Ще одна прес-конференція Кравченка та Малюка – і Зеленському гаплик.

Під рубрикою «Дембельський альбом».

Науковці встановили, що в котів все як у людей, тільки немає совісті.

На фото: червень 2024 року, ми з Корсаром по дорозі з Києва в Костянтинівку.

#дембельський_альбом

Увага, розшук!

Розшукую бойових побратимів Шабуніна Віталія Вікторовича, колишнього водія-електрика та розвідника 207 окремого батальйону ТрО (військова частина А7376) і бойового медика взводу охорони 101 окремої бригади охорони Генштабу ЗСУ (військова частина А0139).

Злочинний режим обвинувачує мужнього воїна, який з перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини, в ухиленні від військової служби. Прошу відгукнутись тих, хто служив разом з сержантом Шабуніним і бачив як Віталій Вікторович:

- складав Військову присягу;
- проходив курс базової військової підготовки;
- проходив курс сержантської підготовки;
- проходив курс підготовки бойового медика.

Особливе прохання відгукнутись тих, хто в липні-серпні 2023 року воював разом з Шабуніним (на той час розвідником-номером обслуги розвідувального взводу 207 окремого батальйон ТрО) у районі с.Роздолівка Бахмутського району Донецької області. Єдиним доказом того, що Шабунін воював, доки є довідка ф.6, яку Шабуніну видав командир батальйону підполковник Юшко, а також бухгалтерські документи про нарахування Шабуніну «бойових» виплат у розмірі 100 тис. грн на місяць за цей період. Але злочинний режим не вірить цим документам і вимагає свідків.

Не допустимо розправи над захисником, якого переслідує татарівське ДБР!

Свідків прошу телефонувати мені, Володимиру Бойку, бойовому побратиму Віталія Шабуніна, який разом з ним служив у 241 окремій бригаді ТрО (щоправда, в іншому батальйоні), на тел. +380 50 327 1802 або повідомляти на цей номер в месенджерах WhatsApp і Телеграм.

Поліція викрила спритника, який продавав посаду в Офісі генпрокурора

Новий генпрокурор не так давно на посаді, а шахраї вже активізувалися)👌

21 липня 2025 року підозрюваний начебто повідомив співбесідниці по телефону, що має тісні звʼязки із першими особами Офісу Генерального прокурора і може зробити так, щоб її взяли на ту посаду, яку вона забажає. Але вона повинна заплатити… 

25 тисяч євро за посаду заступника керівника Департаменту міжнародної взаємодії Офісу Генерального прокурора. 

30 липня жінка під контролем правоохоронців переказала частину коштів на криптогаманець. Через пʼять хвилин у місті Дніпро в кавʼярні було затримано підозрюваного.

Друзі, пропоную вихідний день провести не в обіймах пляшки чи мордою в салаті, а культурно відпочити й переглянути мою розмову з Олесем Донієм, записану 4 роки тому.

Це була годинна авторська передача Олеся на Ютуб-каналі skrypin.ua, у якій ми говорили про українське вокальне мистецтво, його витоки та корифеїв сцени, про історію та сучасний стан оперного мистецтва. Зокрема я розповідав:

- звідкіля взялись популярні нині «українські народі пісні»;
- як український театр подарував світові Федора Шаляпіна;
- як Шаляпін у 1905 році організував перший київський «майдан»;
- хто започаткував українську вокальну школу;
- чому «Запорожець за Дунаєм» не можна вважати першою українською оперою;
- чому опера померла, хоча спектаклі за участю провідник співаків збирають повні зали.

Щоправда, коли я переглянув цей запис, то помітив прикру помилку: у розповіді про те, як Шаляпін влаштував у Києві перший «майдан», я обмовився й неправильно назвав кількість місць у цирку Крутикова. Звісно ж, чотири з половиною тисячі глядачів у критому цирку поміститись не могли, там було дві з половиною тисячі місць.

