3 червня виповнюється 160 років із дня народження Євгена Петрушевича – правника, українського громадсько-політичного діяча, президента Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки.
Євген Петрушевич відіграв важливу роль у постанні ЗУНР та об’єднанні Галичини з Наддніпрянщиною в 1919 році.
У найдраматичніші моменти національно-визвольних змагань йому доводилося ухвалювати відповідальні рішення, які не завжди імпонували його переконанням. Історія його державницької діяльності – непроста, але вона відображає виклики й складнощі епохи, в яку доводилося діяти українським лідерам. Водночас без постаті Петрушевича історія національно-визвольних змагань початку XX століття не буде повною.
Тому пропонуємо дізнатися про нього більше зі слайдів каруселі👆
#Українськареволюція
Євген Петрушевич відіграв важливу роль у постанні ЗУНР та об’єднанні Галичини з Наддніпрянщиною в 1919 році.
У найдраматичніші моменти національно-визвольних змагань йому доводилося ухвалювати відповідальні рішення, які не завжди імпонували його переконанням. Історія його державницької діяльності – непроста, але вона відображає виклики й складнощі епохи, в яку доводилося діяти українським лідерам. Водночас без постаті Петрушевича історія національно-визвольних змагань початку XX століття не буде повною.
Тому пропонуємо дізнатися про нього більше зі слайдів каруселі👆
#Українськареволюція
👍13❤2
4 червня вшановуємо пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України💔
За даними Офісу Генерального прокурора України, на 4 червня 2023 року щонайменше 1490 дітей постраждало в нашій країні через повномасштабну війну. Ювенальні прокурори підрахували, що загинуло 485 дітей та понад тисячу отримали поранення. Ці дані не остаточні, оскільки правоохоронні органи не мають доступу до всіх територій через активні бойові дії, окупацію тощо.
Не менше вражає кількість українських дітей, депортованих російськими окупантами. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, таких дітей може бути близько 150 тисяч. Національне інформаційне бюро верифікувало імена 19501 дитини.
Згідно з національним і міжнародним правом такі дії РФ є незаконними. Адже, щоб іноземець міг усиновити дитину, яка є громадянином України, держава має дати на це згоду. Годі й говорити, що Україна такої згоди не давала. Парламентська асамблея Ради Європи на весняній сесії 2023 року визнала злочином геноциду депортацію українських дітей до Росії. РФ намагається прикрити свої дії ширмою «евакуації», «вивезення на необхідне лікування», «надання захисту і порятунку».
Але правда така – часто без дозволу батьків чи законних опікунів неповнолітніх депортують на територію Росії, у тимчасово окуповані райони Донецької і Луганської областей, в Крим. Ще навесні 2022 року в РФ максимально спростили законодавство щодо набуття російського громадянства українськими сиротами та позбавленими батьківського піклування, а також полегшили процедуру усиновлення українських дітей росіянами.
Подібні практики не нові. У нацистській Німеччині діяла організація «Лебенсборн» (з німецької «джерело життя»). Спершу це був притулок для німецьких дітей та одиноких матерів, але з наростанням Другої світової війни повноваження організації суттєво розширили. Однією з ключових функцій стало викрадення дітей з окупованих територій, подальша германізація та передача на усиновлення в німецькі родини. Всі хлопчики та дівчатка проходили «відбір» на відповідність «арійській расі». Тих, хто не відповідав «стандартам», відправляли у концтабори або вбивали.
Історики підрахували, що таким чином до Німеччини вивезли щонайменше 250 тисяч дітей. Лише 30 тисяч із них вдалося повернути додому.
Сучасна Росія не тільки викрадає українських дітей тисячами, а, як і нацистська Німеччина, намагається змінити їхню ідентичність. Діти, яких вдалося повернути, свідчать, що їм забороняли говорити українською, змушували співати гімн РФ та інші російські патріотичні пісні, примушували працювати, принижували за національною ознакою, здійснювали психологічний тиск, зорема говорили, що від них відмовилися батьки тощо. За непокору жорстоко карали.
