Продовжую публікувати уривки з 5-томного «Клопотання про застосування запобіжного заходу по кримінальному провадженню №52026000000000092 від 18.02.2026». Це – знаменита справа, у якій в слідчий ізолятор були відправлені ексзаступниця керівника Офісу Президента України Ірина Мудра та її коханець Максим Микитась.
22 травня 2026 року Мудра в розмові з Микитасем порадувала Оперативно-технічне управління НАБУ черговою розповіддю про те, як невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» видає неофіційну зарплатню співробітникам Офісу Президента.
Читацька громадськість вже обізнана з попередніми одкровеннями Ірини Романівни про те, як при видачі зарплатні перший раз, у січні 2026 року, невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл» помилилась і видала Мудрій не 20 тисяч, як домовлялись, а 30 тисяч доларів.
У травні 2026 року невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» видала Мудрій вже не 30, а 50 тисяч доларів – 20 тисяч доларів це була премія за вдало виконане доручення.
Більш того, у липні-серпні 2026 року невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» мала посісти посаду прем’єр-міністра України і Микитась небезпідставно сподівався, що Мудра також перейде до Кабміну, де на неї очікувало крісло першого віцепрем’єр-міністра.
Читаймо та насолоджуймося.
Принагідно зазначу, що Вітя, про якого йдеться в протоколах НСРД і якому Мудра має дати десятку – це Віктор Вікторович Дубовик, керівник Директорату з питань правової політики Офісу Президента.
Мудра: Так што поговоріла я за тєбя с Кірілом Алєксєєвічем… А он же ж мєня. Ну, я, тіпа, зайдітє ко мнє. Я захожу. Я говорю: «Кіріл Алєксєєвіч, я вообщє, как би, чуствую свою нєнадобность. Тіпа, ну нє то што нєнадобность. Поетому я нє готова такую суму»… Ну он, єстєствєнно, там, єстєствєнно, ето самоє: «Іріна Романовна, бросьтє». Ну, корочє, отправіл мєня з етой, с етім, с етім пакєтом, значіт. Я іду, мєня совість мучаєт. Трідцатку ні за што, ето самоє.
Микитась: Ну, десятку ти Віті отдала?
Мудра: Єго нєту сєгодня.
Микитась: Кстаті, да, гдє он пропал? Блядь, он сєгодня должен бил.
Мудра: Дєнь рождєнія у жени.
Микитась: А он правда сєгодні, што лі?
Мудра: Угу, я єго отпустіла сєгодні. Корочє, пріхожу, мась, і смотрю: 50 – полтіннік. Я такая пішу: «Кіріл Алєксєєвіч, я што-то нє поняла». А он мнє говоріт: «Зайдітє». Я захожу, а он говоріт: «А в смислє?». Я говорю: «Мало того, што я хотєла оставіть, та ви мнє єщо там, тіпа, добавілі. А он говоріт: «А ето за тє поручєнія, коториє ви сдєлалі для мєня. Ето как би благодарность за поручєнія». Ну, ето благодарнасть такая, двадцатка всєго ліш.
Микитась: Он тєбя очєнь ценіт. Вот повєрь моєму слову, через 2 мєсяца ти будєш пєрвим віце-прємьєром.
Мудра: Ну, єслі он станєт
Микитась: А он станєт.
Наступного дня, 23 травня 2026 року, Микитась пояснив Мудрій, за що саме невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» видала їй премію в розмірі 20 тисяч доларів.
Микитась: Он ужє понял, што ти дєвочка умная. Тєбє поручаєш задачу, ти нікогда єйо не обосрьош, ету задачу.
Мудра: І нє буду всєм піздєть.
Микитась: І нє будєш всєм піздєть, самоє главноє, да. А стоіт ето всєго 20 тисяч доларов. Повєрь мнє, за вот еті встречі Кіріл … сразу же тисяч 300-400, понімаєш?
Мудра: Та да.
Микитась: Ну, нє єму, а єго фонду. Понятно, што у нєго затрати. Нє єму, а в фонд.
15 червня 2026 року Мудра й Микитась знову стали обговорювати неофіційну зарплату, яку їй видає невстановлена слідством особа ні ім’я «Кіріл Алєксєєвіч». Але де «Кіріл Алєксєєвіч» бере гроші, Мудра не знає. Хоча очевидно, що «Кіріл Алєксєєвіч» бере їх у тумбочці.
Мудра: Он такой сєгодня говоріт: «Іріна Романовна, сколька вам нужно дєнєг»? Я говорю: «Нє нада нічєго. Ви мнє достаточно дайотє». Он говоріт: «Нєт, сколька вам нужна дєнєг?» Я говорю: «Ви мнє дайотє достаточно. Всьо. Мнє нічого нє нужно».
Микитась: Хорошо. Откуда оні бєрут?
Мудра: А?
Микитась: Откуда оні бєрут?
Мудра: Я нє знаю. Я сказала: «Мнє от вас большего нє нада. Всьо. Мнє хватаєт». Он говоріт: «Харашо».
#Справа_Мудрої
22 травня 2026 року Мудра в розмові з Микитасем порадувала Оперативно-технічне управління НАБУ черговою розповіддю про те, як невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» видає неофіційну зарплатню співробітникам Офісу Президента.
Читацька громадськість вже обізнана з попередніми одкровеннями Ірини Романівни про те, як при видачі зарплатні перший раз, у січні 2026 року, невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл» помилилась і видала Мудрій не 20 тисяч, як домовлялись, а 30 тисяч доларів.
У травні 2026 року невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» видала Мудрій вже не 30, а 50 тисяч доларів – 20 тисяч доларів це була премія за вдало виконане доручення.
Більш того, у липні-серпні 2026 року невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» мала посісти посаду прем’єр-міністра України і Микитась небезпідставно сподівався, що Мудра також перейде до Кабміну, де на неї очікувало крісло першого віцепрем’єр-міністра.
Читаймо та насолоджуймося.
Принагідно зазначу, що Вітя, про якого йдеться в протоколах НСРД і якому Мудра має дати десятку – це Віктор Вікторович Дубовик, керівник Директорату з питань правової політики Офісу Президента.
Мудра: Так што поговоріла я за тєбя с Кірілом Алєксєєвічем… А он же ж мєня. Ну, я, тіпа, зайдітє ко мнє. Я захожу. Я говорю: «Кіріл Алєксєєвіч, я вообщє, как би, чуствую свою нєнадобность. Тіпа, ну нє то што нєнадобность. Поетому я нє готова такую суму»… Ну он, єстєствєнно, там, єстєствєнно, ето самоє: «Іріна Романовна, бросьтє». Ну, корочє, отправіл мєня з етой, с етім, с етім пакєтом, значіт. Я іду, мєня совість мучаєт. Трідцатку ні за што, ето самоє.
Микитась: Ну, десятку ти Віті отдала?
Мудра: Єго нєту сєгодня.
Микитась: Кстаті, да, гдє он пропал? Блядь, он сєгодня должен бил.
Мудра: Дєнь рождєнія у жени.
Микитась: А он правда сєгодні, што лі?
Мудра: Угу, я єго отпустіла сєгодні. Корочє, пріхожу, мась, і смотрю: 50 – полтіннік. Я такая пішу: «Кіріл Алєксєєвіч, я што-то нє поняла». А он мнє говоріт: «Зайдітє». Я захожу, а он говоріт: «А в смислє?». Я говорю: «Мало того, што я хотєла оставіть, та ви мнє єщо там, тіпа, добавілі. А он говоріт: «А ето за тє поручєнія, коториє ви сдєлалі для мєня. Ето как би благодарность за поручєнія». Ну, ето благодарнасть такая, двадцатка всєго ліш.
