​​#ПатрониЗСУ
Від 5 серпня 2023 року 34 окрема авіаційна ескадрилья безпілотних авіаційних комплексів 383 окремої бригади безпілотних авіаційних комплексів Повітряних Сил Збройних Сил України отримала почесне найменування на честь полковника Руслана Тюха.

Руслан Тюх народився у 1975 році. Проживав у Хмельницькому. За фахом - інженер. Понад 20 років віддав службі у Збройних силах, де займався розвитком безпілотних літальних апаратів.

У 2019 році підполковник Руслан Тюх одним з перших отримав сертифікат на експлуатацію БПЛА Bayraktar TB2. Для цього офіцер протягом трьох місяців навчався у Туреччині. Після навчання був тимчасово виконувачем обов'язків начальника управління безпілотної авіації Збройних сил України. Загинув 22 липня 2022 року. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеню.

34 окрема авіаційній ескадрильї безпілотних авіаційних комплексів 383 окремої бригади безпілотних авіаційних комплексів Повітряних Сил Збройних Сил України - це підрозділ на озброєнні якого стоять БПЛА Bayraktar TB2, які відіграли значну роль у перших етапах оборони під повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року. Наразі підрозділ продовжує виконувати бойові завдання з експлуатацією БПЛА.

​​📣 13 листопада, о 18:30, запрошуємо на відкриту лекцію історика, сходознавця, одного з провідних українських тюркологів Олександра Галенка "Кримські татари в історії України: як формувати спільну пам’ять про минуле?"

Як багато кожен із нас знає про минуле Криму та півдня України, а також про історію народів, які їх населяли? Наприклад, про історію кримських татар – найбільшого корінного народу Кримського півострова?

Тривалий час кут зору, під яким українці дивилися на свої стосунки з кримськими татарами, формувала Російська імперія, а потім Радянський Союз як її перевтілення. Тимчасова окупація Криму та війна стимулювали процес відходу від нав’язаних поглядів і пошук розуміння. Але чи завершений цей процес? І чи може він у принципі бути завершеним без якісного знання?

Щоб сформувати свій погляд на щось в історії, щоб будувати нову основу для спільної пам’яті, потрібне насамперед знання цієї історії.

Публічна лекція сходознавця і тюрколога Олександра Галенка – це нагода збагатити свої знання про кримських татар в історії України та разом подумати, як формувати спільну пам’ять про минуле.

📍 Лекція відбудеться 13 листопада у Києві, в Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності 18/2, Будинок профспілок). Початок о 18:30.

Після лекції присутні зможуть поставити запитання, поділитися коментарями та обговорити почуте з лектором. Ми заохочуємо відкриту дискусію.

Детальна інформація про лектора та посилання на реєстрацію – у події

До речі, інтервʼю з Олександром Галенком про колонізацію та її значення для української історії можна послухати у #подкастнапамять Посилання залишимо в коментарях. Тим часом реєструйтеся на лекцію – буде цікаво😉

​​Як змінилася ідентичність українців за 32 роки. Розмова з соціологом у 4 випуску подкасту «(На)памʼять»

🇺🇦 Якими були ідентичність українців та їхнє ставлення до незалежної держави у момент проголошення Україною незалежності в 1991-му? Як ми змінилися за 32 роки? Що вплинуло на ці зміни?

📚Про це на основі результатів соціологічних досліджень розповідає соціолог Євген Головаха у четвертому випуску подкасту «(На)памʼять».

Євген Головаха очолює Інститут соціології Національної академії наук України. Також він був членом європейської та американської асоціацій, повʼязаних із соціологічними і психологічними дослідженнями, а його наукові праці публікували в США та європейських країнах.

Про що ще говоримо у подкасті:

▪️ чи близькі українцям європейські цінності?
▪️ про російський імперський проєкт,
▪️ про війну і формування української політичної нації,
▪️ про сприйнятливість українців до авторитаризму.

🎧Слухайте цей та попередні випуски на подкастингових платформах і на YouTube за посиланням.

🤝Подкаст «(На)памʼять» є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті та Медіацентру Україна. Гості подкасту – дослідники та фахівці з гуманітарної сфери висловлюють свою точку зору на складні й дискусійні теми, що стосуються історії та памʼяті. Діліться вашими думками у відповідь на почуте в коментарях.
#подкастнапамять #ідентичність

​​#FightForUkraine
Андрій «Джус» Пільщиков був представником «нової генерації» українських військових льотчиків, який не лише доблесно воював з ворогом, а й був активним лоббістом ідеї передачі винищувачів F-16 Повітряним Силам України.

Народився Андрій Пільщиков 1993 року у Харкові. Тут навчався у гімназії №116. В школі хлопець зайнявся споттерством - робив фотоісторії літаків. Це привело його на один з аеродромів Харківщини, де він познайомився з організацією «Цивільний повітряний патруль». Ставши її членом, Пільщиков ще старшокласником почав освоювати легку авіацію. Свій перший політ здійснив на легкому літаку «Ха-32 “Бекас”».

Після школи Андрій планував вступати до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, однак не зміг через проблеми з зором. Тому хлопець освоював інженерну спеціальність в Харківському авіаційному інституті. Зробивши операцію з корекції зору, у 2011 році Андрій вступив до ХНУПС на військового льотчика.

Після закінчення університету направлений служити до 40-ї бригади тактичної авіації у Василькові, на посаду льотчика-винищувача. У 2018 році брав участь у міжнародних навчання «Чисте небо». У 2019 році проходив стажування на авіабазі Національної гвардії Каліфорнії, де освоїв літак F-15.