Запрошую до перегляду:

https://youtu.be/-oEi_4VbajQ

Чому в 1897 році чоловік потрапив до в'язниці через показання примари❓

Ця дивна історія трапилася в США в кінці 19-го століття. Елва Хистер була знайдена мертвою у себе будинку 23 січня 1897 го року.
Через місяць після похорону мати Елви побачила сон, в якому донька з'явилася до неї з того світу і розповіла, що Шу був жорстокою людиною, постійно бив її і знущався над нею. Елва поскаржилася матері, що Шу задушив її за те, що вона погано приготувала м'ясо на вечерю.
Батьки загиблої наполягли на ексгумації та розтині тіла. Розтин підтвердив факт задушення. Шу був притягнутий до суду за звинуваченням у вбивстві.

22 червня 1897 го року відбувся скандальний процес, в якому мати вбитої виступила в якості свідка обвинувачення. Адвокат Шу намагався довести, що спиратися на свідчення примари в суді неможливо, проте суддя прийшов до висновку, що мати Елви так послідовно і правильно вказала багато деталей злочину, що її словами цілком можна довіряти. Шу був засуджений до довічного ув'язнення

@whyukraine

❗️😯 Ретроградний Меркурій — це не містичне лихо, а звичайна астрономічна ілюзія.

Це відео наочно показує, чому здається, ніби Меркурій рухається назад на небі. Ілюзія виникає через внутрішнє положення орбіти Меркурія щодо орбіти Землі і їх орбітального руху навколо Сонця ☝️

📹 James O'Donoghue / NASA

🪐 UST | Підписатися

Директор ДБР Олексій Сухачов досі не знає, що статистичні дані стосовно зареєстрованих кримінальних правопорушень та результатів їх досудового розслідування є відкритими й щомісяця викладаються на сайті Офісу генерального прокурора. Саме цим можна пояснити заяву пана Сухачова інформагентству «Інтерфакс-Україна» про те, що «за 8 місяців дії спрощеного механізму повернення на службу тих, хто вперше самовільно залишив частину (СЗЧ), до війська повернулося понад 29 тис. українських військовослужбовців».

Насправді за 2024-й і сім місяців 2025 року на військову службу повернулись не 29 тисяч, а лише 5755 військовослужбовців, які самовільно залишили свої військові частини – саме стільки клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності за статтями 407, 408 КК України було направлено до суду слідчими ДБР. Це становить 2,3% від загальної кількості кримінальних правопорушень за фактами дезертирства, зареєстрованих з початку повномасштабного вторгнення (майже 250 тисяч, точніше – 248348).

29 тисяч – це, насправді, кількість порушників військової дисципліни, які самовільно покинули місця розташування своїх підрозділів без мети ухилення від військової служби (попити пива в сусідньому селі й т.п.) і які за деякий час повернулись. У такому разі кримінальні провадження не реєструються, ДБР такі випадки не розслідує і в статистику військових кримінальних правопорушень вони не включаються. При цьому й ця кількість (яка обліковується на підставі довідок-доповідей командирів військових частин) явно не відповідає дійсності – що не дивно, оскільки Військова служба правопорядку Сухачову не підпорядкована й про кількість випадків СЗЧ директору ДБР не доповідає.

У липні 2025 року в Україні зареєстровано 17544 кримінальних проваджень за статтями 407, 408 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство).

Хочу підкреслити, що ці дані стосуються лише тих випадків дезертирства, по яких розпочато досудове розслідування на підставі матеріалів службових розслідувань, надісланих командирами військових частин до ДБР або спеціалізованих прокуратур у сфері оборони. Насправді, випадків самовільного залишення місць служби значно більше, в армії постійно відбується броунівський рух – кожного дня хтось «стає на лижі», хтось повертається: облік «лижників» веде Військова служба правопорядку, але ми обговорюємо лише ті випадки, які віднесені до військових злочинів і зареєстровані в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань.

Ось дані щодо кількості повідомлень за цими статтями, внесених у ЄРДР у 2025 році, з розбивкою по місяцях:

січень 2025 року – 18145
лютий 2025 року – 17809
березень 2025 року – 16349
квітень 2025 року – 18331
травень 2025 року – 19956
червень 2025 року – 17082
липень 2025 року - 17544

Отже, за перші сім місяців 2025 року зареєстровано 125216 нових кримінальних проваджень за статтями 407, 408 КК України, а всього з початку повномасштабного вторгнення станом на 1 серпня 2025 року в Україні зареєстровано 248348 випадків дезертирства.

