберігають свої кордони і занадто соціально тривожні.

Коротше, вердикт ми винесли майже однозначний: камера має бути включеною у людини із серйозними намірами!

Сьогодні вирішила пошукати офіційні правила та дослідження про це (хотіла знайти підтвердження своєї думки). Так я знайшла новий термін — “zoom fatigue”. Виявляється, дослідження підтверджують, що постійні зуми із включеною камерою провокують стрес та проблеми з ментальним здоров’ям. Пояснення дуже логічні: ні, зум-дзвінки — це не зовсім офлайн-зустрічі.

Причина 1: Надмірна увага до свого вигляду, або Mirror Anxiety.
У житті ми не бачимо свого відображення, поки говоримо. У зумі ж ти маєш дивитися на себе годинами, тож це провокує самокритику, тривожність і відчуття, ніби ти під мікроскопом. (До речі, можна у налаштуваннях вимкнути своє віконечко — інші будуть тебе бачити, а ти ні.)

Причина 2: Неприродний зоровий контакт.

Під час особистої зустрічі ми рідко дивимося прямо на людей протягом тривалого часу: ми ходимо по кімнаті, переглядаємо записи тощо. Під час відеодзвінків «сітковий вигляд» створює враження, що всі постійно дивляться на нас — це дійсно тривожно (ну і не є правдою).

Причина 3: Відеоконференції вимагають набагато більшої зосередженості, ніж особисті зустрічі — це велике навантаження.

Оскільки з маленького відеоквадратика не так багато зрозуміло, мозку доводиться працювати інтенсивніше, щоб обробляти інформацію та інтерпретувати наміри.

І 4: Обмежена мобільність.

Камери мають встановлене поле зору, що змушує користувачів залишатися на одному місці. Люди створені для руху, і перебування в «пастці камери» дійсно виснажує психіку. Ну і додається стрес від керування фоном, створення «професійного» вигляду у власному будинку або турботи про перешкоди (діти, коти, чоловік тощо).

А у вас що? сидите з включеною камерою чи без?

Ну і власне, відео про покоління Z на зумах (після дослідження стало трошки менш смішно)

«Ми не говоримо більше «я не знаю» - це неможливо, це соромно. Коли у нас є питання - ми йдемо у google або chatGPT, ми завжди маємо відповідь.

Але ми не беремо час на роздуми, не можемо сказати «я не знаю, мені потрібно подумати».

У нас стало більше інформації, але менше знання, а ще менше - розуміння та мудрості.

Ми всі страждаємо від трьох «А»:
A - anxiety
A - anger
AI.

Ми постійно біжимо, щоб наздогнати, у нас немає часу порефлексувати, ми стаємо більш самотніми і тривожними.

Єдина зброя, що може нам допомогти, найпотужніша зброя у світі - це любов. Любов і емпатія, - це суперсила жінок, з цим ми народились і цим маємо протистояти всім викликам у світі», - це частина спічу Еліф Шафак, британсько-турецької письменниці на конференції «Women Unite!” у Амстердамському Carre, найбільшому театрі Нідерландів, 8 березня.

Театр був повний, солдаут був за тиждень до зустрічі: організувала це мерчиня Амстердаму, Фемке Хелсема, що вже 8 років працює для амстердамців і амстердамок і є активною феміністкою.
Фемке запросила активісток з усього світу: крім інших там були активістки з Бразилії та Нігерії, а також - була наша Олександра Матвійчук, яка розповідала про силу «звичайних» людей і звичайних жінок, про те, що жінки, незважаючи на всі обмеження та виклики, - не жертви, а учасники подій.

Про сестринство і підтримку жінок жінками, незалежно від кольору шкіри, віку та національності. Про те, що емпатія та любов все переможуть, тому що надія - це те, що має залишатись з нами завжди і залишається, на щастя, останні 4 роки. 12 років. And keep counting.

