Під рубрикою «Божа роса».
 
Радіо Фіали запустило повідомлення, що ексгенеральний прокурор Руслан Кравченко при звільненні отримав рекордну суму – 440 тисяч грн. з урахуванням компенсації за 64 дні невикористаної відпустки («на руки», після сплати податків, було видано 340 тис. грн). Інформація про рекорд, встановлений Кравченком «попри відставку», облетіла всі чесні та непідкупні ЗМІ, починаючи з флагмана непродажної української журналістики «Дзеркала тижня».
 
Щоправда, Верховна Рада у відставку Кравченка не відправляла (в історії України шляхом відставки позбулись посади тільки два генеральних прокурори – Віктор Пшонка й Руслан Рябошапка). Він був просто звільнений з посади. Але чесним і непідкупним українським, прости господи, журналістам мати бодай найменше уявлення про предмет своїх дописів зовсім не обов’язково – достатньо того, що вони вміють рахувати гроші.
 
А ось стосовно «рекорду», начебто, встановленому прокурором-втікачем, то тут Радіо Фіали, як завжди, збрехавши. Насправді рекордсменами є професійні «громадські активісти».
 
Там, наприклад, 12 серпня 2026 року отримали розрахунок у зв’язку зі звільненням члени Вищої ради правосуддя Роман Маселко, Микола Мороз і Дмитро Лук’янов, у яких 15 серпня 2026 року скінчились повноваження.
 
Єдине, чим запам’ятався член псевдо-громадських організацій «Автомайдан» та «ДеЮре» Маселко за час свого перебування в складі ВРП – так це це блокуванням розгляду дисциплінарних скарг відносно своєї подружки, судді-шахрайки Лариси Гольник з Шевченківського районного суду Полтави, а також участю в бенкеті, який члени Вищої ради правосуддя влаштували в робочий день 20 серпня 2026 року в столичному ресторані «Mario Ristorante Italiano».
 
Тим же ж самим – блокуванням розгляду дисциплінарних скарг щодо шахрайки Гольник та участю в бенкеті 20 серпня 2026 року – уславився й ексчлен ВРП Мороз. Втім, Микола Володимирович, окрім колосальної зарплатні, отримав ще й синекуру – Вища рада правосуддя призначила перед звільненням свого члена Мороза, який жодного дня не працював у судовій системі, суддею Північного апеляційного господарського суду.
 
Після звільнення з посад членів ВРП Маселко й Мороз подали декларації про суттєві зміни в майновому стані. Маселко отримав «на посошок» заробітну плату в розмірі 1 950 000 (один мільйон дев’ятсот п’ятдесят тисяч) грн.
  
До речі, у лютому 2024 року Маселко вдавався до махінацій з відпусткою – оформлював собі відпустку на один день, щоби отримати майже 300 тис. грн «на оздоровлення».
 
Микола Мороз отримав 1 037 964 (один мільйон тридцять сім тисяч дев’ятсот шістдесят чотири) грн.
  
Що стосується члена ВРП Дмитра Лук’янова, який, власне, і влаштував бенкет для членів Вищої ради правосуддя в одному з найдорожчих ресторанів Києва з нагоди свого звільнення, то він також подав декларацію про суттєві зміни в майновому стані, отримавши 1 986 406 (один мільйон дев’ятсот вісімдесят шість тисяч чотириста шість) грн.
  
Також не зайвим буде нагадати, що солдат Сил Оборони, перебуваючи на бойовій позиції, на день отримує 3,7 тис. грн. грошового забезпечення та додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях. Член Вищої ради правосуддя за день «роботи» та походів по ресторанах отримує 13 тис. грн з бездонного українського бюджету. При цьому для виплат членам ВРП, на відміну від військовослужбовців, гроші завжди є.