Микитась: Он тєбя очєнь ценіт. Вот повєрь моєму слову, через 2 мєсяца ти будєш пєрвим віце-прємьєром.
Мудра: Ну, єслі он станєт
Микитась: А он станєт.
Наступного дня, 23 травня 2026 року, Микитась пояснив Мудрій, за що саме невстановлена слідством особа на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч» видала їй премію в розмірі 20 тисяч доларів.
Микитась: Он ужє понял, што ти дєвочка умная. Тєбє поручаєш задачу, ти нікогда єйо не обосрьош, ету задачу.
Мудра: І нє буду всєм піздєть.
Микитась: І нє будєш всєм піздєть, самоє главноє, да. А стоіт ето всєго 20 тисяч доларов. Повєрь мнє, за вот еті встречі Кіріл … сразу же тисяч 300-400, понімаєш?
Мудра: Та да.
Микитась: Ну, нє єму, а єго фонду. Понятно, што у нєго затрати. Нє єму, а в фонд.
15 червня 2026 року Мудра й Микитась знову стали обговорювати неофіційну зарплату, яку їй видає невстановлена слідством особа ні ім’я «Кіріл Алєксєєвіч». Але де «Кіріл Алєксєєвіч» бере гроші, Мудра не знає. Хоча очевидно, що «Кіріл Алєксєєвіч» бере їх у тумбочці.
Мудра: Он такой сєгодня говоріт: «Іріна Романовна, сколька вам нужно дєнєг»? Я говорю: «Нє нада нічєго. Ви мнє достаточно дайотє». Он говоріт: «Нєт, сколька вам нужна дєнєг?» Я говорю: «Ви мнє дайотє достаточно. Всьо. Мнє нічого нє нужно».
Микитась: Хорошо. Откуда оні бєрут?
Мудра: А?
Микитась: Откуда оні бєрут?
Мудра: Я нє знаю. Я сказала: «Мнє от вас большего нє нада. Всьо. Мнє хватаєт». Он говоріт: «Харашо».
#Справа_Мудрої
❤37🙈14🤡13👍8😁8🤬6👏4🍾4💯2🔥1🙉1
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Дмитро Кривенко:
Про суть корупції, «червоні лінії» та апогей подвійних стандартів
Як суддя першої інстанції, я зобов'язаний забезпечити, щоб правосуддя не лише здійснювалось, а й було видно, що воно здійснюється.
Коли ти живеш в невеликій громаді, то ти настільки прозорий, що навіть кришталеві вази можуть тобі позаздрити. Якщо ти проявиш до когось якусь незвичну компліментарність, то завтра про це будуть говорити всі. Саме тому правила- одні для всіх. І ніщо мене не може змусити від них відступити. Бо вибіркові преференції- це якраз і справжнє обличчя корупції.
І саме тому я більше не можу мовчати про те, на що сьогодні перетворився так званий «антикорупційний сектор».
Давайте подивимося правді в очі та дамо чітке визначення. Що таке корупція за своєю глибинною суттю? Це створення нерівних можливостей. Це ситуація, коли той, хто зміг «вирішити питання», отримує превагу над тим, хто діє виключно в межах закону. Це руйнування самого принципу рівності всіх перед законом.
І саме тому найбільша трагедія сьогодення полягає в тому, що ті, хто гучніше за всіх волає про боротьбу з корупцією, самі стали головними джерелами цієї нерівності та викривлення правди. Діяльність «занепокоєних антикорупціонерів» з громадянського сектору останнім часом досягла справжнього апогею подвійних стандартів.
Подивіться на інформаційний простір:
Приховування фактів «своїми»: Чи цікавить когось із «грантівських викривачів» минуле керівника НАБУ, яке він просто приховав під час конкурсів та перевірок? Ні, тут діє правило: «це ж наш кандидат, йому можна». Чи є якась заява з цього приводу РГК НАБУ? Комісії, яка його відбирала?
Вибіркова сліпота в гучних скандалах: Усі палко обговорюють та «розбирають на цитати» плівки Мудрої, але сором’язливо обходять момент з Дубовиком, який відверто погрожував: якщо йому не доплачуватимуть по 5 тисяч доларів, він піде до Железняка.
Незручні запитання про гроші: Усі чудово розуміють, що до пана Ярослава він пішов би працювати далеко не за чисту ідею, а за дуже конкретний кеш. Але чому жодного «незалежного розслідувача» чи громадського активіста не цікавить просте запитання: звідки у пана Ярослава такі бюджети? Чиє це фінансування і на яких умовах воно надається?
Коли викриття перетворюється на медійне кілерство за замовленням, а моральні стандарти змінюються залежно від того, про кого йде мова - це вже не боротьба за чисте суспільство. Це створення нової, ще більш цинічної форми корупції. Корупції впливу, підміни понять та торгівлі «антикорупційними індульгенціями».
Якщо ми дійсно хочемо жити в правовій державі, то принцип «рівності для всіх» має стосуватися кожного: і судді, і чиновника, і керівника антикорупційного органу, і нардепа, і «активіста» з грантовим бюджетом.
Закон один для всіх. Без винятків, без пільг для «своїх» і без вибіркової засліпленості.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
Про суть корупції, «червоні лінії» та апогей подвійних стандартів
Як суддя першої інстанції, я зобов'язаний забезпечити, щоб правосуддя не лише здійснювалось, а й було видно, що воно здійснюється.
Коли ти живеш в невеликій громаді, то ти настільки прозорий, що навіть кришталеві вази можуть тобі позаздрити. Якщо ти проявиш до когось якусь незвичну компліментарність, то завтра про це будуть говорити всі. Саме тому правила- одні для всіх. І ніщо мене не може змусити від них відступити. Бо вибіркові преференції- це якраз і справжнє обличчя корупції.
І саме тому я більше не можу мовчати про те, на що сьогодні перетворився так званий «антикорупційний сектор».
Давайте подивимося правді в очі та дамо чітке визначення. Що таке корупція за своєю глибинною суттю? Це створення нерівних можливостей. Це ситуація, коли той, хто зміг «вирішити питання», отримує превагу над тим, хто діє виключно в межах закону. Це руйнування самого принципу рівності всіх перед законом.
І саме тому найбільша трагедія сьогодення полягає в тому, що ті, хто гучніше за всіх волає про боротьбу з корупцією, самі стали головними джерелами цієї нерівності та викривлення правди. Діяльність «занепокоєних антикорупціонерів» з громадянського сектору останнім часом досягла справжнього апогею подвійних стандартів.
Подивіться на інформаційний простір:
Приховування фактів «своїми»: Чи цікавить когось із «грантівських викривачів» минуле керівника НАБУ, яке він просто приховав під час конкурсів та перевірок? Ні, тут діє правило: «це ж наш кандидат, йому можна». Чи є якась заява з цього приводу РГК НАБУ? Комісії, яка його відбирала?
Вибіркова сліпота в гучних скандалах: Усі палко обговорюють та «розбирають на цитати» плівки Мудрої, але сором’язливо обходять момент з Дубовиком, який відверто погрожував: якщо йому не доплачуватимуть по 5 тисяч доларів, він піде до Железняка.
Незручні запитання про гроші: Усі чудово розуміють, що до пана Ярослава він пішов би працювати далеко не за чисту ідею, а за дуже конкретний кеш. Але чому жодного «незалежного розслідувача» чи громадського активіста не цікавить просте запитання: звідки у пана Ярослава такі бюджети? Чиє це фінансування і на яких умовах воно надається?
Коли викриття перетворюється на медійне кілерство за замовленням, а моральні стандарти змінюються залежно від того, про кого йде мова - це вже не боротьба за чисте суспільство. Це створення нової, ще більш цинічної форми корупції. Корупції впливу, підміни понять та торгівлі «антикорупційними індульгенціями».