"Тут немає сиру чи шоколаду, зате є фрикадельки з IKEA, шарфи Acne Studios і найкращі автомобілі — Volvo", - вперше я приїхала до Швеції у 2019 році — звісно ж, бігла Стокгольмський марафон.
Саме тоді я побачила цю рекламу в туристичному буклеті в готелі: жарт про те з того, як часто люди плутають Швецію зі Швейцарією. Нагадало мені історію про спеціальну стійку в аеропорту Відня для пасажирів, які випадково прилетіли не в ту Австралію 🙂

Але цього року Швеція відкрилася для мене зовсім по-іншому: разом із Оксана Гошва ми вчимось на MBA-програмі Стокгольмської Pareto business school, то ж щотижня розбираємо нові шведські бізнес-кейси.

Це вже не лише IKEA, Acne чи навіть Volvo (до речі, я сама їздила на Volvo 6 років — обожнюю):

- тут створили Spotify, Klarna та LOVEABLE
- станом на зараз у Швеції 13 юнікорн-стартапів та один декакорн (Spotify)
- Стокгольм є 10м по розміру tech-хабом у Європі, а у Швеції живе всього 10 мільйонів людей.

Сьогодні говоритимемо про це наживо разом із Mathias Eklöf, засновником Pareto Business School, та моєю подругою Оксаною Гошвою, яку я знаю пів життя 🙂

Говоримо про таке:
• що це за "Sweden playbook": чому шведські стартапи досягають успіху
• як насправді тут відбуваються інновації
• які цінності та принципи за цим стоять
• і що з цього ми можемо взяти та застосувати самі

📍Ефір сьогодні у Linkedin, 12:30 CET (13:30 за Києвом), посилання тут - https://lnkd.in/dzcW9Fhv, мій лінкедін - https://www.linkedin.com/in/grinuova/

Я памʼятаю часи свого першого управлінського досвіду.
2007 рік в Україні, тоді всі якось виживали, як могли (ок, мені було 22 і я щойно закінчила університет). Керували командою переважно «на вирост»: тобто, керівником ставав або той, хто найдовше працював і «дослужився», або той, хто проєкт чи компанію придумав, - тож сам наймав собі працівників.

Суворий підхід віяв бідністю, виживанням, неосвіченістю, невіглаством і трошки радянщиною: «менеджери» часто переходили на персональні розбірки, емоціонували і взагалі відбувався повний крінж, безпрєдєл і порушення кордонів на всіх рівнях, «корпоративна культура» була привидом з книжок і щось на «закордонному».
Я і сама крінжувала і була далеко не найкращим керівником, бо просто не знала, як потрібно. Але у мене завжди був сумнів і питання, трошки порожнеча і комплекс самозванця: чи достатньо я знаю, чи правильно я комунікую, щоб все змінити?

Потім, на щастя, зі мною сталось багато ціннісних та менеджерських програм - Аспен, kmbs, десятки книжок і сотні інших менеджерів та підприємців, з якими ми обговорювали, як НАМ потрібно працювати, щоб зростати і бути щасливими.
Грааль все ще недосяжний, але ми на шляху.

Але до чого я: у році 2026му, з доступом до інтернету, ШІ, будь-якого навчального курсу будь-якого університету світу, як так може бути, що менеджери все ще працюють так, ніби вилізли з печери і впевнені у тому, що люди будуть працювати тільки тому, що виходячи з печери, ті топнули ногою і насварили?

Питання відкрите, але я у шокові. Це дуже соромно, - бути невігласом у еру ШІ та Інтернету.

Сьогодні рівно 4 роки, як ми живемо в Амстердамі.

20 березня ми приїхали сюди з Данєю з одною валізкою і двома рюкзаками потягом з Берліну, з думкою «на 3 місяці максимум». Але саме ці 4 роки - якісь дивні, бо я не усвідомлюю цей час календарним, я відчуваю себе кішкою, у якої все ще три місяці, ну ок, один рік, але ніяк не чотири. І лише якісь дивні люди говорять «4 роки, о вау».

4 роки - це третина життя Дані, роки, за які англійська стала буквально його першою за використанням мовою.
Ох, а чого навчилась я? Що зробила за 4 роки? Як змінилась? Я не знаю, мені не приходило в голову підсумовувати, бо це ніколи не на часі: нібито ніколи не кінець, постійно - проміжний етап. Типу от-от - і почнеться життя, а все це - тимчасове.