Але про доходи «активіста» Маселка, який вже понад 10 років тиняється по всяких громадських радах, радіо Фіали, звісно, не повідомляє. Бо головне завдання, яке зараз виконують чесні та непідкупні українські ЗМІ – це відволікати увагу посполитих від походеньок шлюбного афериста Кривоноса, який очолює НАБУ, та учасника «свинарчукгейту» Клименка, який торгує кримінальними провадженнями на посаді керівника САП.

#ВРП_на_мило

19 років тому, 26 вересня 2007 року, відійшла у вічність співачка, яка багато-багато років тому відкрила мені світ оперної музики. Це було в 1977 році, коли я, 12-річний, уперше потрапив в оперний театр. І якій? – У легендарну Одеську оперу, де в той вечір йшла «Тоска» Джакомо Пуччіні. Партію Каварадоссі співав якийсь болгарин (зараз і не пригадаю, хто саме, але точно не Узунов), а Флорію Тоску – народна артистка Радянського Союзу Нінель Ткаченко.

Спектакль, а, головне – воістину діамантовий голос виконавиці головної партії, мене настільки зачарував (хоча, сказати направду, до творчості Пуччіні я ставлюсь вкрай прохолодно й за все своє життя до кінця додивився лише дві його опери – «Тоску» в Одесі й «Турандот» у Києві), що я зажадав від батька придбати квитки на наступну виставу. До речі, нею був «Дон-Жуан» В.-А.Моцарта. Ну, а потім я повернувся з канікул у рідний Донецьк і став, щонайменше, раз на місяць відвідувати головний театр шахтарської столиці – Донецький російський академічний театр опери та балету…

Нінель Ткаченко нині забута, та й за життя вона не належала до зірок оперної сцени. Причому – абсолютно незаслужено. Її винятковий талант був настільки очевидним, що впродовж перших шести років по завершенні навчання в консерваторії (а Нінель Олександрівна народилась й виросла в Харкові, там же ж закінчила консерваторію в 1958 році), вона пройшла всі сходинки офіційного визнання й отримала в 1964 році найвищу театральну відзнаку в СРСР – звання народної артистки Радянського Союзу. На той час вона була солісткою Білоруського театру опери та балету в Мінську, куди переїхала зі Львова, на сцені Мінської опери співала з 1962 по 1968 рік, після чого повернулась в Україну.

Вже народною артисткою СРСР Нінель Ткаченко намагалась влаштуватись у Київську оперу, але отримала відмову, тож переїхала до Одеси, а в 1980 році – до Москви. Одначе й у Большому театрі її не дуже хотіли бачити й у 1982 році вона стала солісткою Московської філармонії. У Московській філармонії та Москонцерті вона прослужила до самої своєї смерті – як режисер-постановник, керівник вокальної майстерні, художній керівник державного ансамблю солістів «АРосс».

Хоча, як на мене, така вокальна майстерність, поєднана з крупним, по-справжньому оперним, голосом, у Радянському Союзі тих часів серед сопрано була притаманна, хіба, ще Тамарі Мілашкіній та Цисані Татішвілі. Судіть самі:

https://youtu.be/tSqlNUGaDTs?si=-QVu7pffXs_1_BIM

Нагадаю, що партія Еболі, арію якої співає володарка сопрано Нінель Ткаченко, написана Дж.Верді для мецо-сопрано.

На фотографії – колишній командир 112 окремої бригади ТрО полковник Владислав Косенко, який у січні 2025 року вимагав від командира мого батальйону відкликати мене з госпіталя, де я перебував після операції, і відправити на позицію під Торецьком за те, що я опублікував подробиці того, як Косенко прилаштував на фіктивну службу професійного «громадського активіста» Лємєнова. Оприлюднені мною подробиці полягали в тому, що Косенко на прохання столичного мера Кличка фіктивно оформив Лємєнова на службу в Києві, де дислокується 112 окрема бригада ТрО, щоби врятувати «активіста» від тюрми за ухилення від мобілізації. На той час Лємєнову вже було повідомлено про підозру, він був оголошений у розшук, а в Білоцерківський міськрайонний суд направлено клопотання слідчого поліції про обрання Лємєнову запобіжного заходу.