Якщо ми дійсно хочемо жити в правовій державі, то принцип «рівності для всіх» має стосуватися кожного: і судді, і чиновника, і керівника антикорупційного органу, і нардепа, і «активіста» з грантовим бюджетом.
Закон один для всіх. Без винятків, без пільг для «своїх» і без вибіркової засліпленості.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
1👍75💯16❤6🤡4👏3🙉2🤬1
Нарешті у нардепа Ярослава Железняка знайшовся гідний опонент. Причому не той, який після чергового виступу Железняка пише довге спростування з посиланнями на законодавство. Ні. Цей зі старту назвав Железняка «гуманоїдом», після чого українська політична дискусія, нарешті, вийшла на той інтелектуальний рівень, до якого так довго йшла.
Мова про бізнесмена Василя Веселого, який вирішив, що часи одностороннього Telegram закінчилися. Якщо Железняк приходить із запитаннями – Веселий приходить із лексикою, після якої Железняку треба словник. І, можливо, серветка...
Железняк заявив, що Веселого хочуть викликати на засідання очолюваної Железняком Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради й поставити запитання щодо «Проєкту 23» та «Карпатнафтохіму». Здавалося б, нормальна політична історія. Загадковий «Проєкт 23» фігурує в протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно пана Міндіча, які директор НАБУ Кривонос передав у квітні 2026 року своєму власному кореспонденту Железняку для оприлюднення. Передати – передав, але забув пояснити, що до чого. Тож тепер Железняк хоче ліквідувати прогалину в своїх знаннях.
Те ж саме стосується й «Карпатнафтохіму»: власний кореспондент НАБУ Міша Срач … перепрошую, Міша Ткач вже два роки зі слів Кривоноса розповідає про оборудки навколо цього підприємства, але настав час проінформувати волелюбний український народ з перших рук.
Тож нічого несподіваного: нардепУк, ТСК, запитання, відповіді... Цих ТСК в країні зараз більше, ніж нардепів. Але Веселий заявив, що сам уже чотири рази просився до Железняка на засідання ТСК – і чотири рази йому відмовляли. Напевно, тому, що Железняк не погодив це питання з Кривоносом через зайнятість останнього. Тож тепер, коли Железняк нарешті дозрів його запросити, Веселий запропонував депутату одразу викликати тестя Железняка, на якого оформлена квартира вартістю12 млн. грн, у якій Железняк проживає.
Втім, тестем Веселий лише розім’явся.
Бо далі з’ясувалося, що головна претензія до Железняка – навіть не питання про «Проєкт 23» і не «Карпатнафтохім», а те, що в депутата ще «молоко на губах не висохло», щоб ставити Веселому такі запитання.
А потім Веселий зробив те, чого від нього ніхто не просив: придивився до губ Железняка уважніше. І повідомив країні, що це, можливо, взагалі не молоко.
Тобто починали з парламентської ТСК, «Проєкту 23» та «Карпатнафтохіму», а закінчили експертизою біологічних слідів на обличчі народного депутата.
І як після цього не любити українську політику? – Відкриваєш стрічку новин, щоби почитати про «Карпатнафтохім», а через дві хвилини вже намагаєшся зрозуміти, що саме депутат має витерти з обличчя і чому замість бізнесмена на ТСК раптом має прийти тесть Железняка.
Reuters такого вам не дасть.
Тепер я категорично за проведення публічних дебатів Железняк – Веселий. І навіть готовий бути модератором.
Регламент пропоную такий:
Железняк – 5 хвилин на запитання.
Веселий – 5 хвилин на образу.
А головне – навіть декорації купувати не треба. Два золоті унітази в країні вже є. Один – у Межигір’ї. Другий – на Грушевського. На крайній випадок, Железняк може пофарбувати в золотий колір той унітаз, на якому фотографувався Шабунін.
Посадити один навпроти одного, між ними поставити мікрофон – і можна продавати права Netflix.
Мова про бізнесмена Василя Веселого, який вирішив, що часи одностороннього Telegram закінчилися. Якщо Железняк приходить із запитаннями – Веселий приходить із лексикою, після якої Железняку треба словник. І, можливо, серветка...
Железняк заявив, що Веселого хочуть викликати на засідання очолюваної Железняком Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради й поставити запитання щодо «Проєкту 23» та «Карпатнафтохіму». Здавалося б, нормальна політична історія. Загадковий «Проєкт 23» фігурує в протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно пана Міндіча, які директор НАБУ Кривонос передав у квітні 2026 року своєму власному кореспонденту Железняку для оприлюднення. Передати – передав, але забув пояснити, що до чого. Тож тепер Железняк хоче ліквідувати прогалину в своїх знаннях.
Те ж саме стосується й «Карпатнафтохіму»: власний кореспондент НАБУ Міша Срач … перепрошую, Міша Ткач вже два роки зі слів Кривоноса розповідає про оборудки навколо цього підприємства, але настав час проінформувати волелюбний український народ з перших рук.
Тож нічого несподіваного: нардепУк, ТСК, запитання, відповіді... Цих ТСК в країні зараз більше, ніж нардепів. Але Веселий заявив, що сам уже чотири рази просився до Железняка на засідання ТСК – і чотири рази йому відмовляли. Напевно, тому, що Железняк не погодив це питання з Кривоносом через зайнятість останнього. Тож тепер, коли Железняк нарешті дозрів його запросити, Веселий запропонував депутату одразу викликати тестя Железняка, на якого оформлена квартира вартістю12 млн. грн, у якій Железняк проживає.
Втім, тестем Веселий лише розім’явся.
Бо далі з’ясувалося, що головна претензія до Железняка – навіть не питання про «Проєкт 23» і не «Карпатнафтохім», а те, що в депутата ще «молоко на губах не висохло», щоб ставити Веселому такі запитання.
А потім Веселий зробив те, чого від нього ніхто не просив: придивився до губ Железняка уважніше. І повідомив країні, що це, можливо, взагалі не молоко.
Тобто починали з парламентської ТСК, «Проєкту 23» та «Карпатнафтохіму», а закінчили експертизою біологічних слідів на обличчі народного депутата.
І як після цього не любити українську політику? – Відкриваєш стрічку новин, щоби почитати про «Карпатнафтохім», а через дві хвилини вже намагаєшся зрозуміти, що саме депутат має витерти з обличчя і чому замість бізнесмена на ТСК раптом має прийти тесть Железняка.
Reuters такого вам не дасть.
Тепер я категорично за проведення публічних дебатів Железняк – Веселий. І навіть готовий бути модератором.
Регламент пропоную такий:
Железняк – 5 хвилин на запитання.
Веселий – 5 хвилин на образу.
А головне – навіть декорації купувати не треба. Два золоті унітази в країні вже є. Один – у Межигір’ї. Другий – на Грушевського. На крайній випадок, Железняк може пофарбувати в золотий колір той унітаз, на якому фотографувався Шабунін.
Посадити один навпроти одного, між ними поставити мікрофон – і можна продавати права Netflix.
3🤣108❤16🔥13👍6🤡5😁4🍾4👏2🤬2👎1
В протоколах проведення НСРД стосовно ексзаступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудрої та її коханця Максима Микитася міститься епізод, на який читацька громадськість звернула особливу увагу. У ході розмови, записаної 21 березня 2026 року ОТУ НАБУ, Мудра розповіла Микитасю про свою біду – її офіційна зарплатня значно менша реальних доходів, через що вона не може пояснити походження своїх статків при заповненні декларації.
Для того, щоби привести офіційні доходи у відповідність з реальними витратами, Микитась запропонував Мудрій фіктивно оформитись викладачем у Київську школу економіки – очолювану Тимофієм Миловановим псевдо-громадську організацію, яка виконує функцію «пральної машини», тобто виплачує корумпованим чиновникам будь-яку зарплатню з метою легалізувати доходи, отримані злочинним шляхом.