Дезертирів ніхто не розшукує і вони, попри розповіді керівництва ДБР, на службу не повертаються. Так, за перші сім місяців 2025 року про підозру в самовільному залишенні військових частин було повідомлено лише в 4468 випадках (3,6% від кількості кримінальних проваджень, зареєстрованих за цей період). За цей же час на військову службу повернулись тільки 2309 дезертирів (1,8%) – саме стільки клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності було направлено до суду. Ще 1403 (1,10%) кримінальних проваджень були направлені до суду з обвинувальними актами. Матеріали решти кримінальних проваджень щодо дезертирів (а це біля 95%, точну цифру назвати неможливо, оскільки в суд направляються справи, які розпочаті не тільки в 2025, але й у попередні роки) вкриваються пилом – розслідувати таку кількість справ силами ДБР неможливо, а внести зміни до ст.216 КПК України та визначити підслідність за цими статтями за Національною поліцією главі держави Андрію Борисовичу Єрмаку (нехай святиться ім’я Його!) релігія не дозволяє.

Точно так Офіс Президента не хоче скасовувати так звані «поправки Залужного» й повернути адміністративну відповідальність військовослужбовців за короткотермінове самовільне залишення військової частини або місця служби (нагадую, що на вимогу Доктора філософії у галузі пенітенціарного права Залужного наприкінці 2022 року Законом України від 13.12.2022 № 2839-IX була скасована адміністративна відповідальність за короткотермінову відсутність військовослужбовця й встановлено кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше 5 років – достатньо було солдату вийти за межі частини, щоби купити сигарет).

Як наслідок – на сьогодні в Збройних Силах України відсутня піхота. Виявляється, на фронті ніхто не збирається помирати заради того, щоби капітан ЗСУ Вакарчук їздив по закордонах з концертами, сержант НГУ Жадан виступав на корпоративах чи відкритті XXVII Конгресу Української асоціації футболу, сержант ЗСУ Шабунін був прикомандирований до НАЗК та київських генделиків, молодший лейтенант НГУ Кіпіані ніс тяготи служби в музеї преси, військовозобов’язаний Стерненко купляв елітну нерухомість, а військовозобов’язаний Лещенко розважався в ролі діджея в нічних клубах.

І, тим більше, немає бажаючих скласти свої голови за корумпований феодальний режим, який перетворив захист Батьківщини на покарання, допускає масовий шабунінг (коли десятки тисяч військовослужбовців «воюють» у ресторанах), а соросятські медіа-помийки безкарно називають справжніх учасників бойових дій «українськими гнидами» та погрожують їм тюрмою.

На фото: щоби ухилянту від військової служби Шабуніну, який «служить» у м.Чугуїв, було зручніше їздити на фронт, у військовій частині спорудили метро.

Нарешті вдалось знайти бойових побратимів солдата 207 окремого батальйону ТрО Віталія Шабуніна, які разом з ним відбивали ворожі атаки під Бахмутом.

Татарівське ДБР і продажні прокурори хотіли приховати від громадськості бойовий шлях солдата Шабуніна та заявляли, що в батальйоні за півтора року він з’явився лише кілька разів. Але правда взяла гору! Є свідки, які можуть підтвердити в суді, що солдат Шабунін проливав кров на фронті.

Ось фотографія стрілецького відділення, в якому служив Віталій – спочатку на посаді водія-електрика, потім стрільця, розвідника й бойового медика.

«Натомість він проводив час на власний розсуд у столиці, пересувався містом у приватних справах і відвідував заклади громадського харчування»: слідчі ДБР уточнили підозру слідчі ДБР уточнили підозру шахраю та ухилянту від військової служби Шабуніну.

Оскільки в колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО підполковника Юшка 20 серпня завершується строк досудового розслідування, то Юшку повідомлений остаточний варіант підозри: окрім зловживання службовим становищем на користь солдата Шабуніна додана ще одна кваліфікація – пособництво в ухиленні підлеглого від виконання обов’язків військової служби, вчинене за попередньою змовою в умовах воєнного стану. Відтак, довелось вносити й зміни в текст підозри самому Шабуніну.