Косенко лютував через те, що він ось-ось мав бути призначений командувачем Сил ТрО замість генерал-майора Плахути, але моя публікація зупинила це призначення. До того ж я розповів, що Косенко, попри перебування на військовій службі, працює рієлтором і торгує нерухомістю в Київській області. У бригаді його так і називали – «Рієлтор».

Звісно, мій комбат пояснив комбригу Косенку (який, до речі, не мав жодного відношення до мого батальйону, бо ми входили до складу іншої бригади), що в нього немає повноважень відкликати старшого сержанта Бойка з госпіталя – як і будь-якого військовослужбовця. Бо дата виписки з лікувального закладу встановлюється медичним персоналом, а не командиром військової частини. Тим не менш, Косенко ніяк не заспокоювався, одного разу ледь не зірвав нараду в штабі батальйону (штаб знаходився в підвалі пошкодженого обстрілами будинку в Костянтинівці, а Косенко – у Києві) – упродовж півгодини він 5 разів телефонував комбату і з криками «Ти що, не можеш йому рот заткнути, який ти командир після цього!» вимагав вжити до мене заходи...

Так ось, дійсним доповідаю: Косенко вже місяць як перебуває в СІЗО за розкрадання 12 млн. грн, що були призначені для закупівлі FPV-дронів. Розкрадання Косенко вчиняв під орудою Кличка: Київський міський голова переказував на рахунок бригади кошти з місцевого бюджету, на ці кошти Косенко фіктивно закупляв дрони у фірм, пов’язаних з Кличком, а потім списував неіснуючі дрони як, начебто, використані в ході бойових дій батальйонами ТрО, що входять до складу 112 окремої бригади ТрО й на той час перебували на фронті.

Але при цьому Косенко не врахував один нюанс – якщо батальйон ТрО знаходиться на фронті, то своїй бригаді він підпорядкований лише адміністративно, а безпосередньо ним керує та механізована бригада, до якої батальйон тимчасово приданий. При цьому витрати FPV-дронів обліковуються по документах саме механізованої бригади (бойові розпорядження, Журнал бойових дій, акти тощо). Елементарна зустрічна перевірка показала, що дрони, які списував Косенко, на фронт ніколи не надходили – комбриг лише переганяв гроші зі столичного бюджету на фірми Кличка, звідкіля кошти уходили на «обнал».

Гагарін долітався, а Косенко допиздівся. З тюрми він тепер вийде не скоро.

Висновок: я людина не злопам’ятна – зла не пам’ятаю, тому я його записую.

Підписатися | Зворотній зв'язок

Читацька громадськість у коментарях помилково стверджує, що Антон Ковальський – це перший в історії України виконувач обов’язків генерального прокурора, призначений президентом. Насправді, такий випадок вже був – 24 травня 2007 року тодішній президент Ющенко своїм указом без відома Верховної Ради звільнив з посади генерального прокурора Святослава Піскуна (якого Юшенко призначив за місяць до того також без відома Верховної Ради – на виконання рішення судді Шевченківського районного суду м.Києва Юрія Кухайлешвілі) і призначив виконувачем обов’язків генпрокурора народного депутата Віктора Шемчука.

Але правив Шемчук лише тиждень. 1 червня 2007 року внаслідок скандалу, що вибухнув, Ющенко звільнив Шемчука й повернув на посаду генерального прокурора Олександра Медведька, якого перед тим звільнив, щоби розчистити місце для Піскуна.
 
А коли Ющенку говорили, що вся його бурхлива діяльність суперечить Конституції, Віктор Андрійович сміявся й відповідав: «якщо кому не подобаються мої укази – нехай оскаржить їх до Конституційного Суду». Конституційний Суд України перед тим Ющенко завбачливо розігнав.
 
Отже запитання не до Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) – з ним якраз усе зрозуміло, а до Ковальського, який називає себе «виконувачем обов’язків генпрокурора»: Антоне Анатолійовичу, а Ви точно юрист? Чи Ви такий же ж фахівець у галузі права, як і Юрій Віталійович?
 