Ось цей діалог.
Микитась: Просто дєло в тому, што у мєня тоже Кієвская школа економікі. Оні могуть платіть зарплату, сколька хотят. Понімаєш? А тє многа нє заплатят.
Мудра: Ну ілі ітті к Мілованову просітся. Подожді, нє нада пока просітся. Пока нє нада просітся. Єсть у нас… Юля там получаєт тожє, Свіріденко… Вчєра сєла заполнять, думаю підздєц сразу. Я за вєсь год отложіла аж 4 тисячі доларов, смогла отложіть готівку. Аж 4 тисячі доларів.
Микитась: Ну, ето офіціально ти імєєш ввіду?
Мудра: Ну, отложіла, показала… У мєні било 14 тисяч, показала 20 тисяч готівкою отложено. Піздєц просто… Скажі мнє, кто повєріт, што я жіву на 50 тисяч грівен в мєсяц? Ну кто?
7 серпня 2026 року Ірина Романівна подала в НАЗК декларацію про зміни в майновому стані, яка засвідчила, що «пральна машина» Милованова працює безвідмовно: Мудра задекларувала 194,9 тис. грн, виплачених їй 4 серпня 2026 року Київською школою економіки за фіктивне викладання.
Де Милованов бере для цього гроші секрету не становить: спонсорами Київської школи економіки є Віктор Пінчук, Томаш Фіала, Сергій Тигіпко та інші особи, яких прийнято називати олігархами і які через Милованова платять гроші потрібним чиновникам. Ну і не забуваймо, що спонсором Київської школи економіки є «Укрпошта». Власне, тому її очільник Смілянський і поводить себе настільки нахабно.
Чи буде Милованов притягнутий до кримінальної відповідальності за співучасть у легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і розкрадання коштів своєї установи? – Запитання риторичне. Звісно, ні. Бо директор НАБУ Кривонос і керівник САП Клименко стежили за Мудрою не для того, щоби боротись з корупцією, а щоби набрати побільше компромату на керівника Офісу Президента Буданова та інших осіб, наближених до Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с).
Тепер цей компромат Кривонос і Клименко використовують, щоби примусити Найвеличнішого (с) призначити Клименка генеральним прокурором .
#Справа_Мудрої
Для того, щоби привести офіційні доходи у відповідність з реальними витратами, Микитась запропонував Мудрій фіктивно оформитись викладачем у Київську школу економіки – очолювану Тимофієм Миловановим псевдо-громадську організацію, яка виконує функцію «пральної машини», тобто виплачує корумпованим чиновникам будь-яку зарплатню з метою легалізувати доходи, отримані злочинним шляхом.
Ось цей діалог.
Микитась: Просто дєло в тому, што у мєня тоже Кієвская школа економікі. Оні могуть платіть зарплату, сколька хотят. Понімаєш? А тє многа нє заплатят.
Мудра: Ну ілі ітті к Мілованову просітся. Подожді, нє нада пока просітся. Пока нє нада просітся. Єсть у нас… Юля там получаєт тожє, Свіріденко… Вчєра сєла заполнять, думаю підздєц сразу. Я за вєсь год отложіла аж 4 тисячі доларов, смогла отложіть готівку. Аж 4 тисячі доларів.
Микитась: Ну, ето офіціально ти імєєш ввіду?
Мудра: Ну, отложіла, показала… У мєні било 14 тисяч, показала 20 тисяч готівкою отложено. Піздєц просто… Скажі мнє, кто повєріт, што я жіву на 50 тисяч грівен в мєсяц? Ну кто?
7 серпня 2026 року Ірина Романівна подала в НАЗК декларацію про зміни в майновому стані, яка засвідчила, що «пральна машина» Милованова працює безвідмовно: Мудра задекларувала 194,9 тис. грн, виплачених їй 4 серпня 2026 року Київською школою економіки за фіктивне викладання.
Де Милованов бере для цього гроші секрету не становить: спонсорами Київської школи економіки є Віктор Пінчук, Томаш Фіала, Сергій Тигіпко та інші особи, яких прийнято називати олігархами і які через Милованова платять гроші потрібним чиновникам. Ну і не забуваймо, що спонсором Київської школи економіки є «Укрпошта». Власне, тому її очільник Смілянський і поводить себе настільки нахабно.
Чи буде Милованов притягнутий до кримінальної відповідальності за співучасть у легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і розкрадання коштів своєї установи? – Запитання риторичне. Звісно, ні. Бо директор НАБУ Кривонос і керівник САП Клименко стежили за Мудрою не для того, щоби боротись з корупцією, а щоби набрати побільше компромату на керівника Офісу Президента Буданова та інших осіб, наближених до Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с).
Тепер цей компромат Кривонос і Клименко використовують, щоби примусити Найвеличнішого (с) призначити Клименка генеральним прокурором .
#Справа_Мудрої
1💯51❤21😁12🔥11🤣9👍8🤡7🤬4⚡2
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого оголошує набір абітурієнтів на нову спеціальність – «представник громадянського суспільства».
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
5😁144🤡34👍17🙉7🤣6⚡2❤1🤬1
Продовжую публікувати уривки з 5-томного «Клопотання про застосування запобіжного заходу по кримінальному провадженню №52026000000000092 від 18.02.2026». Це – знаменита справа, у якій в слідчий ізолятор були відправлені ексзаступниця керівника Офісу Президента України Ірина Мудра та її коханець Максим Микитась.
Героєм наступного протоколу проведення НСРД є суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, член Великої Палати Верховного Суду Лев Юрійович Кишакевич.
Під час розмови з Микитасем 19 квітня 2026 року Мудра розповідає, що вона попрохала Кишакевича подивитись матеріали кримінального провадження, у якому ВАКС зараз судить Микитася (захист Микитася здійснює згадуваний у розмові адвокат Ігор Фомін). Бо, виявляється, Лев Юрійович – це боржник Ірини Романівни, яка його прилаштувала кандидатом від України в Міжнародний кримінальний суд.
Щоби заручитись підтримкою Кишакевича, Мудра влаштувала черговий фарс: Указом президента №206/2026 від 26.02.2026 був затверджений склад конкурсної комісії, яка 8 квітня 2026 року висунула Кишакевича від України на обрання суддею Міжнародного кримінального суду. Але насправді конкурсна комісія в складі Банчука О.А., Буроменського М.В., Загиней-Заболотенко З.А., Короткого Т.Р. і Хоменка О.М. лише підписала рішення, підготовлене Мудрою.
Втім, 6 серпня 2026 року Консультативний комітет з номінації суддів МКС повідомив, що Кишакевич не пройшов мовний тест і не був допущений до подальшої участі у виборах суддів Міжнародного кримінального суду від України
Читайте і насолоджуйтесь:
Мудра: Ну, я, у мєня другая вознікла мисль. Я хачу вот еті два, твойо послєднєє слово оно мнє нє нужно.
Микитась: А зачєм?.. Ета будєт, ета будєт сімбіозний вопрос.
Мудра: Вот ета і прокурора, прокурора. І я хочу, штоби ізучіл Кішакевич. Вот с точкі зрєнія Вєрховного Суда, што нужно єщо, штоби потом устоять. А?
Микитась: Ну, может бить, да.
Мудра: Ну, смотрі, я єму сдєлала офігенную услугу.
Микитась: А он хоть об етом знаєт?
Мудра: Коєшно знаєт, конєшно. А как ми єго включілі?
Микитась: Ето сейчас с нім говоріла, што лі?
Мудра: Да, он уже єдєт сюда. Я єго визвала.
Микитась: Ага. Ну, харашо. Ладно, простім тогда.