Але я не можу не подякувати цій країні, яку тепер я називаю домом (хоча розмовляти можу лише на А2, і краще англійською). Яка навчила мене тому, що місто може бути зручним для життя і швидким у пересуванні (затори більше не є частиною життяо. Тому, що можна радіти сонцю і приймати сонячні ванни і зимою і влітку. Що хліб з чимось - це нормальний обід, і що круасани за 60 центів можуть купувати в одному супермаркеті і робочий і мільйонер. Як і, власне, ходити у театр чи оперу - одночасно із королем чи премʼєром.

У мене ще безліч романтичних спогадів і змін, як і прозаїчних: €500 на місяць за обігрів квартири і співбесіда та 40 людей конкурс на перегляд житла в Амстердамі.

Ой, да, - за 4 роки не зустріла жодної людини, що курить weed (не засуджую) чи ходить у квартал червоних ліхтарів. Все ще відповідаю на такі питання :)

У Швеції - 14 юнікорнів на 10 мільйонів населення, що робить цю країну тек-хабом #2 in the world right after Silicon Valley: Spotify, Loveable, Klarna та інші (повний список шведських юнікорнів залишу нижче). Як так сталось і чи є «рецепт» шведського підприємництва? Що дає їм таку опору та переваги, чи є спільне із Україною та чому ми можемо повчитись? (за посиланням - запис нашої розмови, англійською. Ну і я у LinkedIn, додавайтесь)

Я вже два місяці вчусь у Стокгольмській Pareto Business School у дуже шведській компанії: серед групи з 20 учасників - 4 українки, серед них ми з Оксаною Гошвою. Ми щотижня розбираємо декілька шведських бізнес-кейсів та обговорюємо це із командою: це новий досвід та розбір на фреймворки та підходи. Ми поговорили із засновником школи, Матіасом: який, до речі, інвестує в українські компанії з 2014 року і знає наші підприємницькі скіли.

Але нижче - про шведські суперсили у бізнесі: що насправді стоїть за «успіхом Spotify‑нації», чому це будувалося 20+ років і що з цього корисно Україні прямо зараз — посеред війни, турбулентності й рекордного підприємницького драйву.

1. «Повільні» Інновації

Те, що ми бачимо сьогодні у вигляді Lovable, Klarna та інших — це результат процесів, які стартували ще в 1990‑х, а по‑справжньому прискорилися лише після 2010‑го. Це перший важливий урок для України: справжні інноваційні екосистеми завжди будуються повільніше, ніж нам хочеться, але потім працюють довше, ніж ми очікуємо.

2. Підтримка держави (яка у 90х купує людям комп’ютери)

У 1990‑х Швеція й Фінляндія були «оригінальними гангстерами» мобільного зв’язку: Ericsson у Швеції та Nokia у Фінляндії будували NMT і GSM‑мережі, створюючи одну з найкращих мобільних інфраструктур у світі. Паралельно держава запускала те, що сьогодні виглядає майже радикально: Home PC reform — програму субсидування домашніх комп’ютерів. Діти росли в домівках, де комп’ютер і швидкий інтернет були не мрією, а фоном життя. Вони гралися з технологіями так само природно, як попередні покоління — з деревом або залізом.

3. Рольові моделі: перший «Skype»

На початку 2000‑х єдиним масштабним тех‑успіхом тоді був Skype: вперше шведи побачили живий прецедент людини, яка з маленької країни побудувала компанію величезної вартості «просто через інтернет». Після світової фінансової кризи 2008–2009 банки перестали бути беззаперечним магнітом для талантів: фінансовий сектор став токсичним, престиж здувся, а частина найсильніших студентів почала дивитися в бік власного бізнесу. Саме тоді хвиля підприємців і капіталу стала зміщуватися у бік стартапів.

4. Податки, що винагороджують тих, хто ризикує та простота реєстрації бізнесу

Ззовні Швеція часто сприймається як «соціалістична країна з високими податками». І це водночас правда й міф. Так, наймані працівники сплачують високі податки із зарплат. Але якщо подивитися на оподаткування капіталу, картина радикально змінюється: податки на дохід від капіталу та приріст капіталу — дуже низькі, подекуди вигідніші, ніж у США.