Про всяк випадок спеціально для так званого «в.о. генпрокурора» Ковальського подаю текст Закону України, що визначає порядок тимчасового виконання обов’язків посадових осіб, яких президент призначає або звільняє за згодою Верховної Ради.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України

Цей Закон регулює порядок тимчасового виконання обов’язків осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України.

Стаття 1. У разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або особи, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, обов’язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності - заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою.

У цьому Законі конституційно легітимною особою визнається особа, яка згідно з Конституцією України призначена на посаду відповідно Президентом України за згодою Верховної Ради України або Верховною Радою України за поданням Президента України.

Стаття 2. Пропозиція щодо кандидатури, на призначення якої на посаду необхідна згода Верховної Ради України, або щодо кандидатури, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, вноситься Президентом України до Верховної Ради України не пізніш як у двотижневий строк з дня звільнення з посади особи, яка займала цю посаду.

Стаття 3. У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення на посаду запропонованої Президентом України кандидатури або відхилення нею кандидатури, поданої Президентом України для призначення на посаду, Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України не пізніш як у двотижневий строк з дня прийняття Верховною Радою України відповідного рішення нову кандидатуру. У цьому випадку особи, зазначені у статті 1 цього Закону, продовжують тимчасово виконувати покладені на них обов’язки, але не більше одного місяця.

Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Президент України
Л.КУЧМА
м. Київ
10 грудня 1997 року
№ 709/97-ВР

Підписатися | Зворотній зв'язок

Пана генерала ще можна вивести з села, але село з пана генерала – ніколи.

Читацька громадськість активно коментує фотографії, які на початку повномасштабного вторгнення викладав у соцмережах сліпий інвалід Сергій Стерненко. Ось один з коментарів:
 
Три магазини в розгрузці, а чи не надірветься хребет від такої ваги? Справжній подвиг мужньо обороняти урядовий квартал і відбивати атаки ворога прямо з бруківки Софійської площі, не відходячи від білосніжної «Тесли». Поки одні хлопці місяцями не бачать сонця в окопах на Донеччині чи під Запоріжжям, а лише розбитий гусеницями чорнозем, «титани» інтернет-фронту ведуть запеклі бої за лайки та донати, акуратно поправляючи новеньку, яка ще пахне складом, амуніцію для фотосесій.
 
Головне у цій «тиловій обороні» вчасно міняти ракурси для патріотичних постів, щоб підписники не забували, завдяки кому вечірній Київ може спокійно пити лате. Святі люди, просто залізобетонні захисники інстаграм-барикад!

Підписатися | Зворотній зв'язок

Звертаю увагу читацької спільноти, що Громадська ініціатива «Стоп-паразит» на своїх сторінках у соцмережах опублікувала постанову від 25 червня 2009 року Голосіївського районного суду Києва, який розглянув кримінальну справу №1-519/09 по обвинуваченню Кривоноса Семена Юрійовича, 16.01.1983 року народження, уродженця м.Маріуполь, неодруженого, безробітного, який проживає за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с.Майбородівка, вул. Шевченка, 14, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченому ч.3 ст.157 КК України.

Згідно з фабулою справи, майбутній директор НАБУ обвинувачувався в підкупі студентів Київського національного лінгвістичного університету та Київського національного університету ім. Т.Шевченка – Семен Юрійович роздавав гроші за те, щоби студенти на виборах до Київської міської ради в 2008 році проголосували за «Блок Юлії Тимошенко».

Фейсбук:

https://www.facebook.com/share/p/19UvRofoW1/?mibextid=wwXIfr

Тредс:

https://www.threads.com/share/BAXbEdqd0v/

Інстаграм:

https://www.instagram.com/reel/Dd1A6rkx1EH/?stkn=MXdqenEwY2YybzN4ZA==

Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький поділився своїми думками з приводу чергового виступу професійного «громадського активіста» Шабуніна, якого зараз судять за шахрайство та ухилення від військової служби.

