Я хоч і не Емма Антонюк, але, здається, тепер теж можу називати себе популяризатором читання.

Здається, мій есей про книгу Артема Чеха «Ми тебе не чекали» залетів на Facebook. Ще вчора пост не лайкнули навіть моя мама, яка мені постійно каже «Це ніхто не буде читати», а за сьогодні неочікувано пост отримав близька 800 лайків, більше 75 коментарів, 130 репостів і більше 100 тисяч переглядів.

Одразу десяток людей написали в коментарях, що вже замовлять книгу і будуть читати після цього поста. Я щасливий і радий сприяти знайомству якомога більшої кількості читачів та читачок з нею!

Можу назвати тепер канал «Це ніхто не буде читати». Все ж таки, читати хтось буде :)

Дуже цікаве нове відео Лери Бородіної про ребрендинг Lavla в новий бренд паперових блокнотів Paper Practice, про шлях довжиною в 11 років, помилки, паузу перед повним перевтіленням, а також про те, чому в епоху Notion ми все одно ведемо щоденники на папері.

Кажу як людина, яку Лера все літо намагалася підсадити на блокноти під час The Summer Practice. І в неї це вийшло настільки добре, що я вперше в житті почав регулярно займатися джорналінгом, модерував берлінську Midsummer Practice, а тепер на регулярній основі веду вже чотири блокноти.

Здається, я нарешті зрозумів в чому кайф паперових блокнотів і потребую їх не менше, ніж паперових книжок. Підсадити тепер і вас?

Подивіться відео і знайдіть мене у ньому :)
https://www.youtube.com/watch?v=LLz4cHjEWMU

Листопад у книзі «Стоїцизм на кожен день» присвячений темі прийняття та amor fati – любові до долі 👀

1 листопада – Приймайте все, шо є

«Не вимагай, щоб події ставалися так, як ти бажаєш; але бажай, щоб вони ставалися так, як стаються, і все буде йти тобі добре»
– Епіктет «Енхейридіон»

«Легко славити провидіння за все, що стається, якщо маєш дві якості: цілісне бачення, що насправді сталося в кожному випадку, і відчуття вдячності. Без вдячності для чого потрібне бачення? А без бачення звідки виникне вдячність?»
– Епіктет «Бесіди»

Сталося щось, чого ми не хотіли. Що легше змінити: нашу думку чи подію, яка вже в минулому? Відповідь очевидна. Прийміть усе, що сталося, і не бажайте, щоб його не було. Стоїцизм називає це мистецтвом згоди приймати все, а не боротися з кожною дрібницею. А найбільш тямущі стоїки йдуть іще далі. Вони намагаються не просто приймати все, що сталося, а радіти цьому – хай би що відбулося. Через багато століть Ніцше сформулював чудовий вислів цієї ідеї – amor fati (любов до долі). Це не тільки прийняття, це й любов до всього, що сталося. Хотіти всього, що сталося, – це мудрий шлях уникнути роз-чарування, адже ніщо не відбуватиметься проти вашого бажання. Але по-справжньому бути вдячним за все, що сталося? Любити все? Ось рецепт щастя й радості.

«Нехай твої думки та наміри будуть світлими»

Прогуляйся сьогодні там, де є дерева, навіть якщо це просто двір. Природа поруч знижує рівень гормону стресу навіть за коротку прогулянку

Останній місяць я проводжу лабораторію «Мистецтво присутності» за методом Марини Абрамович.

Ми вимикаємо телефони й знімаємо годинники, сповільнюємося та повертаємо увагу до тіла й кожної фази руху. Тривалість і монотонність вправ допомагають помітити звичні реакції та побути з досвідом довше, ніж зазвичай.

Протягом трьох тренінгів ми сповільнювали звичні дії, досліджували монотонність і витривалість, працювали з рухом, голосом, поглядом і контактом. Від індивідуального спостереження поступово перейшли до парних і групових практик – і знову повертали увагу до себе.

Четвертий тренінг став кульмінацією програми й переніс лабораторну роботу на природу. На цілий день ми вирушили в ліс. Цікаво, що з цього вийшло?