Через те, що в барі ніколи не замовляв алкоголь, а лише сік (Juice) американські пілоти дали його позивний «Джус».

У 2021 році через незадоволення якістю організації служби та «совковими» порядками в Повітряних Силах був один з п’яти молодих пілотів, які звільнились зі служби. Однак з початком повномасштабного вторгнення прибув у рідну частину. Спершу служив в піхотинцем у роті охорони аеродрому, однак згодом був допущений до польотів. Брав участь в повітряній обороні Києва.

«У 2022 році він мені казав: “Ви навіть не уявляєте, це не бої – це баталії. Ми виходили, нас “двійка” або “четвірка”, а їх 12 або 20 літаків. І ми все одно намагалися здобувати перемогу”. Казав, що російські пілоти сцикливі. Тільки перший пуск у їхній бік, і вони одразу розвертаються. Тому що все це бравада кацапська: вони звикли літати й бомбити Сирію, там, де їм немає протидії ніякої», - розповідає спогади Андрія про ті бої, його наставник з «Цивільного повітряного патруля», пілот з позивним «Сталкер».

Саме фото Андрія у французькому шоломі, українські медіа використовували, як ілюстрацію до міфічного льотчика-аса «Привид Києва». Згодом командування Повітряних Сил спростувало існування «Привида Києва», зауваживши, що це збірний образ льотчиків 40-ї бригади тактичної авіації, де зокрема воював і Андрій.

У червні 2022 року, капітан Андрій «Джус» Пільщиков був у складі української делегації, що переконувала американських політиків, щодо передачі Україні літаків F-16. Вважається, що саме після розмови з Андрієм, колишній пілот та чинний конгресмен Адам Кізінгер вніс на розгляд законопроект, що дозволив надавати допомогу та тренувати українських військових пілотів та інших українських військових, залучених до польотів або обслуговування літаків F-15 і F-16.

Капітан Андрій «Джус» Пільщиков загинув 25 серпня 2023 року внаслідок зіткнення двох навчально-бойових літаків біля села Снігури на Житомирщині. Посмертно присвоєно звання майора та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню. Похований у Києві, на Аскольдовій могилі.🖤🇺🇦

​​#ПатрониЗСУ
У День захисників та захисниць України, 1 жовтня 2023 року, 131 окремий розвідувальний батальйон отримав почесне найменування на честь полковника Євгена Коновальця.

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року у селі Зашків на Львівщині, що тоді перебувала у складі Австро-Угорщини. Батьки Коновальця були освітяни, які виховували сина в дусі українського патріотизму. Після отримання початкової освіти та завершення Львівської академічної гімназії, Коновалець навчався на правничому факультеті Львівського університету, де зокрема пройшов курс історії України під керівництво Михайла Грушевського.

Під час навчання у Львові, Коновалець був одним з активних учасників українського національного відродження, зокрема став фундатором спортивного товариства «Сокіл», брав участь у діяльності «Просвіти» та «Академічної громади», був близький з Української націонал-демократичною партією, яку очолював Кость Левицький.

З початком Першої світової війни, Коновалець відправився на фронт у складі австрійської армії. У червні 1915 року потрапив у російський полон. Уже в липні 1917 року Коновалець прибуває до Києва, а восени спільно з Романом Дашкевичем формує Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, який став один з найбоєздатніших українських підрозділів під час Української революції 1917-1921 років.

Очолюючи курінь січових стрільців, Коновалець брав участь у придушенні більшовицького Січневого заколоту 1918 року, а також звільненні Києва у березні того ж року.

У серпні 1918 року Коновалець переформовує Окремий загін Січових стрільців у Білій Церкві. Через незгоду з договором про федеральний союз з Росією, який підписав Павло Скоропадський, Окремий загін Січових стрільців підтримав Директорію УНР в антигетьманському повстанні та взяв участь у боях під Мотовилівкою.

У наступні місяці окремий загін Січових стрільців зріс до дивізії, а згодом і корпусу. Січові стрільці під командуванням Коновальця брали участь у боях проти більшовиків та білогвардійців. Коновалець був одним з найближчих соратників Симона Петлюри. Однак склав із себе всі повноваження після укладення союзу Петлюри з Пілсудським.

У 1919 році перебував у полоні в Луцьку, а після звільнення навесні 1920 року перебрався у Чехословаччину. У серпні 1920 року була заснована Українська військова організація, яку очолив Євген Коновалець. Метою організації було продовження боротьби з українську державність.

У 1929 році Коновалець стає першим головою Організації українських націоналістів - ідейної продовжувачки УВО. Особлива заслуга Коновальця полягає в тому, що він зумів об’єднати два різних покоління українських патріотів - старше, яке брало участь в Українській Революції 1917-1921 років та молодше яке сформувалось в умовах втрати української державності.

Загинув Коновалець у 1938 році у місті Роттердам, внаслідок спеціальної операції законспірованого агента НКВД Павла Судоплатова.

131-й окремий розвідувальний батальйон сформували у квітні 2014 року з добровольців. Підрозділ виконував низку завдань у зоні бойових дій на Маріупольському напрямку у 2015-2016 роках, зокрема визволяв Широкине, Павлопіль та Пищевик від бойовиків самопроголошеної «ДНР».

З початком повномасштабного вторгнення виконував завдання на південному напрямку. Зокрема розвідники звільняли місто Снігурівка Миколаївської області. Наразі підрозділ продовжує виконувати бойові завдання з військової розвідки.