***
Випадкове й нікчемне непорозуміння Шабунін, коментуючи в черговому непотрібному інтервʼю діяльність Верховного Суду, використав по відношенню до найвищої судової інституції країни наступні слова: «кінчений», «ці тварини», «це лайно» та інші вислови, які в своєму причинно-наслідковому звʼязку свідчать лише про соціальну небезпечність фігуранта.

Людина, яку важко назвати такою і яка не має жодного морального права виступати ані від імені суспільства, ані навіть від «чорта лисого», випадково забула, що цей самий оновлений Верховний Суд був сформований при повній методологічній підтримці західних партнерів, а перевірку доброчесності перед прийняттям рішення про призначення суддів здійснювала Громадська рада доброчесності, яка складалася з активістів, друзів Шабуніна і таких же випадкових непорозумінь Жернакова й Маселка.

Трішки пізніше група соціально небезпечних активістів з шабунінського «Центру протидії корупції» писала хвалебні пости, радіючи призначенню на посаду голови Верховного Суду Князєва, якого ще пізніше спіймали на мільйонних хабарях.

Як показує динамічна практика всіх реформ, що адвокатуються такими шкідливими персонажами, усе, до чого вони можуть дотягнутися з черговими реформами, розвалюється й деградує.

А міжнародні партнери, які саме за влади Зеленського перейшли від стилю рекомендацій до жорстких вимог, які треба виконувати, давно перестали нас вважати субʼєктом міжнародного життя й самостійною країною.

Підписатися | Зворотній зв'язок

Масі Найєм – очільник юридичної компанії «Miller», яка захищає арештовану ВАКС ексзаступницю керівника Офісу Президента Ірину Мудру, у студії Радіо Фіали розповів волелюбному українському народові про мою справжню сутність. Виявляється я, на відміну від друзів Найєма – гласного позаштатного співробітника СБУ Бігуса та негласного позаштатного співробітника СБУ Стерненка, пов’язаний з СБУ. І, уявіть собі, саме правнуки Дзержинського вручили мені для оприлюднення протоколи негласних слідчих дій, які НАБУ проводило відносно Микитася та його коханки Мудрої.
 
Ну, що тут сказати... З таким захисником Ірині Романівні гарантована довга дорога в казенний дім. Цей, прости господи, адвокат, досі так і не зрозумів, що саме я публікую, хоча в одному з дописів я прямо зазначив джерело своєї поінформованості. Я навіть опублікував обкладинки всіх 5-ти томів клопотання про обрання Мудрій запобіжного заходу, щоби не виникало запитань щодо достовірності протоколів НСРД, які додані до цього клопотання.

Клопотання про обрання Мудрій запобіжного заходу, уривки з якого я регулярно оприлюднюю, не містить нічого таємного, на всіх протоколах НСРД стоїть штамп «розсекречено», а саме клопотання разом з додатками було виготовлено, як мінімум, у чотирьох примірниках: для долучення до матеріалів справи, для прокурора САП, для слідчого судді ВАКС і для сторони захисту, тобто адвокатів юридичної компанії «Miller». Оскільки я публікую пронумеровані сторінки з розшитих томів (це видно по скринах), не складно здогадатись, де клопотання розшили й відсканували – у юридичній компанії «Miller», керівник якої тепер розповідає, що відскановані документи мені, начебто, передала СБУ.
 
З такої нагоди хочу нагадати високоповажному пану Масі, що якраз його юридична фірма має стійку репутацію «ментовської контори», яка обслуговує СБУ, НАБУ та Офіс генпрокурора. Зокрема, Масі свого часу захищав негласного позаштатного співробітника СБУ Стерненка, притягнутого до кримінальної відповідальності за викрадення людини та умисне вбивство. У присутності Наєйма Зеленський пропонував Стерненку посаду начальника управління СБУ в Одеській області. Тож пан Масі замість того, щоби верзти нісенітниці, міг би зателефонувати Стерненку й уточнити, чи маю я якесь відношення до його Контори.
 