Українська влада та неурядові організації працюють над поверненням дітей. Держава звернулася по допомогу до низки міжнародних організацій: ООН, ОБСЄ, Міжнародного Товариства Червоного Хреста, Глобального Альянсу національних інституцій з прав людини. Але, попри всі зусилля, процес йде дуже і дуже складно. Поки що вдалося повернути лише 371 дитину.
Тим часом Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнного злочину незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року.
#воєннізлочини #WarCrimes
За даними Офісу Генерального прокурора України, на 4 червня 2023 року щонайменше 1490 дітей постраждало в нашій країні через повномасштабну війну. Ювенальні прокурори підрахували, що загинуло 485 дітей та понад тисячу отримали поранення. Ці дані не остаточні, оскільки правоохоронні органи не мають доступу до всіх територій через активні бойові дії, окупацію тощо.
Не менше вражає кількість українських дітей, депортованих російськими окупантами. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, таких дітей може бути близько 150 тисяч. Національне інформаційне бюро верифікувало імена 19501 дитини.
Згідно з національним і міжнародним правом такі дії РФ є незаконними. Адже, щоб іноземець міг усиновити дитину, яка є громадянином України, держава має дати на це згоду. Годі й говорити, що Україна такої згоди не давала. Парламентська асамблея Ради Європи на весняній сесії 2023 року визнала злочином геноциду депортацію українських дітей до Росії. РФ намагається прикрити свої дії ширмою «евакуації», «вивезення на необхідне лікування», «надання захисту і порятунку».
Але правда така – часто без дозволу батьків чи законних опікунів неповнолітніх депортують на територію Росії, у тимчасово окуповані райони Донецької і Луганської областей, в Крим. Ще навесні 2022 року в РФ максимально спростили законодавство щодо набуття російського громадянства українськими сиротами та позбавленими батьківського піклування, а також полегшили процедуру усиновлення українських дітей росіянами.
Подібні практики не нові. У нацистській Німеччині діяла організація «Лебенсборн» (з німецької «джерело життя»). Спершу це був притулок для німецьких дітей та одиноких матерів, але з наростанням Другої світової війни повноваження організації суттєво розширили. Однією з ключових функцій стало викрадення дітей з окупованих територій, подальша германізація та передача на усиновлення в німецькі родини. Всі хлопчики та дівчатка проходили «відбір» на відповідність «арійській расі». Тих, хто не відповідав «стандартам», відправляли у концтабори або вбивали.
Історики підрахували, що таким чином до Німеччини вивезли щонайменше 250 тисяч дітей. Лише 30 тисяч із них вдалося повернути додому.
Сучасна Росія не тільки викрадає українських дітей тисячами, а, як і нацистська Німеччина, намагається змінити їхню ідентичність. Діти, яких вдалося повернути, свідчать, що їм забороняли говорити українською, змушували співати гімн РФ та інші російські патріотичні пісні, примушували працювати, принижували за національною ознакою, здійснювали психологічний тиск, зорема говорили, що від них відмовилися батьки тощо. За непокору жорстоко карали.
Українська влада та неурядові організації працюють над поверненням дітей. Держава звернулася по допомогу до низки міжнародних організацій: ООН, ОБСЄ, Міжнародного Товариства Червоного Хреста, Глобального Альянсу національних інституцій з прав людини. Але, попри всі зусилля, процес йде дуже і дуже складно. Поки що вдалося повернути лише 371 дитину.
Тим часом Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнного злочину незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року.
#воєннізлочини #WarCrimes
❤24
4 червня, в День памʼяті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, в Харкові відкрили памʼятник убитим дітям.
Це один з перших монументів у міському просторі, встановлених після початку повномасштабної війни, у памʼять про загиблих.
♟Автором є скульптор Михайло Ятченко.
Він створив фігури хлопчика й дівчинки в образі ангелів, які злітають над гранітною глибою, що відображає вибух.
💬«Маленьким янголам, які так рано зустрілись з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими…», – говорить напис на монументі.
На момент відкриття памʼятника, за офіційними даними, з початку повномасштабної війни загинуло 485 дітей.