Це означає, що тепер досудове розслідування стосовно Юшка можна завершувати й відкривати пану підполковнику та адвокатесі Гаврилюк, яку Шабунін найняв для Юшка, матеріали справи. Щоправда, я не впевнений, що мадам Гаврилюк буде довго захищати Юшка – зараз вирішується питання про відкриття щодо адвокатеси Гаврилюк дисциплінарного провадження з дуже сумною для неї перспективою. Зазвичай за таке – а Гаврилюк публічно поширювала про мене, як про заявника в справі Шабуніна, наклепи та брудні образи – адвокатів позбавляють свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Що стосується Шабуніна, то за моїми заявами стосовно цього мужнього воїна зареєстрована ще низка епізодів злочинної діяльності: використання завідомо підробленого військового квитка (солдат Шабунін навіть не складав присягу, оскільки не з’являвся в своїй військовій частині), привласнення автомобіля, ввезеного в Україну без сплати митних платежів як гуманітарна допомога для ЗСУ, самовільне залишення місця служби, отримання шляхом обману звання «молодший сержант» та посади бойового медика без проходження БЗВП і медичної підготовки тощо. Але ці епізоди вже можна розслідувати й без Юшка.

І ось це безграмотне лайно «реформувало» українську прокуратуру.

До речі, а на які гроші розкошує цей «реформатор» і чому він досі не мобілізований?

Яскрава постать нинішнього директора НАБУ Семена Кривоноса, напевно, скоро затьмарить його попередника, самопроголошеного директора НАБУ Артема Ситника, який допоки тримає перше місце в українському політикумі по кількості скандалів і корупційних витівок.

Судіть самі: по-перше, Артем Сергійович, на відміну від Семена Юрійовича, ще жодного разу не був притягнутий до кримінальної відповідальності. По-друге, Ситник принципово дотримувався зовсім іншої кадрової політики – він, хоча й набирав на роботу в НАБУ виняткових негідників і хабарників, свою команду ніколи не здавав, рятуючи навіть від тюрми, який би злочин його підлеглі не вчинили (достатньо згадати історію про те, як люди з найближчого оточення Ситника – керівник Головного підрозділу детективів Калужинський, старший детектив Борисенко, детективи Литвиненко та Завгородній разом зі «свинарчуками» розкрадали кошти «Укроборонпрому»).

Інша річ – це Семен Юрійович, що звільнив з роботи багаторічного першого заступника директора цієї богоспасаємої установи Гізо Углаву, якому Кривонос зобов’язаний своїм призначенням на високу посаду.

Уперше Кривонос мав потрапити на роботу в НАБУ в 2016 році, коли формувалась «грузинська» команда, що мала взяти під повний контроль Одеську область з її портами. На чолі команди був, ясна річ, голова Одеської ОДА Саакашвілі, поліцію очолив Георгі Лорткіпанідзе, обласну прокуратуру – Давід Сакварелідзе, митницю – коханка Саакашвілі Юлія Марушевська й т.д. Формуванням команди займався Гізо Трістанович, який навіть сина керівника суперсекретного підрозділу НАБУ Д2 Борю Індиченка (батько й син мають однакове прізвище та ім’я – Борис Індиченко) за допомогою Сакварелідзе прилаштував у прокуратурі Малиновського району.

Залишалось заповнити лише вакантну посаду директора Одеського територіального управління НАБУ – для цього Углава підібрав раніше засудженого заступника начальника Одеської митниці Семена Кривоноса. З конкурсною комісією було домовлено, але конфуз трапився під час проходження поліграфа переможцями конкурсу на посади директорів територіальних управлінь – раніше засуджений Кривонос, який на момент конкурсу був фігурантом ще кількох кримінальних проваджень, банально не пройшов поліграфічне дослідження, що проводилось управлінням внутрішнього контролю НАБУ із залученням спеціалістів-поліграфологів, оплачених Посольством США.