5. Соціальна «подушка», яка зменшує ціну помилки

У Швеції університет безкоштовний, а студент отримує від держави приблизно 1000 євро на місяць, щоб оплачувати житло й базові витрати. Якщо цей студент запускає стартап і він «не злітає», найгірший сценарій виглядає так: компанія закривається, і він просто повертається до статусу студента, продовжуючи отримувати підтримку. У результаті держава не фінансує конкретні стартапи, а інвестує в людей і в нормальне, безпечне середовище для підприємницьких експериментів.

6. «Довга гра» у таймлайні: від 1990‑х до сьогодні

Якщо зібрати всі ці елементи в хронологію, шведський шлях виглядає приблизно так:
- 1990‑ті: будуються мобільні мережі, з’являється швидкий інтернет, держава субсидує домашні комп’ютери.
- 2000‑ті: народжується Skype, перший великий role model; паралельно молодь орієнтується на банки й консалтинг, стартапи — ще не мейнстрим.
- Після 2008: фінансова криза здуває гламур банків, частина найталановитіших переходить в підприємництво; стартапи стають респектабельним вибором кар’єри. - 2010‑ті: на вже готовій інфраструктурі, з капіталом, роль‑моделями й культурними зсувами починається прискорення: виростають Spotify, Klarna, Voi та десятки інших.

7. Україна: підприємництво як відповідь на нестабільність

Матіас, який інвестує в українські компанії з 2014 року, чесно говорить: Україна — дуже підприємницька країна тому, що в нестабільній, нерівній системі практично неможливо чесно розбагатіти, працюючи найманим працівником. Війна лише підсилила цей вектор: сьогодні в Україні вже офіційно зареєстровано понад 300 оборонних компаній; з’явилися перші defense‑єдинороги; Swarmer здійснив надшвидке IPO в надскладних ринкових умовах.

Це вибух підприємництва, який, ймовірно, увійде в глобальні підручники з історії так само, як ми сьогодні читаємо про інші переломні епохи.
У цьому сенсі ми дуже схожі зі Швецією ще в одному: обидві країни — малі ринки, яким доводиться думати глобально з першого дня.

Spotify не міг стати тим, чим став, обмежившись Швецією; так само українські продукти не можуть бути великими, не виходячи за межі країни.

Україна живе в екстремальному стисненні часу: війна, реформи, релокації, постійний дефіцит ресурсів. Природно хотіти «швидких рішень» і «універсальних рецептів».

Шведський кейс корисний тим, що чесно нагадує: навіть дуже успішним країнам доводиться грати у довгу, часто нудну й невдячну гру, перш ніж з’являється щось, на кшталт Spotify.

Подивилась свіжоопублікований фільм «Весна-літо» про історію української моди. Документальний, у головних ролях - всі наші супер зірки: Ірина Данилевська, Пустовіт, Літковська, Пеліпас, Бевза, Сильченко, Октоубер, Шнайдер, Брикалін, Фролов і Каменська.

Скажу, що дуже надихаюче і на одному диханні ті 82 хвилини: бо всі ці події, місця, обличчя - всі знайомі, і всі починали дійсно з гаражів, комуналок, капелюхів по 750 грн, а зараз це - Париж, Лондон, колаби з DsQared та Adidas, костюми для Мадонни та Beyonce…
Надихає шлях до мрії, впертість, майндсет «відпочинеш на тому світі», великі амбіції і сміливість побороти ту меншовартість, яку нам видали разом із паспортом.

Я зараз ніяк не асоціююсь з модою, хоч є вірним прихильником та спостерігачем: у дитинстві я мріяла бути дизайнером, а на Ukrainian Fashion Week вперше прийшла у 2006 році за бейджем колеги, і зі страхом спостерігала десь із-за останнього ряду у захваті і хвилюванні, бо там були боги, а я? Потім, я познайомилась з Іриною, - найпрофесійнішою з фешн-матріархів: бажаю всім бути такими ж відкритими та людяними.
Все інше - частина історії: були потім і перші ряди, і ексклюзивні інтервʼю, і Лондон з Міланом, зйомки фешн-сторі (з понівеченими сукнями вище представлених брендів:) і навіть інтернет-магазин (2012 рік!).