Мудра: Да. То єсть я хочу, штоби он очень скрупульозно посмотрєл.
Микитась: А там как раз всьо, така как раз всьо, как раз.
Мудра: Ну, будєт знать, пусть знаєт, мнє ужє пофіг. Я скажу… Смотрі, ну он знаєт, што я, ето благодаря мнє он на МКС попал. Понімаєш? На 7 лєт.
Микитась: Єго уже подпісалі?
Мудра: Ну, он должєн виіграть в МКС, а от України єго подпісалі.
Микитась: А, ну, в прінціпє, по ідєє, должни ж пропустіть?
Мудра: Ну, должни, так нє должни.
Микитась: Ну сам факт дажє, што подалі, сам факт.
Мудра: Сам факт, да… Посєму я хочу, штоби Лєв поработал чісто с точкі зрєнія…
Микитась: Он сєйчас скажет: «Дайтє мнє, сбросьтє мнє дєло почітать». Так там, в прінціпє, нємного.
Мудра: А у тєбя єсть всьо дєло?
Микитась: Ну, ми то сбросім, там на email сбросім.
Мудра: Ну, єслі он скажєт, да.
Микитась: Єслі скажет.
Мудра: Ну, я попрошу. Говорю: «Смотрі, я тєбє услугу. Но я не є добрих дєл тєбє услугу».
Микитась: Ну, он сам понімаєт. Ето нє говорі.
Мудра: Да, я спрошу. Ето просто штоби осталось мєжду намі.
Микитась: Да.
Мудра: Пусть посмотріт.
Микитась: А он вообщє, Кішакевич, он в какой палатє?
Мудра: В уголовной.
Микитась: А так он мєня і судіть, получаєтся, условно должєн.
Мудра: А?
Микитась: Он мєня і судіть в ітогє, ну, можєт.
Мудра: Я ж поетому і говорю, да.
Микитась: Ну он нє в НАБУшной палатє? Там ж пєрвая, вторая, трєтья уголовная.
Мудра: Нєт, он нє в НАБУшной. Я нє знаю, в какой. Слушай, ну он в уголовной.
Микитась: Вопрос в другом. Я по НАБУ. Я імєю в віду, к тому, што оні тіпа, оні там старалісь амєріканцам сформіровать ету свою тіпа. Ну, штоби подконтрольная била.
Мудра: Слушай, ну тут ужє або пан, або пропав.
Микитась: Угу.
Мудра: Ну, пока на Фоміна не прішло, я хочу, штоби он мнє посмотрєл. Ето єго.
Микитась: Ето прокурора, да.
Мудра: Ето прокурора, ето Фоміна, ето етого Іщука.
#Справа_Мудрої
Героєм наступного протоколу проведення НСРД є суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, член Великої Палати Верховного Суду Лев Юрійович Кишакевич.
Під час розмови з Микитасем 19 квітня 2026 року Мудра розповідає, що вона попрохала Кишакевича подивитись матеріали кримінального провадження, у якому ВАКС зараз судить Микитася (захист Микитася здійснює згадуваний у розмові адвокат Ігор Фомін). Бо, виявляється, Лев Юрійович – це боржник Ірини Романівни, яка його прилаштувала кандидатом від України в Міжнародний кримінальний суд.
Щоби заручитись підтримкою Кишакевича, Мудра влаштувала черговий фарс: Указом президента №206/2026 від 26.02.2026 був затверджений склад конкурсної комісії, яка 8 квітня 2026 року висунула Кишакевича від України на обрання суддею Міжнародного кримінального суду. Але насправді конкурсна комісія в складі Банчука О.А., Буроменського М.В., Загиней-Заболотенко З.А., Короткого Т.Р. і Хоменка О.М. лише підписала рішення, підготовлене Мудрою.
Втім, 6 серпня 2026 року Консультативний комітет з номінації суддів МКС повідомив, що Кишакевич не пройшов мовний тест і не був допущений до подальшої участі у виборах суддів Міжнародного кримінального суду від України
Читайте і насолоджуйтесь:
Мудра: Ну, я, у мєня другая вознікла мисль. Я хачу вот еті два, твойо послєднєє слово оно мнє нє нужно.
Микитась: А зачєм?.. Ета будєт, ета будєт сімбіозний вопрос.
Мудра: Вот ета і прокурора, прокурора. І я хочу, штоби ізучіл Кішакевич. Вот с точкі зрєнія Вєрховного Суда, што нужно єщо, штоби потом устоять. А?
Микитась: Ну, может бить, да.
Мудра: Ну, смотрі, я єму сдєлала офігенную услугу.
Микитась: А он хоть об етом знаєт?
Мудра: Коєшно знаєт, конєшно. А как ми єго включілі?
Микитась: Ето сейчас с нім говоріла, што лі?
Мудра: Да, он уже єдєт сюда. Я єго визвала.
Микитась: Ага. Ну, харашо. Ладно, простім тогда.
Мудра: Да. То єсть я хочу, штоби он очень скрупульозно посмотрєл.
Микитась: А там как раз всьо, така как раз всьо, как раз.
Мудра: Ну, будєт знать, пусть знаєт, мнє ужє пофіг. Я скажу… Смотрі, ну он знаєт, што я, ето благодаря мнє он на МКС попал. Понімаєш? На 7 лєт.
Микитась: Єго уже подпісалі?
Мудра: Ну, он должєн виіграть в МКС, а от України єго подпісалі.
Микитась: А, ну, в прінціпє, по ідєє, должни ж пропустіть?
Мудра: Ну, должни, так нє должни.
Микитась: Ну сам факт дажє, што подалі, сам факт.
Мудра: Сам факт, да… Посєму я хочу, штоби Лєв поработал чісто с точкі зрєнія…
Микитась: Он сєйчас скажет: «Дайтє мнє, сбросьтє мнє дєло почітать». Так там, в прінціпє, нємного.
Мудра: А у тєбя єсть всьо дєло?
Микитась: Ну, ми то сбросім, там на email сбросім.
Мудра: Ну, єслі он скажєт, да.
Микитась: Єслі скажет.
Мудра: Ну, я попрошу. Говорю: «Смотрі, я тєбє услугу. Но я не є добрих дєл тєбє услугу».
Микитась: Ну, он сам понімаєт. Ето нє говорі.
Мудра: Да, я спрошу. Ето просто штоби осталось мєжду намі.
Микитась: Да.
Мудра: Пусть посмотріт.
Микитась: А он вообщє, Кішакевич, он в какой палатє?
Мудра: В уголовной.
Микитась: А так он мєня і судіть, получаєтся, условно должєн.
Мудра: А?
Микитась: Он мєня і судіть в ітогє, ну, можєт.
Мудра: Я ж поетому і говорю, да.
Микитась: Ну он нє в НАБУшной палатє? Там ж пєрвая, вторая, трєтья уголовная.
Мудра: Нєт, он нє в НАБУшной. Я нє знаю, в какой. Слушай, ну он в уголовной.
Микитась: Вопрос в другом. Я по НАБУ. Я імєю в віду, к тому, што оні тіпа, оні там старалісь амєріканцам сформіровать ету свою тіпа. Ну, штоби подконтрольная била.
Мудра: Слушай, ну тут ужє або пан, або пропав.
Микитась: Угу.
Мудра: Ну, пока на Фоміна не прішло, я хочу, штоби он мнє посмотрєл. Ето єго.
Микитась: Ето прокурора, да.
Мудра: Ето прокурора, ето Фоміна, ето етого Іщука.