До початку тестування Кривонос додумався намастити пальці якоюсь речовиною, щоб протидіяти поліграфологу. Однак був викритий досвідченим спеціалістом і відправлений мити руки, а потім і «додому». За наполяганням Углави Кривоноса вдруге, за тиждень по тому, притягнули до поліграфолога, але і тут він «облажався», оскільки знов протидіяв проведенню дослідження й вдруге був викритий – перед тестуванням Кривонос прийняв заспокійливих таблеток для зниження відповідних реакцій і був знову відправлений «додому». Своє вживання пігулок він пояснював тим, що по дорозі з Одеси до Києва потрапив у аварію, сильно переживав і таким чином намагався заспокоїтися. Урешті-решт, Кривоносу довелось «добровільно» покинути конкурс, відмовившись від спроби стати директором Одеського територіального управління НАБУ.

У 2023 році, коли Кривонос взяв участь у конкурсі на посаду директора НАБУ, факт непроходження ним поліграфа в 2016 році Углава, який на той час виконував обов’язки директора НАБУ, приховав від конкурсної комісії і лише завдяки цьому Кривонос очолив НАБУ.

Гізо Трістановичу потрібен був підконтрольний йому директор, при якому би він продовжував перебувати на посаді першого заступника, контролювати детективів і володіти (читай – торгувати) інформацією щодо розслідувань. Свого він домігся й протягнув Кривоноса на посаду директора НАБУ, але як тільки Семен Юрійович розібрався з грошовими потоками, Углава став йому не потрібним.

Ну і хто він після цього?

Громадяни з картонками, які мітингували з вимогою скасувати будь-який контроль за діяльністю НАБУ та САП, напевно були б дуже здивовані, якби узнали, чим насправді займаються ці установи. Принаймні, до боротьби з корупцією вони ніколи не мали, не мають і чи навряд колись матимуть бодай щонайменший стосунок.

Автор цих рядків не знає жодного випадку, щоби за 10 років існування НАБУ детектив хоча б раз виконав вимогу закону й безплатно зареєстрував кримінальне провадження за заявою громадянина, який повідомив про корупційний злочин. Навіть таку процедуру, як внесенні відомостей в ЄРДР (це те, що має виконуватись автоматично впродовж 24 години з моменту надходження повідомлення про злочин), детективи НАБУ безплатно виконують тільки в порядку судового примусу.

Ось, наприклад, 23 квітня 2025 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду розглянув скаргу «координатора видання «Конфлікти і Закони» ОСОБА_4» на бездіяльність детектива НАБУ, «яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей, викладених у заяві про кримінальне правопорушення від 07.04.2025 року».

З тексту ухвали нескладно здогадатись, що в ній йдеться про заяву про кримінальне правопорушення, подану в НАБУ журналісткою Оксаною Котомкіною за фактами бурхливої корупційної діяльності керівника (вже, дякуючи богові, колишнього керівника) Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександра Ткачука.

Загальнодержавну славу Олександру Володимировичу принесла ДТП, яку він вчинив 14 липня 2024 року в Києві на столичному шосе, коли за кермом Toyota Camry влетів у автівку Dodge, що стояла в 4-й смузі руху в очікуванні оформлення дрібної ДТП. Пасажирка Dodge Христина Безрук, яка перебувала біля автівки, була доставлена в лікарню з травматичною ампутацією обох ніг. Що ж стосується автомобіля Toyota Camry, яким управляв Ткачук, то з’ясувалось, що ця автівка зареєстрована на фіктивну фірму, яку по підроблених документах «заснувала» в Одесі неіснуюча офшорна компанія з Сейшельських островів.

Втім, предметом заяви про злочин, яку детектив НАБУ відмовився вносити в ЄРДР, є житлові умови керівника Головного підрозділу БЕБ, який з 2017 року, з моменту здачі будинку в експлуатацію, проживає в елітному житловому комплексі «Подол Град» у Києві (вулиця Дегтярна, 7). До 2023 року квартира площею 117 кв. м була оформлена на батька Ткачука, нині власником квартири значиться матір Ткачука. При цьому батьки нашого героя вони проживають у Житомирській області, ніякого бізнесу не мають і ніколи не займались діяльністю, яка б могла принести їм майже півмільйона доларів для придбання елітного житла в столиці.