Потім я перемкнула свій фокус, але за всіми слідкую, люблю і захоплююсь: бо це слідування мрії, важка праця і сміливість - це у нас, сподіваюсь, також із паспортом та допоможе у будь-якій справі. Класне нагадування про те, що можна отримати, якщо гнути свою лінію і робити своє.

Подивіться обов’язково: https://youtu.be/Xv0QayLoblg?si=5KafkOTTTeiuiktH

Екзіт, продаж компанії - найбажаніший етап для кожного підприємця (ну майже кожного, так? або IPO :) Але не всі досвіди класні: продати класно - це задачка із зірочкою, і до неї треба бути готовим.

У мене є досвід екзіту: у 2020 році я продала своє медіа bit.ua. Я знала, що продала його не найкращим чином з можливих, але довго себе заспокоювала тим, що продаж медіа - це вже непросто, що позитивний екзіт - це вже добре, що позбавитись непростого бізнесу під час ковіду - велика удача і взагалі я - молодець. Спойлер: не дуже :)

Откровення приходять, коли починаєш навчання менеджменту і розумієш, як взагалі потрібно було. Звісно, "вайб-менеджмент" - це річ непогана і доволі розповсюджена, але без знання матчастини все-таки далеко не поїдеш. На цьому тижні у нашій бізнес-школі Pareto MBA ми завершили модуль про M&A (Mergers and Acquisitions, злиття та поглинання), і мені трошки хочеться плакати від того, як по-дилетанськи я пройшла цей шлях. Втім, хороші новини - на помилках можна вчитись. А ще - можна вчитись на менеджерських програмах. І на чужих помилках :)

Сьогодні будемо говорити з моєю коліжанкою (у всіх сенсах - подругою та колегою) Оксаною Гошвою у прямому ефірі о 14:15 за київським часом про злиття, поглинання та перемовини, про наш досвід навчання у Стокгольмській бізнес-школі і ставити одна одній незручні питання. Підключайтесь, ефір у інсті!

Що хорошого відбулось у вашому житті та кар’єрі завдяки соцмереж? (Це питання, цікаво почути ваш досвід).

Я почну: приблизно у 2013му я почала вести фейсбук без контент-плану та правил, напевно, це було “до того, як це стало мейнстрімом”. За цей час зі мною сталось наступне:
⁃ Я була бренд-амбасадором Nike (8 років) та Puma (майже 3 роки). Тому, що почала розповідати про біг та свій ріст у цьому (я аматор, нагадаю) з перших 5 кілометрів 🙂

⁃ Я зібрала більше 1 млн грн (приблизно 40 000 євро на той час) для онкохворих дітей, пробігши 12 марафонів за 12 місяців. У 2018 році: це не могло би статись без соцмереж, бо це був основний спосіб комунікації з донорами.

⁃ Я знайшла свою машину, яку вкрали з-під мого будинку! Так, у 2015 році мою червону Honda Coupe вкрали, і я шукала її через фейсбук, паралельно розповідаючи, як працюють наші правозахисні органи і як “влаштований” пошук авто, яке вкрали. Машину знайшли менше ніж за тиждень, і бонусом я отримала ще 2000-3000 підписників за цей час (ні, це не було метою)

Друзі, я тут готуюсь до своєї лекції про те, як соцмережі вбудувати корисно у своє життя, для спільноти high-skill українок у Нідерландах, і збираю цікаві кейси про те, а що соцмережі взагалі “дали” різним людям. (Хочу запитати у вас і допомогти мені із цим трошки).

Так, і звісно, я хочу поєднати приємне з корисним, і тут написала про це великий щирий пост на Linkedin і запрошую вас прокоментувати цей пост там. Буду вдячна і купу плюсів вам у карму за підтримку цього експеримента!