Робота над монументом, який розташований на вулиці Сумській, 37, тривала рік. Профінансували його, за повідомленням Харківської ОВА, коштами меценатів. На відкритті памʼятника була присутня перша леді Олена Зеленська.
Поки масштабні проєкти з меморіалізації жертв, подій, героїв війни на рівні держави ще обговорюються – такі памʼятники є відповіддю, способом рефлексії з боку місцевих громад, мистецьких чи інших спільнот щодо трагедій, втрат, болю, які переживає суспільство.
У квітні 2023 року у Львові, на Галицькій площі, відкрили меморіальний фонтан Герою України Дмитру «Да Вінчі» Коцюбайлу та всім добровольцям російсько-української війни.
📸Фото: Олександр Магула, Ґвара Медіа
#меморіалізація #память #Харків #дітижертвивійни
Це один з перших монументів у міському просторі, встановлених після початку повномасштабної війни, у памʼять про загиблих.
♟Автором є скульптор Михайло Ятченко.
Він створив фігури хлопчика й дівчинки в образі ангелів, які злітають над гранітною глибою, що відображає вибух.
💬«Маленьким янголам, які так рано зустрілись з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими…», – говорить напис на монументі.
На момент відкриття памʼятника, за офіційними даними, з початку повномасштабної війни загинуло 485 дітей.
Робота над монументом, який розташований на вулиці Сумській, 37, тривала рік. Профінансували його, за повідомленням Харківської ОВА, коштами меценатів. На відкритті памʼятника була присутня перша леді Олена Зеленська.
Поки масштабні проєкти з меморіалізації жертв, подій, героїв війни на рівні держави ще обговорюються – такі памʼятники є відповіддю, способом рефлексії з боку місцевих громад, мистецьких чи інших спільнот щодо трагедій, втрат, болю, які переживає суспільство.
У квітні 2023 року у Львові, на Галицькій площі, відкрили меморіальний фонтан Герою України Дмитру «Да Вінчі» Коцюбайлу та всім добровольцям російсько-української війни.
📸Фото: Олександр Магула, Ґвара Медіа
#меморіалізація #память #Харків #дітижертвивійни
❤🔥9❤4
Сьогодні в Україні – День журналіста. З 24 лютого 2022 року росіяни вбили, за даними голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, 63-х медійників. Частина з них загинула, висвітлюючи війну, дехто – внаслідок воєнних злочинів армії країни-агресорки, ще частина – захищаючи Україну в лавах ЗСУ. Поіменний список сьогодні опублікував Главком.
Одним з тих, хто віддав життя на полі бою, став київський репортер Євгеній Осієвський. Розповідаємо сьогодні його історію.
Євгеній Осієвський популяризував науку й був антропологом-дослідником. Його зацікавлення були дуже широкими: від поп-культури й релігійних громад до дослідження острівних народів Океанії та питань наукового світогляду.
22 травня 2023 року Євгеній Осієвський загинув, виконуючи бойове завдання в районі Бахмуту.
Євгеній народився в 1993 році у Кропивницькому (тоді – Кіровограді). Закінчив місцевий Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка за спеціальністю «Політологія». Згодом вивчав культурологію на магістерській програмі у Києво-Могилянській академії. А в 2018-му вступив на аспірантуру кафедри культурології НаУКМА.
Євгеній писав дисертацію про острівні народи Вануату – острівної країни у Тихому океані. Планував здійснити туди антропологічну експедицію, тож вивчав місцеву рідкісну мову.
Довгий час Євгеній співпрацював з виданням «Спільне» та науково-популярним журналом «Куншт». Для «Спільного» він зробив низку репортажів про життя різних релігійних громад Києва: крішнаїтів, рідновірів, саєнтологів та комерційних магів.
Для науково-популярного журналу «Куншт» Євгеній писав матеріали, присвячені антропології, та брав інтерв’ю у провідних світових науковців: лінгвіста Вільяма Лабова, нейропсихолога Кріса Фріта, генетика Адама Резерфорда.