#Справа_Мудрої
❤23👍22🙈10🤡8🤬5🙉3🔥2🍾2👏1😁1🤣1
Forwarded from Україна 25
Рідкісні кадри перших секунд «яєчного замаху» на Віктора Януковича, який відбувся рівно 22 роки тому – 24 вересня 2004 року під час візиту кандидата в Івано-Франківськ. Студент Дмитро Романюк кинув у лідера Партії Регіонів «важкий тупий предмет», як його описали наближені до Януковича, а насправді - яйце. Янукович знепритомнів та очах публіки й телекамер та впав (за однією з версій, він був готовий до інсценізації замаху). Відео, зняте журналістами ТСН та передане у ефір 5 каналу, суттєво змінило перебіг виборчої кампанії - не на користь кандидата від «Регіонів». Дмитро Романюк згодом став кандидатом економічних наук та заступником голови Івано-франківської обласної адміністрації.
🎞️📸: УНІАН
🎞️📸: УНІАН
😁77🔥8❤7👍7🤡7😱5
Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену прокурором САП з колишнім нардепом Сергієм Пашинським у так званій «справі про нафтопродукти Курченка».
Згідно з фабулою кримінального провадження, у 2014 році держава конфіскувала майже 97 тисяч тон нафтопродуктів, які належали «сім’ї Януковича» – структурам Сергія Курченка. Невдовзі народний депутат 8 скликання Сергій Пашинський разом зі спільниками заволоділи цими нафтопродуктами, які були передані на зберігання державному підприємству «Укртранснафтопродукт», і продали за заниженими цінами підконтрольній компанії «Укройлпродукт», після чого реалізували паливо за ринковою ціною. Сума збитків, завданих державному бюджету, склала 967 млн. грн.
Згідно з угодою, затвердженою ВАКС, Пашинський понесе покарання з усією суворістю закону – він оштрафований на 850 тис. грн.
Окрім того, Пашинський зобов’язався переказати 400 млн. грн «військовому аналітику» Тарасу Чмуту і 100 млн. грн – «сліпому артилеристу» Сергію Стерненко. Слід очікувати, що більша частина цих грошей буде виведена в криптовалюту й осяде в криптогаманцях директора НАБУ Кривоноса та керівника САП Клименка.
Також Пашинський пообіцяв упродовж 2,5 років відшкодувати державі завдані збитки – якщо буде чим відшкодовувати.
І найголовінше: Пашинський пообіцяв, що більше не буде красти. А, як ми знаємо, головне завдання НАБУ та САП – це не карати корупціонерів, а перевиховувати їх на добропорядних членів суспільства.
Згідно з фабулою кримінального провадження, у 2014 році держава конфіскувала майже 97 тисяч тон нафтопродуктів, які належали «сім’ї Януковича» – структурам Сергія Курченка. Невдовзі народний депутат 8 скликання Сергій Пашинський разом зі спільниками заволоділи цими нафтопродуктами, які були передані на зберігання державному підприємству «Укртранснафтопродукт», і продали за заниженими цінами підконтрольній компанії «Укройлпродукт», після чого реалізували паливо за ринковою ціною. Сума збитків, завданих державному бюджету, склала 967 млн. грн.
Згідно з угодою, затвердженою ВАКС, Пашинський понесе покарання з усією суворістю закону – він оштрафований на 850 тис. грн.
Окрім того, Пашинський зобов’язався переказати 400 млн. грн «військовому аналітику» Тарасу Чмуту і 100 млн. грн – «сліпому артилеристу» Сергію Стерненко. Слід очікувати, що більша частина цих грошей буде виведена в криптовалюту й осяде в криптогаманцях директора НАБУ Кривоноса та керівника САП Клименка.
Також Пашинський пообіцяв упродовж 2,5 років відшкодувати державі завдані збитки – якщо буде чим відшкодовувати.
І найголовінше: Пашинський пообіцяв, що більше не буде красти. А, як ми знаємо, головне завдання НАБУ та САП – це не карати корупціонерів, а перевиховувати їх на добропорядних членів суспільства.
😁94💯38🙉21🤡9🔥8🤬8👏6👍3😢2❤1🤷♂1
Мене не покидає стійке відчуття, що скандал навколо ексзаступниці керівника Офісу Президента Мудрої директор НАБУ Кривонос влаштував лише для того, щоби замінити на посаді керівника Офісу Президента корумпованого Буданова на чесного й непідкупного Татарова.
Принаймні, я вже не раз чув, що шлюбний аферист Кривонос і шахрай та ухилянт від військової служби Шабунін ходять по посольствах і розповідають, що в Офісі Президента є тільки один ефективний менеджер – це Олег Юрійович Татаров, якого й треба призначити замість Буданова.
Підписатися | Зворотній зв'язок
Принаймні, я вже не раз чув, що шлюбний аферист Кривонос і шахрай та ухилянт від військової служби Шабунін ходять по посольствах і розповідають, що в Офісі Президента є тільки один ефективний менеджер – це Олег Юрійович Татаров, якого й треба призначити замість Буданова.
Підписатися | Зворотній зв'язок
2🤡63🤣41🔥15❤7🤬7👍5😱4🍾3💯1
Ви будете сміятись, але громадянка Каленюк, яка видає себе за адвоката і заробляє на обслуговуванні корупційних схем та розкраданні міжнародної допомоги, подала заяву про включення її до складу Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на адміністративні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
Як відомо, моральна прірва є найглибшою – у неї можна падати все життя. Це вкотре довела Дар’я Каленюк – виконавча директорка псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції». Звісно, Каленюк не є і ніколи не була адвокатом. А та обставина, що вона публічно приписує собі статус адвоката, можна трактувати, хіба, з точки зору статті 190 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за шахрайство.
Насправді ця псевдо-адвокатеса останні 11 років заробляє на медійному обслуговуванню найбрудніших корупційних схем колишнього директора НАБУ Артема Ситника, нинішнього директора НАБУ Семена Кривоноса й керівника САП Олександра Клименка. Але цього роботодавцям Каленюк здалось замало і Дар’я Миколаївна, яка отримує гроші за піар керівника САП Клименка, тепер ще й хоче «обирати» Клименку заступників і начальників відділів.
Цьому на перешкоді не стала навіть та обставина, що Каленюк разом зі своїм чоловіком Орестом Рудим і соратником Віталієм Шабуніним давно зажила репутацію аферистки.
Свою «антикорупційну діяльність» Каленюк і Рудий розпочали ще під час навчання в харківській Юракадемії на початку 2000-х: Рудий організував скупку в студентів талонів на харчування в їдальні профілакторію Першого факультету (Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури України) Юракадемії (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, талони зі знижкою передавав касирші їдальні, отримуючи дефіцитні на той час морожені кури, рибу, соки консервовані, згущене молоко. Весь товар Рудий спочатку переміщав у гуртожиток, а потім розвозив по торговельних точках, у тому числі передавав мішки з продуктами у Франківськ поїздом.
Найближчим другом Рудого був його сусід по кімнаті в гуртожитку Сус Дмитро Миколайович, який, отримавши диплом, став працювати в органах прокуратури. Рудий і Сус здружились настільки, що після завершення навчання Рудий упродовж року проживав вдома в Суса в м.Хмельницький.
Сус, будучи працівником прокуратури, не мав права займатись бізнесом, тому коли Сус відкрив у м.Хмельницькому кілька магазинів з продажу комп’ютерних аксесуарів і CD-дисків, свій бізнес він оформив на Рудого. Фактично бізнесом Суса керувала Каленюк, яка разом з чоловіком щомісяця передавала Сусу половину прибутку, а половину залишала собі «за труди».
Але справжньою золотою жилою для Каленюк став зареєстрований нею в 2012 році разом з Рудим і Шабуніним під керівництвом тричі засудженого за квартирі крадіжки Шерембея конвертаційний центр під назвою «Центр протидії корупції».