Отут - https://www.linkedin.com/feed/update/urn:li:activity:7447185646235885569/

Послухала класну розмову з CMO LinkedIn - пані Джесіка Дженсен - звісно, про те, як бути популярним на LinkedIn, виростити свій профіль та охоплення, та ще - про пошук роботи, скіли, що очікують роботодавці зараз та ринок праці (та уваги) взагалі. І при чому тут селфі 🙂

Спойлер: найнеобхідніший скіл - AI literacy, але не пишіть пости з AI 🙂 Це видно навіть самому алгоритму LinkedIn. Парадокс: AI змушує нас бути більш людяними, а не менш!

За останні 3 роки у LinkedIn на 41% збільшилась кількість постів (звісно, частина з них - згенеровані AI). Так, це 1,3 млрд учасників та 70+ мільйонів компаній. На 60% зросла кількість людей, які поставили у профілі позначку "founder", і 50% учасників LinkedIn зараз шукають нову роботу!

Всі хочуть уваги, контракти, роботу, клієнтів, продажів та охоплень, але очевидно, що показники падають - то що робити? Враховуючи, що пріоритет AI-генерованих публікацій LinkedIn знижує.

Що очікують роботодавці: AI literacy and capability + скіли, які AI замінити не зможе: negotiation, collaboration and creativity.

Тож найкраще, якщо у вас є (та розвивайте це!) - human creativity, human judgment, strategic thinking, clear writing, clear communication.

3 поради для постингу у LinkedIn:

• Мати власну точку зору - що ти відстоюєш і чому, цінності і досвід
• Short відео - не обдумувати довго, просто знімай коротко та додавай субтитри. Так, власні фото та прикольні селфі набирають більше охоплень - сама Джесіка якось вийшла у ефір в окулярах із фламінго, це був найпопулярніший пост
• Взаємодії у коментарях: відповідай на коментарі під своїми постами І коментуй чужі пости

Ринок праці у LinkedIn за даними 2026:

50% учасників LinkedIn зараз шукають нову роботу
Наймання сповільнилось, так, але через макроекономічні фактори (процентні ставки), а не через AI
AI не поглинає роботу, а створює більше робочих місць
Молодь все більше цікавиться робочими спеціальностями (сантехніка, електрика), які не поглине AI

Про алгоритм LinkedIn (нічого особливо нового, але раптом ви не знали):

• Алгоритм постійно змінюється і зараз активно коригується через надмір AI-контенту. AI-написані пости легко вгадуються - LinkedIn знижує їх пріоритет
• Що допомагає: унікальна точка зору + взаємодія + стратегічна побудова мережі
Гендер, раса та демографія не враховуються в алгоритмі

Корисні нові функції LinkedIn (які ви можливо не знали):

• Для шукачів роботи є AI Job Search - можна описати себе вільним текстом, не тільки посадою, і відкрити ширший пошук. Від самого LinkedIn - великий вибір навчальних матеріалів (AI, маркетинг, нові навички)
• Для брендів і маркетологів є такі штуки як Brand Link - реклама разом з топ-авторами; Thought Leadership Ads - просування через особистий контент, не корпоративний;
• Events platform - 20 000 подій щотижня, чудово для лідогенерації

І останнє: про стигму навколо значка "Open to Work" - рекрутери активно шукають кандидатів саме за ним, тому його варто використовувати без страху. Але є ідеї змінити його на "open to triple your sales" тощо 😄

І, власне, відео - https://www.youtube.com/watch?v=9XHB_HnBZmA

Моїм найбільшим, напевно, публічним виступом про сторітелінг та соцмережі був спіч на iForum 2019: “Як програти 12 марафонів за рік та зібрати мільйон на благодійність” (на російську мову не зважайте, - було таке до 2022, так).

Власне, за допомогою соцмереж я провернула оце все: і мільйон на благодійність, і запрошення на iForum, де я виступала на одній сцені прямо після Президента (щойно обраного тоді Зеленського): було більше 1000 слухачів, і я показувала свої пости в фейсбуці та інстаграмі :)) Які спрацювали для моєї мети.
12 марафонів за рік, все-таки, прийшлось бігти своїми ногами, без допомоги фейсбука.

Звісно, зараз все інакше, і зібраним мільйоном на благодійність нікого вже не здивуєш. Нажаль. Але соцмережі все ще залишились класним інструментом досягнення цілей: дуже різних - професійних, освітніх, персональних, фінансових, творчих, - можна продовжити список.