Але цим коло інтересів Євгенія не обмежувалось – він писав про кіно та читав лекції на фестивалі Kyiv Comic Con. Записував різнопланові інтерв’ю, наприклад, з Девідом Ллойдом – художником коміксу «V – значить Вендетта», або снайпером, який брав участь в обороні Києва навесні 2022 року.
Російське повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року застало Євгенія в аспірантському гуртожитку в селищі Ворзель на Київщині, яке росіяни окупували у перші дні. В окупації Євгеній прожив два тижні, доки 10 березня не зумів вибратися на підконтрольну Україні територію.
До лав Збройних сил Євгеній став наприкінці 2022-го. Служив у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Обороняв Бахмут.
«Забезпечення відмінне, грошей збирати ні на що не потрібно. З гостро необхідних бійцю речей не вистачає лише коміксів Херрімана та Тайо Мацумото», – говорив про початок своєї служби Євгеній.
Поховали Євгенія Осієвського 30 травня на Алеї слави на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому. У воїна залишилась мама. 🖤🇺🇦
#FightForUkraine
Одним з тих, хто віддав життя на полі бою, став київський репортер Євгеній Осієвський. Розповідаємо сьогодні його історію.
Євгеній Осієвський популяризував науку й був антропологом-дослідником. Його зацікавлення були дуже широкими: від поп-культури й релігійних громад до дослідження острівних народів Океанії та питань наукового світогляду.
22 травня 2023 року Євгеній Осієвський загинув, виконуючи бойове завдання в районі Бахмуту.
Євгеній народився в 1993 році у Кропивницькому (тоді – Кіровограді). Закінчив місцевий Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка за спеціальністю «Політологія». Згодом вивчав культурологію на магістерській програмі у Києво-Могилянській академії. А в 2018-му вступив на аспірантуру кафедри культурології НаУКМА.
Євгеній писав дисертацію про острівні народи Вануату – острівної країни у Тихому океані. Планував здійснити туди антропологічну експедицію, тож вивчав місцеву рідкісну мову.
Довгий час Євгеній співпрацював з виданням «Спільне» та науково-популярним журналом «Куншт». Для «Спільного» він зробив низку репортажів про життя різних релігійних громад Києва: крішнаїтів, рідновірів, саєнтологів та комерційних магів.
Для науково-популярного журналу «Куншт» Євгеній писав матеріали, присвячені антропології, та брав інтерв’ю у провідних світових науковців: лінгвіста Вільяма Лабова, нейропсихолога Кріса Фріта, генетика Адама Резерфорда.
Але цим коло інтересів Євгенія не обмежувалось – він писав про кіно та читав лекції на фестивалі Kyiv Comic Con. Записував різнопланові інтерв’ю, наприклад, з Девідом Ллойдом – художником коміксу «V – значить Вендетта», або снайпером, який брав участь в обороні Києва навесні 2022 року.
Російське повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року застало Євгенія в аспірантському гуртожитку в селищі Ворзель на Київщині, яке росіяни окупували у перші дні. В окупації Євгеній прожив два тижні, доки 10 березня не зумів вибратися на підконтрольну Україні територію.
До лав Збройних сил Євгеній став наприкінці 2022-го. Служив у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Обороняв Бахмут.
«Забезпечення відмінне, грошей збирати ні на що не потрібно. З гостро необхідних бійцю речей не вистачає лише коміксів Херрімана та Тайо Мацумото», – говорив про початок своєї служби Євгеній.
Поховали Євгенія Осієвського 30 травня на Алеї слави на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому. У воїна залишилась мама. 🖤🇺🇦
#FightForUkraine
❤🔥18👍3
У ніч на 6 червня 2023 року російські окупаційні війська підірвали греблю Каховської гідроелектростанції. Вповні осягнути масштаб наслідків цього воєнного злочину ми зможемо згодом. Проте йдеться про одну з найбільших рукотворних екологічних катастроф останнього часу.