Також хочу нагадати «ментовському адвокату» Масі Найєму, як він у лютому 2016 року на завдання міністра внутрішніх справ Авакова організовував у Києві мітинги на захист поліцейського Олійника, який вбив ні в чому не винуватого неповнолітнього хлопця. Як допомагав прокурору Горбатюку торгувати «справами Майдану». Як на прохання СБУ втерся в довіру до Віктора Гандзюка – батька загиблої Катерини Гандзюк – і умовив батька надати письмову згоду на укладання угоди між прокурором і підозрюваними, які були агентами СБУ і завдяки цій угоді отримали мінімальне покарання.
 
Ну, а про те, що екскеруючий партнер юридичної компанії «Miller» Олексій Носов зараз переховується за кордоном після того, як ВАКС його засудив за спробу дати хабар прокуророві САП, не чув тільки глухий. З цим хабарем взагалі вийшло смішно. Зазвичай адвокати «Miller» передають гроші керівництву НАБУ. Носов думав, що прокурори САП також усі поголовно хабарники. А воно ось як трапилось.
 
Але ганьби замало не буває і Масі вирішив добити глядачів. Цитую: «Ми, як адвокати, втрачаючи змагальність процесу, не знаємо, яким чином записувалось, чи легально це було. І, відповідно, потім з’являються ці матеріали у Володимира Бойка».
 
Виявляється, Найєм, приплітаючи мою скромну персону до якоїсь змагальності процесу, досі не прочитав клопотання про обрання запобіжного заходу його клієнтці Мудрій і не побачив, що кожний протокол проведення НСРД починається з преамбули, де зазначаються прізвище слідчого судді, який дав дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, реквізити ухвали ВАКС та прізвище детектива, яким складений протокол. Що ще потрібно попсуй-адвокату, який, бачте, втратив «змагальність процесу»?
 
Висловлюю свої співчуття Ірині Мудрій: з таким захисником вона сяде надовго.

Підписатися | Зворотній зв'язок

У серпні 2026 року я з величезним здивуванням довідався, що наш дорогий друг Мустафа Найєм у 2020 році звертався до Солом’янського районного суду Києва з позовом до мене «про захист честі та гідності». Виявляється, Мустафа десь знайшов у себе ці два предмети туалету й вирішив їх захистити.

Представником Мустафи в суді був його брат-адвокат Масі. Як нескладно здогадатись, справу Масі блискуче програв – і це при тому, що я взагалі про цей позов нічого не знав і участі в судових засіданнях не брав. Скоріше за все, кмітливі пуштуни неправильно зазначили мою адресу в позовній заяві – принаймні, я повісток не отримував.

Ви уявляєте, наскільки треба бути бездарним адвокатом, щоби, по-перше, подати завідомо програшний позов, а, по-друге, програти справу за відсутності відповідача? Більш того, Масі оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, але апеляція лише підтвердила те, що всі давно знають – якщо хочеш посадити людину, запроси до неї в адвокати Масі Найєма. Кажуть, за всю свою адвокатську кар’єру Масі спромігся лише один раз отримати виправдувальний вирок – це було кримінальне провадження відносно «осіб кавказької національності», які набили писок Мустафі, а Масі представляв у суді свого брата-потерпілого й, у результаті, обвинувачені були повністю виправдані.

Про справу за позовом Мустафи до мене, яку я зненацька виграв, хоча про неї не знав, я довідався завдяки судді-шахрайці Гольник, яка орудує в Шевченківському районному суді Полтави. Ця Гольник стала знаменитою ще 10 років тому, коли по підроблених документах намагалась заволодіти ржавим металевим гаражем, що належав психічно хворій сусідці. Після того, як відносно судді Гольник було зареєстровано кримінальне провадження за фактом шахрайства, «її честь», щоби не потрапити на лаву підсудних, оголосила себе «антикорупційною активісткою» і зараз разом зі своїм військовозобов’язаним чоловіком на прізвище Гавриленко, який багато років ніде не працює й ухиляється від мобілізації, заробляє поширенням «чорного піару».

