1 та 2 березня 1943 року у селищі Корюківка Чернігівської області відбулась наймасштабніша в Європі нацистська каральна акція.
Майже 7 тис. цивільних жителів було знищено, а саме селище спалено, як акт помсти та залякування за розгром партизанами окупаційного німецько-угорського гарнізону.
Корюківка стала наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Європі серед подібних. Однак, щоб приховати бездіяльність радянських партизанів, офіційна радянська влада десятиліттями замовчувала правду про цей воєнний злочин.
Майже 7 тис. цивільних жителів було знищено, а саме селище спалено, як акт помсти та залякування за розгром партизанами окупаційного німецько-угорського гарнізону.
Корюківка стала наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Європі серед подібних. Однак, щоб приховати бездіяльність радянських партизанів, офіційна радянська влада десятиліттями замовчувала правду про цей воєнний злочин.
😢30
1 березня відійшов у вічність Сергій Наумов – доктор історичних наук, професор кафедри історії України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, член Експертної комісії Українського інституту національної пам'яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Життєвий шлях Сергія Наумова – це взірцевий приклад служіння науці та суспільству. Викладачі й студенти Харківського університету імені В. Н. Каразіна, в якому реалізувалося професійне життя Сергія Наумова від студента до професора, а також усі ті, хто мав приємність співпрацювати з ним, пам'ятатимуть його як досконалого професіонала, патріота, чесну й порядну людину.
Український інститут національної пам'яті висловлює свої глибокі співчуття рідним та близьким.
Світла пам'ять
Життєвий шлях Сергія Наумова – це взірцевий приклад служіння науці та суспільству. Викладачі й студенти Харківського університету імені В. Н. Каразіна, в якому реалізувалося професійне життя Сергія Наумова від студента до професора, а також усі ті, хто мав приємність співпрацювати з ним, пам'ятатимуть його як досконалого професіонала, патріота, чесну й порядну людину.
Український інститут національної пам'яті висловлює свої глибокі співчуття рідним та близьким.
Світла пам'ять
💔37😢4❤2👍1
🗓 11 років тому, 3 березня, російські окупанти викрали Решата Аметова — першу жертву окупації Криму. Його тіло було знайдене 15 березня — він зазнав численних ножових поранень, його ребра були зламані, голова обмотана скотчем, очі виколоті, поруч з тілом лежали кайданки.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас черговий допис.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас черговий допис.
💔29😢3😱2👍1
Продовжуємо розповідати історії Героїв в рамках проєкту «Герої наших вулиць» — проєкту про пам'ять, що розповідає про імена, які ви відтепер бачите в міському просторі. Поки про 12 імен, але ми прагнемо розповісти про всіх. Щоб пам'ятати їх щодня. Щоб перемогти в боротьбі за нас самих.
Сьогодні — про Юрія Дадака «Руфа». У цивільному житті викладача, доцента, ведучого. Засновника бренду «Ґwear» і проєкту «Дух нації». Волонтера та добровольця під час війни. Про того, хто будував Україну, яка ніколи не здається.
Проєкт створений командою Стріткод за підтримки Українського культурного фонду, Українського інституту національної пам'яті та платформи Меморіал Героїв.
Художник — Сергій Федоров❤️
Дизайнери — Поліна Полівод, Олександр Івашко❤️
Сьогодні — про Юрія Дадака «Руфа». У цивільному житті викладача, доцента, ведучого. Засновника бренду «Ґwear» і проєкту «Дух нації». Волонтера та добровольця під час війни. Про того, хто будував Україну, яка ніколи не здається.
Проєкт створений командою Стріткод за підтримки Українського культурного фонду, Українського інституту національної пам'яті та платформи Меморіал Героїв.
Художник — Сергій Федоров❤️
Дизайнери — Поліна Полівод, Олександр Івашко❤️
❤20👍2💔2
#ЦейДеньвІсторіїУкраїни
Ніхто достеменно не знає, коли було написано Державний гімн України, однак відомо, що його вперше виконали 160 років тому – 10 березня 1865 року. А сьогодні, 3 березня, ми відзначаємо 210 річницю видатного композитора та автора музики нашого гімну – Михайла Вербицького.