Росіяни винні не лише в геноцидних практиках щодо українських людей, але й в екоциді української природи. Це не перший приклад нищення екосистеми в Україні. Зібрали приклади останнього часу, які були менш гучними, але які засвідчують, що екоцид – це складова практик російських окупантів. Це ще один масштабний злочин, за який має настати відповідальність.
Затоплення шахт Донбасу
Так звані уряди самопроголошених Л/ДНР закрили в окупованому регіоні значну частину вугільних шахт. При цьому вони використовували так званий метод «мокрої консервації», за якого зупиняється робота систем водовідводу, що призводить до затоплення шахт. Це заклало міну вповільненої дії під і без того здеградовану екологію регіону.
Тому що води, які заповнюють пустоти у шахтах, вимивають важкі метали й солі з гірничих порід, і врешті стають токсичними. Рано чи пізно така вода може вийти за межі шахти й отруїти і чисту воду, і землю. Наслідки цього – катастрофічні: від масштабного підтоплення, просідання, засолення ґрунтів до відсутності питної води і техногенних землетрусів. На окупованій частині Луганщини станом на 2021 рік уже фіксували ділянки землі, які нагадували безплідну іржаву пустелю.
Аварія на заводі «Титан» у Криму
У ніч на 24 серпня 2018 року в окупованому росіянами Армянську на півночі Кримського півострова та в навколишніх населених пунктах усе покрилося маслянистою іржею, яка знищила рослинність. Люди почали скаржитися на головні болі, першіння в горлі, нудоту.
Причиною аномалії став викид діоксиду сірки. Це речовина, яку в малих дозах кожен так чи інакше вдихав, адже нею насичений білий димок, який виникає при запалюванні сірника. Проте масштаб викиду на півночі Криму створював пряму загрозу здоровʼю людей (через кілька днів після аварії окупаційна адміністрація розпочала евакуацію дітей). У районах Херсонської області на межі з Кримом зафіксували отруєння людей і перевищення концентрації токсичних речовин у ґрунтах.
За даними ГУР, техногенна катастрофа сталася через дії Збройних сил РФ. Російські окупанти відпрацьовували маневри в Криму і влучили у відстійники відходів.
Знищення Джарилгача
Наприкінці травня 2022 року російські військові засипали піском перешийок між островом Джарилгач та окупованою частиною Херсонщини, щоб використовувати острів у військових цілях.
Джарилгач був найбільшим незаселеним островом Європи з унікальною флорою та фауною. Це, зокрема, акваторія унікальних прибережних груп дельфінів-білобочок й афалін. Також там найвища щільність морських свиней в усьому Чорному морі. Рукотворна дамба загрожує екосистемі півострова та його акваторії.
Поруч у національному парку «Джарилгацький» та заповіднику «Асканія-Нова» окупанти організовують сафарі на тварин, убиваючи рідкісні види. У заповіднику взагалі створили полігон і замінували частину територій.
«Асканія-Нова» – унікальний заповідник, про його цінність ми писали раніше. Він пережив війни і революції, проте може не встояти під натиском новітнього російського варварства. За словами директора Віктора Шаповала, є велика загроза, що росіяни розграбують заповідник та вивезуть рідкісних тварин так само, як вони грабували музеї чи архіви на окупованих територіях.
#StopEcocideUkraine
P.S. Неймовірно боляче спостерігати, як російські окупанти руйнують нашу землю. Проте ми можемо спрямувати свій біль у єднання та допомогу один одному. Це може бути допомога людям, які змушені евакуюватися, рятувальним службам або зоозахисним організаціям. Інформація про потреби доступна та оновлюється. І звісно, примножуймо підтримку наших військових, бо лише перемога над ворогом може зупинити поширення цього зла українською землею.
Робота: Grasya Oliyko
Росіяни винні не лише в геноцидних практиках щодо українських людей, але й в екоциді української природи. Це не перший приклад нищення екосистеми в Україні. Зібрали приклади останнього часу, які були менш гучними, але які засвідчують, що екоцид – це складова практик російських окупантів. Це ще один масштабний злочин, за який має настати відповідальність.