Метою створення псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» є розкрадання коштів Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, які надходять на рахунки належного Шерембею Благодійного Фонду, який нині називається «100% життя». Основне фінансування ЦПК отримує саме від БФ «100% життя» – начебто, на виконання якихось програм моніторингу цін на ліки і т.п. Моніторинг здійснює приватний підприємець Шабунін, з яким Каленюк, як виконавчий директор ЦПК, укладає договори підряду і якому переказує гроші. На сайті ЦПК Шабунін також зазначений як «експерт з питань парламентського лобіювання»
Після реєстрації псевдо-громадської «Центр протидії корупції» Каленюк ділилась із Сусом своїми планами щодо збагачення шахрайськими методами і пропонувала Сусу, який у 2014 році був переведений з Хмельницького в Генеральну прокуратуру України, звільнитись з органів прокуратури та розкрадати міжнародну допомогу разом з нею та Шабуніним. У 2015 році Сус у складі делегації «Центру протидії корупції» навіть брав участь у конференції «антикорупціонерів» у Празі.
Продовження отут
Як відомо, моральна прірва є найглибшою – у неї можна падати все життя. Це вкотре довела Дар’я Каленюк – виконавча директорка псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції». Звісно, Каленюк не є і ніколи не була адвокатом. А та обставина, що вона публічно приписує собі статус адвоката, можна трактувати, хіба, з точки зору статті 190 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за шахрайство.
Насправді ця псевдо-адвокатеса останні 11 років заробляє на медійному обслуговуванню найбрудніших корупційних схем колишнього директора НАБУ Артема Ситника, нинішнього директора НАБУ Семена Кривоноса й керівника САП Олександра Клименка. Але цього роботодавцям Каленюк здалось замало і Дар’я Миколаївна, яка отримує гроші за піар керівника САП Клименка, тепер ще й хоче «обирати» Клименку заступників і начальників відділів.
Цьому на перешкоді не стала навіть та обставина, що Каленюк разом зі своїм чоловіком Орестом Рудим і соратником Віталієм Шабуніним давно зажила репутацію аферистки.
Свою «антикорупційну діяльність» Каленюк і Рудий розпочали ще під час навчання в харківській Юракадемії на початку 2000-х: Рудий організував скупку в студентів талонів на харчування в їдальні профілакторію Першого факультету (Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури України) Юракадемії (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, талони зі знижкою передавав касирші їдальні, отримуючи дефіцитні на той час морожені кури, рибу, соки консервовані, згущене молоко. Весь товар Рудий спочатку переміщав у гуртожиток, а потім розвозив по торговельних точках, у тому числі передавав мішки з продуктами у Франківськ поїздом.
Найближчим другом Рудого був його сусід по кімнаті в гуртожитку Сус Дмитро Миколайович, який, отримавши диплом, став працювати в органах прокуратури. Рудий і Сус здружились настільки, що після завершення навчання Рудий упродовж року проживав вдома в Суса в м.Хмельницький.
Сус, будучи працівником прокуратури, не мав права займатись бізнесом, тому коли Сус відкрив у м.Хмельницькому кілька магазинів з продажу комп’ютерних аксесуарів і CD-дисків, свій бізнес він оформив на Рудого. Фактично бізнесом Суса керувала Каленюк, яка разом з чоловіком щомісяця передавала Сусу половину прибутку, а половину залишала собі «за труди».
Але справжньою золотою жилою для Каленюк став зареєстрований нею в 2012 році разом з Рудим і Шабуніним під керівництвом тричі засудженого за квартирі крадіжки Шерембея конвертаційний центр під назвою «Центр протидії корупції».
Метою створення псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» є розкрадання коштів Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, які надходять на рахунки належного Шерембею Благодійного Фонду, який нині називається «100% життя». Основне фінансування ЦПК отримує саме від БФ «100% життя» – начебто, на виконання якихось програм моніторингу цін на ліки і т.п. Моніторинг здійснює приватний підприємець Шабунін, з яким Каленюк, як виконавчий директор ЦПК, укладає договори підряду і якому переказує гроші. На сайті ЦПК Шабунін також зазначений як «експерт з питань парламентського лобіювання»
Після реєстрації псевдо-громадської «Центр протидії корупції» Каленюк ділилась із Сусом своїми планами щодо збагачення шахрайськими методами і пропонувала Сусу, який у 2014 році був переведений з Хмельницького в Генеральну прокуратуру України, звільнитись з органів прокуратури та розкрадати міжнародну допомогу разом з нею та Шабуніним. У 2015 році Сус у складі делегації «Центру протидії корупції» навіть брав участь у конференції «антикорупціонерів» у Празі.
Продовження отут
2🤡37💯30❤18👍12😁7🙉7🤬5👎1😢1
Закінчення. Початок отут
Але коли в 2016 році Сус, будучи начальником управління Генеральної прокуратури України, очолив розслідування в кримінальному провадженні №42016000000000688 від 16.03.2016 за фактом розкрадання Шабуніним і Каленюк через рахунки «Центру протидії корупції» 2,5 млн. доларів урядової допомоги США, що призначалась для реформування прокуратури, Каленюк звернулась у НАБУ з повідомленням про незаконне збагачення Суса і домоглась його засудження. При цьому вдома в Суса детективи НАБУ провели обшук, у ході якого вилучили копії матеріалів кримінального провадження №42016000000000688 від 16.03.2016 (що зафіксовано в ухвалі слідчого судді про накладання арешту на ці матеріали).
Особливо зворушливо виглядали публічні виступи Каленюк, у яких вона нещадно таврувала свого бізнес-партнера Суса за те, що той придбав автівку Audi Q7, яку записав на свою 85-річну бабку. Хто-хто, а Каленюк точно знала, на які гроші живе прокурор Сус, оскільки її чоловік щомісяця передавав Сусу частку доходу від спільного бізнесу.
Урешті-решт, Каленюк і Рудий змогли відправити свого партнера за ґрати й заволодіти його бізнесом. Гроші, які Рудий і Каленюк заробили разом із Сусом, їй дуже стали в пригоді на початку повномасштабного вторгнення, коли Каленюк вивозила свого чоловіка за кордон з метою уникнути мобілізації.
В Україну Рудий повернувся наприкінці 2023 року після того, як міністром оборони став Рустем Умєров, якому Шабунін і Каленюк кинулись у ноги, обіцяючи за нього бога молити та всім розповідати, що при Умєрові в Міноборони зникла корупція. Умєров навзаєм пообіцяв зробити Каленюк своєю заступницею, а Шабуніна та Шерембея перевів з фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО на фіктивну службу в Центр інновацій і розвитку оборонних технологій Міноборони.
Щоправда, свою обіцянку стосовно призначення Каленюк на високу посаду Умєров так і не виконав, тому півтора року Рудий сидів удома, оскільки боявся висунути носа на вулицю, щоби не потрапити під примусову мобілізацію. Лише наприкінці 2025 року Каленюк вдалось оформити своєму чоловікові відстрочку від захисту Батьківщини.
Окрім Шабуніна, Каленюк і Рудого в псевдо-громадській організації «Центр протидії корупції» рахується ще двоє співробітників – зокрема Марта Руда, рідна сестра Рудого. Зрозуміло, що і чоловік Марти, Олександр Михайленко 1978 року народження, і рідний брат чоловіка, Дмитро Михайленко 1982 року народження, також ухиляються від мобілізації. Бо професійні «громадські активісти» не народжені для війни.
У 2020 дохід псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» склав 19,4 млн. грн, у 2021році – 20,6 млн. грн, у 2022 році – 41,1 млн. грн, у 2023 році – 37,6 млн. грн, у 2024 році – 58,4 млн. грн, у 2025 році – 51,5 млн. грн, прогноз на 2026 рік – 57,4 млн. грн.