«Холодні руки зігріє тепле серце»

Місяць закінчується. Не кожен його день мав бути продуктивним, щоб він вважався прожитим не дарма

СОЛІПСИЗМ

моє сонце спить до обіду а сходить іще пізніше
моє сонце вміє світити навіть крізь ніч і тінь
часом лунко бʼє вікна а часом тихше за тишу
пересвічує ніші темних моїх склепінь
запускає в мені фотосинтез і венами гонить фреші
на невидимих оку частотах любовні строчить листи
і фотони його безсоромні іскри з мене викрешують
і стають ерогенними зони вічної мерзлоти
тануть криги й сніги паводки зносять стріхи
не встигаю до ночі добудувати ковчег
захлинаюсь в потоках радіаційної втіхи
не втечу вже від нього й від мене воно не втече
моє сонце спить до обіду а сходить іще пізніше
прокидається літо повільно і будить тремтливий щем
просинайся собі поки я тут про тебе пишу
і світи мені сонце світи мені ще і ще

– Юрій Іздрик

2 листопада – Бажати того, що має статися

«Ніколи ніщо не перешкоджало моїм бажанням, ніколи не відбувалося проти моєї волі. Як це може бути? Я вирішив діяти у згоді з Божою волею. Бог хоче, щоб я захворів – значить, і я того хочу. Він бажає, щоб я щось обрав, значить, і я цього бажаю. Він бажає, щоб я чогось прагнув або щоб щось було мені дано – значить, я бажаю того самого. Чого не бажає Бог, того і я не бажаю».
– Епіктет «Бесіди»

Напередодні вторгнення в Нормандію генерал Ейзенхауер написав дружині: «Ми зробили все, що змогли передбачити, війська готові, кожен із нас робить усе від нього залежне. Подальші події – у руках богів». Він зробив усе, що міг, і тепер мало статися те, що призначене долею. Як сказав би Епіктет, тепер генерал був готовий до всього. Того самого вечора Ейзенхауер написав іще одного листа – на той випадок, якби вторгнення було невдалим. Якщо поразка була тим, що визначив у цій ситуації Бог – чи доля, чи удача, називайте це на ваш розсуд, – генерал був готовий. Це чудовий урок для нас. Людина, яка керувала чи не найпотужнішою армією світу, напередодні найбільш професійно спланованого й організованого вторгнення була достатньо смиренною, щоб визнати: результат кампанії залежав від чогось більшого, ніж вона сама. Так відбувається з кожною нашою затією. Хай би скільки ми готувалися, хай би якими розумними й умілими були, кінцевий результат – у руках богів. Що раніше ми це усвідомимо, то краще.

Бажаю тобі цього тижня хоча б один момент, коли можна нічого не вирішувати, а просто бути

«Новий день – це ще одна можливість»

«Обстоюй тільки ту справу, яку вважаєш справедливою. Тоді ти матимеш достатньо сили, щоб вистояти до кінця»
– Мирослав Маринович

Друга частина розповіді про 4-й тренінг лабораторії «Мистецтво присутності» за методом Марини Абрамович і погляд із середини на 2 ключові вправи 👀

З листопада – Що лікар прописав

«Як ми повинні розуміти, коли нам кажуть, що Ескулап приписав цій людині гімнастику, купіль у холодній воді або ходіння босоніж, так само ми повинні розуміти, коли нам кажуть, що природа світу приписала цій людині хворобу, каліцтво, утрату чи щось інше в цьому роді. Бо в першому випадку «приписав» значить приблизно приписав це для людини, як щось пристосоване до того, щоб викликати здоровʼя. А в другому випадку воно означає те, що трапляється кожній людині (або пристосоване до кожної людини), є встановлене до певної міри відповідно до її призначення».
– Марк Аврелій «Роздумування»

Стоїки були майстрами проводити аналогії й використовували їх для того, щоб підсилити свої аргументи. У наведеному уривку Марк Аврелій зазначає, з якою готовністю ми переступаємо через кне хочу», якщо йдеться про приписи лікаря. Лікар сказав приймати несмачні ліки – ми їх питимемо. Лікар приписав спати догори ногами, як кажан? Ви почуватиметеся дурнем, виконуючи це, але скоро звикнете до нової пози, бо будете чекати покращення свого стану. Якщо ж ідеться про зовнішні обставини, ми будемо битися до останнього, коли щось суперечить нашим планам. А якби, як пише Марк Аврелій, лікар приписав вам саме це неузгодження як частину лікування? Що як це для нас чудова пігулка? Що скажете?

«Осінь вчить лагідно відпускати. Вона не рве, не ламає, не кричить – лише фарбує листя в золото і дозволяє йому відлетіти»

«Усі твої зусилля обовʼязково дадуть результат. Дочекайся!»

«Наступного разу, коли візьмеш чашку кави чи чаю з собою, поміть, як поступово тепло стаканчика починає гріти твої пальці й руки. Як аромат улюбленого напою викликає посмішку та відчуття радості. Це лише маленька деталь твого дня, але як вона впливає на твій настрій. Приємні дрібниці»

Це відео про присутність, яку не завжди відчуєш із відкритими очима. Слухати ліс із пов’язкою на очах, торкнутися дерева, увійти в холодне осіннє озеро – і повернутися до тепла: гарбузового супу, чаю й тиші в навушниках.

Четвертий тренінг лабораторії «Мистецтво присутності» за методом Марини Абрамович.