Затоплення шахт Донбасу
Так звані уряди самопроголошених Л/ДНР закрили в окупованому регіоні значну частину вугільних шахт. При цьому вони використовували так званий метод «мокрої консервації», за якого зупиняється робота систем водовідводу, що призводить до затоплення шахт. Це заклало міну вповільненої дії під і без того здеградовану екологію регіону.
Тому що води, які заповнюють пустоти у шахтах, вимивають важкі метали й солі з гірничих порід, і врешті стають токсичними. Рано чи пізно така вода може вийти за межі шахти й отруїти і чисту воду, і землю. Наслідки цього – катастрофічні: від масштабного підтоплення, просідання, засолення ґрунтів до відсутності питної води і техногенних землетрусів. На окупованій частині Луганщини станом на 2021 рік уже фіксували ділянки землі, які нагадували безплідну іржаву пустелю.
Аварія на заводі «Титан» у Криму
У ніч на 24 серпня 2018 року в окупованому росіянами Армянську на півночі Кримського півострова та в навколишніх населених пунктах усе покрилося маслянистою іржею, яка знищила рослинність. Люди почали скаржитися на головні болі, першіння в горлі, нудоту.
Причиною аномалії став викид діоксиду сірки. Це речовина, яку в малих дозах кожен так чи інакше вдихав, адже нею насичений білий димок, який виникає при запалюванні сірника. Проте масштаб викиду на півночі Криму створював пряму загрозу здоровʼю людей (через кілька днів після аварії окупаційна адміністрація розпочала евакуацію дітей). У районах Херсонської області на межі з Кримом зафіксували отруєння людей і перевищення концентрації токсичних речовин у ґрунтах.
За даними ГУР, техногенна катастрофа сталася через дії Збройних сил РФ. Російські окупанти відпрацьовували маневри в Криму і влучили у відстійники відходів.
Знищення Джарилгача
Наприкінці травня 2022 року російські військові засипали піском перешийок між островом Джарилгач та окупованою частиною Херсонщини, щоб використовувати острів у військових цілях.
Джарилгач був найбільшим незаселеним островом Європи з унікальною флорою та фауною. Це, зокрема, акваторія унікальних прибережних груп дельфінів-білобочок й афалін. Також там найвища щільність морських свиней в усьому Чорному морі. Рукотворна дамба загрожує екосистемі півострова та його акваторії.
Поруч у національному парку «Джарилгацький» та заповіднику «Асканія-Нова» окупанти організовують сафарі на тварин, убиваючи рідкісні види. У заповіднику взагалі створили полігон і замінували частину територій.
«Асканія-Нова» – унікальний заповідник, про його цінність ми писали раніше. Він пережив війни і революції, проте може не встояти під натиском новітнього російського варварства. За словами директора Віктора Шаповала, є велика загроза, що росіяни розграбують заповідник та вивезуть рідкісних тварин так само, як вони грабували музеї чи архіви на окупованих територіях.
#StopEcocideUkraine
P.S. Неймовірно боляче спостерігати, як російські окупанти руйнують нашу землю. Проте ми можемо спрямувати свій біль у єднання та допомогу один одному. Це може бути допомога людям, які змушені евакуюватися, рятувальним службам або зоозахисним організаціям. Інформація про потреби доступна та оновлюється. І звісно, примножуймо підтримку наших військових, бо лише перемога над ворогом може зупинити поширення цього зла українською землею.
Робота: Grasya Oliyko
😢16👍4❤1
#FightForUkraine
Ярина Чорногуз після Могилянки пішла на військову службу. У 2019 році вона доєдналася до команди добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». Згодом, пройшовши додаткове навчання, стала бойовим медиком у морській піхоті.
Нині Ярина є частиною команди 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти на посаді бойового медика взводу. Але працює і як розвідниця, пройшла курс військового застосування БПЛА від Центру підтримки аеророзвідки.
За версією журналу «Forbes», Ярина Чорногуз увійшла до переліку топ-50 лідерок України у 2023 році.