Сьогодні буду розповідати про це все (і про Linkedin!) для спільноти українок в Нідерландах, - ще можна вскочити у останній потяг і зареєструватись, це безкоштовно. Подія о 19:00 онлайн!

Посилання - https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSc44zlgB0KF4w-VfmvhGkAM8Tw49gMTf08yBkTEL6Pc0pvcyg/viewform

Пару місяців тому я захопилась ідеєю розвитку свого Лінкедіну: наразі тема професійного розвитку і кар’єри є моїм найбільшим інтересом, тож логічно, що я бачу у цьому потенціал. Для чого: якісні контакти, розвиток професійного нетворкінгу, ріст упізнаваності себе як експерта у сфері.

У мене був доволі успішний і природній досвід з Фейсбуком: я люблю лонгріди і до 2022го року писала мало не щодня. Була таким собі інфлюенсером і навіть заробляла на цьому гроші (так, були часи!).

У лінкедіні я зареєстрована більше 15 років, але чомусь публікувати там щось я почала лише у 2025-2026. Окей, реально - 2 місяці тому 🙂 Майже знайшла у цьому і інтерес і свій формат. Навіть провела декілька (корисних для себе) вебінарів там і виросла майже на 1000 підписників за цей час!

Маю мету і майже стратегію, що спирається на якісний лінкедін-профіль, тож продовжую працювати з цим інструментом. Придумала хитрий спосіб навчитись цьому швидко: по-перше, влаштувати собі челендж (я це люблю, парапапапааа) щоденного постингу туди (насправді, у мене неймовірно багато і подій і ідей, тож з приводами проблем немає).
По-друге, запросити у нього інших 🙂 Тобто зробити цей челендж колективним! І, звісно, його очолити - хто, якщо не я! :)))

Якраз у мене з’явилась група - Ukrainian Talents in Netherlands, яка відгукнулась цей челендж підтримати. Тож нас там вже 100+ учасників, і ми стартуємо 1 травня, на 21 день.

Щойно подумала, - чому б не запросити туди всіх моїх підписників з інших каналів: можливо, тут також є Linkedin-мрійники, яким це цікаво!

Тож доєднуйтесь, - так, це безкоштовно!

Тут чатик (і там вже дуже класні люди!) - https://chat.whatsapp.com/E4X7llfnToP8PJ20q28ZJV?mode=gi_t
Тут анкетка про наміри та заміри ваших показників “до”, щоб потім порівняти із “після” - https://forms.gle/CsGoaBemDD1Q49468

Початок року був настільки всратим, що я з радістю пропустила би цю частину свого життя або почала заново з 1 січня.

Такі пости не пишуть не Linkedin, а мені треба кудись опублікувати ці роздуми.

Справа не у New Year resolutions, а більше у New Year expectations, які з тріском провалились одна за одною, включаючи абсолютно базові речі і домовленості.
Моє заручення закінчилось разом із довгими стосунками
Декілька бізнес-партнерств закінчились, майже не почавшись (але забравши деяку кількість часу та енергії)
На одному із проєктів, звідки я вирішила піти під новий рік, чарівно вирішили не розрахуватись зі мною (бо просто можуть).
Навіть марафон у Парижі (безпрограшно класний досвід, як гадалось) бігла хвора, і відповідного кайфу не сталось.

Коли пишу це все, лізе очевидний висновок: чи то щось не так із моїми принципами прийняття рішень - вибору партнерів, проєктів, стосунків. Чи то я сама така - людинка чи то несерйозна чи то непрофесійна і зі мною не звариш нічого путнього. Чи мені пороблено і потрібно сходити до бабки?
Втім, я звісно, бачу і хороше у цьому: все-таки я можу казати “ні”, просто це чогось коштує.
От стосунки навчили мене багатьом гарним речам, поважати себе і свої бажання.
Партнерства, що не склались - домовлятись на березі
Неоплачені рахунки - ну, тут треба не йти на компроміси і не працювати з компаніями, у яких є редфлеги (а вони майже завжди видні).