Але є нюанс: під час зведення цього будинку Олександр Ткачук працював старшим оперуповноваженим Державної фіскальної служби з особливо важливих справ й розслідував справу за фактом заволодіння коштами інвесторів на суму 541 млн. грн, зареєстровану в ДФС щодо будівельної компанії «Укрбуд», яка зводила житловий комплекс «Подол Град». У жовтні 2017 року справа була закрита, а батьки Ткачука, які не мали ані потреби купувати квартиру в Києві, ані грошей, стали щасливими власниками елітної нерухомості, в яку в’їхав їхній син. При цьому підстави для закриття провадження виявились надуманими й досудове розслідування за тією ж самою фабулою в 2019 році було відновлено в ДБР.

А, відтак, є всі підстави припускати, що квартира в ЖК «Подол Град» з’явилась у Ткачука також, як і автомобіль, зареєстрований на фіктивну фірму, тобто шляхом зловживання службовим становищем.

Продовження отут

Початок отут

У аналогічному випадку Спеціалізована антикорупційна прокуратура заявила позов до Вищого антикорупційного суду про конфіскацію квартири, у якій проживає заступник начальника Полтавського обласного ТЦК та СП – мовляв, квартира площею 97,7 кв. м у середмісті Полтави була оформлена на матір воєнкома, яка не мала фінансової можливості придбати нерухомість і ніколи в цій квартири не проживала.

Але у випадку з Ткачуком і САП, і НАЗК, і, звісно ж, НАБУ нічого протизаконного не бачать.

Ба більш того, судячи з ухвали слідчого судді, який зобов’язав НАБУ зареєструвати кримінальне провадження за фактами зловживання Ткачуком службовим становищем, отримання неправомірної вигоди та відмивання коштів, замість пояснень детектива у ВАКС надійшла цидулка, підписана не детективом, а абсолютно сторонньою людиною, що взагалі не уповноважена розглядати заяви про злочин – якимсь головним спеціалістом-юрисконсультом відділу правового забезпечення та супроводження представництва в судах Юридичного управління НАБУ О.Л. Івашком. І цей Івашко – вдуматись тільки – прохав суд відмовити в задоволенні скарги, оскільки «за результатами розгляду заяви від 07.04.2025 року не було встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР».

Тож не дивно, що за час існування Бюро економічної безпеки лише два його співробітники були притягнуті до кримінальної відповідальності. Решта, якщо вірити НАБУ, чисті перед законом, мов сльоза немовляти.

У зв’язку з цим виникає запитання: якщо в БЕБ працюють кришталево чисті люди (принаймні, так стверджує НАБУ), то навіщо ж було ухвалювати закон про «перезавантаження» БЕБ і призначати нового директора цієї контори?

Згідно із Законом України від 20.06.2024 №3840-ІХ (так званий «закон про перезавантаження БЕБ») новопризначений директор БЕБ має створити комісію з переатестації нинішніх співробітників БЕБ і упродовж наступних півтора року провести, так би мовити, кадровий аудит.

А, може, з найбільш одіозними «бебівцями» варто вчинити так, як з керівником підрозділу детективів Головного підрозділу детективів БЕБ Олегом Ящуком, який отримав копняка під зад без усяких атестаційних комісій та «перезавантаження»? Ящук очолював розслідування щодо використання так званого «міскодингу», тобто схеми, за якої платежі за азартні ігри маскуються під оплату неіснуючих товарів чи послуг. При цьому розслідував він так завзято, що зненацька сам очолив таку схему, завдяки чому придбав новеньку BMW X3, вартістю 65 тисяч доларів, яку зареєстрував на сестру своєї дружини – Зубець Богдану Миколаївну, що працює вчителем та отримує заробітну плату в розмірі 15 тис гривень на місяць, і TOYOTA CAMRY вартість 30 тисяч доларів, яку зареєстрована на ім’я якогось Слепенчука Анатолія Федорович, який також не має коштів для придбання автівки.

Урешті-решт, НАБУ зареєструвало кримінальне провадження за фактами діяльності Ящука за статтями 203-2 (незаконна діяльність з організації азартних ігор) та 209 (відмивання майна, одержаного злочинним шляхом). Але толку від цього не більше, ніж від розслідування щодо Ткачука. Тим не менш, Ящуку довелось розстатись з хлібною посадою «за власним бажанням». А невдовзі БЕБ покинув і Ткачук - також без підозри, а лише завдяки тривалому (понад рік!) розголосу в соцмережах його корупційних подвигів.