На війні вона написала збірку поезій «Як вигинається воєнне коло», яку видала в 2020-му. Присвятила її коханому Миколі Сорочуку, який загинув на передовій від кулі снайпера. Збірка відзначена премією літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Нині ж вийшла друга книга з текстами, які Яра написала за час повномасштабного вторгнення «Dasein: оборона присутності».
Повномасштабне вторгнення РФ Ярина зустріла на Луганщині. Була на багатьох «гарячих» напрямках. Зокрема, брала участь у звільненні Лиману-Ямполя на Донеччині: «Перше відчуття, коли ходила по звільненій території, – підсилення віри в перемогу. Якщо ми звільнили це ‒ вдасться звільнити все інше».
«Коли сили рашистів суттєво перевершували нас кількісно й технічно, і кожний день ми проживали, як останній, ‒ просто розуміла, що ми не маємо опції бути несміливими, бо на цьому тримається щит держави», ‒ розповідає Ярина Чорногуз.
Загалом на війні вона вже 3,5 роки. До повномасштабного вторгнення завдяки постійним ротаціям могла поєднувати службу з вихованням доньки. Зараз її доньці Орисі 9 років, і вона з розумінням ставиться до маминого вибору та чекає її з перемогою. 27-річна Ярина Чорногуз після перемоги мріє надовго переїхати до свого будиночка в Карпатах.
У 2022 році Президент Володимир Зеленський нагородив бойову медикиню медаллю «За врятоване життя». ❤️🇺🇦
Ярина Чорногуз після Могилянки пішла на військову службу. У 2019 році вона доєдналася до команди добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». Згодом, пройшовши додаткове навчання, стала бойовим медиком у морській піхоті.
Нині Ярина є частиною команди 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти на посаді бойового медика взводу. Але працює і як розвідниця, пройшла курс військового застосування БПЛА від Центру підтримки аеророзвідки.
За версією журналу «Forbes», Ярина Чорногуз увійшла до переліку топ-50 лідерок України у 2023 році.
На війні вона написала збірку поезій «Як вигинається воєнне коло», яку видала в 2020-му. Присвятила її коханому Миколі Сорочуку, який загинув на передовій від кулі снайпера. Збірка відзначена премією літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Нині ж вийшла друга книга з текстами, які Яра написала за час повномасштабного вторгнення «Dasein: оборона присутності».
Повномасштабне вторгнення РФ Ярина зустріла на Луганщині. Була на багатьох «гарячих» напрямках. Зокрема, брала участь у звільненні Лиману-Ямполя на Донеччині: «Перше відчуття, коли ходила по звільненій території, – підсилення віри в перемогу. Якщо ми звільнили це ‒ вдасться звільнити все інше».
«Коли сили рашистів суттєво перевершували нас кількісно й технічно, і кожний день ми проживали, як останній, ‒ просто розуміла, що ми не маємо опції бути несміливими, бо на цьому тримається щит держави», ‒ розповідає Ярина Чорногуз.
Загалом на війні вона вже 3,5 роки. До повномасштабного вторгнення завдяки постійним ротаціям могла поєднувати службу з вихованням доньки. Зараз її доньці Орисі 9 років, і вона з розумінням ставиться до маминого вибору та чекає її з перемогою. 27-річна Ярина Чорногуз після перемоги мріє надовго переїхати до свого будиночка в Карпатах.
У 2022 році Президент Володимир Зеленський нагородив бойову медикиню медаллю «За врятоване життя». ❤️🇺🇦
❤🔥22👍1
Історія та пам'ять
Київська міська рада позбавила звання «Почесний громадянин міста Києва» шістьох комуністичних діячів з СРСР та В’єтнаму. Кого саме👇 ❎ Леоніда Брєжнєва – Генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу та керівника СРСР з 1964 до 1982 року.…
Київський міський голова Віталій Кличко зупинив та виніс на повторний розгляд рішення Київської міської ради з тим, щоб із переліку виключили генсека Комуністичної партії Вʼєтнаму Тіня Чионга, й він залишився почесним громадянином Києва🤦♂️
Рішення про зупинення тут.
Рішення про зупинення тут.
👎10😱3