Михайло Вербицький народився в Явірнику-Руському, неподалік Перемишля (нині Польща).
Рід Вербицького був знаним у світі греко-католицького кліру, тому Михайло продовжив сімейну традицію та здобував богословську освіту в Львівській духовній семінарії, однак звідти його виключили «за куріння бакуна (тютюну) та недисциплінованість». Попри це, Вербицький все своє життя працював та творив в лоні Української греко-католицької церкви.
Музика завжди була його захопленням. В шкільні роки він відвідував музичні заняття при перемишлянській катедрі греко-католицької церкви.
«Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта – українська», – згадував Вербицький.
Його музична творчість охоплювала різні жанри: від оперет та симфоній-увертюр до хорової церковної музики. Окрім того, Вербицький став піонером гітарної музики в Україні. Вважається, що популярність гітари на Галичині запровадив саме він. Його рукописна збірка «Guitarre № 16» – стала одним з перших посібників для гри на гітарі українською.
Перше виконання пісні відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі на концерті під диригуванням Анатоля Вахнянина. Тоді пісня стала присвятою Тарасові Шевченку. Після цього «Ще не вмерла Україна» стала популярною у патріотично налаштованої української молоді та інтелігенції на Галичині. Згодом пісня поширилась і Наддніпрянською Україною. У 1910 році оперний співак Модест Менцинський вперше записав «Ще не вмерла Україна» на платівку. У роки Української Революції пісня використовувалась, як державний гімн УНР, а в 1939 стала Державним гімном Карпатської України.
Михайло Вербицький проживив досить складне життя – він двічі овдовів. Сам композитор помер від онкології язика у 1870 році. Однак створена ним музика лишається знаковою для всіх наступних поколінь українців до сьогодні.
Ніхто достеменно не знає, коли було написано Державний гімн України, однак відомо, що його вперше виконали 160 років тому – 10 березня 1865 року. А сьогодні, 3 березня, ми відзначаємо 210 річницю видатного композитора та автора музики нашого гімну – Михайла Вербицького.
Михайло Вербицький народився в Явірнику-Руському, неподалік Перемишля (нині Польща).
Рід Вербицького був знаним у світі греко-католицького кліру, тому Михайло продовжив сімейну традицію та здобував богословську освіту в Львівській духовній семінарії, однак звідти його виключили «за куріння бакуна (тютюну) та недисциплінованість». Попри це, Вербицький все своє життя працював та творив в лоні Української греко-католицької церкви.
Музика завжди була його захопленням. В шкільні роки він відвідував музичні заняття при перемишлянській катедрі греко-католицької церкви.
«Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта – українська», – згадував Вербицький.
Його музична творчість охоплювала різні жанри: від оперет та симфоній-увертюр до хорової церковної музики. Окрім того, Вербицький став піонером гітарної музики в Україні. Вважається, що популярність гітари на Галичині запровадив саме він. Його рукописна збірка «Guitarre № 16» – стала одним з перших посібників для гри на гітарі українською.
Перше виконання пісні відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі на концерті під диригуванням Анатоля Вахнянина. Тоді пісня стала присвятою Тарасові Шевченку. Після цього «Ще не вмерла Україна» стала популярною у патріотично налаштованої української молоді та інтелігенції на Галичині. Згодом пісня поширилась і Наддніпрянською Україною. У 1910 році оперний співак Модест Менцинський вперше записав «Ще не вмерла Україна» на платівку. У роки Української Революції пісня використовувалась, як державний гімн УНР, а в 1939 стала Державним гімном Карпатської України.
Михайло Вербицький проживив досить складне життя – він двічі овдовів. Сам композитор помер від онкології язика у 1870 році. Однак створена ним музика лишається знаковою для всіх наступних поколінь українців до сьогодні.
❤22