Це – гроші, які були виділені західними партнерами для фінансування, передусім, медичних програм в Україні. Зрозуміло, що всі кошти – до копійки – були розкрадені. Зокрема, лише в 2025 році Каленюк отримала від «Центру протидії корупції» 2 млн. 388 тис. грн у якості «зарплатні» (питається: яка може бути зарплатня в «громадської активістки», якщо громадська діяльність за визначенням здійснюється безкоштовно і у вільний від роботи час?). Таким чином «зарплатня» шахрайки, яка видає себе за адвоката, у 2025 році складала 200 тисяч грн. на місяць. Ще 19,3 тис. грн доходу Каленюк задекларувала як фізична особа-підприємець – ці гроші їй виплатила її псевдо-громадська організація. Ще 91,6 тис. грн торік Каленюк заплатила її товарка Печончик, яка очолює псевдо-громадську організацію «Центр інформації про права людини».
Залишилось лише призначити «адвоката» Каленюк членом Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на адміністративні посади в САП – і «антикорупційну» реформу в Україні можна вважати завершеною.
На фото:
- Дмитро Сус на лаві підсудних;
- фінансові успіхи «Центру протидії корупції» у частині розкрадання міжнародної допомоги.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
Але коли в 2016 році Сус, будучи начальником управління Генеральної прокуратури України, очолив розслідування в кримінальному провадженні №42016000000000688 від 16.03.2016 за фактом розкрадання Шабуніним і Каленюк через рахунки «Центру протидії корупції» 2,5 млн. доларів урядової допомоги США, що призначалась для реформування прокуратури, Каленюк звернулась у НАБУ з повідомленням про незаконне збагачення Суса і домоглась його засудження. При цьому вдома в Суса детективи НАБУ провели обшук, у ході якого вилучили копії матеріалів кримінального провадження №42016000000000688 від 16.03.2016 (що зафіксовано в ухвалі слідчого судді про накладання арешту на ці матеріали).
Особливо зворушливо виглядали публічні виступи Каленюк, у яких вона нещадно таврувала свого бізнес-партнера Суса за те, що той придбав автівку Audi Q7, яку записав на свою 85-річну бабку. Хто-хто, а Каленюк точно знала, на які гроші живе прокурор Сус, оскільки її чоловік щомісяця передавав Сусу частку доходу від спільного бізнесу.
Урешті-решт, Каленюк і Рудий змогли відправити свого партнера за ґрати й заволодіти його бізнесом. Гроші, які Рудий і Каленюк заробили разом із Сусом, їй дуже стали в пригоді на початку повномасштабного вторгнення, коли Каленюк вивозила свого чоловіка за кордон з метою уникнути мобілізації.
В Україну Рудий повернувся наприкінці 2023 року після того, як міністром оборони став Рустем Умєров, якому Шабунін і Каленюк кинулись у ноги, обіцяючи за нього бога молити та всім розповідати, що при Умєрові в Міноборони зникла корупція. Умєров навзаєм пообіцяв зробити Каленюк своєю заступницею, а Шабуніна та Шерембея перевів з фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО на фіктивну службу в Центр інновацій і розвитку оборонних технологій Міноборони.
Щоправда, свою обіцянку стосовно призначення Каленюк на високу посаду Умєров так і не виконав, тому півтора року Рудий сидів удома, оскільки боявся висунути носа на вулицю, щоби не потрапити під примусову мобілізацію. Лише наприкінці 2025 року Каленюк вдалось оформити своєму чоловікові відстрочку від захисту Батьківщини.
Окрім Шабуніна, Каленюк і Рудого в псевдо-громадській організації «Центр протидії корупції» рахується ще двоє співробітників – зокрема Марта Руда, рідна сестра Рудого. Зрозуміло, що і чоловік Марти, Олександр Михайленко 1978 року народження, і рідний брат чоловіка, Дмитро Михайленко 1982 року народження, також ухиляються від мобілізації. Бо професійні «громадські активісти» не народжені для війни.
У 2020 дохід псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» склав 19,4 млн. грн, у 2021році – 20,6 млн. грн, у 2022 році – 41,1 млн. грн, у 2023 році – 37,6 млн. грн, у 2024 році – 58,4 млн. грн, у 2025 році – 51,5 млн. грн, прогноз на 2026 рік – 57,4 млн. грн.
Це – гроші, які були виділені західними партнерами для фінансування, передусім, медичних програм в Україні. Зрозуміло, що всі кошти – до копійки – були розкрадені. Зокрема, лише в 2025 році Каленюк отримала від «Центру протидії корупції» 2 млн. 388 тис. грн у якості «зарплатні» (питається: яка може бути зарплатня в «громадської активістки», якщо громадська діяльність за визначенням здійснюється безкоштовно і у вільний від роботи час?). Таким чином «зарплатня» шахрайки, яка видає себе за адвоката, у 2025 році складала 200 тисяч грн. на місяць. Ще 19,3 тис. грн доходу Каленюк задекларувала як фізична особа-підприємець – ці гроші їй виплатила її псевдо-громадська організація. Ще 91,6 тис. грн торік Каленюк заплатила її товарка Печончик, яка очолює псевдо-громадську організацію «Центр інформації про права людини».
Залишилось лише призначити «адвоката» Каленюк членом Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на адміністративні посади в САП – і «антикорупційну» реформу в Україні можна вважати завершеною.
На фото:
- Дмитро Сус на лаві підсудних;
- фінансові успіхи «Центру протидії корупції» у частині розкрадання міжнародної допомоги.
***
Сторінки Громадської ініціативи «Стоп-паразит («Grant Watch Ukraine)» у соціальних мережах: Facebook | Threads |Instagram
1😁31👍17🤡16🤬15❤10🔥8😱6😢1🙉1
94 роки тому, 25 вересня 1932 року, народився Анатолій Солов’яненко, чий голос (лірико-драматичний тенор) на довгі роки став візитівкою України. Про історію появи Солов’яненка-співака, його приватне навчання впродовж 10 років у Олександра Коробейченка та наступну карколомну вокальну кар’єру розповів у 2001 році в програмі Донецького телебачення друг юності Анатолія Борисовича – також видатний донеччанин Вітольд Вітольдович Пак, який пережив Солов’яненка на 3 роки й помер у грудні 2002-го.
Вітольд Вітольдович (до речі, син академіка Вітольда Степановича Пака) був уславленим математиком і гірничим інженером. Але він також був музично обдарованою людиною й у юні роки разом з Солов’яненком займався вокалом у Олександра Миколайовича Коробейченка – колишнього соліста Донецького академічного театру опери та балету, чиє довершене виконання партії Отелло в однойменній опері Дж.Верді досі з захопленням пригадують музикознавці.
https://youtu.be/DF9jWoq0KVY?si=88JVT0vQLiFP_b4H
Дивовижна розповідь. Дуже рекомендую знайти час і послухати Вітольда Пака.
Вітольд Вітольдович (до речі, син академіка Вітольда Степановича Пака) був уславленим математиком і гірничим інженером. Але він також був музично обдарованою людиною й у юні роки разом з Солов’яненком займався вокалом у Олександра Миколайовича Коробейченка – колишнього соліста Донецького академічного театру опери та балету, чиє довершене виконання партії Отелло в однойменній опері Дж.Верді досі з захопленням пригадують музикознавці.
https://youtu.be/DF9jWoq0KVY?si=88JVT0vQLiFP_b4H
Дивовижна розповідь. Дуже рекомендую знайти час і послухати Вітольда Пака.
YouTube
Витольд Пак о Соловьяненко
передача "Далеке і близьке", Донецька ДТРК 2000 (автор - Ворожцова А.М.). Пак Вітольд Вітольдович (20.05.1935, Сталіно — 25.12.2002, Донецьк) — український математик, гірничий інженер, автор понад 120 винаходів. Це була справжня чоловіча дружба, яку вони…
❤62👍27🔥3🙏1