Хороше у тому, що я все ще знаходжу можливість рухатись далі, хоча вигорання, розчарування та синдром самозванця ніхто не відміняв. Чи то, може, я швидко здаюсь?

6 травня, почнемо цей рік спочатку.

Півтора місяця тому я сиділа в літаку з Амстердама до Відня, щойно завершивши mini-MBA у шведській бізнес-школі й обдумувала ідею нового освітнього проєкту.

Якийсь чоловік поруч читав книжку “Who Will Defend Europe?" і відповідь здалась мені очевидною :)

Сьогодні, за різними оцінками, в Україні працює понад 3 000 defense-tech компаній, більшість із яких з’явилися вже під час повномасштабної війни. Лише виробників дронів - понад 500, хоча порахувати всіх, зі зрозумілих причин, непросто.

Україна стала одним із найважливіших у світі полігонів для майбутнього оборонних інновацій. І те, як працюють українські miltech-інновації, вже добре розуміють наші північні сусіди - яким, до речі, дозволили провести свій військовий парад лише 10 днів тому 🙂

Тож разом із Mathias Eklof, засновником Pareto Business School та інвестором у 20+ українських стартапів, зокрема defense-tech компанії UFORCE, - ми придумали одну ідею.

Цього четверга ми проведемо наш другий вебінар про бізнес-сторону defense-tech - цього разу саме про інвестування в дефенс сектор.

До нас долучиться Deborah Fairlamb, Founding Partner at Green Flag Ventures. У їхньому портфелі - сім defense-tech стартапів, серед них Swarmer AI - перша українська defense-tech компанія, яка вийшла на біржу через IPO лише два місяці тому.

До речі, Deborah прожила в Україні понад 10 років, а Mathias також багато років глибоко залучений в українську екосистему.

Дуже щаслива модерувати цю розмову. Приносьте свої запитання — і долучайтеся! Завтра о 10-00 за Києвом.

Посилання: https://lnkd.in/dXmMdHJs
Також переходьте за реєстраційним посиланням: https://lnkd.in/d2Vi-8Cm

Як defense tech компаніям комунікувати, коли значна частина інформації перебуває під NDA?
Який імпакт і KPI мають PR-комунікації в обороні та безпеці?
У чому різниця між традиційним PR і PR у мілтек?
Як defense& security tech компаніям комунікувати під час війни?

Julia Petryk — одна з піонерок комунікацій у сфері defense tech. Після успішної кар’єри в tech PR у MacPaw 🇺🇦 вона разом з іншими PR- та комунікаційними експертами співзаснувала Ukrainian PR Army у перші години повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а у 2024му заснувала Calibrated - агенцію, що спеціалізується на роботі з оборонними та безпековими компаніями.

Для нас велика честь і привілей поговорити з Julia про комунікації та PR в одній із найважливіших, найдинамічніших і водночас найвразливіших індустрій.

Приєднуйтесь до вебінару Pareto Business School завтра, 28 травня, о 13:00 за Києвом / 12:00 CEST разом із Mathias Eklof.

Мова - англійська, формат - Q&A.
LinkedIn event: https://lnkd.in/dNrGp3i3
Щоб отримати підсумки зустрічі та відеозапис, зареєструйтеся тут: https://lnkd.in/duFQTp27

Кажуть, що defense tech зараз — це як IT у 2000-х. Інтенсивність роботи - у два чи навіть три рази більша за будь-що інше, і стрімкість росту - також унікальна, таке неможливо у жодній іншій індустрії. При цьому можна вивчитись з нульового рівня, бо одночасно необхідні люди і відтік кадрів - майже нульовий.

Ми поговоримо цього тижня, 4 червня, про рекрутинг у Défense tech, з дуже крутим гостем: HRD Генерал Черешня, Андрій Лавренович. Це лідер серед виробників FPV дронів в Україні: у них працює більше 600 людей, а за останній рік команда збільшилась у три рази.

Поговоримо про складність набору людей і кого шукають найбільше, про необхідні скіли, про зарплати у дефенсі, про бронювання і про складнощі росту такого бізнесу.

Готуйте питання, доєднуйтесь до зустрічі у четвер та поділіться із друзями!
https://www.linkedin.com/events/7465482608932478977/