Для цього Гольник під своїм паролем і логіном судді нишпорить у закритій частині Єдиного державного реєстру судових рішень і збирає персональну інформацію про людей на замовлення агентств, які займаються виготовленням «чорно піару». Звісно, не безкоштовно – гроші отримує її безробітний чоловік, доходи якого Гольник не декларує.

Так ось, Гольник знайшла в ЄДРСР цю справу та опублікувала гнівний пост на своїй фейсбук-сторінці: мовляв, Бойко є доконаним негідником, оскільки навіть така свята людина як Масі Найєм не зміг виграти в нього справу.

Але є нюанс – незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, становить склад корупційного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст.172-8 КУпАП. А, відтак, НАЗК зобов’язане скласти щодо судді Гольник адмінпротокол і направити до суду.

Тож виникає цілком природне запитання до голови НАЗК Віктора Павлущика: Вікторе Володимировичу, Ви коли, нарешті, направите в суд адмніпротокол щодо Гольник? Ваша контора надіслала мені листа, що інформація про суддю-шахрайку «долучена до матеріалів щодо збору та оцінки доказів стосовно можливого вчинення суддею Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та буде врахована». Я так розумію, НАЗК чекає, доки сплине строк притягнення Гольник до відповідальності.

Звісно, історія про те, як Масі Найєм програв справу за позовом Мустафи Найєма до мене, цікава. І якби Гольник не вчинила корупційне правопорушення, я б ніколи про цю справу не узнав. Але це не привід, щоби голова НАЗК ігнорував свої службові обов’язки.

Втім, якщо Павлущик хоче, щоби я через день про нього писав – будь ласка. Нехай і далі допомагає корупціонерам уникати відповідальності.

Це фото від 30 листопада 2015 року — в центрі Києва затримували колишнього прокурора Подільського району Сергія Нечипоренка. Його і діючого тоді прокурора Олексія Білого звинуватили в вимаганні і одержанні від братів Горбалів 150 тис доларів за закриття кримінального провадження.

Через 11 років суд їх виправдав. Зокрема, суд дійшов висновку про провокацію — начебто Горбаль та правоохоронці діяли занадто ініціативно.

Також суд не переконався, що Нечипоренко знав, що в пакеті $150 тис. Сам він розповів, що після люстрації і звільнення з прокуратури думав балотуватися у депутати і у звʼязку з цим познайомився із Горбалем-старшим… Останній же нібито для покриття витрат на вибори запропонував йому участь у бізнес-проєкті — купити будинок на Воздвиженці, який був в іпотеці банку і арештований по кримінальному провадженню…

Подробиці читайте на сайті>>>

Громадська ініціатива «Стоп-паразит» на своїх сторінках у соцмережах опублікувала черговий уривок з клопотання детектива НАБУ, погодженого з прокурором САП, про обрання запобіжного заходу ексзаступниці керівника Офісу Президента Ірині Мудрій. З цього уривка стала зрозумілою роль народного депутата Ярослава Железняка в обранні директором Бюро економічної безпеки Олександра Цивінського.

Виявляється, Железняк просував на посаду директора БЕБ кандидата від Офісу Президента.

На прикладі Цивінського Мудра пояснює невстановленій слідством особі на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч»: «Нада виісківать бєлих, пушистих і дєлать із ніх, ну как би отмивать і випускать в люді». Саме Цивінського й треба висувати на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – переконувала Мудра невстановлену слідством особу на ім’я «Кіріл Алєксєєвіч».

Читайте та насолоджуйтесь:

Фейсбук:

https://www.facebook.com/share/p/1DWcJXSZfn/?mibextid=wwXIfr

Тредс:

https://www.threads.com/share/BAZQPVVCcy/

Інстаграм:

https://www.instagram.com/reel/Dd6NpNfTnci/?stkn=MWJtMzcyY3VjNnR1Ng==