А якби НАБУ та САП, дійсно, працювали б, то не було би потреби ні в якому «перезавантаженні» БЕБ.

ДБР повідомляє про завершення досудового розслідування за фактом систематичного ухилення солдата 207 окремого батальйону ТрО Шабуніна від військової служби. Особливо зворушливо звучить фраза про те, що «слідство було проведено об’єктивно та у максимально стислі терміни, з дотриманням усіх вимог закону».

Ага. Максимально стислий термін – це майже два роки: кримінальне провадження було зареєстровано 15 грудня 2023 року лише в порядку судового примусу після оскарження до Шевченківського райсуду Києва бездіяльності слідчого Романа Коломійця. А якісь слідчі дії розпочались тільки після того, як ми з адвокатом Ростиславом Кравцем домоглись реєстрації кримінального провадження за фактом бездіяльності Романа Реневича та невиконання ним судових рішень (ця справа досі не закрита, тепер буду домагатись притягнення слідчого Коломійця до кримінальної відповідальності).

А тепер по суті: у 207 окремому батальйоні ТрО колишній командир підполковник Юшко у лютому-березні 2022 року фіктивно (як правило – заднім числом) оформив на військову службу понад 20 ухилянтів, які прагнули уникнути реальної мобілізації. Серед них були приватні підприємці Шабунін і Шерембей. Ухилянти впродовж півтора року не з’являлись у військовій частині, але отримували щомісяця на картку грошове забезпечення та додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань в розмірі 30 тис. грн на місяць, а деякі – як той же ж Шабунін – навіть «бойові» в розмірі 100 тис. грн на місяць і довідку форми 6 про безпосередню участь у бойових діях.

Як стверджують бійці цього батальйону, більшу частину отримуваних грошей ухилянти переказували на картку підполковнику Юшку. Усього в такий спосіб лише на виплатах грошового забезпечення та додаткової винагороди Юшко вкрав 20 млн. грн бюджетних коштів, окрім того поставив на потік продаж своїм підлеглим посвідчень УБД, брав гроші (по 1 тис. грн з людини) за виплату «бойових», влаштував розкрадання гуманітарної допомоги. Це все командир батальйону робив за сприяння Шабуніна, який пообіцяв йому повну недоторканність завдяки своїй дружбі з керівництвом НАБУ та НАЗК.

Так ось, з грудня 2023 року був частково розслідуваний лише один епізод – відсутність Шабуніна у військовій частині з вересня 2022 року по лютий 2023 року, коли цей воїн вважався «прикомандированим» до НАЗК на підставі листів голови НАЗК Новікова та заступника голови НАЗК Ситника. При цьому Новіков і Ситник не тільки не були притягнуті до кримінальної відповідальності (хоча стосовно цих аферистів за моєю заявою було зареєстроване кримінальне провадження) – їх слідчий навіть не допитав.

Ані відсутність Шабуніна на службі в період з кінця лютого 2022 року по вересень 2022 року й з лютого 2023 року по листопад 2023 року, ані використання Шабуніним завідомо підробленого військового квитка (Шабунін навіть не складав військову присягу), ані незаконне отримання Шабуніним «бойових виплат» та довідки про безпосередню участь у бойових діях, ані привласнення автомобіля, який був ввезений в Україну волонтерами без сплати митних платежів для потреб 207 окремого батальйону ТрО, ані масове ухилення від військової служби в 207 окремому батальйоні ТрО й навіть відсутність на службі впродовж півтора року солдата Шерембея взагалі не розслідувалось.

А, власне, чому дивуватись, якщо в Україні з 17 липня 1998 року немає генерального прокурора? – Останнім був в.о. Богдан Васильович Ференц, а все те, що обіймало (і обіймає) головний кабінет на вулиці Різницький 13/15 після цієї дати, назвати генеральним прокурор язик не повертається.

Біда прийшла звідки не чекали – Ярош втомився!!! … Горе-то яке...